До початку опалювального сезону, який зазвичай в Україні розпочинається у листопаді, залишилося трохи більше трьох місяців.
Минула зима була для українців особливо важкою, чому сприяли не лише ворожі обстріли, через які в будинках довго не було світла та тепла, а іноді води, а й низькі температури повітря протягом тривалих періодів часу, через що відключення електроенергії та опалення ставали нестерпними.
При цьому в уряді вважають, що майбутня зима стане ще складнішою.
"Апостроф" розбирався, як країна готується до осінньо-зимового періоду, і чого нам чекати в холодну пору року.
Україна готується до зими, яка може виявитися для країни ще важчою, ніж попередня.
Складнощі зимового періоду пов'язані насамперед із російськими обстрілами об'єктів вітчизняної енергетичної інфраструктури, які в минулому призводили до тривалих відключень електрики, а також в окремих регіонах опалення та водопостачання.
"Чітко усвідомлюю, що ця зима може бути ще складнішою, – заявив перед своїм призначенням на пост прем'єр-міністра 16 липня у Верховній Раді Сергій Корецький. – Тому ми повинні бути згуртованими та рішучими, щоб зберегти людей і забезпечити системи життєзабезпечення держави".
До речі, за однією з версій, кадрова ротація в Кабінеті міністрів була затіяна саме для того, щоб на чолі уряду поставити людину, здатну підготувати країну до опалювального сезону, і тому вибір впав на Сергія Корецького, який до цього очолював НАК "Нафтогаз України" (принаймні у цій версії ротація Кабміну виглядає більш виправданою, ніж якби йшлося про бажання змінити посла в США або, тим більше, позбутися надто незалежного міністра оборони).
У будь-якому разі перед новим урядом, в якому, втім, багато міністрів, включаючи голову Міненерго Дениса Шмигаля, зберегли посади, стоять непрості завдання та серйозні виклики, пов'язані з підготовкою до осінньо-зимового періоду, до якого залишилося лише кілька місяців.
Під прицілом Київ
Чи готова Україна до майбутньої зими? Чи буде готова до початку опалювального сезону?
Відповісти на ці питання однозначно навряд чи вийде. Адже справа не лише в тому, скільки в Україні відремонтували енерго- та теплогенеруючих потужностей та запустили в роботу нових, скільки закачали газу в підземні сховища та скільки накопичили вугілля на теплоелектростанціях та теплоелектроцентралях. Крім цього, багато залежатиме від того, наскільки інтенсивними виявляться російські обстріли, на яких регіонах і об'єктах зосередить агресор свої атаки, а також наскільки добре буде забезпечена українська ППО.
"Можна умовно говорити, що на заході України ситуація виглядає безпечнішою, особливо в прикордонних областях. Навіть з точки зору імпорту ці регіони істотно простіше забезпечити електроенергією, ніж Центральну Україну, – сказав у коментарі "Апострофу" голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко. – Найгірша ситуація, очевидно, буде у прифронтових містах, до яких можна сміливо зарахувати Одесу. І звичайно росіяни зроблять усе можливе, аби погіршити ситуацію у Києві".
До речі, не виключено, що Україна та РФ на якийсь період укладуть повітряне перемир'я. Раніше російський диктатор Владімір Путін відмовився від відповідної пропозиції української сторони, але це було до того, як ЗСУ винесли кілька логістичних хабів компанії Wildberries, у якій, як стверджують деякі джерела, Путін має частку.
Крім того, майбутньої зими енергетична інфраструктура країни-агресорки буде в набагато вразливішому становищі, оскільки Україна значно наростила кількість та якість своїх БПЛА, та й ракети – як крилаті, так і балістичні – також можуть підключитися до винесення російських електростанцій та теплоелектроцентралей.
Однак поки що на домовленості про повітряне перемир'я немає навіть натяку, а тому виходитимемо з того, що ворог не припинить обстрілювати нашу енергоінфраструктуру.
За словами директора енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, останнім часом РФ зосередила свої масовані удари на Києві, і, якщо вона й надалі діятиме в цій же логіці, то з приходом холодів може переключитися на атаки по столичній енергетичній інфраструктурі.
