Заступник командира Легіону "Свобода Росії" Максиміліан "Цезар" Андронніков каже, що після 24 лютого 2022 року не зміг залишитися осторонь, коли побачив ракетні удари по Україні, і вирішив розпочати озброєну боротьбу проти режиму Володимира Путіна. Тепер він створив свою політичну програму бачення Росії, яку намагається донести до звичайних росіян.
В інтерв'ю "Апострофу" він пояснює, чому на боці України насправді воює за Росію, а не проти неї, яким бачить майбутнє своєї країни та її малих народів, як хоче розбудити російське суспільство та чому російський режим не витримає й року війни на виснаження.
– Максиміліане, вас можна назвати російським націоналістом?
– Так.
– У вас я бачу прапори української та оновленої Росії. Розкажіть, будь ласка, що це означає?
– Прапор вільної Росії – це прапор майбутньої Росії нашої без кривавої смуги історії Радянського Союзу, царської Росії. Ми бачимо наше майбутнє як мирне співіснування з рештою цивілізованого світу. Саме так, без крові.
– Скажіть, як так вийшло, що російський націоналіст з 2022 року воює за Україну?
– Бекграунд мій треба чесно проговорити і розвіяти ті наративи, які намагається використати Кремль. Вони часто випинають моє минуле у двох терористичних організаціях. Зараз я вже в третій кілька років. Це тренд у моєму житті, це не випадковість. Я не йшов вулицею, не послизнувся на банановій шкірці, не впав, прокинувся і виявився терористом.
– Терористом із погляду Москви.
– Звичайно, але мені здається, що для будь-якої порядної людини це почесне звання. Як мінімум, він має стартувати з сина агента, а якщо його вже в Москві оголошено терористом, значить, непогана людина, я думаю.
То був шлях мого пошуку, самовизначення. Приблизно 20 років тому я став учасником цих терористичних організацій. Погляди мої змінюються з часом. Я не дерев'яний чурбан — я еволюціоную.
До кінця 2010-х років мені остаточно стало зрозумілим, що ці організації використовуються як проксі ФСБ, ГРУ та адміністрації президента Російської Федерації. Там тоді працював Сурков. Це дуже такий хитрий демон, який саме "русский мир" приніс на Донбас. Адміністрація президента будувала завжди найскладніші ідеологічні схеми та втілювала їх у життя.
Вже тоді мені стало зрозуміло, у 2009–2010 роках, що нічого хорошого такий "русский мир" самій Росії не принесе. Що люди, які люблять Росію, повинні займатися самою Росією та вирішувати її проблеми, а не нести свій бруд, руїну, злидні в інші країни, вбиваючи при цьому.
Ми торкнемося банального. Ось ви візьміть якусь Кемеровську область. Подивіться, скільки там газифіковано сіл — виявиться кілька відсотків.
– У країні, яка видобуває газ і експортує його.
– Так, і там же проходить ця величезна газова труба, умовно до Китаю, куди за безцінь продається цей газ, а мешканці ходять, збирають хмиз. Їм ще це забороняють, умовно кажучи, штрафують. Ось у цьому суть уся нинішньої Росії. Тобто, при владі сидять паразити, які спочатку що зробили?
– Не паразити, а вбивці.
– Вбивці, паразити, мерзотники, негідники. Вони діяли послідовно. Вони спочатку почали душити свободу, бо зі свободи все починається. Це головна цінність людини та суспільства.
Спочатку вони душать свободу, позбавляють людей права голосу, права якоїсь альтернативи, вбивають лідерів, таких як Нємцов, Навальний та Політковська. За позбавленням волі йде економічний спад, це закономірно завжди.
Якою б багатою на ресурси не була країна, вона перетворюється просто на бензоколонку з низьким рівнем життя. Далі суспільству дуже просто пояснюється: ми погано та бідно живемо, бо в нас навкруги вороги.
– Виявилося, що українці – найбільші вороги. Ви розповіли, що Кремль створив терористичні проксі-організації. Це для того, щоб радикалізувати Росію зсередини?
– По-перше, зібрати всіх пасіонаріїв, таких як я. Комусь вдалося задурити голову, і він безславно загинув на Донбасі чи зараз продовжує воювати у складі цих організацій чи у складі збройних сил Російської Федерації. Він вважає, що він ще будує "русский мир". Ось подивіться недавнє інтерв'ю Губарєва Юрію Дудю. Вже все, останні люди в них пішли.
– Не дивлюся цих ваших хлопців, я вам відверто говорю. Я іноді навіть питаю, навіщо ви витрачаєте на це час?
– Я через службу кілька хвилин глянув уривками, щоб зрозуміти, що там. Зрозуміло, що там не найвищий рівень інтелекту, не логічне пояснення того, що відбувається. Він вважає, що Росія — це криптоколонія Британії, можливо, там і рептилоїди замішані. Я не знаю, що у Губарєва в голові.
