11 червня український політолог Микола Давидюк, обраний до Верховної Ради України за партійним списком "Голосу", склав присягу народного депутата.
В інтерв’ю проєкту "Хід Тузова" на Апостроф TV він розповів, що планує увійти або до бюджетного комітету, або ж до комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Поки чекає на голосування, Давидюк вже сформував команду з помічників і визначив свої пріоритети: боротьба з Росією, вступ до Європейського Союзу і протидія корупції.
Також він пояснив, чому вважає, що Україна переживає зміну поколінь у політиці, чому необхідно заборонити Telegram, як шукати ракети-перехоплювачі для російської балістики та як президент Володимир Зеленський намагається балансувати своїх "трьох менеджерів".
– 11 червня почалися ваші депутатські повноваження. Тобто, такий новоспечений народний депутат. Що там парламент? Вже поступово виходить із відпускового анабіозу?
– Як кажуть, депутат не молодий, а свіжий. Щодо анабіозу, я думаю, що політична система знаходиться в стані легкої атрофії. Не сказати, що атрофована, але і сказати, що суперробоче не можна.
Ці вуличні протести, такі легкі, інтелігентні, але з чітким політичним меседжем…
– Як ви одразу з вуличних протестів зайшли.
– Ні, ні, ні. Зараз в політичному житті це найголовніше. Політика і оборона — це перехрестя, яке називається міністром оборони. Політика зустрічається з обороною в даному випадку, це комітет з оборони, це Міністерство оборони, це політичні призначення, комунікація з НАТО, це виробництво дронів, законодавство для цього виробництва дронів. Тобто це і є база.
Я думаю, що зараз частина політиків дійсно може стати TikTok-мемами, коли їх знімуть десь на середземноморських пляжах, але частина залишилася тут і працює. Менша частина.
Якщо треба буде щось супер терміново голосувати, я хотів би сподіватися, що за 24 години всі зберуться, але є маленький сумнів. Деякі можуть не доїхати.
Я думаю, що зараз в силу військового стану, що затягнувся, політичні процеси видозмінилися дуже сильно. Друге, медіаландшафт змінився, і це теж вплинуло. Навіть не те, що створено марафон, а те, що просів марафон. Зараз це такий окремий виклик і для влади.
– Зараз марафон якось вже відійшов на другий план. Зараз Telegram-канали обговорюють, хто що купив, за які гроші.
– Ми обговорюємо Telegram-канали у країні, яка воює з Росією і сидить на російській платформі, сервер якої, в тому числі, в Петербурзі. А ми кажемо: "Ну, Дурова в розшук подали. Він вже персона нон грата, вже якийсь терористичний відділ його шукає".
Як це впливає на Дурова? Його квартири в Петербурзі заарештовані? Ні. Його гроші, можливо, там постраждали? Ні. Може, ви його сервери заарештували? Теж ні. Так це ж бутафорія виходить. А ми кажемо: "Ні-ні-ні, зате зручний у користуванні".
– Слухайте, ФСБ часто розігрує різні комбінації.
– Це типовий дитячий ФСБ-шний розіграш. У Росії заборонили Telegram. І що? Перейшли всі на Max. Але в Німеччині, де це перше джерело політичних новин, кажуть: "Бачите, опозиційне російське медіа".
У нас так само більше 50% людей черпають з Telegram. Це проблема. Росіяни заміряють великі числа, цю big data, щодо того, які в нас настрої, як будувати пропаганду, як бити-не бити, злякались-не злякались, яка емоція переважає. Тобто це все впливає на технологічність їхньої пропаганди, бо ми сидимо на їхній платформі. Усі ці дані в них в режимі відкритого доступу.
Плюс ще й влада часто підігрує. Наприклад, чого ми можемо мати Дію, чого ми можемо мати Резерв+, чому ми паркувати машину в Києві можемо в додатку і оплачувати, і місце вибрати, і все що хочеш, але прильоти в нас тільки в російській мережі?
Хіба ми не можемо створити державний додаток, щоб ділитися зі співгромадянами інформацією? Чому в представників влади вони можуть бути і вони знають, коли летять, а всі решта повинні читати з російського Телеграму? Зате на ранок після прильотів ви прочитаєте свіженькі новини, але тільки ті, які треба, на прокачаних Telegram-каналах, які прокачують за рахунок прильотів. Розумієте?
Це дурна формула, в яку ми потрапили, але з якої точно треба вийти. Бо сидіти на їхніх платформах і думати, що, воюючи з ними на їхній платформі, ми виграємо — ми не виграємо. Це проблема. Це частина нашого і суспільного життя. Це частина якраз того, що в нас відбувається.
Мені здається, що якщо ми говоримо про політику, це теж компонент політики. На яких платформах воно відбувається. Якщо ми хочемо якісний процес, то, як мінімум, точно не треба, щоб тут було російське.
– Ви згадали ексміністра оборони Федорова. Він на своєму брифінгу і сказав, що його Telegram-канали мочили, і запитав: "А хто купив Telegram-канал "Труха"?", до прикладу. Вам відомо?
– Я чув багато пліток. Ми можемо робити тільки контент-аналіз. Багато хто говорить про керівника фракції "Слуга народу", багато хто говорить, що це якісь криптобізнесмени з Харкова. Хтось говорить, що насправді нічого не відбулося, там просто якусь долю купили. Не знаю.
Знову ж таки, Forbes про такі угоди не пише. Зрозуміло, що воно все за склом — ці оборудки в крипті. Взагалі питання, як податки працюють на цих платформах, що сплачується, що не сплачується. І такі переходи значні. Тому що там десятки мільйонів. Це велике медіа, якщо об'єднати весь цей холдинг і подивитися. Але ж ніхто ні за що не відповідає.
За контент-аналізом дійсно видно, що там відбулися деякі зміни. Але це ж не єдина мережа. Скільки є мереж, які контролюються росіянами, і ми такі: "Наче нормально". Не нормально. Загалом, вся російська платформа ненормальна.
Це якби в Лондоні 43-го, коли німці місто бомбили, крутили німецьке радіо, і всі казали: "Зате музика безплатна, хороша, для плюралізму"
– Для плюралізму Адольфа Гітлера послухати.
– Так, так. Баланс думок.
– Я повернуся до парламенту. Справді депутати на вакації роз'їхалися? У країні політична криза, відставлений міністр оборони. Коли сказали, що парламент іде у відпустку, я сподівався, що люди продовжують в комітетах працювати.
– Я навіть в парламенті думав, що це жарт. Але коли побачив, що за перші хвилини…
– Усіх здуло?
