Ігор Смілянський є генеральним директором Укрпошти з 2016 року. Він назває себе ветераном державного сектора і розповідає, що Укрпошта завершила перші п’ять місяців року з прибутком, попри втрати майна через війну, знищені відділення та роботу в прифронтових громадах.
В інтерв’ю "Апострофу" він розповів про прибутковість державної компанії під час війни, конкуренцію з приватними бізнесами, боротьбу з Нацбанком за отримання банківської ліцензії, роботів на сортувальних станціях та власну зарплату.
– Чи є державна поштова служба маркером стійкості держави?
– Я думаю, це навіть ні в кого не викликає питань. Дуже часто ми єдині, хто залишається в населених пунктах. Це було з перших місяців повномасштабного вторгнення. Я можу почати перелічувати ті населені пункти, де є лише Укрпошта.
– Це на сході, так? Південь?
– Це на сході. Можливо, бачили, що Нова Пошта оголосила, що вони закриваються в Дружківці. Укрпошта продовжує працювати. Там залишається 4 000 мешканців, плюс наші збройники. Там нема банків, там нема банкоматів, нема навіть електрики. Ми працюємо там на постійному генераторі.
Ми доставляємо посилки, допомагаємо відправляти речі людям, які виїжджають. У них єдиний шанс відправити свої речі — це через Укрпошту. Вони відправляють, і ми їх доставляємо вже до нового місця перебування. Так само ми працювали в Оріхові до кінця, ми працювали в Констянтинівці останні шість місяців.
Ми — це обличчя держави. Ми були перші, що з'являлися після звільнення і в Херсоні, і в Лимані, інших містах. Ми, по суті, перше цивільне обличчя, яке поверталося назад з гривнями, привозили виплату пенсії одразу. Ми привозили допомогу від ООН — виплати нашим громадянам.
Чому це було важливо? Я навіть це одразу не усвідомлював. Я завжди намагався бути одразу з командою, першим заїжджати, щоб розуміти, як там реально все відбувається. Ти приїжджаєш, а вони жили в рубльовій зоні. Російська пропаганда їм розповіла, що якщо повернеться Україна, всі сядуть, Україна їх всіх зрадила. Потім бої, тиша, а потім Укрпошта.
Ми перші, кого вони бачили. Був кумедний випадок, коли ми приїхали в Лиман, і бабуся підбігає і російською питає: "Ребята, обмен валют будет працювати?" Для мене обмін валют — це долари, євро. Я думаю, що снаряди летять, а бабуся думає про євро. Потім я розумію, що в них у всіх рублі на руках. Ми привезли гривню. Було так приємно, коли за три дні повернувся, а вже базарчик працює в гривні.
– Реально обмін відбувся?
– Ми виплатили одразу допомогу, і все, люди почали знову працювати в гривні. Вони вже Україна. Ми навіть в окупованому Херсоні пенсії виплачували. Росіяни не могли зрозуміти, звідки гривня береться. Ми домовлялися з хлібними магазинами, заправками. Вони нам віддавали гривні — ми за них платили рахунки в Україні. Виплачували пенсію. Знову бабусі до них приходили люди з гривнями.
– Це така підпільна діяльність була на окупованих територіях?
– Так. Я розумію, що згідно з законодавством, я сам юрист, Женевська конвенція, окупант має дбати про людей, але ми ж живемо у світі, де окупант каже: "Вас Україна зрадила, про вас вже не дбають". Коли Україна продовжує з вами тримати зв'язок, це зовсім інша справа. Тому для Укрпошти це дійсно було дуже важливо. Ми останні залишали ці міста і перші поверталися.
Укрпошта не отримує субсидій від держави
– Який фінансовий стан Укрпошти зараз? Ми пам'ятаємо розмови про банкрутство Укрпошти.
– Це мої улюблені розмови. По-перше, Укрпошта закінчила перші п'ять місяців з прибутком. Це унікальний випадок.
– Який прибуток?
– Я поки не можу сказати, бо аудит. Мільйони гривень. Це унікальний випадок, тому що всі пошти Європи, крім Укрпошти і пошти Німеччини, отримують субсидії. Пошта Польщі — 170 млн євро на рік, Пошта Франції — 500 млн євро на рік.
Чому? Пошти працюють там, де невигідно. Коли ми працювали в Оріхові, там 832 людини мешкали, це теж не про прибуток. Втратили за останні тижні дві автівки. З початку війни Укрпошта втратила 420 нових машин, більше тисячі відділень на тимчасово окупованій території, більше 500 знищено. Усі бачили, що шахед прилетів у наш харківський хаб. Там збитків на десятки мільйонів.
При цьому Укрпошта не бере ні копійки у держави. Укрпошта за минулий рік виплатила 3,6 млрд грн податків. Ми намагаємося при всьому цьому бути максимально ефективними і працювати попри все.
– Слухайте, але ж ваші конкуренти, комерційні організації, вони прибуткові?
– Так, і це добре. Я вважаю, що коли компанія заробляє прибуток, це в принципі добре. У них трошки інший податковий режим. Коли ви бачите автівки чи офіси наших конкурентів, це ж не обов'язково їхні офіси. Це може бути ФОП з 5% податків. А в нас 43%. Тому трошки простіше.
– Ви зараз на ФОПівські схеми натякаєте, так?
– Усі знають, що вони є. Вони ж законні, умовно.
– Вони законні для дрібного бізнесу, для дрібних підприємців.
