Масштабне впровадження когенераційних установок, яке уряд презентує як панацею для енергосистеми, на практиці стикається з браком фінансування та технічними складнощами. Попри звіти про наявність 1 ГВт таких потужностей, реальна ситуація в містах, зокрема в Києві, свідчить, що малі установки не здатні повноцінно замінити зруйновані ТЕЦ та забезпечити теплом тисячі багатоповерхівок.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" заявив експерт Інституту енергетичної стратегії Юрій Корольчук.
Експерт пояснив, що принцип роботи когенераційних установок нагадує теплоелектроцентраль у мініатюрі — одночасне виробництво електроенергії та тепла. Водночас їхня ефективність напряму залежить від масштабу: чим менша установка, тим нижчий її коефіцієнт корисної дії.
"Їх не можна називати міні-ТЕЦ, але принцип їх роботи дійсно нагадує теплоелектроцентраль, тобто виробництво електроенергії і тепла одночасно. Нам в основному ставлять від 200 кВт і вище, максимум там 2–3 МВт", — зазначив Корольчук.
Він наголосив, що невеликі когенераційні установки потужністю від 200 кВт до 2–3 МВт мають нижчий коефіцієнт корисної дії, а їх встановлення потребує значних фінансових витрат. За його словами, заявлена вартість у межах $600–700 тис. або $1 млн за 1 МВт зазвичай стосується лише самого обладнання.
"По факту це ціна тільки самого обладнання. А потім абсолютно таку ж саму суму фактично ще зверху коштує установка, підключення й додаткове обладнання. І тому фактично 1 МВт — це як мінімум десь від 2 млн доларів", — пояснив експерт.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Корольчук зазначив, що урядова інвентаризація когенераційних установок пов’язана з тим, що значна частина переданого Україні обладнання так і не була введена в експлуатацію. Основні причини — відсутність фінансування на підключення та перекладання відповідальності на місцеву владу.
"Часто просто не було грошей. Ніхто їх не виділяв. Це поклали на місцеву владу, а в громад коштів на це немає", — сказав він.
За оцінкою експерта, близько 70% уже підключених когенераційних установок належать бізнесу й використовуються переважно для виробництва електроенергії. Водночас приблизно 20% об’єктів формально вважаються підключеними, але фактично не функціонують.
Корольчук також підкреслив, що когенераційні установки не можуть стати реальним рішенням для житлових масивів, зокрема для понад тисячі багатоповерхівок у Києві, які залишилися без теплопостачання через пошкодження Дарницької ТЕЦ.
"Альтернативи в даному випадку немає. Тобто треба ремонтувати ТЕЦ. Через два місяці вже буде весна, і вже не буде потреби в такому теплопостачанні. Можна говорити про відновлення гарячої води, але про відновлення як виробника теплоносія вже для теплопостачання, то там потрібно шість місяців", — зауважив він.
Експерт додав, що підготовка енергосистеми до наступної зими, зокрема захист підстанцій і трансформаторів, є важливою, але навіть ці заходи не гарантують повної безпеки об’єктів теплопостачання.
"Апостроф" повідомляв, що комунальне підприємство "Київтеплоенерго" отримало від Франції 30 генераторів загальною потужністю 3,4 МВт.
3 лютого, через масовану атаку на критичну інфраструктуру Києва, понад 1100 будинків у Дарницькому та Дніпровському районах залишилися без теплопостачання. Аби запобігти пошкодженню комунікацій внаслідок морозів, комунальні служби вранці провели вимушений злив води із систем опалення постраждалих багатоповерхівок.
Столиця має реальний і вже відпрацьований план дій на випадок блекауту. Понад 1120 генераторів уже встановлено на об’єктах соціальної сфери та критичної інфраструктури, мобільні котельні працюють за окружним принципом, а запаси резервного обладнання й допомога від міжнародних партнерів дозволяють оперативно відновлювати електро- та теплопостачання після ударів.
