Країна-агресорка дедалі частіше обстрілює українські АЗС, і останні кілька тижнів російські удари стали більш інтенсивними. Таким чином, ворог "дзеркалить" наші вкрай ефективні атаки на нафтопереробні заводи в глибокому тилу РФ, проте було б помилкою пояснити все жагою помсти, оскільки шкода, завдана такими обстрілами, досить відчутна.
"Апостроф" розбирався, наскільки серйозною стала для України проблема ударів по автозаправках, чи є через це загроза дефіциту пального, що потрібно робити, щоб убезпечити АЗС і людей, які на них перебувають, а також які заходи необхідно вжити, щоб паливо безперешкодно надходило до всіх регіонів, незважаючи на обстріли.
Ракетно-дронові атаки ЗСУ по російських нафтопереробних заводах спричинили дефіцит палива в більшості регіонів країни-агресорки. Усього за кілька місяців "бензоколонка з ракетами" перестала бути бензоколонкою – залишилися лише ракети, і їх, на жаль, поки що багато.
Росія, у свою чергу, продовжує завдавати ударів по цивільних об'єктах України – житлових будинках, гаражах, складських приміщеннях, поштових відділеннях та торгових центрах.
Не забувають росіяни і про своє "улюблене" заняття — знищення нашої енергетичної інфраструктури. При цьому останнім часом тут відбулося певне коригування: агресори все частіше завдають ударів по автозаправках.
В Україні на сьогодні фактично не залишилося потужностей з виробництва пального, а тому РФ не може бомбардувати наші НПЗ через їх відсутність. Проте ворожа армія почала інтенсивно обстрілювати АЗС, а також бензовози, особливо у прифронтовій зоні. Зрозуміло, що з точки зору ефективності виведення з ладу навіть малопотужного нафтопереробного заводу незрівнянно з руйнуванням навіть великої автозаправної станції, проте ворожі обстріли по заправках завдають шкоди, причому дуже відчутної.
Все змінюється буквально на очах
Наскільки все серйозно з ударами по АЗС?
"Є проблема, і цю проблему треба визнати ", – сказав у коментарі "Апострофу" директор спеціальних проєктів науково-технічного центру "Псіхєя" Геннадій Рябцев. – При цьому потрібно розуміти, що ця проблема в окремих регіонах – враження переважно у прифронтових областях. Тобто немає якогось (відчутного) впливу на всю мережу заправок".
За його словами, йдеться про близько десятка регіонів, найбільш постраждалі на сьогодні — це Харківська, Дніпропетровська та Сумська області.
Ворог цілеспрямовано завдає ударів по наших автозаправках уже кілька місяців поспіль, проте останнім часом вони стали інтенсивнішими.
"Це нова для нас тема, і, скажімо так, три тижні тому так гостро не стояло питання, – розповідає виданню експерт "Нафторинку" Олександр Сіренко. – При цьому динаміка різко змінилася буквально за кілька останніх днів. Зараз у нас рекорд – 20 атак на тиждень, тобто десь по три атаки за ніч. Але це не означає три уражені АЗС - одна і та ж заправка може бути атакована кілька разів на тиждень".
Як було зазначено вище, атаки по російських НПЗ та нафтобазах спричинили дефіцит палива в багатьох регіонах РФ та на окупованих територіях, особливо в Криму. Ворог намагається відповідати дзеркально, і у зв'язку з цим виникає питання — чи бракує пального в Україні?
"Про дефіцит зараз не йдеться, оскільки суть дефіциту – відсутність пального, а воно є, – пояснює Олександр Сіренко. – Заходять великі партії пального, конкуренція велика, і його навіть не можуть продати".
Але, додає він, справді виникають складнощі з доставкою палива до прифронтових регіонів. І цю проблему треба вирішувати — "діяти на випередження".
Головне – захистити людей
Вирішення проблеми має бути комплексним.
За словами Олександра Сіренка, головне завдання – забезпечити захист людей, для чого мають бути зведені укриття.
"Вони можуть бути і прямо на АЗС, вони можуть бути обладнані трохи осторонь, – розповідає експерт. – Для захисту самих АЗС також є інженерні рішення – сітки, габіони, мішки з піском, бетонні блоки. Одна мережа знімає скло (в офісах на АЗС), замість якого ставить фанерні щити, тому що були випадки, коли ударною хвилею розбивалися шибки, якими було поранено кількох співробітників".