– Не всіх, але велика частина, так. Почали в чатах писати, що давайте о 21:00 зробимо ще одне засідання, щоб все ж таки проголосувати. Як завершувати певний етап роботи і просто полишити парламент без міністра оборони? Не може бути важливішого міністра в уряді, ніж міністр оборони в час війни. І в нас немає міністра закордонних справ, або така делегітимізація відбулася.
Зараз з'їзд послів, візит в Китай мав бути на осінь. Буде, не буде, готуватись йому, не йому готуватися, а якщо не йому, то кому? Це дисонанс. Я сьогодні снідав з одним західним журналістом, він якраз теж сказав про перші відчуття за цей час. Це було одне з них.
Я не розумію, як так можна себе вести, але я надіюся, що все ж таки проголосують за міністра оборони і він буде повноправним.
– Коли?
– Коли президент подасть. Це ж його квота. Друге, який консенсус президента і вулиці, президента і західних партнерів? Захід шле один простий меседж: "Не крадіть гроші через закупки, через агентства, які нам даються дуже великою політичною кров'ю".
Бо вони кажуть: "Ми даємо вам зараз умовно 100 млрд доларів на півтора року". Чи це найбільші гроші для них? Ні, не найбільші, але ми бачимо, що Росія розхитує антиукраїнські настрої з точки зору політики. Там ростуть Ле Пен, росте "Альтернатива для Німеччини", у деяких країнах ростуть антиукраїнські сили, в тому числі і в Польщі.
Кажуть європейці: "Ми вам даємо ці гроші, в нас падають рейтинги. Якщо ви будете красти, вони ще більше будуть падати. Можливо, ще зараз так дамо, а може вже і не дамо. Прийдуть ось "альтернативи" російські, і ми вам давати не зможемо".
Вони кажуть: "Ми зацікавлені не тільки для себе, але й для вас, тому що ні ми вам не зможемо допомогти, ні ви нам. Прохання: не крадіть, щоб ці гроші ефективно долар в долар витратилися для України".
Начебто і справедливий меседж, але інколи політично в цьому світі викривлених дзеркал його не хочуть чути, тому вийшли молоді люди і висувають свої вимоги.
У трикутнику президент — вулиця — західні партнери треба знайти людину або комбінацію людей, коли і вулиця скаже: "Окей, ми думаємо, що реформи підуть", і Захід скаже: "Окей, під такі конструкції ми готові далі давати гроші". Коли знайдеться середина цього трикутника… Бо знову ж таки, Верховна Рада проголосує, я думаю.
Є окремі фракції, які не хочуть, щоб в країні був міністр оборони, але вони маленькі. Це колись вони Харківські угоди нав'язували, а зараз заховані в куточку.
– Інтегровані всередині.
– Так. До речі, вони ще в коаліції голосують більше, ніж частина самої коаліції, тобто монобільшості.
– Воно ніби смішно, але й не дуже.
– Узагалі не смішно. І Telegram, і наявність цього російського блоку в парламенті — це дисонанс.
Я не знаю, як ми будемо писати книжку історії України для майбутніх поколінь і самі визнавати, як оце лайно творилося на наших очах, як ми це не помічали. Я списую це на постколоніальні впливи. Можливо, ми ще не до кінця деколонізувалися. У 2004-му нам здавалося, що не все так з деякими речами однозначно. У 2008 році міністрами були росіяни.
– Але ви знаєте, що дивно? Не деколонізувалися, але демілітаризувалися, хоча, в принципі, згідно зі старою матрицею, ми мали бути максимально мілітаризованими.
– Так, але це ж і була колонізація. Це ж був найвищий прояв колонізації. Забрати те, що може стати основою справжнього суверенітету.
Були ж спроби політичних впливів, Мєшков в Криму, ще щось. Але реальна атака на країну пішла після 2001 року, коли забрали останню тактичну і стратегічну зброю. Тоді пішла вже справжня атака, не політична.
Такий сентимент часу війни: чому Кравчук не прийняв Конституцію? Немає маркування кордону, немає власної валюти, гімну немає, нічого немає. Я навіть пам'ятаю, як ми в школі співали гімн, але казали, що слова ще не проголосовані. Начебто і музика є, але не до кінця.
І ти думаєш, як президент, пробувши п'ять років, не утвердив жодного з атрибутів державності? Потім розумієш, що ці замполіти чекали повернення Росії. Якби прийшли з Москви, він би сказав: "Дивіться, ми ж нічого не робили, ми просто вас чекали".
– Це глибока частина нашої історії, коли країну було роззброєно. Я вважаю, що це була програма демілітаризації України, керована з Кремля.
– Так, але зараз елементи цього залишаються. І Telegram, і російський блок, і багато російських агентів, які можуть бути на виду, але ми з цим, якщо і боремося, то дуже слабо, тому що воно все одно залишається.
– Деркач сам втік.
– Але маленьких деркачів скільки залишилося? Деркач — це ж друге покоління російських агентів в українській політиці. А ще ж скільки залишилося на місцях? Подивіться на Сумщині, скільки там ще.
Є речі, які треба перемолоти, щоб цього спадку не було. Бо це нас позорить.
– Я почув, що якісь політики думають, щоб дати зараз Федорову якусь новостворену агенцію, яка буде контролювати чи не вкрали наші гроші. У мене тоді питання: а на біса ми створювали Агенцію оборонних закупівель? Відставили міністра, створимо ще одну агенцію, і вона точно вже буде контролювати. Решта чим займається? Ми платимо за це свої гроші.
– Не тільки наші. Бюджет вже виріс такий, що там, я думаю, 70% — це вже європейські гроші.
Наш бюджет, як був близько 30 млрд до війни, то він зараз плюс-мінус такий самий. Просто воно йде на соціалку, на зарплати, а решту ми закидаємо одразу в цей котел війни.
Зараз шукають консенсус виходу з ситуації, яку сама ж влада і створила. Не було кризи в Міноборони. Її створили. Я вам більше скажу з того, що видно зсередини. Відставка Кабміну була з однієї причини — звільнити одного міністра оборони. Просто ніхто не думав, що молоді люди вийдуть з картонками і пришлють меседж не робити цього.
Розумієте, що відбувається? На п'ятий рік війни відчувається зміна поколінь. Поки що в Міноборони, але я надіюсь, що воно і в політиці якісно зміниться. Є пострадянське покоління генералів і функціонерів в Міноборони і в цілому по країні. А є молоде покоління, яке виросло вже в 2014.
