Федоров і Драпатий отримали підтримку за одним принципом: що показало дослідження Інституту соціології НАН

Інститут соціології НАНУ видав цікаву соціологію по звільненню Федорова та заміні Сирського на Драпатого. Кілька тез:

• Респонденти в більшості (57%) не підтримують звільнення Федорова, і лише 6% його схвалюють. Пояснюють це через мову результату — цифровізацію, дрони, FPV, Starlink, Дію, Армію+, Резерв+ — а не через симпатію до посадовця як такого. Іншими словами, це не культ особи, а захист конкретного стилю та результату роботи.
• Серед тих, хто проти звільнення, переважна більшість (73 зі 118) детально знають обставини справи, і лише один респондент про неї взагалі не чув. Натомість серед нейтральних домінують ті, хто лише поверхнево читав новини. Іншими словами, незгода тримається на спільному знанні, а не на чутці — це протест поінформованих.
• При цьому невдоволення звільненням не переходить у невдоволення владою: ті, хто проти рішення, оцінюють владу в середньому не гірше за тих, хто його підтримав, а найнижчі оцінки владі дають якраз нейтральні. Іншими словами, це незгода лояльних, а не бунт проти влади.
• У дзеркальному кейсі — заміні Сирського на Драпатого — картина перевертається: 54% схвалюють рішення, і знову провідну роль відіграють обізнані респонденти, які деталізовано розповідають про біографію нового головкома (Маріуполь, 2014 рік) і протиставляють «радянську школу» Сирського («Скеля») «незалежній школі» Драпатого. Іншими словами, суспільство винагороджує в Драпатому той самий тип лідера, якого воно захищало в особі Федорова.
• З'являється й новий, суто етнічний аргумент, якого не було у справі Федорова: російське походження Сирського для частини опитаних працює як самостійний дискваліфікатор довіри, незалежно від управлінських якостей.
• Джерелом знання респондентів у справі головкома частіше виступає не екран телефона, а родинний фронтовий канал — сини, чоловіки, сусіди, які воюють і розповідають, що відбувається в армії. Іншими словами, оцінка головнокомандувача звіряється з живим досвідом фронтових сімей, а не з телевізійною картинкою.
• Автори звіту роблять висновок, що суспільство застосувало один і той самий внутрішній стандарт до цивільного міністра й до військового головкома: сучасність, цінування життя бійців, українська вкоріненість. Іншими словами, це не електорат, що чекає призначень, а «замовник» із вже сформульованим технічним завданням до влади.

Джерело: facebook.com/vitaliy.rudenky