"Можливий варіант, що Росія не буде розподіляти удари по всій Україні, а сконцентрується на київському енергетичному вузлі – Київ і Київська область – буде прагнути знищити системи теплозабезпечення, можливо, навіть дрібніші котельні, – заявив експерт у коментарі виданню. – Також росіяни намагатимуться відрізати Київ від зовнішнього енергопостачання шляхом знищення підстанцій, що видають потужність з атомних блоків, відрізати Київський регіон від енергетичної системи України".
Суттєво вплинути на здатність російської армії завдавати ударів по українських об'єктах ми не можемо – можливі лише атаки ЗСУ на аеродроми, військові підприємства, нафтобази тощо, що й так уже робиться.
Також ми не можемо прогнозувати, як добре буде укомплектована боєприпасами вітчизняна система протиповітряної оборони, оскільки багато в чому це залежить від можливостей – та бажання – наших закордонних партнерів.
Але навіть за задовільної оснащеності ППО ризики серйозних уражень зберігаються.
"Ми зараз будуємо захисні споруди, і основна надія у нас на ППО. Чи врятує нас повністю ППО? Ні, не врятує – 100%-го захисту немає в жодній країні світу", – каже Олег Попенко.
Але є заходи, які необхідно здійснювати, незалежно від того, наскільки надійним є захист від ворожих атак.
Як справи з цим?
"Давайте скажемо чесно – кардинальних змін під час підготовки до (нового) опалювального сезону не сталося, – каже Попенко. – Для того, щоб нам підготуватися до опалювального сезону, потрібні десятки мільярдів євро, потрібна величезна кількість робочих рук, величезна кількість обладнання та роки, щоб хоч якось виправити ситуацію".
Що ж, грошей у країни не так і багато, незважаючи на закордонну допомогу, кадрів катастрофічно не вистачає, а замість кількох років на підготовку ми маємо лише кілька місяців.
Позитив є, але...
Несправедливо було б казати, що взагалі нічого не робиться для підготовки енергетики до зими.
"Реалізуються проєкти щодо розвитку когенераційних установок, мобільних котелень, відновлено значні обсяги потужностей, які були пошкоджені, у тому числі теплові електростанції, відновлюються великі ТЕЦ, насамперед київські – №№4,5,6, зміцнюються об'єкти операторів системи розподілу", – розповідає Володимир Омельченко.
Тим не менш, центральна влада і особисто президент Володимир Зеленський мають претензії до того, як до осінньо-зимового періоду готуються в столиці. Почасти ці претензії справедливі, однак у Київській міській держадміністрації вважають, що вони політично мотивовані та спрямовані проти мера Києва Віталія Кличка.
"Дещо в Києві позитивного зробили, – каже Олег Попенко. – Це капітальні ремонти електричних мереж багатоквартирних будинків, що є абсолютно логічним рішенням, і це потрібно було зробити ще 10 років тому. У разі обстрілів і руйнування ТЕЦ-5 або ТЕЦ-6 в будинках можна буде продовжувати користуватися електроприладами за відсутності центрального теплопостачання. Також позитивним рішенням було побудувати в одному із спальних районів Києва систему теплозабезпечення та встановити там котельні – тобто забезпечити децентралізацію, оскільки там у будинки не змогли подати тепло".
Щодо загальнонаціонального рівня, то однією з найсерйозніших є проблема неплатежів.
"Потрібно вирішити питання величезних боргів на енергетичному ринку, потрібно вирішувати питання з прайскепами (ціновими обмеженнями на оптовому ринку – "Апостроф") на електричну енергію, які можуть взимку стримувати імпорт, а він буде дуже важливий для покриття дефіциту, – розповідає Володимир Омельченко. – Крім того, потрібно потрібно розморозити рахунки великих ТЕЦ, які заборгували великі гроші – як вони за таких умов можуть готуватися до зими, незрозуміло. Також потрібно вирішувати питання з лімітами на газ для нових когенераційних установок та питання ціноутворення на нього, оскільки зараз значна їх частина простоює через комерційну невигідність".
Когенераційні установки – газопоршневі та газотурбінні – це об'єкти так званої розподіленої генерації, про яку було так багато сказано в минулі роки, але досягнення якої на сьогодні є досить скромними.
Основне завдання розподіленої генерації – розосередити генеруючі потужності для того, щоб противнику було складніше їх знищити. Звучить багатообіцяюче, проте реальність не повною мірою збіглася з планами.
"Розподілена генерація – це гарна картинка і загалом нормальна ідея, але вона не вирішить проблему", – каже Олег Попенко.