Наприклад, головнокомандувач Драпатий виріс за 10 років до топової посади. Чому в Росії всі Telegram-канали зляться і вибухають? В Росії такий соціальний ліфт неможливий. Ти мав або народитися сином головнокомандуючого, або з Путіним жити в кооперативі "Озеро", або десь в олігархічному аналітичному центрі сидіти біля Путіна 20 років і потім, можливо, вони тебе підтягнуть.
Тут відбувається швидше. У нас є ці соціальні ліфти, але їх повинна бути більшість, щоб управляло не телефонне право.
– Почекайте, соціальні ліфти, коли вулиця вийшла?
– Я думаю, частково так, щоб контролювати політичні процеси, щоб вони рухалися в правильну сторону, але це демократія. Згадайте, Ізраїль 1960–70-х. Теж була війна, але теж виходили люди на вулицю і казали: "Ось так не робіть, тут не робіть". Тобто, меседж можна слати.
Тут же вулиця не управляє політиком, але натякає, щоб не зазнавався в своїх високих кабінетах в режимі марафону і воєнного стану. Їх же теж відриває від землі. Інколи їм треба казати, що тут трошки інакше.
До речі, в парламенті теж важливо інколи виходити на вулицю і розуміти, що хочуть люди, бо у цьому закритому приміщенні інша атмосфера, і людям легко поїхати у Францію на два місяці, чи в Італію, чи в Грецію, аби тільки не голосувати за міністра оборони. Або не голосують за міністра оборони, бо вони вже в Греції.
Вулиця не персонально за Федорова. Це про зміну. Ми можемо закупки чи технологічно вибудувати стратегію війни на базі алгоритмів, кодів, комп'ютерного моделювання. Не тому, що хтось випив стакан водки і каже: "Вперед". Це два алгоритми. Давайте виберемо сучасний.
Ми вже назбирали багато big data, що для комп'ютерного моделювання, для створення штучного інтелекту вже достатньо. Друге, у нас об'єми грошових чисел супервеликі. Не можна руками управляти. Той каже: "Закупляємо артилерію". Чого? "Бо все життя закупляли артилерію". А чого артилерія? Може, більше дронів, а може, діпстрайків, мідстрайків. Ми ж тут настворювали найкраще у всьому світі.
Ця зміна поколінь назріла. Зараз воно повинно прорвати і переродитися, бо насправді Міністерство інновацій в кожній країні своє.
Наприклад, Швеція створила Spotify, бо в Стокгольмі була традиція музики. Іспанці створили Glovo — доставку їжі. Багато ресторанів, зрозуміло. Ізраїльтяни виживають в оточенні ворогів. У них інновації в розвідці.
У нас Міністерство інновацій і в цілому інновації в обороні, бо ми країна у війні. Логічно, що ці інновації назріли саме в Міністерстві оборони. Треба дати інноваціям дорогу, щоб вони прорвалися і пішли далі. Тоді воно змінить в цілому.
– Ви говорите про те, що у нас певний хаос. Хтось вважає, що більше артилерії треба, хтось вважає, що більше танків, хтось вважає, що більше дронів. Це питання до нашого політикуму. Це визначення оборонної доктрини країни, коли збираються політики, вислуховують військових, головнокомандувача і відпрацьовують оборонну доктрину країни, де все прописано. Тоді у нас зникає елемент хаосу. Де політична складова?
– Я не думаю, що це прям хаос і що цей хаос дуже поганий. Це конкуренція. Зрозуміло, що лобістські групи теж конкурують. Гірше буде, коли вони все поділять і буде тиша. Це буде значити, що це вже Росія. Коли вони ще конкурують, сваряться, атакують один одного дозволеними методами, то йде ріст.
Наприклад, ми цього року обігнали росіян на мідстрайках. Росіяни не зрозуміли, як так сталося. Вони тихенько поділили гроші, в інновації щось посипали, але нічого не виросло.
Оскільки в нас була дуже велика конкуренція на FPV в попередні роки, гроші почали вкладати у водні дрони, і ми зараз тренуємо вже океанічні українські дрони. Україна буде працювати в океані, не маючи виходу в океан. Хтось пішов у діпстрайки, хтось пішов у мідстрайки. Ті, хто пішли в мідстрайки, обігнали росіян, конкуруючи між собою.
Росіяни зараз будуть це красти, за два-три місяці вони нас можуть і догнати. Але ми бачимо, що зараз Україна в цій конкуренції, в цьому певному хаосі, все одно зберігає демократичність.
Це як за часів Ющенка: було багато шуму, але економіка росла, дипломатичні відносини росли, геополітичний рух відбувався. Так само тут може бути шум, але не завжди це погано.
– Проблема тільки в тому, що після часів Ющенка до влади повернули Януковича.
– Так, і це проблема і Обами, і зараз може бути проблема Макрона. Як зберегти коаліцію рішучих, де Франція відігравала головну роль. Є нюанси.
Але зараз цей шум дає можливість конкурувати. Доктрина є, але вона змінюється. Зараз дуже динамічна війна. У європейців доктрина прописана на 1000 років вперед, і вона неактуальна. Це купа паперу.
Ми розуміємо, що нам треба зараз збивати балістику. Ми розуміємо, що якщо ми почнемо збивати балістику, треба думати про ядерний щит. Логічно, що Росія піде далі на ескалацію.
Зрозуміло зараз, що вже треба інвестувати в космос. Треба інвестувати в штучний інтелект і накласти його і на космос, і на ядерку. Що найстрашніше може бути? Це ядерка на штучному інтелекті в космосі.
Чи схиблена Росія, щоб це одне на друге накладати? Це Захід боїться зараз робити. Технології вже є. Ми розуміємо, що вони схиблені настільки, що вони на це підуть. Кому першому треба буде від цього оборонятися? Нам з вами.
Ця логіка процесів зрозуміла. Ці передові технології нам треба накладати на наші кейси і рухатися вперед. Наприклад, зерновий коридор. Вони нам блокують, ми їм блокуємо. Немає рішення. Хто перший знайде домінацію, того зерно піде вперед.
Ці рішення йдуть, але не завжди вони опрацьовуються політиками. Часто це приватні компанії, це військові, це лабораторії при батальйонах. Просто привозять дрони з держзамовлення, вони кажуть: "Вони неякісні". Хлопці сидять, їх перепаюють. Але в цих лабораторіях найкрутіші геніальні рішення.
– Так а чому ж у нас при наявності інституцій хлопці допаюють на фронті, щоб воно літало? До речі, Федоров сказав, що, на жаль, досі багато лайна закуповується.
