Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповідає, що у 2026 році правоохоронці почали системно реагувати на порушення в ТЦК та СП. За матеріалами Офісу омбудсмана відкривають кримінальні провадження, працівникам ТЦК вручають підозри, а деякі з них уже перебувають у СІЗО.
Однак проблеми з мобілізацією та корупцією залишаються системними. За його словами, вийти з "буса" коштує $10 тисяч, а з приміщення ТЦК — $15 тисяч. Більшість з тих, кого мобілізовують, навіть не доїжджає до передової.
В інтерв’ю проєкту "Хід Тузова" на Апостроф TV він розповів, як державі відійти від примусу та галочної системи мобілізації, яких змін він очікує від нового головнокомандувача Михайла Драпатого, а також про зростання випадків нападів і цькування українців за кордоном.
– Скажіть, будь ласка, як нам вдається цей експеримент — схрещувати демократію з війною?
– Шляхом незламності української нації. Напевно, зараз вперше після завершення Другої світової війни в центрі Європи демократична країна воює проти ворога, який є більшим за розмірами, за економічним потенціалом, за кількістю армії, який є абсолютно відкритою авторитарною державою.
Усе це, на мій погляд, призводить до симбіозу витримки, мужності, незламності феномену української нації.
– А правда, що це навіть вже не війна Росії проти України? Це війна систем, цивілізаційна.
– Так і є. Я ще в 2022 році сказав, що, на мій погляд, це не початок чи продовження російської агресії проти України, а початок потенційної Третьої світової війни, де з одного боку є пул авторитарних, агресивних країн, які воюють разом з Російською Федерацією.
Це Російська Федерація, це її сателіти, такі, як Білорусь. Це прямі союзники — Північна Корея. Це пул країн, які допомагають в економічному плані, навіть тим, що купують російську нафту, газ, обходячи санкції. Це так само, на мій погляд, пряма допомога Росії.
– Я зустрічаю думки, що, на жаль, ми втратили демократію, яка у нас була. Я також чую і протилежні думки, що ми залишаємося в умовах війни супердемократичною державою. Вийшли люди і по великому рахунку сприяли тому, щоб президент замінив головнокомандувача. Що ви відповідаєте людям, які кажуть, що ми втрачаємо ознаки демократичної країни?
– Як людина системна, я завжди міркую з точки зору чинного законодавства. Базис — це Конституція України і чинні закони України.
Ми всі повинні розуміти, що в умовах повномасштабної агресії Конституція України дозволяє обмеження деяких прав. Наприклад, вночі ми не можемо вільно пересуватися. Це обмеження прав? Обмеження. Це обмеження прав направлено на те, щоб держава вистояла, перемогла російського агресора? Так, безумовно. Тому треба шукати баланс.
Ви навели зараз один із прикладів, який, на мій погляд, доказує, що Україна залишається демократичною державою, попри те, що дуже багато охочих перейти до більш жорстких методів системного управління нашою державою.
– Залишається — це недоконаний вид, правда? Тобто відбувається певний процес. Можливе формулювання “все ще залишається демократичною”?
– Я залишаюся на думці, що Україна залишається демократичною, попри те, що є деякі нові виклики, з якими нам треба справлятися. Ми воюємо проти автократії, диктатури…
– І не однієї. По нас вже стріляють північнокорейськими ракетами.
– Так і є. Я не дарма згадав, що Росія вже воює не одна проти нас, а з пулом своїх союзників.
На мій погляд, ми чітко показуємо, що у нас є повний спектр демократичних принципів існування нашої держави. Як би там не відбувалося, суспільна думка у нас працює. У нас працює четверта влада, як всі називають наші ЗМІ.
Більше того, перед вами сидить людина, яка напряму розуміє, що в теперішній час публічність працює в найкращий спосіб для зміни тих негативних явищ, які у нас існують.
Коли я, як уповноважений Верховної Ради України з прав людини, запускаю якісь процеси юридичного характеру, пишу звернення, пишу подання, пишу акти реагування на ті порушення прав людини, які я встановлюю, я чітко зрозумів, що якщо я паралельно виходжу в публічну площину, суспільству показую, що є проблема, я її виявив, я запропонував рекомендації, що треба терміново поміняти, усунути, вдосконалити, це набагато швидше сприймається як українським суспільством, так і органами влади, до яких я звертаюсь.
У 2026 році правоохоронці почали реагувати на порушення в ТЦК
– Найбільша наша проблема — це питання мобілізації?
– Найбільша наша проблема — це Російська Федерація, яка на нас напала в 2014 році. Автоматично всі проблеми, які в нашій державі, в нашому суспільстві зараз є, вони напряму пов'язані з цією агресією.
Дійсно, питання, яке максимально зараз тригерить наше суспільство, — це питання проведення мобілізаційних заходів в Україні.