– Я з дитинства займався футболом, і мене тренер завжди вчив: "Судді можуть бути різні, але ти маєш не в роздягальні доводити, що ти кращий, а маєш виходити на поле і доводити, що ти кращий". Тому всі ці розмови людей не цікавлять. Вони хочуть, щоб були високі зарплати в листонош, щоб були низькі тарифи при цьому, прибуток в Укрпошти і все це щастя працювало.
– Так а за рахунок чого прибуток?
– За рахунок ефективності. Наведу простий приклад. Під час війни Укрпошта за 24 місяці відкрила 22 нові обладнані сортувальні центри.
Укрпошта за 14 млн євро власних коштів, не кредитних, автоматизувала всі процеси. У нас від минулого місяця газети, ліки, листи сортують роботиє. Усі посилки сортуються роботами і відправляються на наступний день.
– Ви скорочуєте персонал?
– Безумовно. Лінія сортує 8 000 посилок на годину. Люди сортували максимум 600. Люди отримували 12 000 грн зарплати, а сьогодні сортувальники, наприклад, в Києві отримують 40 000 грн в Укрпошті. До речі, нові прийшли. З тих, що працювали на 12, залишилося тільки 5%.
На жаль, люди, які готові працювати за багато грошей ефективно, і люди, які готові працювати небагато, але за невеликі гроші, — це різні люди. Підняв зарплату — це те саме місце роботи, але люди пішли, тому що не всі готові працювати.
Наш сортувальний центр поруч з Новою поштою, до речі, в Харкові, де прильот був. Я можу платити менше, ніж вони? Не можу, бо вони просто перейдуть і будуть працювати в них.
Ми в конкурентному середовищі. Державній компанії працювати в конкурентному середовищі дуже важко, тому що приватна компанія, якщо треба купити генератор, йде і купує генератор. А я маю піти на Prozorro, зіграти той тендер, сподіватися, що тебе не кинуть, а потім всім пояснювати, чому я купив генератор за цією ціною.
– А що ви говорили про аудит? Аудит має підтвердити фінансовий прибуток?
– Так, у нас міжнародний аудит. За минулий рік пройшов, тепер вони перевіряють кожен місяць. Два рази офіційно ми випускаємо звіт: за пів року і річний. Червень закінчиться, і нас знову перевірять, тому що в нас кредит ЄБРР.
– А яка компанія проводить аудит?
– BDO, якщо я не помиляюсь. У нас є вимога, що аудит Укрпошти може проводити лише міжнародна аудиторська компанія з топ-переліку. Вони перевіряють дані, вони їх підтверджують.
Є українська звітність, яку ми здаємо в податкову, а є міжнародна звітність, там трохи інші правила. Наприклад, ми втратили майно на тимчасово окупованій території. Ми за міжнародними правилами маємо його списати в нуль.
Зараз прильот в Харкові. Це були інвестиції. Тепер ми їх спишемо на збиток. Ми вже почнемо виплачувати компенсації за знищені посилки. Це 420 автівок теж списати.
Укрпошта вже довго бореться за банківську ліцензію
– У вас якийсь епістолярний жанр розвивається з головою Національного банку Андрієм Пишним?
– Я кожен місяць буваю на прифронтових територіях і бачу людей, які не мають доступу до банківських послуг. Ми з вами розуміємо, що є проблеми зі світлом і зв'язком. Банкомат працює, коли нема зв'язку? Не працює.
– Якщо генератор працює поруч з банками.
– Банки присутні в 3,8% населених пунктів України. Простий приклад, Дружківка. Єдиний, хто працює в Дружківці, — це Укрпошта. До нас вишиковується черга вранці, щоб зняти готівку.
Це не питання, що Смілянський бореться за банк. Це питання, що не можуть бути в країні банки і банкомати присутні 3,8% в населених пунктах. Це офіційна статистика Нацбанку. Ми говоримо про всю країну.
В Укрпошти 4 500 стаціонарних відділень і 2 000 пересувних. Ми присутні в 26 000 населених пунктів України. Усі банки разом мають зараз 4 500 відділень. Якщо ми скрізь, а вони лише у великих містах, то неважко порахувати, що якщо ви за межі великого міста вийдете, ви там не знайдете ані банку, ані банкомату.
– То ви банківську ліцензію отримали?
– Ми намагаємося це отримати і вже боремося довгий час. До речі, закон про банк фінансової інклюзії був підтриманий всіма фракціями, крім Тимошенко, бо всі розуміють, що це біль для людей. Більше того, за законом про банки і банківську діяльність можна надавати банківські послуги тільки в межах банківських приміщень. У нас немає інвалідів, ветеранів, які дома; у нас немає лежачих людей?
Чому Національний банк вирішив, що вони не заслуговують на отримання банківських послуг? На підставі того, що вони не виходять за межі своїх кабінетів? Я їм дуже раджу поїхати і розповісти мені, як мені надавати послуги. Я пишу нотатки з полів, а вони нотатки з кабінетів.
– У вас новий тип банківської справи, переїзний банкінг.
– Так. Так і має бути. Це не щось, що я вигадав, це стандартна історія. У Великій Британії така ж проблема. Закриваються банки, і люди втрачають доступ до банківської інфраструктури. Вони там розпочали спецзаходи з урядом, щоб подолати цю історію. Пошта Італії має свій банк: 80% італійців тримають кошти в банку пошти Італії. У Швейцарії поштовий банк. Країна, в якій все в порядку з банками.