Суть у тому, що навіть найгарячіші турбопатріоти вже давно розчаровані у Путіні. Вони розуміють, що він веде їх не туди. А ось куди вести, в якому напрямку… Я, наприклад, зараз займаюся цією роботою. Коли сидиш на фронті в бліндажі і тобі на голову сиплять снаряди та FPV, мозок починає працювати і ставити собі запитання: "Навіщо, чому я тут опинився і що буде далі?"
У мене це вилилося у створення політичної програми, створення свого бачення Росії, яке зараз на каналі Легіону я послідовно в серії лекцій доводжу. Доводжу максимально простою мовою, без якихось абстрактних задумів, так, щоб Льоха із заводу мене почув.
– То у вас є амбіція стати президентом Росії. До речі, із командиром РДК Денисом Капустіним я теж про це говорив. Про ваші політичні амбіції.
– Це правильно, тому що війна йде у нас не лише на землі та у повітрі, а й в інформаційному просторі. І найголовніша битва нашої війни — за серця та за уми людей.
Якщо на наш бік стане лише кілька відсотків населення Росії, цей режим буде змитий миттєво. Наше завдання — донести правду до наших співгромадян про те, що ми бачимо іншу Росію, і ця інша Росія, вільна, мирна, економічно процвітаюча, буде набагато кращою, ніж та бідність і рабство, де цих жебраків, знедолених людей женуть на війну.
– Ви чудово розумієте, що мейнстрім в Україні — що хорошої Росії не може бути. Я знаю, що у вас є амбіція повернутися до Росії, змінити її. Але ж ви російський націоналіст. Що потім розпочнеться? Потім ми воюватимемо з вами, з російськими націоналістами? Ідея про велику імперію нікуди не поділася. Зараз ви б'єтеся за Україну, але може прийти момент, коли ми з вами опинимося по різні боки барикад.
– Для мене цей момент ніколи не настане. Жадібність — вона нескінченна. Ось було у Радянському Союзі понад 20 млн. квадратних кілометрів території. Чи були люди там щасливі? Сумніваюсь. Дуже короткі періоди своєї епохи, і те, якщо не порівнювати з Європою чи США.
– Вам зараз тут почнуть згадувати горілку по 4 рублі 12 коп., а ковбаси не було в магазинах. Я застав період, коли за ковбасу навіть у Києві вже були бійки.
– Росія на даний момент – це 17 млн квадратних кілометрів. Безліч орної землі, водних ресурсів, лісових ресурсів. 40% світових копалин перебуває у Росії. Як має жити така країна?
– Напевно, краще за Арабські Емірати, я так думаю.
– Так, але що ми бачимо? В Арабських Еміратах зараз видобуток нафти дає 10% прибутку до бюджету. Все інше – це туристичні кластери, IT-хаби. Ось як робиться нормальна країна.
Хто заважає нам у Росії робити це, займатися собою? У нас 3 млрд населення може бути, і вони всі помістяться. Ні, Росія вимирає, російським мужикам не дають нормальних умов для заробітку, вони через відсутність совісті, насамперед, і грошей вирушають на цю злочинну війну, дохнуть там як мухи в посадках українських.
І що? І привозять туди мігрантів. До чого це призведе? Ні до чого хорошого. Я пропоную зовсім іншу Росію, яка піклуватиметься про свій народ.
– Це, в принципі, можливо?
– Звичайно, звісно.
– Слухайте, Росія завжди була побудована так, що головна ідея – це війни. Причому Росія багато воєн програла, що сфальшовано в історії. Починаючи з Кримської війни, російська історія говорить про перемогу. По суті, це була капітуляція, підписана графом Орловим у Парижі. Росія побудована на ідеології війни. Як ви хочете змінити це?
– У курсі своїх лекцій я послідовно пояснюю, чому історично так склалося, що Росія, СРСР, веде таку політику. Як сформовано новий тип свідомості людини.
Тобто, поточний росіянин — це за великим рахунком "совок". Чесно. Це той самий совковий менталітет. Ця людина не почувається взагалі господарем своєї долі. Він просто гвинтик у державній машині. Він пишається тим, до чого не має жодного стосунку.
От скажіть мені, чим може пишатися зараз росіянин із глибинки, який п'є якийсь сурогат і в розваленому будинку живе? Чому він собі приписує те, що Гагарін полетів у космос, чому він приписує собі перемоги, що його прадід переміг у Великій Вітчизняній війні? Путін цю мильну бульбашку гордості постійно роздуває, щоб відволікати людей від того бруду, злиднів і несвободи, в яких вони живуть.
– Росіяни можуть зараз пишатися тим, що вони, приміром, захопили український Бахмут.
– Не захопили, а зруйнували. Я в Бахмуті воював. Наковбасили ми їх там, ой-ой-ой, скільки. Нормально ми там попрацювали. Там гори трупів були у ворога. Причому це були найефективніші — вагнерівці, десантно-штурмові частини. Намолотили ми їх там нормально.
– Слухайте, але такий, як ви, – це виняток для Росії. Таких людей небагато.
– Може, я так пафосно скажу, але в будь-якій нації еліта — це дуже тонкий шар. Проблема Радянського Союзу полягає в тому, що він знищував національні еліти. Просто їх зрізав шар за шаром.