– Тимчасово виконуючий обов'язки керівника Національної поліції Максим Цуцкірідзе поінформував, що 76 підозр висунуто керівникам ТЦК різних рівнів. Це свідчить про системну проблему?
– Це свідчить про те, що в 2026 році правоохоронні органи, на мій погляд, почали системно реагувати на проблему скоєння кримінальних правопорушень представниками ТЦК та СП.
Вперше я виявив системну проблему в 2023 році. Як я їх виявляю? По кількості звернень. У 2022 році я отримав 18 звернень по цьому напрямку, тобто 18 громадян України вважали, що їхні права порушили працівники ТЦК та СП. У 2023 році кількість звернень тільки по цій тематиці до мене зросла в десятки разів.
Я зрозумів, що відбуваються хибні речі. Я почав розбиратися. Я організував кілька закритих круглих столів за участю міністра оборони на той час.
– Хто був тоді?
– Це був ще Резніков. Хоча я зустрічався з усіма міністрами оборони. З усіма я проговорював цю проблему.
Я запрошував представників Сухопутних військ України, які відповідають за цю тематику. Запрошував обов'язково представників всіх правоохоронних органів України і показував, що, шановні, я виявив системну проблему, з якою нам треба щось робити. Ми пішли в неправильний напрям щодо мобілізації. Ми десь схибили, і як результат, громадяни України все частіше і частіше до мене звертаються. Треба реагувати.
Знаєте, що відбулося? Нічого. У цьому є основна проблема. Замість того, щоб зрозуміти проблематику і елементарно імплементувати мої рекомендації, всі зробили вигляд, що Дмитро Валерійович, у нас війна. Нам треба продовжувати робити все, щоб перемогти росіян, а далі ми вже розберемося.
Напади на ТЦК — наслідок відсутності реакцій на порушення прав людей
– Тобто з вами зустрічалися, з вами розмовляли, але жодних дій потім не відбувалося.
– Жодних дій потім не відбувалося. На жаль, все це призвело до того, що в 2025 році я прийняв рішення публічно вже показувати системну кризу. Це вже не було проблемою на той момент. Це була криза суспільних відносин, де цивільні громадяни України виступали вже категорично проти проведення мобілізації подібного характеру.
Наприклад, всі здивувалися, коли цивільні громадяни України почали нападати на працівників ТЦК та СП. Ви можете собі уявити: рівень довіри до українського війська просто зашкалює — 98% довіри. Це абсолютно зрозуміло. Честь і хвала нашим силам оборони.
І працівники ТЦК та СП — це теж військові. Багато хто з них пройшов фронт. Вони повернулися, вони отримали поранення. Багато хто з них свідомо сказав, що я, маючи законні підстави для демобілізації, залишаюся у війську, але я не можу вже бути на передовій. Переправте мене в тилові частини. Багато хто з них стали працівниками ТЦК та СП. І от почали нападати на фактично героїв.
Я сказав, що це шлях, до якого ми самі призвели. Бо коли ми не реагуємо роками на порушення прав людини, на можливе скоєння кримінальних правопорушень працівниками ТЦК та СП, суспільство розуміє: “Ага, якійсь частині ТЦК та СП можна все, і жодної відповідальності вони за це не будуть нести. Тоді ми будемо на себе брати цю функцію, реагувати на порушення прав людини”. Автоматично це призвело до ще більш ганебного явища, яке ми зараз спостерігаємо.
Тому я тут хочу подякувати нарешті правоохоронним органам України: Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі безпеки України, Офісу генерального прокурора, Спеціалізованій військовій прокуратурі.
У 2026 році, я це кажу абсолютно свідомо, публічно, що по всіх матеріалах, які я направляю, як омбудсман, до правоохоронних органів, відкриваються кримінальні провадження. Вони розслідуються. Є вже багато прикладів, коли за нашими матеріалами вручені підозри працівникам ТЦК та СП. Дехто з них навіть знаходиться фізично в СІЗО.
Усе це, на мій погляд, повинно повернути хоч якійсь частині довіру до мобілізації. Хоча ганебні явища в цілому нікуди не зникли. Я роблю аналітику кожного тижня, спостерігаю ганебні явища. Це використання балаклав, це непрацюючі боді-камери у працівників ТЦК та СП, це приміщення ТЦК та СП, які перетворилися фактично на місця несвободи, де, в тому числі, зафіксовані факти катувань, побиття цивільних громадян України. Навіть дійшло до того, що декого просто фізично вбили в приміщеннях ТЦК та СП.