От чому? Тому що пошта має бути скрізь. Учора розмовляв з нашим менеджером. Три людини в Харківській області живуть в селі, дві бабусі і дідусь. Але ми там працюємо. Крім нас там нікого нема. Вони що, не громадяни України? Вони не можуть відкрити собі ощадний рахунок? Чи вони мають їхати 35 км на машині, якщо можуть доїхати, щоб кошти зняти? Це просто базові речі, які, на жаль, не розуміють люди в певних кабінетах. Це не забаганка Смілянського, це просто по землі треба ходити.
– А є проблема з отриманням банківської ліцензії?
– Нацбанк вже блокує це 7-8 років. Скільки я працюю, стільки вони блокують. Бояться конкуренції. Вони розповідають, що ми не впораємося. Якби вони не боялись, вони дали б нам налажати і спокійно потім сказали: "Бачите, ми ж казали, що вони не впоралися". Але ж вони не бояться, що ми не впораємося. Вони бояться, що ми впораємося. Тоді будуть питання: "Навіщо вам іти до банку, коли ви можете отримати всі послуги в Укрпошті?"
Чому у відділеннях Укрпошти продають тушонку
– Якщо не говорити про прифронтові території, у Києві заходиш у відділення Укрпошти — там і тушонку продають.
– За гарними цінами.
– Ви ж не супермаркет.
– А на заправку коли приїжджаєте, там хот-дог і кава є? Якби я вийшов зараз і сказав: "Слухайте, в нас реальна повна дупа. Машини втрачаємо, будівлі втрачаємо. Давайте ви нам з бюджету допоможете, як в Європі". Як ви думаєте, що всі сказали б? "От козли, з державного бюджету на наші податки живуть і все".
Тому ми маємо бути ефективними і продавати. Гірка правда життя. Ми всі з вами хочемо, щоб українці повернулися додому, але сьогодні цього потоку немає. Що має робити велика компанія, якщо кількість клієнтів в країні не збільшується?
– Розширювати послуги.
– Розширювати послуги, тобто ви маєте продавати більше на кожного клієнта. Якщо він отримав посилку, то надавати платіж. Якщо вже має платіж, то надати міжнародну посилку. Якщо має міжнародну посилку, то продати тушонку чи щось інше.
– Але все одно, погодьтеся, це незвично. Стоїш у черзі на Укрпошті, а людина вибирає тушонку в цей момент.
– Це значить, що вона за гарними цінами. Ті люди, які до нас приходять, ціни знають напам'ять. Це була моя позиція з першого дня повномасштабки. Ми не спекулюємо на горі людей. Коли логістика поламалася з перших днів війни, купа людей на ту тушонку жила. У нас з полиць на прифронтових територіях все змітають. Де вони тепер мають все це придбати? Ми не спекулюємо. Ми ставимо нормальні доступні ціни для людей.
– Дисконт же там існує? Укрпошта ж має заробляти.
– Так, але ви ж не можете змусити людей купляти. Бабусі знають всі ціни, де і що продається. Якби наші ціни були вищими, вони б до нас не приходили.
Простий приклад. Ми маємо приїжджати в село за будь-яких обставин. Три людини є — ми маємо приїжджати. Тепер питання: якщо я продам на 2 грн більше, це вже плюс 2 грн до доходу.
Тому ми маємо працювати ефективно, створювати цю систему. Усі думають, що ми живемо на податки з держави. Я всім кажу: "Ті, хто знайде податки, всі ваші". Ми акціонерне товариство, тому ми живемо й інвестуємо лише те, що ми заробляємо.
Укрпошта продає майно лише через Prozorro
– Що у вас з нерухомістю? Тому що говорять, що це засекречена історія. Укрпошта має багато об'єктів нерухомості, вони якимось дивом приватизуються. Гроші невідомо куди йдуть.
– Знаєте, хто це каже? Це люди з партії під гаслом “Не дамо продати те, що збирались вкрасти”. Я думаю, що всі знають, як ця партія називається.
Перш за все, ми за законом не можемо продати будь-яку нерухомість, крім відкритих аукціонів Prozorro. Просто не існує механізму. Ми навіть старі автівки зараз продали за 12 млн грн. На відкритих аукціонах виставили — люди прийшли, купили.
Інша історія, це ті, хто розповідають, що розпродають народне майно. Це ті, які приходять до мене домовлятися. Ми за реформи, але цю будівлю давайте передамо під фонд, під музей. Ми ж розуміємо, що зникнуть і фонд, і музей. Тому я кажу ні.
Більше того, Укрпошта встановила рекорд. Укрпошта продала свій старий сортувальний центр біля залізничного вокзалу у Львові за 462 млн грн — це більше 2000 грн за квадрат. Таких показників ні в кого немає. Тому я всім кажу: "Шановні, хто може краще — вперед".
Чи мої попередники домовлялися і передавали такі будівлі за неформальну компенсацію? Так. Тому всі, хто каже, що Укрпошта щось десь, прямо на ефірі кажу: "Хто знайде, де ми продали не на Prozorro, приходьте, всім компенсую, викуплю назад".
– Усі об’єкти є у відкритому доступі?
– Звичайно. Ми показуємо їх, бо ми хочемо найбільшу ціну. Ми спочатку рекламуємо, що такий-то об'єкт буде виставлений на торги. Ми відкритий день влаштовуємо, щоб люди прийшли подивитися. Місцеві бізнесмени і такі інші.
– До вас політики приходили? Хто?
– Так, різні. У нас реально країна буває хвора популізмом. Каже, цю будівлю треба передати на фонд, ви ж знаєте, як це треба. Говорю: "Шановні, перш за все, Укрпошта не може нічого передати, навіть якби хотіла. Це капітал компанії. Капітал компанії сформований згідно з законодавством. Якщо вибуває будівля, то на її місце мають зайти кошти".