– Я думаю, що відповідь цьому — непоборена корупція. Воно не точкове, а системне. Побороти корупцію і дати можливість, щоб інституції запрацювали не на папері, а в закупівлі, то тоді піде. Але це велике питання.
Мені, наприклад, не подобається, що хтось каже, що це протест за одну людину. Не за одну, а за зміну системи. Зараз навіть не про всю систему, а хоча б в Міноборони запустити ці зміни. Немає більш кривавих грошей, ніж ті, які крадуться на війні. Кожна вкрадена гривня — це чужі життя.
Уся країна воює, а хтось виводить в магазин, який продає пістолетики, 50 млн доларів чи мільярди, і вони за п'ять років нічого не поставили. Що може бути гірше? Так само неефективність витрачення цих коштів і багато таких речей. Тому вимога у тому, що давайте змінимо…
– Ви знаходите для себе відповідь, що військові кажуть: "Цей тип безпілотника є неефективним", а його продовжують закуповувати?
– Я спробував про це говорити, і мене, наприклад, лякали ці лабораторії, коли я вперше їх побачив ще кілька років тому. Потім зрозумів, що неефективність державного апарату стесується через рішення десь всередині.
Але зараз назріло так, що ці середні рішення вже стали ефективнішими, ніж державні.
Є-бали дали конкуренцію і бачать, що ефективно. Те, що на полі, ефективно. Тобто це змінило трошки систему. Друге, навчання в режимі реального часу, коли проводять і відбирають кращі компанії.
Те, що закуповують неефективні дрони, — це не тому, що хтось дурний чи хтось не побачив, що вони неефективні. Просто хтось зайшов з хорошим кешбеком і зробив так, що вони йдуть. Чи треба про це говорити? Треба.
Я так само говорив з військовими, але у військових культура інша. Вони кажуть: "Ми ж військові, ми не будемо говорити проти держави".
– Зараз вже розгорнулася битва постачальників за ті ж самі безпілотники?
– Та вона триває постійно.
– Чи існує там політична складова?
– Є. На жаль, деякі політики там дуже глибоко інтегровані. Хтось зацікавлений, хтось як бенефіціари.
– У тому числі й народні депутати?
– Навіть вище. На жаль, це є, але це теж питання і нашим західним партнерам: чого вони мовчать?
– А що їм говорити? Вони вам сказали: "Ви, головне, не крадіть".
– Не крадіть і воюйте. Так, але ми сьогодні воюємо не тільки за себе, ми воюємо в цілому за безпеку Європи. І це їхня безпека, в тому числі. Ми інколи не маємо змоги реформуватися тут самим. Ми ж все одно йдемо в Європу. Ми ж все одно будемо частиною їхньої політичної системи, а вони нашої. Тут теж меседж: "Давайте тоді разом це реформувати".
– Тоді ми перекладаємо частину свого суверенітету на них.
– Франція теж дала частину свого суверенітету, але в той же час отримала і розширений суверенітет, коли вона впливає не тільки у Франції, а й на весь Євросоюз. Чи Німеччина.
– Ви чули, що нещодавно Трамп сказав, що ми можемо зайти в Україну будь-коли і взяти будь-що. Я, чесно вам скажу, офігів від цієї фрази.
– Я її не переоцінював би, але кілька запитань до Юлії Свириденко можна поставити. Тому що пані Юля красиво заїхала на посаду прем'єр-міністра і точно так само красиво з неї виїхала, але жодного разу не розказала, що вона підписала.
Друге, я вам скажу, що ця угода дала можливість тримати фронт, тримати Донбас і що російські війська не в Дніпрі.
– А чим саме?
– Розвідка і ракети. Якби в нас цього не було, росіяни швидше рухалися б, підійшли б до Дніпра, навіть не до міста, а по сам Дніпро.
Зараз, маючи, скажімо так, угоду на умовних 300 млрд, щось будуть добувати. Знову ж таки, будуть чи не будуть. Навіть якщо будуть, це все одно гроші. Вони будуть витрачатися тут, щось буде інвестуватися, щось переінвестуватися. Це податки, робочі місця, порти, дороги.
Тобто краще мати угоду з американцями, ніж окупацію росіян.
– Але ж не на таких умовах, що можна зайти будь-коли і взяти будь-що, правда?
– Давайте Трампа теж не зчитувати так, як він говорить. Можемо підняти відому заяву: "Завершу війну за 24 години". Точно так само і забере. Трампу залишилося два роки. Тому я тут не переоцінюю.
Якщо ми будемо одним з постачальників технологій Штатам… А Департамент війни, Пентагон вже почали закупати наші дрони як компоненту своєї безпеки. НАТО почало тренуватися, і вже частини ділянок нам дають в управління — були навчання Sea Breeze. Третє, якщо ми будемо постачальниками і ресурсу для їхньої промисловості, це формує уже пазл України як незамінної частини заходу.
Це колись сталося з Південною Кореєю, з Ізраїлем і з Фінляндією. До речі, у цей поїзд ще навіть застрибнула Польща, просто Польща нічого на стіл не поклала. Ті поклали.
Якщо ми покладемо таку палітру різних компонент, без яких Захід не обійдеться, тоді східний кордон західного світу буде проходити по наших східних кордонах. Поки що він проходить, як Гантінгтон писав, у кращому випадку по Дніпру. Ми зараз боремося, щоб він був далі.
– Ви, мабуть, чули, що вороги повісили на території України вже кілька супутників і намагаються зробити супутники, фактично дублюючи систему Starlink. Це перший момент. Другий момент, як будемо захищатися від російської балістики? Росіяни нарощують кількість балістичних ракет, а на Заході кількість антибалістичних ракет зменшується. Я собі бачив три напрямки: наше виробництво, питання санкцій і пошук тих ракет, які є у наших партнерів. Ви, як парламентарі, що можете в цьому зробити?
– Я думаю, що тут якраз міжпарламентські зв'язки, в тому числі, треба включати, але якраз профільних депутатів, які займаються безпекою.
Зараз на столі лежить кілька рішень. Йде і створення своїх технологій, і пошук по всьому світу, тобто включити пилососи і зібрати все, що тільки можна.
Зрозуміло, що і спроба виробництва на їхніх технологіях. Питання, чи запуститься виробництво так швидко, бо до зими лічені місяці. Ми кажемо: "Дайте нам, щоб ми теж були виробниками". Зараз те, що ми можемо бути виробниками або можемо не бути виробниками — точка торгу Трампа з Путіним.
– Ви про ліцензію говорите? Я думаю, що серйозно про це зараз навіть не треба говорити.