Крім того, додамо від себе, деякі мережі закривають свої заправки, причому не лише у прифронтових регіонах, а й, наприклад, у Київській області, коли надходить попередження про ймовірну масовану атаку. Такий захід дозволяє знизити кількість потенційних жертв як серед персоналу, так і серед клієнтів.
Однак інженерні споруди скоріше пом'якшать удар, ніж повністю захистять заправки.
"Тому потрібно думати про дві речі: перше – це як захистити інфраструктурний об'єкт шляхом перехоплення засобів враження. Неможливо зробити так, щоб вогнева мобільна група стояла біля кожної АЗС, але можна перехоплювати на далеких підступах, що вже робиться - до половини (всіх дронів) можуть перехопити в 20-40 км від кордонів і в 20-40 км від кордонів. Другий напрямок – це децентралізація та розосередження, так само, як щодо енергетики", – ділиться міркуваннями Геннадій Рябцев.
Своєчасне оповіщення людей та їх переміщення у (відносно) безпечні місця необхідне та обов'язкове, але це не вирішить проблему доступності палива в регіонах, де обстріли АЗС особливо відчутні та руйнівні.
Тут можуть допомогти так звані мобільні чи пересувні автозаправки.
"Можна обладнати "пістолетами", касами "міський бензовоз", також можуть бути вантажні автомобілі – типу "Газель", з яких відвантажуватиметься пальне", – каже Олександр Сіренко.
На його думку, такі операції слід дозволити лише тим компаніям, які у конкретному регіоні втратили заправки внаслідок ворожих авіаційних ударів.
Крім цього, потрібно вирішити питання фіскальної політики — узгодити таку діяльність з податковими органами, організувати облік і передачу даних.
У свою чергу, Геннадій Рябцев вважає, що на прифронтових територіях, де найбільше пошкоджених та знищених АЗС, має сенс стимулювати невеликі мережі та навіть окремі заправки. Зокрема, за його словами, для них потрібно скасувати вимогу щодо внесення авансових податкових платежів (від 30 тис. грн. до 60 тис. грн. для кожної АЗС — "Апостроф"). Також необхідно полегшити умови виходу на ринок, наприклад, скасувати вимогу отримувати ліцензію на зберігання палива обсягом понад 200 літрів і, звичайно, дозволити торгівлю з мобільних точок.
"Це не вольниця, все має бути під жорстким контролем, і це – на тимчасовій основі, – пояснює Рябцев. – Але необхідно забезпечити наявність палива за будь-яких умов. Постраждала АЗС – потрібно, щоб споживач знав, де на час її ремонту можна заправитися. Це повинні бути мобільні контейнерні заправки – резервуар з паливом можна закапати та закрити бетонною плитою. А ще потрібний вільний доступ усіх трейдерів до оптових партій нафтопродуктів. І все це зніме проблему.
Людський фактор
Окремо варто сказати кілька слів про те, що ворог обстрілює не лише АЗС, а й бензовози, які везуть паливо до прифронтових районів.
Поки що не до кінця зрозуміло, наскільки серйозною є ця проблема. Але враховуючи, що бензовоз — це не просто ціль, яка рухається, що саме по собі некомфортно для водія, так це ще й вкрай вибухонебезпечний об'єкт, і це багаторазово підвищує ризики, у зв'язку з чим відмови від рейсів не викликають подиву.
"Те, що відмовляються їхати, це зрозуміло, – каже Олександр Сіренко. – Але на заправках теж небезпечно працювати. Тому в мене тут немає якихось підказок, що робити".
Геннадій Рябцев припускає, що паливо до проблемних районів має доставлятися як стратегічний вантаж:
"Постачання повинні здійснюватися у супроводі військових, мобільних вогневих груп – інакше я не уявляю, як".
Складнощі з транспортуванням неминуче ставлять питання про ціну — чи збільшуватиметься вартість палива для споживачів?
"Логістика до прифронтових регіонів така сама, як і до всіх інших, – розповідає Олександр Сіренко. – Є додаткові питання, пов'язані із захистом життя водіїв, але це в грошах не виміряти".
Втім, ціни на пальне в Україні все одно можуть зрости, щоправда, з інших причин. Головна з них - завершення перемир'я, яке нещодавно було встановлено на Близькому Сході. США та Іран відновили взаємні обстріли, на що відразу відреагувала нафта, подорожчавши одразу на $5 на барелі. А це означає, що через якийсь час подорожчає і пальне. Але це вже зовсім інша історія.