Будівлі сортувального центру у Львові було 100 років. Він стояв, ми за нього платили податки, охорону, утримання. Це мільйони гривень зайвих витрат. Укрпошта — це приклад того, як треба майном розпоряджатися. Я ж міг не продавати. Домовився з вами: 5 грн за квадрат оренда, ви 10 мені, 5 – Укрпошті.
– Можливо, ДБР би потім прийшло до вас чи НАБУ і САП?
– У нас постійно хтось приходить. Я 1 липня буду 10 років на посаді генерального директора Укрпошти. Це рекорд — ветеран державного сектора. Якби хоч щось за всі ці роки було, то вже б знайшли.
Інша історія, що в нас корупція трактується досить широко. Казали, що генератори Укрпошта купила на 300 доларів дорожче. Генератор, у якого два тижні доставки і шість місяців, коштує по-різному. Просто можна пропустити питання терміну доставки, розповісти про корупцію.
– Ви стежите за цими історіями з наглядовими радами? Що ви думаєте?
– Я думаю, що не буває чорних і білих історій. Я довгий час навчався і мешкав в США. Наглядові ради пішли звідти. Там трошки інша історія. Ти спочатку багато працюєш, якщо ти успішний, десь до 45 років стаєш гендиректором. Потім херачиш по 80 годин на тиждень, потім стаєш багатою людиною, але ти вже не хочеш працювати 80 годин на тиждень. Ти йдеш в наглядову раду. У тебе реально класні контакти, ти можеш допомогти компанії з бізнесом.
– Але ви зараз говорите про приватний бізнес, а це державний.
– Немає різниці. Єдине, що держава має визначити, що вона хоче від компанії. У нас проблема в чому? Що в приватному бізнесі простіше. Є акціонери, але вони точно знають, що хочуть від компанії. Що хочуть від Укрпошти? Високі зарплати листоношам, гарні ремонти відділень, але низькі тарифи, щоб ми працювали скрізь, навіть там, де не вигідно. Математично це не працює.
Коли кажуть: "А чому ми не знаємо про ваші послуги?" Я говорю: "Рекламний бюджет Укрпошти — 32 млн грн. Рекламний бюджет наших конкурентів — 432 млн грн". Якщо завтра Укрпошта на Prozorro купить ролик за 5 млн грн, я вас запевняю, що післязавтра буде просто зрада: "Ви знаєте, скільки дронів можна було купити на 5 млн грн, замість того, щоб розповідати про Укрпошту". Так буде.
Кажуть: "У вас убиті відділення". Я говорю: "Завтра на 60 млн оголошуємо ремонт, а післязавтра ви прийдете і скажете, як можна витрачати кошти під час війни на ремонт відділень, краще б віддали на оборону".
Коли ви в державному секторі, ви не можете сподобатися. Тому ви маєте просто мати свою думку, тому що якщо Укрпошта зробить класну рекламу і багато посилок доставить, вона заплатить більше податків.
Якщо вона заплатить більше податків, буде більше бюджет на оборону. У людей будуть гарні умови праці. Ми нашим збройникам своєчасно доставимо посилки, які вони замовляють, або бабусі ліки в село. Тому не можна намагатися всім подобатися.
Зарплати на Укрпошті
– А скільки листоноша у вас заробляє?
– По-різному. Ми платимо листоноші за кожну послугу. Ми платимо 3 грн за кожну доставлену пенсію, 5% з продажів, гривню за кожну посилку. Є ті, що по 20 000 премію мають, а є ті, що 10 заробляють, є ті, що 15.
Я закінчив з радянщиною. Усі ж хочуть отримувати однаково, так не буде. Листоноша, яка має 300 пенсіонерів, і яка має 50, це різний обсяг роботи. Ми платимо за кожну операцію. Кожен раз, коли ви приходите на Укрпошту отримати посилку, знайте, що оператор отримав премію. Водій, який привіз посилку, отримав премію. Сортувальник, який посортував посилку, отримав премію.
Ми платимо за кожну операцію: доставку газети, доставку листа, оформлення листа. Нема такої операції, за яку ми не платимо. Якщо у вас 1000 посилок, ви маєте 1000 грн премії за день. Якщо у вас 200 посилок, ви маєте 200. Це ж чесно? Чесно.
– У вас же космічна зарплата?
– Як виявилося, не найбільша в країні. Зараз пишуть, що у всіх більше, ніж у мене. Уже і в банках більше, і в лісах, у всіх більше.
– Я для себе зробив відкриття, що зарплата президента України — 37 000 грн на місяць. У вас космос в порівнянні з цим, правда? Скільки ви заробляєте?
– 836 000 на місяць.
– 836 000 впродовж 10 років. Ви вже гарний мільйонер.
– Одна будівля, яку продав у Львові, — більше ніж вся моя зарплата за весь цей час.
– Куди пішли гроші від продажу будівлі у Львові?
– На інвестиції. У нас за умовами, які нам акціонер (Міністерство інфраструктури), виставив, всі кошти, які ідуть від продажу, ми навіть не можемо на операційну діяльність витратити.
Продали стару будівлю, встановили роботи, продали якусь іншу будівлю, купили нові автівки. У нас може йти тільки заміни неефективних активів ефективними активами. Ці кошти не йдуть ні на зарплати, ні на витрати. Вони просто йдуть на заміщення одних активів іншими.