– Це на столі, це на перспективу. Це те, що отримали Південна Корея, Японія, Німеччина. Це ж наступний козир, чому Росія другий раз не прийде. Тому що ми цей станок вимикати не будемо. Він буде гарячим від виробництва.
– Ви вже чули, що Трамп сказав, що він ще не вирішив.
– Це точка торгу. Зараз можемо отримати, а можемо не отримати.
Що може бути найшвидшим з цих трьох: шукати технологію, чекати ліцензії чи включати пилосос і збирати по всьому світу? Давайте чесно, на складах їх достатньо в безпечних країнах. Що їм заважає? Страх.
Наприклад, греки. Ми кажемо: "Дайте 200 ракет для Patriot". Вони кажуть: "Вони в нас є, причому зайві, але Україні не дамо. Раптом скажуть, що ми у війні". Норвегія каже: "Ми у вас викупимо. А що вже наше, то хай вас не хвилює, куди ми її віддамо. Ми віддамо їх Україні". Добре? Добре.
Чого бояться греки? Греки бояться, що турки нападуть. Вони не бояться інших сусідів, але кажуть, що ця тисячолітня війна їхня не завершена. Тільки греки купують 50 F-35, турки одразу біжать до американців: "І нам стільки само".
Тому якщо ми забираємо в греків 200, то давайте і в турків просити 200 і грекам казати: "Дивіться, у вас буде менше, і у них менше". Тобто ваші страхи знижуються. Ми показуємо, що це не проти когось одного з вас і за когось іншого.
Бо в нас з греками була історія, коли ми морські дрони їм почали продавати, але паралельно дехто почав накручувати, що в нас ще будуть політичні налаштування щодо цих дронів. Вони кажуть: "Які вам політичні впливи треба мати в грецькій акваторії?". Хтось з наших хотів пограти у великих політиканів. Вони кажуть: "Якщо ви хочете ці політичні налаштування, то ми це сприймаємо як те, що ви робите це для Туреччини. Коли турки нападуть, ви нам просто їх повимикаєте". І тоді посварилися. Це десь пів року-рік тому було.
Зараз цього треба уникнути. Сказати: "Ми не граємо у ваші ігри, ви між собою воюйте, ми просто хочемо зараз укріпитися, але не за рахунок когось одного, а щоб паритет у вас зберігався". Ось такі точки можна пошукати.
Є ж країни, які одна на одну дивляться. Індія-Пакистан, Греція-Туреччина, де на складах є, бо в них є загроза. Треба показати, що це не гра проти них. Ми просто виживаємо, але першочергово — показати список: все, що після війни буде зроблено, одразу йде вам. Зараз, щоб пережити цю зиму, поможіть вижити.
– Ви розмовляли з Денисом Штілерманом, так?
– Не прямо розмова, але так.
– Що ви думаєте про нашу ракетну програму?
– Я спілкувався з ним ще до того, як він став відомим власником Firepoint. Можливо, ще ми перетиналися на виставці. Я бачив виробництво.
Я не думаю, що моя думка є авторитетною. Я за своїми базовими налаштуваннями все-таки з політичної сторони. Щоб я зараз давав оцінки ракетній програмі, чи якості дронів чи будь-чого іншого… Я не думаю, що я є спеціалістом у цьому.
– Добре, а як нам активізувати власне виробництво? Не лише виробництво FirePoint, а й інших виробників.
– Точно нам зациклюватися на одній компанії не варто. Я думаю, що в нас дуже сильно недовикористаний державний потенціал. У нас є державні виробники, які при отриманні великого державного замовлення, контролі витрачання цих грошей і чистці деяких російських агентів могли б давати хороші ракети.
Московская школа, одногрупники, одноклассники, Москва-столица — це багатьом людям заважає робити якісну роботу на благо тієї країни, яка їх захищає, годує і 35 років давала можливість жити і працювати. Трошки дещо стопається.
– Яка ваша функція в парламенті, щоб змінювати всю цю історію? Ви, до речі, в який парламентський комітет збираєтеся піти?
– Буде голосування, якщо буде. Ще до кадрових питань дійде, коли всі повернуться з Адріатичних морів. Запит пішов на бюджетний, я хотів би безпеку більше. Можливо, бюджетний, можливо, ще будемо дивитися. Але питання — коли це буде. Нешвидко це відбувається.
Друге, мої напрямки роботи в парламенті, як казав Сорентіно, про що наш час і кому належать наші дні. Мені здається, політично наші дні про боротьбу з Росією, вступ до Європейського Союзу, євроінтеграцію і боротьбу з корупцією.
Я для себе визначаю на цьому етапі свого політичного життя і життя країни, що вони перетинаються на цих трьох питаннях. Треба робити максимально з того, що ти можеш, в оцих напрямках.
У деяких речах, я розумію, що в мене є знання, досвід, що робити, куди бігти. Якраз і хочу максимально використати цю історію.
– Від вас багато залежатиме в бюджетному комітеті, тому що йдеться про формування воєнного бюджету. Як ви взагалі ставитеся до того, яким чином розподілявся у нас бюджет цьогоріч? Збільшено кількість грошей на оборону. Водночас ідуть якісь великі соціальні пакети, але зарплати військовим не додали.
– Є ще одна обставина. Депутатам підняли, бо депутати переживали не за те, щоб військовий пішов у відпустку чи не за те, щоб у нього була краща зарплата, а за те, щоб можна було якраз файно провести літо десь за кордоном.
Зрозуміло, що логіка бюджетного процесу — максимум всього на оборону. Але було загравання попереднього Кабміну з соціалкою, як казав класик, ці є-бачки і решта, але ми не повинні і за соціалку забути. Чому?
Якщо буде йти тотальне збідніння, а війна — про збідніння в тому числі, і країна не буде підтримувати своїх громадян, це буде зона ризику того, що цим спробує скористатися Росія. Росія вміє грати на цьому. Дуже важливо, щоб не вийшло так, що, віддаючи все на фронт, ми отримали соціальний вибух всередині.
– Так є-бачок, який ви згадали, це не про захист найбідніших верств населення.
– Це про піар і популізм. Попередній уряд загравався в ці популістичні речі. Формула правильна, що максимум на оборону, але не допустити критичного рівня збідніння в країні, тому частину найбіднішого населення треба підтримувати. Це треба робити з повагою, це треба робити без зайвого піару і популізму.
– Але у нас є Пенсійний фонд. Ми з вами повертаємося до роботи наших інституцій. Це, мені здається, не має бути імпровізацією уряду. Є установи, є інституції, які мають виконувати свою роботу.
