Завершення дії договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь New START викликало побоювання нової гонки ядерних озброєнь між Сполученими Штатами та Росією.
Колишній високопосадовець Пентагону, який понад п’ятнадцять років формував ядерну політику США, переконаний: кінець цього договору не означає катастрофи. Навпаки, він відкриває можливість для модернізації американських ядерних сил і створення ефективного стримування одночасно проти Росії та Китаю.
Про те, чому New START був договором свого часу, чи реальна загроза нової гонки озброєнь, і наскільки серйозно слід сприймати ядерні погрози Кремля, в розмові з колегами “Апострофа” з Independence Avenue Media розповів Франклін Міллер, колишній старший посадовець Пентагону та радник кількох адміністрацій США з питань ядерного стримування.
– Президент Дональд Трамп відхилив пропозицію Володимира Путіна продовжити дію договору New START на один рік. Натомість адміністрація США хоче абсолютно нової угоди, і ми чуємо, що між американськими та російськими посадовцями відбуваються певні переговори. Як ви оцінюєте такий підхід?
– Я вважаю, що президент зробив правильно, дозволивши договору припинити дію. Цей договір був створений для іншого часу і інших умов. Його укладали у 2010–11 роках, а сьогодні світ зовсім інший. Тоді Росія не становила військової загрози для Сполучених Штатів. Тепер становить. Тоді Китай не був зростаючою військовою силою в Тихоокеанському регіоні. Тепер є.
Є й інші проблеми з цим договором. Як я вже казав, його було написано у 2010 році і ратифіковано у 2011 році. Відтоді Путін доручив своїй армії та авіації створити низку видів озброєнь, які не підпадають під дію договору. У той час як Сполучені Штати були обмежені цим договором, Путін дозволив своїм силам зростати у трьох різних системах, які не обмежуються договором. І знову ж таки, це поставило США у невигідне становище.
І нарешті, якщо подивитися на загальну картину, цей договір взагалі не охоплює регіональну ядерну зброю, російське ядерне озброєння малої та середньої дальності, які загрожують нашим союзникам у Європі та Азії. Таких озброєнь у Росії дуже багато, кілька тисяч, тоді як у Сполучених Штатах їх значно менше, можливо, близько десяти відсотків від цього числа.
– Отже, як ви зазначили, президент Трамп заявив, що хоче замінити New START, який був двосторонньою угодою, новою тристоронньою, до якої тепер має увійти Китай. Чи бачите ви тут ризик нового нарощування озброєнь, за якого Китай і Росія можуть співпрацювати між собою проти Сполучених Штатів?
– Китайці дуже скритні. Вони свідомо непрозорі. Вони ніколи не оголошували, які цілі їхньої програми або до якого масштабу вони її розбудовують. Тож нам залишається лише здогадуватися. Але якою б не була ця програма, нею керує Сі Цзіньпін. І, схоже, що вона розвивається без будь-якої прив’язки до того, що роблять Сполучені Штати чи Росія. Це перший момент.
Другий момент, на мою думку, полягає в тому, що приблизно з 2011 року, майже одразу після ратифікації договору, президент Путін розпочав масштабну перебудову, або, якщо хочете, модернізацію стратегічних ядерних сил Росії. І за останні два роки він неодноразово хизувався тим, що модернізував 95 відсотків російських ядерних сил.
Отже, він фактично завершив цей процес. Він інвестував у свої ядерні сили. Йому більше не потрібно нарощувати їх. Ба більше, через колосальну вартість війни проти України та наслідки санкцій проти Росії його економіка просто не здатна підтримати значне розширення російських стратегічних ядерних сил.
Тож так, росіяни можуть трохи поскаржитися і можуть розмістити більше боєголовок на деяких ракетах, те що ми називаємо довантаженням. Але я не думаю, що існує великий ризик, що Росія почне справжні перегони озброєнь, адже перегони означають робити більше, ніж раніше, а вони щойно повністю модернізували свої сили за п’ятнадцять років.