– 836 000 грн на місяць зарплати до податків. Які KPI вам виставлені за такі гроші? Що ви маєте зробити з Укрпоштою?
–Треба вести прибуткову діяльність, треба збільшувати обсяги, треба покращувати активи.
– Якісь бізнес-цифри прописані про це?
– Звичайно. Називається лист очікувань. Лист очікувань акціонер виставляє компанії і каже: "Я на рік очікую таку-то суму прибутку, такі-то відрахування в бюджет, такі-то обсяги бізнесу". Наприклад, ми маємо утримувати діяльність у 100% населених пунктів України. Як хочете, так і утримуйте. Це завдання від держави, що ми маємо зробити.
– А хто формує ці умови?
– Акціонер. Міністерство розвитку громад і територій.
– Якого прибутку на рік очікують від Укрпошти?
– Декілька десятків мільйонів.
– Це небагато?
– Це чистий прибуток. Є операційний прибуток, який у нас сотні мільйонів. Минулого року було, якщо не помиляюсь, 500 млн грн. А є прибуток після амортизації, податків, тобто є грошовий прибуток і негрошовий.
Як деякі діячі показували прибутковість державних компаній? Ти просто нічого не купуєш. Кажеш: кожен листоноша має собі купити канцтовари. Усе, у вас нема витрат. Ви молодець. Можна і не інвестувати в роботів, тоді у вас амортизації не буде, нема нових активів, прибуток більший. Якщо ви приходите в державну компанію ненадовго і хочете показати, який ви молодець, ви це робите.
Моя точка зору, я поки кожен туалет ще не відремонтував в Укрпошті, це не питання прибутку, це питання створення нормальних умов праці. Якщо в мене не буде нормальних умов праці, молодь не піде працювати в Укрпошту.
Ми створили нові сортувальні центри, кімнати відпочинку, підвоз персоналу, нову форму, роботизовані робочі місця, прибирання. Пішла молодь. У нас на 10 років зменшився середній вік.
– Молодь пішла в Укрпошту. До речі, що у вас із бронюванням?
– Ми бронюємо наших працівників. У нас чоловіків небагато. У нас 75% — це жінки. У нас одна із найжіночніших компаній в Україні. У нас чоловіки — це охоронці, бо ми готівку перевозимо, сортувальники, водії.
– Такі космічні зарплати в Укрпошті тільки у вас чи топменеджмент теж отримує?
– У нас трохи менше ринку. Я завжди всім розповідаю історію. Ви ж хочете, щоб ми працювали як Нова Пошта? Хочемо. Тепер питання: якщо логіст у Новій пошті отримує 5 000 доларів, я йому телефоную й кажу: "Приходь в Укрпошту на 1 000".
Ми тренуємо. Ми запровадили штучний інтелект в бек-офісі. Коли я прийшов в Укрпошту, було 872 бухгалтери. Сьогодні 37 і штучний інтелект. Ті айтішники, які у нас працюють, як ви думаєте, їх перекупають? У них є успішні проєкти. Ми беремо молодь, тренуємо, їх перекупають. Це нормальний процес.
Коли кажуть, що в Укрпошті великі зарплати, а як я маю тримати цих людей? Якщо їм завтра конкурент заплатить більше, вони йдуть. Повірте, якщо ви працюєте в державній компанії, ви маєте бути більш ефективними, ніж менеджер у приватній компанії.
Менеджер у приватній компанії дістає готівку й купляє генератор. А менеджер у державній компанії має передбачити, скільки генераторів поламається наступної зими, завчасно закупити, але саме цю кількість. Якщо у вас стоять резервні генератори на складі, це буде неефективне використання державних грошей. Прийде Держаудит і вам наваляє.
Ви коли працюєте в держсекторі, ви постійно ходите, порушуєте якісь закони постійно, тому що ви виплачуєте пенсію пенсійній особі — це кримінал, не виплачуєте пенсію — це теж кримінал, тому що пенсія — це ваша власність. Тому треба платити більше, бо у вас ризиків більше. До вас прийде, як ви сказали, і НАБУ, і СБУ, і прокуратура, і Держфінмоніторинг, і спитає: а за скільки ви це купили? А давайте розберемося.
А якщо не купили і не поїхали, вам наваляють за те, що ви не купили і не поїхали, умовно, під Краматорськ. Поїхали під Краматорськ, вжарили дроном машину, хто несе відповідальність? Генеральний директор несе відповідальність. Не поїхали, і люди залишилися без ліків і їжі — теж несе відповідальність.
Тобто, ви, коли працюєте в держсекторі, постійно по мінному полю ходите. Тому черга в державний сектор не дуже велика. Мене це турбує, тому що я знаю багато друзів і знайомих, які в перший день, коли закінчиться повномасштабка, покладуть заяву і скажуть: "Ми для держави попрацювали, а тепер ми підемо спокійно заробляти кошти в приватний сектор".
А хто буде рожевими поні, які будуть відбудовувати дороги, електростанції? Хто всі ці люди? Це складні проєкти. Це мають бути фахівці досить високого рівня. Як ви його переконаєте?
– Чому ви думаєте, що всі ці функції мають саме державні компанії виконувати?
– А чому Укрпошта в перші два місяці війни залишилась часто одна, а всі приватні компанії закрилися? Уже ніхто не пам'ятає, що в перші місяці повномасштабки Укрпошта за свій рахунок безкоштовно евакуювала тисячі підприємств. За рахунок прибутку. Коли приватні компанії брали десятки тисяч гривень за кожну автівку.