– Так я ж не заперечую цього. Ми зараз говоримо однією мовою, просто з різних сторін. Треба підтримувати. Ми не повинні створити зону небезпеки, якою скористається Росія, але робити просто піар заради піару, щоб підтримувати рейтинг прем'єр-міністра, яка через місяць піде у відставку…
– Ви думаєте, там головним був рейтинг прем'єр-міністра?
– Можливо, вона не для себе робила.
– Відчувається ваша дипломатичність. Ви вже освоїлися в парламенті, розумієте, що там, як працює?
– Я у сфері політики працював не один десяток років, тому розумію, що і як працює. Зрозуміло, що є юридичні маленькі аспекти. Ще не освоївся, частину помічників набрав, кабінет ще не отримав, бо кабінет отримуєш з комітетом. У мене є якісь тимчасові.
Частину фонду на помічників я тримаю. Якщо буде бюджетний комітет, тоді треба буде дуже хороший фінансист. Тобто, регіони я закрив, з електронного документообігу помічниця є. По міжнародці є і по політичних питаннях. Команда формується, але частинку грошей зберігаю для людини, яка буде помічником саме по бюджету, якщо бюджетний комітет. Якщо ні, тоді більше направлю на інші напрямки.
– Вам взагалі цікаво бути народним депутатом, з огляду на те, на що може впливати, до прикладу, ваша фракція "Голос"?
– Велика і потужна така фракція може впливати на контроль діяльності більшості.
Наприклад, якщо буде історія з бюджетним комітетом, там якраз логічна посада секретаря, коли фракція меншості контролює більшість щодо корупції, щоб не крали, щоб не виводили, щоб не мутили гроші, направляли їх не в лобістські кишені і не олігархам, які в Ніцці сидять.
– Це треба співпрацювати з НАБУ і САП. Ви ж самі не можете розслідування проводити. Можуть бути тимчасові слідчі комісії, але у них немає функції слідства.
– Так, але депутат може по-різному поводитися. Ти можеш допомагати, щоб цього не було, або, навпаки, мовчати і дивитися, як це все ділиться. А деякі ще й участь можуть брати.
Тому, відповідаючи за депутатство в цілому, я б не недооцінював ні розмір фракції, ні окремо взятих депутатів. Це ж не про посаду. Я до входження в парламент сім років забув в режимі очікування. Але я робив свої речі, які міг. Ми збирали гроші через YouTube-канал для армії. Під 100 млн зібрали одним YouTube-каналом. Я вважаю, що це була хороша робота, але я його створив не від хорошого життя. Мене заблокували в марафоні за критику корупції.
– Ви когось персонально назвали, чи загалом?
– Ні, персонально. Це було в Запорізькій області — там якраз була відома заступниця керівника військово-цивільної адміністрації. Просто пропадала гуманітарка. Я чомусь думав, що я зробив гарну справу. Я вийшов тоді зі студії марафону такий задоволений — думаю, що зробив гарну справу. День прожито недарма.
– А люди вас не зрозуміли.
– А вони не зрозуміли. Потім думав, а чого з марафону ніхто не дзвонить? По два рази на день міг включатися, а тут таке.
Але це був гарний шанс створити YouTube. Він вже скоро доросте до мільйона, і добре. Паралельно він зібрав 100 млн для армії. Це дало можливість комунікувати з військовими напряму, з виробниками напряму, їздити на фронт, бачити, що відбувається.
Ми закупили перший НРК ще в 23-му році. Тоді взагалі їх ніхто не закуповував для евакуації військових. Потім це стало стандартом. Хлопці, яким ми закупали, — це перший медичний батальйон. Вони зараз допомагають НАТО виробляти стандарти безпілотної евакуації військових. Чи треба була для цього посада? Не треба було.
Так само з цим депутатством. Воно дає трошки більше ресурсу, можливостей з точки зору десь щось зробити. Я достатньо рівно до цього ставлюся. У мене явно немає зірки в лобі. І депутати помінялися, не 2012 рік.
– Але втомилися.
– Я не втомлений.
– Ви на Адріатику не їздили, я так розумію.
– Ні. Мені енергія від рідної землі дає більше, ніж Адріатика. Вони сім років були у Верховній Раді. Можливо, вони від цього втомилися. Я зайшов два місяці тому, мені сили та енергії вистачає. Більше того, я бачу ці можливості, що можна використати якраз на благо того, що ми всі робимо.
Немає окремо Верховної Ради, окремо країни, окремо людей. Все одно у нас спільне — перемога над Росією. Решта — це вже тактика. Стратегічна ціль — одна. Хто що може на своєму рівні робити, робить. Далі вже рахунок прийде на всіх, як казав класик на касі. А зараз просто бігти вперед і робити свою роботу.
– Мене періодично запрошують на всілякі тренінги для молодих журналістів. Серед них є тренінг під назвою “Як уникнути вигорання на роботі”. Я приходжу, бачу перед собою молодих людей, кажу: "Ви здуріли". Кожному треба дати гарного ляпаса, щоб привести до тями, і після цього вже починається справжня робота. Втома зникає. Тому коли я чую, що втомилися народні депутати, це смішно.
– Я з вами повністю погоджуюсь. Насправді, у деяких людей в цілому просто проблеми не з втомою, а з розумінням, де вони і хто вони.
– Як ви комунікуєте із "Слугами народу"?
– Є хороші, є з якими не комунікую. Є ж, наприклад, закони, які вони готують. Треба спілкуватися з авторами законів, про що закон, підтримуємо, не підтримуємо, для чого вони. Вони приходять, приносять якусь презентацію, що можемо допомогти тут і тут.
Були в липні, в червні закони, які для Європейського Союзу готувалися, за них мали там дати 4,5 млрд євро підтримки для України.
– Ви тоді, до речі, скасували нормальні перевірки для суддів. Декларацію, я маю на увазі. Це викликало величезне занепокоєння.
– Ні, я тоді в черзі стояв на входження.
– Але депутати і від “ЄС”, і від “Голосу” казали, що так треба. Я кажу, що так треба? Не перевіряти суддів? Ви знаєте, що там люди, які на Росію їздили під час війни, на окуповані території. Ви нам зараз кажете, що не потрібно цього робити.
– Я знаю кейси. Зараз, надіюсь, це дуже скоро буде розслідувано. Деякі судді, російські судді, це те, що я вам казав, це агентура російська. Вони знали, що буде війна. Вони викликали своїх родичів з Росії, які мали українські паспорти, але вже завчасно були там. Навідкривали на них карток різних українських банків. І ці поїхали, залишивши їм картки.