Дуже далекий мій родич, шляхетний чоловік, грузинський князь Ясен Миколайович Андронікашвілі, розстріляний разом з українським Розстріляним відродженням. Тобто, це були ваші режисери, поети, адвокати, письменники, яких сотнями розстрілювали. І того дня, коли набрали 299 українців, його, трьохсотого грузина, до цієї партії відправили на розстріл 4 серпня 1938 року. Усю національну еліту знищували, і до влади прийшов хам.
Я весь час заявляю, що головна проблема Росії не в економіці, а у свідомості. Буття визначає свідомість. Скотська, споживацька, безправна, рабська свідомість вирощувалася з царських часів, тривала за радянських часів і зараз путіноїди продовжують йти цим же шляхом. Ця рабська свідомість призводить до того, що люди живуть у злиднях, у безправ'ї і постійно лізуть ще до когось зі своїм іржавим залізом.
Ось найстрашніше, що знищувалася національна еліта, а натомість до влади прийшов хам. Ось давньогрецьке прекрасне слово демократія від слова «демос» — народ. Але в Росії демосу немає — там є охлос, тобто чернь. Принижені, безправні люди. А раб чого більше хоче? Він не хоче свободи, він її не розуміє взагалі. Він хоче собі рабів.
На цьому Путін уміло грає. Уся його пропаганда протягом 20 років розпалює ненависть. Згадайте, адже те, що буде війна, вже ставало зрозумілим у 2000-х роках. Пам'ятаєте фільм "Брат 2"? "Ви нам за Севастополь відповісте" і так далі. Воно вже там починалося. І потім пішло, бомбять Донбас і таке інше. Все дуже просто.
– Скажіть, Максиміліане, а ви не примітивізуєте Путіна? Ось ви кажете, що до влади прийшов хам. А мені здається, все набагато складніше. До влади дійшли реальні ЧК, КДБ із відпрацьованими методиками знищення власного народу. Це не хаотична якась дія, а система. Він знає, що робить.
– Дивіться, у нас чомусь для ліберальної російської спільноти Єльцин є іконою. Блаженніший Борис Єльцин, на якого вони моляться.
– Тут є парадокс. Ікона – людина, яка пропила власну країну. Як це може бути?
– Не тільки пропила, а й продала її, продала всіх із тельбухами. Справжній коростяний комуніст Єльцин відкрив кватирку свободи. Але відкрив він її як? Архіви КПРС, архіви КДБ не були розкриті.
– До речі, в Україні також не було.
– Вся та сволота, яка була при владі, залишилася. Вона просто перефарбувалася, поховала свої партквитки та комсомольські книжки. Подивіться на керівництво Російської Федерації. Путін, Патрушев, Матвієнко – усі комсомольські, чекістські, КДБшні, партійні вожді. Всі перефарбувалися, зобразили демократію, але інституції не змінилися. Вони не були люстровані, не були засуджені.
Вони залишилися при владі та розпочали дерибан Росії під виглядом приватизації, так званої. Я вважаю, що це величезний злочин XX століття. Це питання я збираюся кардинально вирішувати в Росії, якщо Бог дасть, я прийду до влади. Тому що єльцинський олігархат призвів до того, що зараз тут вбивають українських дітей ракетами, шахедами, які роблять російські олігархи та заробляють на вашій крові, розумієте?
Єльцин розумів, що він наробив такого, накрав так і пропив стільки, що якщо він відійде від влади, то сам закінчить свої дні у в'язниці і вся його родина. І тому під гарантії безпеки він передав владу чекісту, терористу, який, як відомо, влаштовував масу терактів та військових конфліктів і який на крові прийшов до влади та продовжує на цій крові при владі утримуватися.
– Це, можливо, мої фантазії, але ви пам'ятаєте цей момент переходу влади, коли втомлений і змучений алкоголізмом та хворобами Єльцин передавав владу Путіну, тоді прем'єр-міністру Росії. Я завжди думав, що це не просто тому, що Єльцин хворий та втомився, а тому, що система ФСБ йому зробила пропозицію. Простіше кажучи, вони поставили його в такі умови, що його вб'ють або він на це піде.
– Саме так. Тому демократії жодної у Росії немає. Яка демократія може бути, коли 1993 року розстрілювали мітинги в Москві, коли з танків розстрілювали парламент? Про яку демократію ми говоримо?
– Базова пропаганда, яка звучить із Кремля, – це те, що в Україні стався переворот, тому вони розпочали війну. Але, по суті, те, як прибрали Єльцина від влади, це був переворот у самій Росії. Система ФСБ прибрала чинного президента.
– Так, справжній переворот. Те, що сталося в Україні, — це було саме народне повстання. Народ вирішив, що влада стала маріонеткою Кремля, і сказав їй досить. Ось це був справді народний рух. А те, що сталося в Росії, так, це справді був переворот.
Етап передачі влади від Єльцина до Путіна збігся зі знищенням Нємцова. Не з фізичним знищенням, а знищенням його як лідера думок, як лідера альтернативної Росії. Адже Борис Нємцов мав такі ж погляди, як у мене, погляди на народний капіталізм, що народ є власником країни та її ресурсів. І Нємцов просто розтоптаний, медійно знищений.