Укрпошта працювала в Оріхові. Як ви думаєте, приватні компанії працювали в Оріхові? Не працювали. Ви можете їх змусити працювати в Оріхові? Не можете.
– Я думаю, це в умовах ліцензії має бути прописано.
– Як ви змусите приватну компанію витрачати кошти, якщо в селі три людини живе? У нас щільність населення невелика. Вартість кожної доставки досить велика. Вартість пального. Скажіть, це когось парить, як я буду за нього платити? Якщо зараз підніму тарифи, який буде хайп?
Тому ви коли працюєте в держсекторі, зарплати платять за те, щоб ви зробили чудо. Щоб і тим сподобалося, і тим, і тарифи не піднялися, і прибуток був, і бажано, ще нічого не продавати, а тут продавати, а тут щось отримувати.
Держсектор — це дуже-дуже нелегка історія, але ми ж залежимо від цього. Хтось має йти в медицину, хтось має йти в логістику, хтось має доставляти. Коли починається популізм, що ви нам винні. Чим винен? Я здобув три вищі освіти в США, за які я взяв кредит на 200 000 доларів і заплатив. Я винен кому?
З моєї зарплати йде податків більше на бійців Збройних сил, ніж з тих, хто кричить про мою зарплату. З них користі Збройним силам менше в десятки разів, ніж з мене. Ви любите Україну безкоштовно? Давайте любити Україну за гроші. Давайте подивимося, хто скільки податків заплатив. Тоді ми про любов і проговоримо.
За час війни загинуло 45 працівників Укрпошти
– Слухайте, у вас такі битви в соцмережах. Коли ви знаходите час?
– Я сплю по три-чотири години. Це важливо, щоб залучити молодь. Вона дивиться, як себе поводить генеральний директор, чи я відстоюю інтереси компанії. Усяких, вибачте, мудаків, які мочать компанію, я їх посилаю нафіг. Чому? Я за стілець не тримаюся. Що мені втрачати? Я вже 10 років на державній посаді.
До Укрпошти я мав 50 000 доларів на місяць. Сьогодні я маю 14. Я думаю, що після війни я буду коштувати дорожче, тому що вже сьогодні звертаються з інших країн за досвідом, бо є досвід керування компанією, яка працює під бомбами, розбудови системи безпеки.
У нас за час війни в Укрпошті загинуло 45 наших працівників. У Збройних силах і вдома. Але на роботі тільки п'ять. Попри те, що ми працюємо вздовж всієї лінії фронту, на робочому місці загинуло лише п'ять людей. Це більше на п'ять людей, ніж має бути, бо реально боляче. Але це невеликий відсоток.
За це платять кошти людям, які знають, як працювати, коли нема зв'язку, як побудувати цю мережу, щоб і паливо було. У нас 2 500 генераторів. У нас окреме програмне забезпечення, щоб моніторити. Кожні 50 годин треба міняти олію. Кожні 200 годин ТО. Треба підвозити паливо, списувати, щоб було прозоро, щоб потім звітувати, скільки палива витрачено. Це просто генератор, це навіть не Стралінки, не вся інша історія. Ми маємо побудувати, щоб все працювало.
Ми розуміємо, що наступна зима буде ще важчою, а в нас відділення на перших поверхах дев'ятиповерхівок. Ми ж не можемо туду камін поставити. Зараз купляємо спеціальні дизельні дуйчики, які зможуть опалювати, бо якщо не опалюєш приміщення, комп'ютер не працює. Цю історію ти маєш завчасно спланувати, купити в Prozorro, привезти з інших країн, підключити. Це попри всі втрати. Тому я пишаюсь командою, тим, що ми робимо, тим, що ми не припиняємо працювати за будь-яких обставин.
Укрпошта має третє місце у світі серед всіх пошт за якістю міжнародної доставки. Не маючи жодного аеропорту, Укрпошта доставляє за 8 днів до Нью-Йорка і за 14 днів до Сіднея. У нас максимум 24 години обробки пошти в Україні, 42 години на автівці до Лондона. Ми партнери з DHL, звідти розлітається по всьому світу.
Чому? Тому що це український бізнес. На мільярд доларів маленькі підприємці продають на Амазоні, на eBay і на Etsy. Якщо ми, не дай Боже, затримуємо доставку на один день, вони втратять свій бізнес. Це більше 60 000 бізнесів на мільярд доларів, які продають, і валюта заходить в країну. Ми навчилися доставляти тепер на наступний день по всій Україні.
– Щодо експансії за кордон відділень Укрпошти.
– Нам не треба. Укрпошта доставляє в 660 000 відділень по всьому світу. Навіть в Іран сьогодні доставляє.
– Це компанії-партнери, так?
– Партнери. Куди ще більше.
– В Іран? Це ж ворожа країна.
– Право на доставку вважається універсальним правом згідно з ООН. Ми доставляємо всім, крім Росії і Білорусі, бо ми представляємо Україну в ООН і всі члени ООН мають право на поштовий обмін.
Укрпошта безкоштовно доставляє листи військовополонених. Ми безкоштовно приймаємо листи від родин, відправляємо їх певній організації, і вони передають нашим військовополоненим, і навпаки так само. Ми безкоштовно пересилаємо речі наших загиблих бійців. Там, де ми можемо допомагати, ми допомагаємо.
– Ви говорите про те, що досвід державної компанії може бути успішним. При цьому ми ж з вами досить часто чуємо про те, що держава — поганий власник, державі взагалі нічого не можна довіряти.