І вони собі наступні п'ять років заливають гроші на картки цих родичів і живуть своє найкраще життя від Адріатики до найкращих київських ресторанів, просто кайфуючи від того, що їх правоохоронні не можуть перевірити.
Він розраховується по 500 разів на день, а на його картці, як було нуль, так і нуль залишається. А він мільйони витрачає кожного тижня. Сподіваюся, ці кейси скоро стануть публічні. Їх доведуть до логічного завершення.
Погоджуюсь, по судах це взагалі тема окрема.
– Розкажіть про вплив керівника фракції "Слуг народу" Давида Арахамії на нинішню українську політику. Зараз багато інформації про те, що людина дуже виросла і дуже багато чого вирішує.
– Я думаю, що його ріст відбувся паралельно з просіданням Єрмака. Я думаю, що це баланс сил всередині влади цього пулу менеджерів президента. Коли вийшли протести проти Єрмака, я думаю, що Арахамія був одним з тих, хто допоміг Єрмака відправити не у відставку, а на "удальонку". Все одно робота продовжується, просто дистанційно з резиденції. Я думаю, що він тоді, відправивши його, залишився.
Усі заколотники, які були в парламенті, залишилися. Не змогли скинути тільки двох, які були проти Єрмака. Це Арахамія і спікер, тому що вони депутати. Ви депутатів не можете позбавити насильно мандата. А Свириденко, Федоров, всі, хто тоді були, отримали червону картку.
Друге, я думаю, що там ще багато неформального лідерства серед депутатів. Я думаю, що в “слугах” він один з неформальних і формальних лідерів, тому вони на нього орієнтуються.
Але і сам президент дає йому ці можливості. Скажімо, президент міг би не включати його в переговорні групи. Він же його включає. Часто його нема в парламенті, бо він з президентом з Трампом в Вашингтоні, з Мухаммедом бін Салманом. Тобто він все одно в нього в короткому списку супердовірених осіб.
Якщо Зеленський дає комусь, щоб роль виросла, вона виростає. Інколи суспільство може цю роль обмежувати, що сталося з попереднім керівником Офісу. Все одно головним джерелом влади за Конституцією є народ, а виконавчою владою все одно є Зеленський. Тобто він може давати комусь ці можливості, а може не давати.
Наприклад, Умєров. Це ж чиста квота Зеленського, хоча він був опозиційним депутатом в минулому. Бачимо, що Зеленський дає йому ці можливості. Так, він там десь відпрацьовується своїми зв'язками, можливістю вести переговори, але Зеленський наділяє цим.
Я думаю, що це навіть питання не стільки самого Арахамії, скільки питання Зеленського, що він саме цього менеджера наділяє таким обсягом.
– Що ви думаєте, справи, які є в НАБУ і САП, щодо підкупу депутатів, де фігурують депутати не лише від Юлії Тимошенко, а й від Слуг народу, будуть далі розвиватися?
– Я не інсайдер у цьому питанні, але з того, що я бачу ззовні, ця справа буде завершена в будь-якому випадку. Питання — коли.
– Там різні справи, так?
– Так, але це все одне, це корупція. Це корупція в парламенті, коли просто мільйони доларів роздавалися в місяць, щоб депутати або як зайчики сиділи, мовчали, коли бачать корупцію, або щоб кнопкодавили.
До речі, смішний жарт почув, що найкращі депутати — це фотографи. Вони все життя мовчать і тиснуть на кнопку.
– Це фіксують, ви маєте на увазі? Фіксували журналісти, поки були в ложі преси.
– Погано, що їх зараз там немає. Парламент розслабляється. Як демократія працює? Політик повинен відчувати дамоклів меч від журналіста. Особливо на робочому місці, бо коли він цього не відчуває, де відповідальність?
– Важко повірити, що лише кілька депутатів були на такому кеш-обслуговуванні.
– На вхід чи на роздачу?
– І на роздачу, і на вхід.
– Та ні, не кілька.
– Тобто справа може бути достатньо гучною.
– З того, що я знаю, зараз є задокументованих кілька десятків. Давайте так, щоб ми потім не жахнулися, що було кілька сотень.
Зараз воно точно буде мати хід. Ні Європа цього не пробачить, ні населення цього не пробачить. Це Watergate нашого парламенту. Я думаю, що ця штука точно піде, ніхто це не збавить.
Для чого це треба? Це ж треба для еволюції, щоб воно більше знову не повторилося. Його треба буде присікти. Дехто навіть із західних партнерів, дехто з наших політиків каже: "Дивіться, якщо зараз дві сотні ви засунете в тюрму, а хто в парламенті буде?"
Логічно, підсунуться питання виборів. Тоді питання, як їх організувати. Я зараз навіть кажу не про інфраструктуру, а про фаєрвол з точки зору маніпуляції Росією. У Телеграмі будемо робити вибори, на російському сервері? Як тоді проводити вибори? Давайте вибори, але як проводимо, як українці за кордоном голосують і багато іншого. Чи зараз у нас є внутрішній ресурс, щоб провести ці вибори? Тільки один парламент треба переобирати?
– Це кумедно звучить: корупціонери хай працюють, тому що вибори ми не можемо робити.
– Я кажу, що деякі представники влади і деякі європейські партнери мають таку думку. Ця комунікація ведеться вже більше року. До мого заходу вже рік вони сиділи, думали, що з цим робити.
– Ви на депутатську зарплату зможете прожити?
– Звичайно.
– Підвищили ж зарплату?
– Я не знаю, яка вона була, але зараз десь 50-60 тисяч. Це суперзарплата. Друге, там дуже хороші гроші на діяльність. Вам на депутатську діяльність дають 200 000, вам на помічників, я просто ще повний цикл не пройшов. Мені одні депутати казали, що 120, інші, що 180 тисяч на помічників. Це хороші гроші, щоб робити велику кількість нормальних професійних політичних справ.
Тобто депутат, як персоналія, укомплектований. Держава йому дала все. Ось тобі електронний документообіг, ось тобі гроші на помічників. Ти ж не розриваєшся, ти можеш найняти нормальну купу порядних хороших професійних людей, які будуть працювати.
І в тебе є ще на депутатську діяльність. І приймальні можеш зняти, і роботу робити. Зараз з юристами теж уточнюють, чи можна якусь частину передавати Збройним Силам України, якимось батальйонам. Коли депутат це дає публічно, це теж підігріває інтерес до теми.