Все оточення, олігархи, які оточували Єльцина, влаштували просто цькування Нємцова. Вони надули рейтинг Путіна так, що з 2% за пів року він зріс до 50%.
– А ви тоді підтримували Нємцова?
– Ви знаєте, 1999 року я ще в політику навіть не заглядав. Для мене тригером стало народження першої дитини. Маю велику дружню сім'ю. У мене четверо дітей.
– Я не питатиму, де вони.
– Вони в Україні. Найбезпечніше місце. Зрозуміло, що якби вони залишилися в Росії, а я тут відкрив обличчя, їх би просто вирізали б усіх, усю родину. Це методи чекістів, це зрозуміло.
Саме допомога українського керівництва в їхній евакуації дала мені можливість із відкритим забралом чесно сказати, що я росіянин, який захищає Україну і який проти режиму бореться. Якби я був у балаклаві, можливо, я б також гарно артикулював свої ідеї, але сказали б… Вони й так кажуть, що я актор чи то Львівської, чи то Одеської кіностудії. Вони поки що не можуть визначитись, з якої.
Хоча всі чудово знають мій бекграунд, що я все життя в Пітері працював тренером, що я з правих кіл. Як виявляється, праві — це не лише якісь маргінали, а й достатньо інтелектуальних людей, котрі люблять свою батьківщину.
– У вас вища освіта?
– Так. Я педагог за освітою та все життя працював у сфері фізичної культури та спорту, працював з інвалідами, дітьми, відомими спортсменами, включаючи Миколу Валуєва. Коля, привіт, відправлю до Магадана у майбутньому.
– Тобто, Валуєв може підтвердити, що ви росіянин.
– Так, я його тренував. Рагозіна на космодром відправлю, тільки вже з лопатою.
– ФСБ на вас полює?
– ФСБ, ГРУ, інші структури, СЗР.
– Ось про вас кажуть, що ви є ультраправим націоналістом. Я у правому русі нічого поганого не бачу. Я розумію, що тут акцент на тому, що ви є ультра. Який сенс у це вкладається?
– Вони представляють мене як якогось маргінала. Я, напевно, на їхню думку, бігаю під'їздами, ріжу нещасних узбеків чи таджиків. А ті операції, які ми проводимо, вони, напевно, обов'язково скажуть, що вбили якогось хлопчика в трусиках.
– То вже масштаб не ваш. Ви вже на Путіна полюєте.
– Хлопчик із валізкою — я не знаю, як його описати. Вони намагаються нас маргіналізувати. Коли ми зараз з вами спілкуємося, ми вже розвіюємо цей наратив, бо глядач бачить людину, яка може сказати два слова, людину, яка артикулює справжню любов до своєї батьківщини, свого народу, своєї землі.
Я хочу бачити народи Росії вільними, щасливими, квітучими. Якось не в'яжеться із тим, яку політику Путін проводить. За 25 років, крім злиднів, безправ'я, загибелі, він нічого їм не дав.
– Щодо амбіцій полювання на Путіна. Я згадав епізод, коли Кремль свого часу звертався до американських колег із тим, щоб Вашингтон вплинув на Київ, щоб під час параду, де мав бути Путін, його не вбили українські дрони. Це якийсь сюрреалізм, але очевидно, що росіяни прораховують, що українці можуть дістати Путіна.
– Так, це може бути. Але, знову-таки, моє бачення не впирається у персоналію. Тобто, для мене ворог не персонально Путін. Він також мій ворог. Для мене ворог – система, яку він збудував. Це система, яка вбиває і народи Росії та наших сусідів. Ось ця система – ворог. У наших амбіціях, у наших планах — цю систему повністю зрівняти бульдозером.
Якщо, умовно, в Дагестані, або як ми бачимо в Чечні, законсервується ця система, то мешканці там будуть ще нещаснішими, ніж вони були. Зрозуміло, що я не маю права обговорювати країни, які вже давно розлучилися з Росією, але подивіться об'єктивно: Узбекистан, Таджикистан живуть краще, ніж за Радянського Союзу? Чесно? Ні.
Тиранія ще гірша, золоті статуї їхніх вождів, пікнув слово — у тюряжку одразу кинули. Злидні страшні. Саме тому мільйони мігрантів звідти їдуть до Росії на заробітки.
Якщо, умовно, зараз у Чечні залишається Кадиров і він відокремлюється від Москви, то гроші, які Москва регулярно відсилала за лояльність, закінчуються. Кадиров ще більше закручує гайки, ще більше душить чеченський народ.
Я підтримую погляди чеченців, які борються на боці України, що вони хочуть принести свободу своїй батьківщині. Як я люблю Росію, вони також не менше люблять Чечню та хочуть, щоб вона була і жила вільно.
Бо те, що зараз там відбувається, це якесь дике середньовіччя. Будь-яку неугодну людину беруть, кидають у підвал, катують так, що вона все підписує, потім відвезуть в ліс, пристрелять, кинуть поруч автомат, віддзвониться до Москви: "Ми вбили ваххабітів-терористів, давайте гроші на захист від терористів". Так, воно реально працює там.
