Flowerbed Gallery на Золотих воротах, після експозиції "Неографіка", присвяченої сучасній графіці та різним технікам роботи з нею, звернулася до іншого мистецького напряму – абстракції.
Нова групова виставка "Абстрагування" представляє понад 50 робіт митців і мисткинь, які досліджують емоцію, інтуїцію, колір і форму поза межами класичних канонів.
Читайте також: Спроба зібрати себе після початку повномасштабки: арт-простір Tloom презентував експозицію Сіяни Лу.
Один із учасників виставки, Олег Школоберда, представив на експозиції диптих "Суміш червоного піску". Він розповів, що займається мистецтвом із дитинства:
Малював кульковою ручкою до 25 років. Потім взяв участь в виставці Карась Галереї і мені захотілось рухатися далі, міняти колір, текстури.
Продовження після рекламиРЕКЛАМАПішов вчитись в будинок художника, там трошки вчився, освоїв олію, потім потрапив до Максима Мазура.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
Представлена на виставці робота належить до його раннього періоду та виконана у міксованій техніці з використанням олії та піску.
Митець пояснює, що його цікавила насамперед взаємодія текстури й кольору. Через змішування піску з олією фактура постійно змінювалася, набувала колючого вигляду, а сама робота формувалася інтуїтивно вже у процесі.
Була ідея, яка по ходу справи змінилась відсотків на 80.
Олег Школоберда наголошує, що для нього важливішим є сам процес створення, аніж чіткий фінал. Він описує роботу над полотном як стан, у якому можна повністю зануритися в колір і фактуру.
Останні два роки роботи митця мають разюче нове забарвлення. В свіжих роботах із серії "Прості речі" він досліджує буденне життя, домашні речі й те, що допомагає людям емоційно триматися в сучасних умовах.
Це щось таке просте, домашнє, сімейне. Дуже люблю яскраві кольори, адже хочеться чогось все ж таки більш яскравого, позитивного. Вони допомагають.
Інша учасниця виставки, Марія, представила роботу "Протяжність, перервана", створену з використанням акрилу, олійної пастелі та поліморфосу.
Я хотіла спробувати для себе інтуїтивну абстракцію, бо завжди шукаю якусь форму в чомусь, обличчя в чомусь.
Під час створення роботи вона згадла ідеї філософа Анрі Бергсона про інтуїцію, яка допомагає віднайти щось нове мистецьке та безперервний плин часу, який неможливо розірвати.
А в мене, через певні внутрішні переживання, деструктивні коупінги, відчуття, наче цей неперервний час переривається. Тому мені було прикольно використати парадокс у назві: протяжність, яка немає кінця, перервана.
Художниця також вирішила вийти за межі площини полотна й продовжити композицію на рамці, щоб додати роботі об'єму та фізичної присутності. За її словами, багато елементів створювалися буквально з залишків матеріалів, а саму рамку вона фарбувала вручну.
Напередодні в арт-просторі Tloom експозиціонувалася виставка-інсталяція "Рінг", на якій митець зруйнував полотно.
Художниця Юлайла Грейс Лару представила роботу "Світло, що проростає", у якій досліджує тему внутрішнього світла та стійкості у складні періоди.
Ця робота – про внутрішнє світло, яке не зникає навіть у складні часи. Чорна мережа м'яких, плавних ліній нагадує нейронні зв'язки, клітинну структуру, систему, в якій все взаємопов'язане. Це не про хаос – це про зв'язок, який тримає цілісність. Усередині цієї структури з'являється золото. Воно не домінує, а проявляється – як точки тепла і життя. Золото тут – це світло, яке проростає зсередини, як внутрішній ресурс. Світло не з'являється раптово. Воно проростає.
Фото: Надія Орловська
Робота Оксани Гураль "Псевдолюбов" описує тему ілюзії у стосунках та її наслідків:
Ілюзія – це найбільш непомітний і руйнівний людський прояв. Один із наслідків ілюзії – псевдолюбов.
Псевдолюбов – зовні нагадує любов, але насправді нею не є. Це почуття, що базується не на справжній близькості та прийнятті, а на залежності, маніпуляціях або заповненні внутрішніх порожнеч.
Серед її наслідків авторка виділяє емоційне виснаження: відчуття, що тебе "висмоктують" чи знецінюють. Також – втрату ідентичності: людина перестає чути свої справжні бажання, живе очікуваннями іншого. До цього додається формування токсичних сценаріїв – залежні або співзалежні стосунки, що повторюються знову й знову.
Справжня любов завжди пов'язана з прийняттям, свободою, взаємоповагою і розвитком, а псевдолюбов – із залежністю, контролем та ілюзією безпеки.
Тетяна Борис у роботі "Ефемерне небо" досліджує межу між мрією і реальністю.
Авторка описує свої "3D-мрії" як постійний внутрішній простір, у якому живуть образи легкості та польоту. Хмари виступають символом стану, що огортає, заколисує і створює відчуття безпеки у власній уяві.
Іноді вони настільки захопливі, що зовсім не хочеться прокидатися, а є бажання дожити цю історію до останнього кадру, або ж останнього відчуття. Але, на жаль, світанок завжди повертає в реальність, і, найяскравіші моменти розчиняються, мов туман. Та з настанням нової ночі народжується зовсім інша історія, ще загадковіша, і глибша, ще й більш об'ємна.
Фото: Надія Орловська
Виставку "Абстрагування" можна відвідати до 19 травня у Flowerbed Gallery за адресою Ярославів Вал 19. В просторі доступний фізичний та електронний каталог робіт, серед яких деякі можливо придбати.
Нагадаємо, до 80-річчя Анатолія Криволапа у Львові відкриють виставку "Першообрази".
Цікаві новини для вас:
- "Весняна сотня картин": у Flowerbed Gallery відкрились нові Вільні Стіни.
- Одягнені в купальник заходять безкоштовно: музей у Швейцарії дозволив це на виставці Сезанна.
- PinchukArtCentre представив проєкт "Тиха тривка радість" на Венеційській бієнале.