– А ви директора поставте за 25 000 грн і очікуйте від нього результату. Я прихильник того, щоб ми вже припинили цю радянщину. Ви можете молодого програміста змусити працювати за 20 000 грн? Чого він має піти? Ви навели дійсно гарний приклад зарплати президента.
Умовно, голова державної компанії отримує 30 000 грн, як всі мріють, а програміст скільки має отримати тоді в цій компанії? Мабуть, директор департаменту IT має десь хоча б 27, а програміст десь 20. Таке буває у світі? Не буває. Він може піти на 20, якщо там будуть красти гроші закупівлі комп'ютерів чи каналів зв'язку.
Я розумію, що моя зарплата дратує людей. Чому? Вона біла і прозора. А коли хтось краде, люди розуміють, що вони крадуть, але вони не знають, скільки. І якось спокійніше спиться.
Я просто вважаю, що вже за більше ніж 30 років незалежності маємо позбавлятися цього наївняка і вважати, що хтось десь прийде. Я всіх питаю: "А ви прийдете?" Приходьте на 30 000 — нам якраз сортувальники треба. Приходьте, працюйте.
Не треба знову ж таки бути наївними, що ви прийшли такий офігенний менеджер, вам акціонери не допомагають і прямо все само собою відбувається. От Укрпошта отримала ліцензію на аптечну діяльність. Як ви думаєте, скільки аптечних мереж зраділи цьому?
Як ви думаєте, можна без підтримки перших осіб держави отримати ліцензію, яку ніхто всі ці роки не зміг отримати для того, щоб доставляти ліки за доступними цінами людям? Можна це зробити без допомоги держави? Ні, не можна.
Можна отримати банківську ліцензію без рішення перших осіб держави? Ні, не можна отримати. Це нормально. Ці люди відповідають за результат перед виборцями, у тому числі.
– Наскільки вигідна Укрпошті аптечна діяльність?
– Навіть якщо я на валідолі 2 грн зароблю в цьому селі, я все одно в це село маю приїхати. Бабусю обрадував, 2 грн заробив, гарну справу зробив.
Якщо завтра приватним аптекам не буде вигідно там бути, ми маємо людей без ліків залишити? Держава має мати інструменти в своїх руках, щоб мати можливість забезпечити якісь базові потреби. Приватний сектор собі працює далі, але не завжди йому вигідно працювати.
Як відновлювати Україну
– Що ви думаєте про відновлення України? Пошкодження серйозні в усіх напрямках. Називають величезні суми. Я чув про те, що Україні потрібно буде трильйон доларів, наприклад, для відновлення. Тут величезне значення має те, як спрацює бізнес всередині країни.
– Я працював до Укрпошти в стратегічному консалтингу, якраз робив стратегії, в тому числі країн. Це нелегке питання. Перш за все, кількість коштів буде визначатися кількістю проєктів.
Скільки лікарень треба поновити? Якщо кожна громада буде вирішувати, скільки лікарень треба поновити, то кожна громада буде собі будувати кардіоцентр. Нам треба в кожній громаді кардіоцентр? Треба в кожному селі школу? Це неприємно чути, але ні.
Та ж сама історія по кластерам. Ви ж не можете просто сказати: "Ми будемо будувати будинки". Має бути стратегія. Тут ми будуємо завод по переробці огірків. Тут ми будуємо IT-кластер. Відповідно, ми маємо створювати що? Інфраструктуру для молодих сімей, бо будуть айтішники, їм треба школи, садочки.
Я вивчав, це досвід Радянського Союзу, що завжди поруч з металургійним заводами будували швейні фабрики. Там чоловіки, там жінки. Треба, щоб думка була. Не можна просто так бездумно щось вкинути: тут буде завод.
– Нам потрібен, враховуючи нові технології, штучний інтелект і все інше, проєкт нової країни. Хто його має створювати?
– За 25 000 прийдуть архітектори і будуть створювати плани. Я кажу, що на державу мають працювати найфаховіші люди, бо від їхніх рішень залежить життя мільйонів людей. Причому життя в прямому сенсі. Від того, як спланують медицину, буде залежити життя прямо сьогодні. Але це не те, що людям завжди подобається.
Коли ми про роботизацію Укрпошти говорили, якби я зайшов і сказав: "Хлопці, що будемо робити? Залишаємося на 12 000 і вручну сортуємо, чи буде робот, вас буде менше, але буде 40 000 зарплати?". Якби це було народне голосування, то ми ж розуміємо, за що голосували б. Але це ж не те, що треба.
Децентралізація і ефект масштабу конфліктують. Яке має бути рішення? Я навіть більш важкі питання задам. Люди, які в Дружківці жили і зараз поїхали, мають голосувати за те, що буде відбуватися в громаді Дружківки? Вони мають казати: "Буде дорога"?
Я їздив нещодавно в село, де реально залишилося 74 людини. До них і дорогу розбили вже. Дорогу побудувати, мабуть, буде дорожче, ніж якщо всіх переселити в Закарпаття в найкращий готель на 5-10 років. Яке рішення має держава прийняти? Це важкі рішення. Це не про популізм.
Можливо, їх краще запросити в якийсь інший регіон, поруч з новим заводом чи новим фермерським господарством. Але знову ж таки, це будуть суперважкі рішення.
– Ви тему освіти зачепили. У нас нещодавно депутати запропонували математику зробити необов'язковим предметом під час незалежного оцінювання. Як би ви до цього поставилися?
– Я здобув три вищі освіти в кращих вишах США. Навіть в топ-5% закінчив їх. Я все життя вчився. Світ змінюється швидко. Безумовно, освіта теж має адаптуватися. Є гуманітарії. Вони класно роблять презентації, вони шикарні пишуть книжки або виступають.