Синок Кадирова, шмаркач цей, уже майор. Весь у медалях, як собака-медаліст. Це ж ганьба. Народ живе у злиднях і безправ'ях, а цей то собі жирафа купить, то верблюда, то Бугатті, то Мазераті.
– Після моїх інтерв'ю та розмов з чеченськими друзями вони кажуть, що отримують відгуки з Чечні, зокрема від тих, кого ми називаємо кадировцями. Ті просять, щоби мені передали, що вони не хочуть воювати проти України. Я отримував такі повідомлення.
У той же час чеченці говорять про те, що не сподівайся на повстання в Чечні з однієї простої причини — величезний російський контингент. Називають цифри, якщо я зараз не помиляюся, під 300 000 російських військових, які там знаходяться. Їх за будь-яких обставин не перекинуть в Україну, бо вони розуміють, що вони мають гасити чеченський повстанський рух.
Чи можливі повстання у якихось регіонах Росії, наприклад, Північного Кавказу?
– Кавказ – одна з точок найсильнішої напруги в путінській системі. Люди там дуже гостро відчувають несправедливість. Люди там гарячі, менш терплячі, ніж у інших місцях. Це кавказька кров.
Вони стикаються там із тиранією, яка ще гірша, ніж у середньому по Росії. Чому? Бо це кавказький менталітет. Він особливий. І там правлячі клани тримають атмосферу терору та удушення набагато жорсткішу, ніж у середньому по Росії. Знову ж таки, Чечня, той же Дагестан, Інгушетія. Там дуже сильно закручені гайки. Розрив між тим, як живе правляча верхівка, і тим, як живе народ, ще сильніше людям впадає у вічі. Бо так, гроші до регіону йдуть, а до людей не доходять.
Подивіться, що зараз у Дагестані сталося. Яка жахлива катастрофа. Понад 100 років такого не було. Чому? Та тому, що за хабарі даються дозволи будувати там, де треба, де не треба. Тому що гроші, які мають вкладатися в інфраструктуру, у водовідвідні споруди, природно, розкрадені.
Потім приходить стихія, яка не питає: "Розкрав гроші ти чи ні?" І відбувається катастрофа, і страждають прості люди. Ось це людям вже має стати очевидним, вони повинні розуміти, що за них ніхто цю роботу не зробить.
Якщо мене зараз бачать громадяни Росії, неважливо, звідки ви, з Дагестану, з Чечні, з Івановської області, з Бурятії, з Хакасії, мої дорогі, зрозумійте одну просту річ: за вас ніхто цю роботу не зробить. Якщо ви терпітимете, кожен день ваш буде все гірше і гірше, страшніше і страшніше. Знайдіть мужність підвестися, взяти в руки зброю, вийти з нами на зв'язок, і ми підкажемо і допоможемо разом знести цей поганий режим.
– Запевняю вас, що вас бачать і у Грозному, і в Махачкалі, і в інших столицях та республіках, які зараз перебувають під окупацією Росії. Бачать, тому що ми бачимо цей зворотний зв'язок.
Ми вже з вами згадали ваше знамените прізвище Андронніков. Можливо, у вас це грузинське коріння дало себе знати, що ви воюєте за Україну, і у вас український прапор на шевроні?
– Якщо брати моє етнічне походження, то виходить, що рівно чверть крові в мені українська. Моя бабуся по матері — дочка переселенця з Попільні на Житомирщині.
1909 року мій прадід по лінії матері з сім'єю переїхав на Далекий Схід, Бухта Валентин. Дуже була працьовита людина. Було в нього 10 дітей, вісім синів, четверо загинуло на фронті. Моя бабуся наймолодша дочка. Ось звідки в мене українське коріння. Співала чудово українські пісні. Дуже працьовита, дуже любляча. Я в українцях багато цього бачу. Дуже теплі, чуйні люди.
По лінії батька я походжу зі старовинного грузинського роду Андроннікових. Це люди, які мають кров століть. Такий заміс, що я не терплю несправедливості, і в мене серце кров'ю обливається, коли все це бачу. Так вийшло, що в мене предки і проти радянської влади боролися, і з царським режимом боролися, коли він губив береги.
Один із моїх предків підняв повстання в Кахетії у 1812 році, коли царська влада відбирала хліб у кахетинських селян.
– Голодомор.
– Сценарій однаковий, він не змінюється зі століттями. Відібрати все, зробити людей жебраками та залежними. І ось тригером було, коли російський офіцер зґвалтував грузинську селянку. Народ уже не витримав, він очолив це повстання, потім був засланий. Вбити його побоялися.
Його батько був національним героєм Грузії. Заал Кузіані (Горбатий) - це герой грузинського пантеону, великий полководець XVIII століття, який багато військових подвигів здійснив. Ця кров предків не дає мені спокійно сидіти на стільці, вона мене хвилює постійно.