За його словами, щоб, наприклад, компенсувати зруйновані потужності Дарницької ТЕЦ у Києві, необхідно збудувати розподілену генерацію на 400 МВт.
"А якщо ми говоримо про електричну генерацію, то там все ще складніше, тому що знайти вільні потужності, щоб приєднати когенераційну установку до газу та електроенергії, дуже і дуже складно", – додав він.
Експерт пояснив, що вже зараз до багатьох електромереж підключено більше об'єктів, ніж вони можуть витримати. Із такою ситуацією, наприклад, зіткнувся Київ.
"Тому розподілена генерація не може бути реалізована в тих масштабах, які забезпечує централізована генерація. Частково можна буде вирішити проблему, але це не основні, а резервні джерела живлення", – резюмував Попенко.
Запастись газом та бензином
Минулої зими, якраз під її кінець, в Україні виникли серйозні проблеми з газозабезпеченням. Це було пов'язано насамперед з тим, що в підземні сховища було закачано паливо без належного запасу. А він був дуже потрібен, тому що Росія масовано атакувала газодобувну інфраструктуру, внаслідок чого рівень видобутку виявився нижчим, ніж передбачалося. В результаті довелося купувати газ за кордоном за дуже високими цінами.
Нинішнього року уряд не хоче повторювати минулих помилок, а тому планує закачати до сховищ достатні обсяги палива.
У квітні тодішній – і нинішній – міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що відповідно до базового сценарію, на початок опалювального сезону в підземних сховищах має бути накопичено 14,6 млрд куб. м газ, при цьому 13,2 млрд куб. м – це "критично необхідний мінімум".
"Зараз закачування йде непогано, і в сховищах вже десь 12,5 млрд (кубів) разом з буферним газом, – каже Володимир Омельченко. – Але в тих умовах, які сьогодні є, краще мати (до опалювального сезону) мінімум 15 млрд куб. м газу, тому що можуть бути проблеми з газовидобуванням. У зв'язку з цим, швидше за все, доведеться імпортувати газ, хоч це і дорого".
Експерт висловив думку, що частково проблему може вирішити закупівля скрапленого газу та його постачання в Україну за допомогою газовозів:
"Він не замінить трубопровідний газ, але в якісь періоди зможе серйозно допомогти в енергозабезпеченні якогось підприємства та навіть окремого регіону".
Поки що, на жаль, цим напрямком ніхто не займається.
"У нас триває процес децентралізації електричної генерації, але немає процесу децентралізації газу", – сказав Омельченко.
Крім того, необхідно думати і про те, щоб забезпечити децентралізацію поставок автомобільного палива у зв'язку з частішими обстрілами вітчизняних АЗС.
Дефіциту пального поки що немає, але як розвиватиметься ситуація далі?
"Поки що б'ють по заправках у шести областях. Нічого хорошого в цьому немає, і прогноз, на жаль, такий, що це буде поширюватися далі. Але це не про дефіцит – це про доступ до пального, і ця проблема поступово вирішується", – сказав у коментарі "Апострофу" експерт "Нафторинку" Олександр Сіренко.
Проте, за його словами, уряд має вжити заходів для того, щоб не було перебоїв з паливом взимку, враховуючи те, що у разі масових відключень електроенергії люди активно використовуватимуть генератори, які працюють на бензині.
"Потрібно промоделювати, якщо доведеться підвозити нафтопродукти бензовозами – тобто не на заправки, де, швидше за все, буде небезпечно. Ми маємо проти ворога грати на випередження, щоб не паралізувати країну", – каже експерт.
Також треба враховувати і те, що пальне знову дорожчає, оскільки через поновлення війни між США та Іраном зростають нафтові котирування.
"В Україні ніхто нічого не зробив, щоб пригальмувати цей процес. А зробити це можна лише податками, тому що проти дорогої нафти у нас немає запобіжників, – каже Олександр Сіренко. – Тобто, коли ціни зростають, податки на пальне потрібно знижувати, а коли пальне дешевшає, податки можна знову підвищувати. Принаймні таку модель можна спробувати".
Головне, за його словами, не вводити знову "паливний кешбек", який діяв з 20 березня по 31 травня 2026 року під час загострення ситуації на Близькому Сході, оскільки, як і "Національний кешбек" в цілому, він показав слабку ефективність.