Це, до речі, різні типи мислення. Було радянське мислення, де всіх підіймали. У вас погана математика, вам давали додаткового вчителя. Наприклад, у США навпаки, вони кажуть: "Якщо у вас іде математика, давайте її розвивати, давайте вас пересунемо в клас, де ще кращі математики, щоб розвивати ваші сильні сторони".
Це різна філософія: підтягувати слабі, чи розвивати сильні. Я не кажу, що в мене є відповідь на всі питання. Просто кажу, що світ зараз змінюється дуже швидко. В Україні круті програмісти. Це ж наше надбання. Тенісистки наші класні.
Умовно, ми можемо з індусами чи китайцями боротися? Не можемо. Їх просто багато. Якщо треба однакову роботу купою людей виконувати, Україна ніколи їх не переможе.
– Ви самі приклад Швейцарії наводили. Маленька ж гірська країна, успішна.
– Вони знайшли свою стратегію.
– Вони знайшли своє місце, але ж і ми не маленькі. Ми — найбільша країна Європи. Просто забуваємо про це.
– У нас агро сильне? Сильне. IT в нас сильне? Сильне. Чи можемо ми розвивати, умовно, металургійну промисловість? Можемо, але давайте подивимося, чи ми будемо конкурентні. Якщо конкурентні, давайте це робити. Давайте розвивати атомну енергетику, дешеву електрику продавати.
Давайте простий приклад. Я ж не конкурую з приватними конкурентами у перевезенні холодильників. Чому? Тому що у них один водій і 5% податків, в мене два і 43%. Я можу їх обіграти? Ні, у мене немає математичної можливості їх обіграти. Так само ми не можемо індусів у певних речах обіграти — їх просто багато. Якщо це питання дешевої праці купи людей, які небагато отримують, то ми їх ніколи не обіграємо.
В Україні не люблять успішних людей
– На вашу думку, чому ми всі свої переваги не реалізували, коли у нас було краще життя? Росія нападала, як вона вважала, на бідну країну, яку дуже швидко можна захопити.
– 30 років в Україні керували дешеві менеджери.
– Але вони дуже дорого обходилися. Рівень корупції тут треба згадувати.
– Так, тому давайте спробуємо залучити кращих. Наприклад, змоделювати стратегію міста: як будуємо, скільки чого буде — це ж фахівці з найвищого рівня мають бути. На жаль, не факт, що вони всі в нас є в країні.
Коли я набираю людей, то питаю, а хто вас вчив в університеті? Якщо вас вчила людина, яка читала складське господарство, а тепер вона перейменувала курс на логістику…
– Ми з вами знову на освіту вийшли.
– Це ж основне. Це, до речі, питання, на яке в мене, на жаль, немає відповіді. Де ми візьмемо виховательок, які нам виховають дітей у правильному світогляді? Де вони не будуть їх популізму вчити.
Я досить довго вчився і жив в Америці. У мене є таке провокативне питання, коли я зі студентами зустрічаюсь: "Ми в Євросоюз йдемо, назвіть топ-10 компаній Євросоюзу, які стали відомі за останні 10 років". Тиша в залі. "А в США назвіть компанії". І починається Amazon, Google, Apple.
Я говорю: "Давайте по-іншому". Приходите в школу в США або в садочок, питаєте: "Хто найбагатша людина в США?" Вам діти розкажуть, що це Цукерберг, Білл Гейтс. Яка найбагатша людина Європи? Мабуть, і ви не назвете. Це людина, яка володіє Louis Vuitton.
Це питання світогляду. У США культ успіху. Вони не стидаються успіху. А європейська культура — стидатися успіху. На жаль, українська культура — теж стидатися. У нас люблять успішних людей в Україні? Не люблять. А може бути успішною країна, в якій не цінують успішних людей?
– Але успішні структури українці вміють створювати? Ми сьогодні говорили про Укрпошту. Ваші конкуренти теж. Нова пошта, Meest.
– Я максимально пишаюся тим, що вони є. Ми обіграли Meest, до речі, за якістю доставки, за обсягом ринку, часом на доставку.
– Відкрийте військову таємницю. Чим ви плануєте здивувати ваших конкурентів? Це ж постійна боротьба, правда?
– Так. Ми їх здивували, перш за все, тим, що ми тепер доставляємо майже як вони. У міжнародній доставці у нас більше 50% долі ринку в Україні. Це суто конкуренція. Я ж не можу змусити людей відправляти з Укрпошти. Як їм вигідно, так вони і відправляють. Тому ми боремося.
Це добре, коли є конкуренція. Ми, наприклад, поштомати запустили у відділеннях, в них таких нема. Ми запустили поштомати в відділеннях Києва, Дніпра, Кривого Рогу, щоб черг не було.
– У вас план розвитку Укрпошти є? Яка прибутковість на наступний рік?
– Я не ставлю задачу, вона просто має бути прибутковою. Ми не знаємо, скільки я втрачу майна до зими. Перша мета сьогодні — це підготуватися до зими. Усіма можливими заходами спланувати, подумати. Старлінк не працює, коли антидрони працюють, а зв'язок потрібен. Треба подумати, як же будуть працювати зв'язок, опалення, підвіз дров, газ, освітлення. А посилки як будуть їздити? А холодильник для ліків?
Це зараз номер один, бо крім нас це ніхто не зробить. Конкуренти можуть чимось здивувати, але ми маємо забезпечити базові потреби громадян.