Я, коли першого дня повномасштабної війни о 5:00 ранку побачив, як летять ракети, для мене життя розділилося. Я зрозумів, що я не зможу вдавати, що нічого не сталося. Мене просто це зсередини розірве, як паровий котел. Я зрозумів, що я або помру або буду з цим боротися, поки руки тримають зброю, поки я можу говорити, доносити правду, стрілятиму у ворога, я це робитиму.
– Ви звертаєтеся до росіян і вже розпочали курс лекцій від “Цезаря”. Цікаво, який відгук ви отримуєте? Це важливо, щоб люди в Росії вас слухали, чули та розуміли, що з ними зробили.
– Люди мають величезний запит на справедливість. Вони бачать, розуміють, що щось негаразд. Що не так, вони самі чітко проговорити не завжди можуть. Але я постарався дуже простою мовою їм пояснити ситуацію: чому ми дійшли цього обриву, національної катастрофи. І як нам із цієї прірви вибиратися покроково, поступово.
Я вважаю, що мої лекції дадуть моїм співгромадянам ясне, просте, чітке бачення майбутнього. У них пропаде найголовніше — страх. Адже чому кажуть, що я ультраправий, маргінал? Щоб нас боялися. Вони вдають, що я приходжу в Росію додому зруйнувати, але я приходжу не зруйнувати, я приходжу створити, створити нове, вільне, краще.
– А як ви бачите цей прихід до Росії? Ось за яких умов це може статися?
– До осені 2023 року я розумів, що є можливість зламати ворога на фронті та, скориставшись цією ситуацією, перенести нашу визвольну боротьбу на територію Російської Федерації.
– І навіть була Курська операція.
– Так. Зараз я розумію, що ситуація на фронті така, що війна йде на виснаження. Обидві сторони не можуть досягти якихось серйозних успіхів.
Але я можу чітко сказати, що більше ніж рік у такому режимі ця структура РФ не витримає, вона розсипеться. Це я вам чітко можу позначити. Що рік — це крайній термін, коли вони розсипуться у мотлох без жодних зовнішніх тригерів.
.png)
– Досить часто ми можемо почути, що Росія має перевагу в затяжній війні через більшу кількість ресурсів. Але водночас не враховується, що велика країна — великі проблеми.
– Абсолютно так. Росія — дуже велика, дуже інертна структура. Вона повільно сповзає в прірву, але коли вона вже сповзає, там цей локомотив не розвернути назад.
– А які ознаки цього ви зараз бачите?
– Щодня спостерігаю економічні ознаки, військове виснаження, уповільнення просування на фронті. Ви ж зрозумієте, як може ситуація розгортатися. Так, вони можуть далі рухатися по кілометру, по 500 м на день. Ви бачите все одно, що темпи їхнього просування знижуються.
Вони можуть одночасно потихеньку рухатися на фронті та сипатися всередині економічно, морально, сипатися далі у своїх військових можливостях. Факт, що вони в цю точку вийдуть, — бо Путін абсолютно божевільний. Він раціональними засобами досягає ірраціональних цілей. Будь-який притомний лідер уже зупинився б 10 разів і пішов на мир, але ні.
Я думаю, що він абсолютно втратив зворотний зв'язок, а це дуже важливо для національного лідера. Він не національний лідер, він національний дилер, він продає Росію дешево Китаю. Ось цей національний дилер Путін не має адекватного зворотного зв'язку знизу нагору.
Та система, яку він збудував на холуях, дегенератах, злодіях, боїться його, і йому знизу нагору доповідають якісь небилиці, малюють потьомкінські села з гарним фасадом. По факту все гниє та розвалюється. У цьому разі він не може приймати адекватних рішень. У нього все гаразд, а його паровоз уже летить під укіс.
Ситуація розвиватиметься зсередини. Зараз ми робимо закладку цієї події через політичну та ідеологічну площину. Ми пояснюємо громадянам Росії, як нам вийти з цього глухого кута, які кроки зробити.
Я хочу звернутися до моїх співгромадян, особливо до солдатів, офіцерів російської армії та працівників ВПК. Хлопці, я воюю за Росію, за нашу майбутню прекрасну країну, в якій ваші діти і ви житимете гідно. Виходьте на зв'язок, допоможіть нам, і багато вам буде прощено, і багато хто з вас займе гідне місце в нашій майбутній країні.
Не спостерігайте байдуже, не будьте боягузами, коли Путін знищує Росію.
– Чому Пригожина не підтримали, коли він йшов маршем до Москви?
– Я таланти Пригожина та його польових командирів оцінюю дуже скромно. Бути хорошим тактиком — це не означає бути майстром із ведення заколотів війни. А події, які розвиватимуться наступні місяці в Росії, матимуть саме такий характер. Це особлива форма ведення бойових дій.
Мене до цієї форми ведення бойових дій 15–20 років тому готували чудові російські офіцери, представники різних видів збройних сил, пологів військ, спецназу ГРУ, 45-ї бригади спецназу ВДВ, які невдало хотіли підірвати Чубайса, бідолахи.
– Як ви туди потрапили?
– Скажімо так, я зрозумів уже в середині нульових років, що моя країна їде не туди. І що це не змінити просто кульками, ліхтариками, мітингами, що боротьба за владу в Росії буде лише озброєним шляхом.