Тобто зараз теж є такі теми, куди було б добре, щоб люди направили свої гроші. Там якісь окремі види дронів, окремі види по медицині.
Мій меседж в тому, що треба підтримати інноваційні штуки, тому що тільки вони нам дають кращий шанс на перемогу над Росією. Якби депутат дбав про державу так, як про депутата подбала держава, це був би рівень Євросоюзу і навіть вище.
– А ще ж є помічник на громадських засадах. Тут на вашому місці був Сергій Лещенко. Він помічник на громадських засадах в Офісі президента, каже: "Ні-ні, я там гроші не отримую". Можливо, це питання статусу.
– Є багато людей, які готові дійсно допомагати. Це і виклик, як ти працюєш і що ти робиш, і що ти хочеш, чи вітатися з людьми, обійматися, коли ти йдеш, чи отримувати агресію. Це від тебе залежить. Як ти депутатські гроші витрачаєш, які твої цілі, які твої активності, куди ти йдеш, що ти хочеш.
– Дуже важливо, щоб був звіт політика, чи то народного депутата, чи міністра.
– У режимі постійного часу, бо деякі є, що я за п'ять років щось зробив, за сім чи за рік. Та кожен день ти щось повинен робити, відчуваючи, що час суперкритичний, війна. Тут же не питання, чи буде хороший звіт, чи ні. Питання — чи буде держава? Якими ми вийдемо з цієї війни? Чи залишимося ми як держава?
Бо Стамбульські домовленості, які нам привозили, — це повна кастрація держави. Найдовша гармата стріляє на 30 км. Ви серйозно? Ми цього року вже по 3000 км.
Наше ж завдання — вийти як держава. Наша ціль з вами, щоб вийшла успішна держава і в ЄС, і в НАТО, і з суперпотенціалом виробництва зброї. Ми повинні бути як Каліфорнія, але в мілтеку для всього Євросоюзу, щоб казали, що найкраща економіка там, найжирніший регіон, де можна заробити гроші. Хочеш бути багатим? Їдь в Україну.
За рахунок чого ми це можемо зробити? Що ми кладемо на стіл? Ми кладемо технології, військові технології, безпеку. Це наш хліб.
– Ви згадали Андрія Єрмака, і ми згадали Давида Арахамію. А що, ця підкилимна діяльність продовжується?
– Преса пише, що начебто об'єдналися проти Федорова. Я не знаю, я це читав в пресі, я це чув від деяких політиків. Я спочатку не повірив.
Я думаю, що це тимчасові союзи. Я не інсайдер, я зсередини не знаю. З того, що говорять в кулуарах і того, що пишуть в пресі, можливо.
– Наскільки велике значення Андрій Єрмак має для президента, на вашу думку?
– Я думаю, що не домінуюче, але все ще значне.
– І тут є певна конкуренція з іншими політиками?
– Мені здається, що Зеленський намагається мати певний баланс цих п'яти менеджерів. Я думаю, що їх вже давно не п'ять, три, можливо, ще залишилось, бо їх було п'ять-сім, але їх все менше і менше.
– А давайте їх назвемо. Це зараз хто?
– Я думаю, що Арахамія, Умєров і колишній керівник Офісу. Я думаю, що це домінуючих три.
– Буданова ви навіть не включили.
– Я думаю, що він поряд. Але за довірою це топ-три. Далі, я думаю, будуть йти Буданов, прем'єр-міністр, міністр оборони, керівники спецслужб. Тобто, це вже друге коло цих менеджерів.
– На чому ґрунтується така довіра президента до Умєрова?
– Я думаю, що він дуже талановитий переговірник. Він в якийсь момент зміг показати кілька кейсів. Наприклад, комунікація з кимось, з ким не було контакту. Умовно, з Бін Салманом може зробити зустріч за годину, чого дипломатичні класичні інструменти не зробили б. Я можу лише здогадуватися, я останній раз Рустема бачив, напевно, років п'ять тому чи шість.
Я думаю, що ці менеджери вже дуже довго з ним, а друге коло — це професійне, коли ти, роблячи якийсь результат, доводиш йому свою ефективність, і тому в цьому колі ти якийсь час можеш знаходитися.
– Зараз парламент повертається. Це завжди дуже болісний період, коли розгойдування йде, коли в'їжджають в тему. Що ви вважаєте головним для себе, як для народного депутата на цей період?
– Для мене пріоритети, які я вам сказав, домінують у будь-який день. Це як табличка множення. Зранку прокинувся, і в тебе все одно те ж саме. Проти Росії, за вступ до ЄС, проти корупції. Це ті напрямки, які я хочу, щоб ми реалізовували всі разом.
Так, є графік і план роботи Верховної Ради. Воно планується завчасно. Ці речі прописані, закони готуються не за день. Тобто, вона така більш тягла, бюрократизована інституція. Але це ті речі, які треба штовхати, щоб вони були попереду всього.
Ці пів року зрозуміло, що активізувати в тому числі міжпарламентські зв'язки, пошук ракет. Наша задача тактична — це пережити зиму. Буде чи не буде ця можливість переговорів на жовтень-грудень. Надіємося на краще, готуємося до гіршого.
Будуть переговори, будемо бачити, але треба зараз максимально стягнути ресурс, щоб країна пережила зиму. Для нас ця зима буде найтяжчою за всю війну. Таких тяжких зим ще не було. Дивіться, які зараз прильоти в Києві. Тривога не встигла включитися — вже п'ять ракет прилітає. Але такого ж може бути ще більше.
Наше небо ще не до кінця захищене. Вчора ми святкували День Повітряних сил. Це просто янголи, це боги, які захищають небо. Але до кінця не захищено.
Коли росіяни знищують 8 млн книг в Харкові… Пам'ятаєте, в часи Медведчука, Януковича, як Росія тут намагалася нас маргіналізувати, що ми тут бидлота, у нас Чехова недостатньо в магазинах, Пушкіна не всі напам'ять знають. І ця бидлота знищує 8 млн книг. Та більш варварської нації просто днем з вогнем не знайдеш. 600 тисяч з 8 млн мали йти діткам в школу.
– Це є елемент геноциду, тому що це спроба знищення національної ідентичності.
– Коли запитають, що таке Росія, ось це відповідь. Будуть далі бити і по лікарнях, і по школах, і по цивільних мирних будинках. Тут задача — захистити. Це зараз буде один з тих елементів. Зрозуміло, що це гроші, що приїзд західних політиків сюди, щоб вони бачили і давали ці гроші, ракети давали.
Наша задача зараз — зібрати по всьому світу цей ресурс, щоб пережити зиму.