– Тобто, на Ваш погляд, попри побоювання деяких експертів, що ми можемо опинитися на порозі нової гонки озброєнь через відсутність будь яких обмежень, і відкриту можливість для всіх нарощувати кількість боєголовок, цього насправді не станеться?
– Так. Я вважаю, що цього не станеться. Росіяни вже витратили колосальні кошти на модернізацію своїх сил, довівши їх до того рівня, який вони вважають необхідним. Тож немає очевидних причин додавати ще більше боєголовок, окрім спроб налякати або залякати Захід. Вони можуть це зробити. Вони можуть додати певну кількість боєголовок. Але це не почне перегони озброєнь.
Для Сполучених Штатів ситуація зовсім інша. Ті сили, які ми маємо сьогодні, є спадщиною адміністрації президента Рональда Рейгана. Тобто ці системи старіють і наближаються до завершення свого терміну служби.
У 2011 році Конгрес змусив президента Барака Обаму погодитися на модернізацію ядерних сил США. За п’ятнадцять років, поки Росія модернізувала і нарощувала свої ядерні сили, Сполучені Штати не додали до свого арсеналу жодної нової ядерної системи. Перший новий стратегічний підводний човен класу Columbia спустять на воду не раніше ніж у 2030-му або 31-му році. Нові бомбардувальники B-21 почнуть діяти лише наприкінці 20-х років. Нову міжконтинентальну балістичну ракету Sentinel, ймовірно, буде розгорнуто лише на початку 2030-х років.
Отже, що мають робити Сполучені Штати? США повинні додати боєголовки на деякі з наявних ракет, щоб одночасно стримувати і Росію, і Китай. Йдеться не про величезну кількість, можливо, кілька сотень.
Вони погрожуватимуть гонкою озброєнь, і багато американських прихильників контролю над озброєннями говоритимуть: Боже мій, це проблема, більше немає обмежень. Але за цією загрозою насправді небагато реального змісту. Тому я спокійно можу сказати, що рішення президента вийти з New START і розпочати програму розміщення додаткових боєголовок на американських ракетах до необхідного рівня є правильним.
– Росія дедалі частіше говорить про ядерну зброю. Російська влада неодноразово заявляла, що може застосувати ядерну зброю у відповідь на агресію НАТО, навіть на звичайну, неядерну агресію Альянсу. Очевидно, що російська пропаганда вже кілька років твердить, ніби війна проти України є відповіддю на агресію НАТО. Існують побоювання, що червона лінія щодо застосування ядерної зброї починає певною мірою стиратися. Чи це вас турбує?
– І так, і ні. По-перше, я категорично відкидаю будь-які твердження про те, що НАТО, до складу якого входять тридцять дві країни, може здійснити агресію проти Росії. Це просто неможливо. Тридцять дві держави не можуть об’єднатися, щоб розпочати загарбницьку війну. Це неможливо.
По-друге, я вважаю, що для Росії вже давно є усталеною політикою намагатися залякувати Захід, а також наших союзників в Азії та Європі, погрожуючи застосуванням ядерної зброї.
Про це легко говорити. Але якщо ви сидите в Москві і розумієте, що застосування ядерної зброї означатиме початок ядерної війни, і ви не знаєте, чим ця війна закінчиться, але точно знаєте, що російська територія зазнає ударів і що ядерна зброя буде застосована проти Росії, це зовсім інша і дуже серйозна річ.
Погрожувати легко. Але реалізувати таку погрозу і поставити під загрозу знищення власної країни — це зовсім інше. Я вважаю, що Захід повинен тверезо усвідомлювати: Путін не хоче ядерної війни. Путін хоче, щоб ми поступилися його вимогам. Але Путін не дурень. Він не хоче ризикувати застосуванням ядерної зброї проти Росії.