– Тобто, в Україну ви вже прийшли професійним військовим?
– Формально я навіть у російській армії не служив. Вони ж кричать, що я зрадник, порушив присягу. Я Російській Федерації присягу не складав. А тут, будучи в Україні, я складав присягу з гарними, прекрасними словами: “Я, вільний громадянин Росії, за своєю волею піднімаю цю священну зброю у боротьбі за свободу та незалежність моєї батьківщини”. І ось за цю свободу та за незалежність своєї батьківщини я разом зі своїми побратимами продовжую вести боротьбу.
– Так, у вас щось більше. Ви боретеся за свободу Росії, за свободу України та за свободу Грузії щонайменше.
– Та взагалі, чесно кажучи, за свободу всього білого світу, бо всі грамотні люди чудово розуміють, що від Росії дуже багато залежить у цьому світі. Уявіть, що зараз у Росії демократичний уряд, який веде мирний курс.
– Важко собі уявити.
– Але так буде. Не буде вже жодної підтримки жодних ХАМАСів, Хезболли, підтримки Ірану, Північної Кореї з боку Росії.
– А скажіть, цей демократичний уряд поверне Крим Україні?
– Однозначно.
– А як він це пояснить росіянам? Адже ви розумієте, яка реакція піде у зворотному напрямку? Мовляв, ми за нього кров проливали.
– Ви проливали кров за те, щоб звільнити свою батьківщину, дорогі росіяни, яку захопили. Ось за що треба проливати кров.
Я не можу вам сказати, в якому форматі ця війна закінчуватиметься. Ні ви, ні я зараз цього не уявляємо.
– Я чомусь запитав, чи поверне російський уряд, бо уявімо собі ситуацію, коли Україна своїми зусиллями повертає окуповані території. Але росіяни мають внести потім зміни до своєї Конституції. І це вже мають зробити у Москві.
– Конституцію переписати – це не проблема. Проблема полягає в тому, щоб знести цей режим. Ось над цим ми працюємо. Як зараз закінчуватиметься військовий конфлікт, вам ніхто не скаже. Ми зараз чудово розуміємо, що ініціатива належить Путіну. Нині він володіє стратегічною ініціативою.
Ось, вважатиме за потрібне, він відмовиться від Донбасу — починаються мирні переговори, підписуються угоди. Не вважатиме за потрібне — війна ще кілька місяців триватиме, доки його система не зникне остаточно.
– В Україні мені доводиться чути, що Путін хоче якось виповзти з цієї війни, але не розуміє, як продати це власному народу. Особисто таких ознак я не бачу. З Москви ми не чуємо нічого, крім ультиматумів. Ви повинні нам все це віддати, роззброїтися і чекати наступної хвилі окупації. Немає взагалі пошуку якогось компромісу, щоб припинити принаймні цю стадію війни.
– На даний момент він володіє стратегічною ініціативою, тобто він собі накрутив, що має ще більше ресурсів, ніж Україна. Він поки продовжуватиме агресію. Ось крок за кроком, там по 50 метрів десь, десь по 100 метрів.
Коли він відчує, що система сипеться і це вже загроза його безпеці, повірте, пропагандистам клацнуть, і вони одразу ж пояснять, що й Донбас уже не російський, що нема там "русского мира".
– І все одно там все розвалено.
– Так, і цілей досягнуто, тому все нормально, все добре. Там майстри сидять з перевзування. Тож буде сигнал — вони це продаватимуть.
Поки що не один місяць боротьби на нас чекає, але ще раз підкреслю, що все далі і далі система Російської Федерації сповзає в кризу. Як ця війна закінчиться, на якому етапі, в якому форматі, ми поки що вгадати навіть не можемо.
Контур приблизно зрозумілий. Приблизно це зупинка на поточній лінії фронту. Я дуже сумніваюся, що народ України просто візьме та й скаже: "А забирайте ви Донбас, аби був мир". Всі чудово розуміють, що дай вовку палець — він відкусить всю руку.
Це відбувалося у 2014 році, після Будапештського меморандуму. Чудово розуміємо, що світова система безпеки зруйнована Трампом, який за рік просто змив усі результати, які людство підвело внаслідок Другої світової війни. Прийшов Трамп і починає руйнувати, і ми бачимо знову це давнє право сильного. Хочу – заберу Тайвань, хочу – заберу Гренландію, хочу – заберу Донбас, хочу – Сирію заберу.
– Я думаю, що китайці трохи розумніші. Вони дивляться на те, куди влізла Росія і вилізти не може. На те, що американці наразі зробили в Ірані. Я думаю, що в Пекіні серйозно замисляться над тим, чи варто проводити спеціальну військову операцію щодо Тайваню. Але побачимо.
– Китай усі вважають дуже потужною структурою. Але Китай ще крихкіший ніж Росія. Набагато крихкіший. Китай дуже зав'язаний на власний експорт, який забезпечує його доходи.
Уявіть, що США та Євросоюз просто вводять ембарго внаслідок агресії проти умовного Тайваню. Все. У Китаї руйнується все. Він не отримує ресурсів, і він втрачає ринки збуту.
– Тобто водночас і воювати, і продавати неможливо.
– Неможливо. А Китай зараз чудово користується тим, що Путін сам себе загнав у кут, позбавив себе західних ринків і, відповідно, за безцінь уже скуповує російські ресурси, заходить туди фінансово, дедалі більше контролює Сибір і далі на Схід. Просто купуючи.
Ви просто Google-карту відкрийте і подивіться, там уже лисі плями на багато десятків кілометрів, там тайгу вирубують і вивозять разом із родючим шаром землі.
Путіну начхати на Росію абсолютно, він просто її продає. Для нього і люди – це ресурс, і земля – ресурс, і ліс – ресурс. Все заради того, що він накрутив собі, що він Володимир Красне Сонечко 2.0, збирач земель руських.
– Ви кажете, що Росія сповзає у прірву і витримає у такому темпі максимум рік. Але цього року Україна має вистояти. Ось у чому ви бачите стійкість України з огляду на те, що у нас проблем дуже багато, починаючи з мобілізації? Ви все це бачите, правда?
– Я громадянин країни і на моїй совісті є величезна пляма, бо моя країна, громадянином якої я є…
– У вас, до речі, і досі російський паспорт?
– Так. Я навіть на перший рейд до Росії його взяв із собою. Думаю, якщо якийсь живий прикордонник залишиться, я йому скажу: "Рідний, я додому йду, все нормально, документи в порядку". Вони, щоправда, розбіглися всі як зайці, не спілкувалися ні з прикордонниками, ні з ФСБшниками, ні з прокурорами, які на мене там купу справ заводять.
Я б із задоволенням поспілкувався з тим самим прокурором. Хоча б свідчення взяли. Можливо, зрозуміли мої мотиви, що я не проти Росії, а за Росію воюю, за справжню Росію, якою вона має бути.
Я сюди приїхав не для того, щоб давати українцям якісь поради. Якщо мій побратим-українець, солдат чи офіцер, запитує у мене поради, я йому скажу. А давати українцям поради, як їм жити, що їм робити, я не збираюся. Україна — вільна країна, і українці самі чудово ухвалять рішення.
Я чудово бачу недоліки системи, я їх чудово розумію. Як людина, яка у військовому середовищі перебуває, я всі недоліки бачу. Я знаю також переваги. Я їх бачу.
Давайте об'єктивно, українці набагато гнучкіші, набагато ініціативніші, у них чудово діють горизонтальні зв'язки. Подивіться, як із нуля під час війни вже формується індустрія безпілотних систем, ракет, балістичних ракет, наземних роботизованих комплексів, скільки кроків зроблено. Противник при величезній перевазі в ресурсах неспроможний це нівелювати.
Удари по дуже чутливих точках, по терміналах відвантаження, по військових виробництвах, по підприємствах, що входять до цього військового ланцюжка, умовно постачають селітру, яка, з одного боку, — добриво, з іншого — вибухівка. Усе це обмежує дедалі більше можливостей противника у веденні війни. Саме так ми переможемо.
Нам треба найголовніше — берегти людей, забезпечувати рівність мобілізаційних вимог. Це найважливіше. Щоб було ким замінити того хлопця, який уже 4 роки в окопах, у бліндажах і теж втомився, теж хоче, вибачте, у Києві поїсти і послухати живу музику. Це буде справедливо. Все, інших питань немає.
– Я побачив, як російський економіст Ігор Ліпсіц щодо дипстрайків сказав, що це велика військова перемога, але політична поразка, тому що на Україну можуть образитися партнери, оскільки зараз нафта потрібна. В Ормузькій протоці бардак, тому російська нафта має заходити на ринки Європи. Я для себе внутрішньо переклав це так: "Дорогі українці, ми розуміємо, що Росія вас вбиває на ці гроші, але ви, будь ласка, потерпіть, щоб не викликати дискомфорт у якихось бюргера". Це від людини, дружньо налаштованої до України. Я хотів у вас запитати, яке ваше ставлення до "хороших росіян", які, на жаль, транслюють кремлівську пропаганду?
– Я тут із вами повністю згоден. Якщо умовний житель Франції, Угорщини чи Словаччини відчуває якийсь невеликий дискомфорт від цифр на табло на заправці, я їм дуже рекомендую приїхати на три дні до Запоріжжя, Харкова. Там просто побути. І потім через три дні він поставить собі питання щодо дискомфорту. Я думаю, він з радістю швидко поїде назад і вже дискомфорту не відчуватиме. Йому вже буде з чим порівняти.
Загалом, це, звичайно, велике свинство говорити про комфорт, коли тут уже 12 років вбивають людей. Вбивають за те, що мають український паспорт, українську мову, українську культуру. І не лише їх. Російськомовний Харків стирають з лиця землі, в якому до війни 80% говорило російською. Тож тут компромісів немає.
Україна бореться за виживання. Ми разом із Україною боремося і за виживання України, і за визволення нашої повністю окупованої батьківщини. Тут не про комфорт, тут про базові цінності, про свободу, про право на життя, про справедливість.