На мій погляд, тут треба вже кардинально міняти саму філософію проведення мобілізаційних процесів. У нас вперше Миколаївський суд виніс рішення і оштрафував працівника ТЦК та СП на 17 000 грн за непрацюючу боді-камеру. Це вперше, наскільки я знаю, подібне рішення. Я дуже хочу, щоб це стало сигналом для всієї системи ТЦК та СП, щоб вони кардинально поміняли свою роботу.
Більше того, коли мої представники по території всієї України виявляють ці ганебні явища, ми автоматично реагуємо. Ми зіткнулися з тим, що, за нашою інформацією, саме працівники ТЦК та СП запустили велику медійну кампанію, наймають якихось блогерів, займаються розсилкою SMS. Я здивувався. Виявляється, у них дуже багато вільного часу.
– Що це за медійна кампанія? На що спрямовано?
– Воно спрямовано на дискредитацію мене, як омбудсмена України, моїх працівників, що нібито не такі погані працівники ТЦК та СП, що з корупцією, про яку каже Лубінець, треба розбиратися, що Лубінець ледь не підіграє російській пропаганді, коли він каже про ганебні явища в ТЦК та СП.
Я щиро переконаний, що своїми діями я якраз допомагаю Збройним силам України, бо я підсилюю наше ЗСУ. Бо я роблю все, щоб подолати корупційну складову в ТЦК та СП, цю галочну систему, коли замість того, щоб принаймні здорових людей мобілізувати, там мобілізують хворих, інвалідів, людей, які хворіють на психічні розлади. Це робиться під гаслом того, що ми проводимо мобілізаційні процеси.
Паралельно ті люди, які за станом здоров'я повинні бути долучені до Сил оборони, просто відкуповуються через елементарні хабарі. Це розповсюджене явище зараз на території всієї України.
Інколи я дивуюся, що дуже багато блогерів починають захищати корупційну складову в системі ТЦК.
– Це в основному Telegram-канали?
– Telegram-канали, якісь відомі YouTube-блогери, невідомі. У мене занадто багато роботи, щоб я на це звертав увагу. Мені своє робити і моїм представникам.
Найголовніше, що це все розпочалося після нашого останнього великого моніторингового візиту на Закарпаття. Ми виявили в районному ТЦК та СП в Берегово систему, де за нашою інформацією, орієнтовно в 130 людей, які мали законне право на відстрочку, тобто мали оформлену відстрочку, яка світилась в Резерв+, цю відстрочку забрали та мобілізували. Частині запропонували дати, ймовірно, хабар, частину випустили.
Коли приїхав туди мій представник, він виявив 11 затриманих людей, які мають оформлену відстрочку, які автоматично вийшли з того приміщення.
Умови перебування — максимальна антисанітарія, занедбаний стан, санвузли на вулиці. Паралельно після цього виходить спростування. Показали відремонтований туалет, тільки виявилося, що він був постійно зачинений. Його відремонтували, напевно, для себе, можливо, для керівництва і зачинили.
За нашими матеріалами і за моєю інформацією, по-перше, відбулися термінові оперативні слідчі дії з боку ДБР. Я хочу їм подякувати. За нашою інформацією, вони попередньо знайшли всі докази скоєння кримінальних правопорушень.
Друге, у мене вчора відбулася термінова зустріч з командою головнокомандувача. Я хочу окремо подякувати Михайлу Васильовичу Драпатому за його швидку реакцію. За інформацією, яка є у мене на сьогодні, тимчасово виконуючий обов’язки керівника обласного ТЦК на Закарпатті відсторонений від займаної посади на час проведення перевірки. Велика перевірка, в тому числі з Генерального штабу, відправлена на Закарпаття.
Взагалі у мене таке відчуття, що чим далі від фронту, тим більше проблем по напрямку мобілізації ми встановлюємо. Інколи в мене взагалі враження, що Закарпаття живе по якійсь своїй логіці, своєму законодавству. Я хочу їм нагадати, що вони не просто частина України, а несуть відповідальність за свої дії згідно з чинним законом України. Якщо вони відірвалися від життя, то я сподіваюсь, що завдяки нашим правоохоронним органам і чіткій позиції головнокомандувача, їм покажуть, що це точно не так.
Принаймні, я зроблю все, щоб вони понесли законне покарання за ті ймовірні дії, які призвели до скоєння кримінальних правопорушень.
Корупція при мобілізації: скільки коштує вийти з буса ТЦК
– Військові і навіть колишній міністр оборони говорять, що мобілізованим треба пояснювати, що те, що вони пройшли в ТЦК і навіть в деяких навчальних центрах, — це не те, з чим вони будуть стикатися у війську. Хоча не скрізь і не завжди. Ви ж чули ці розслідування про штурмові полки? Ви реагували на ці публікації?
– Ми не просто реагували. Я отримував звернення, я публічно коментував і відправляв моніторингові перевірки. Наші матеріали моніторингових перевірок ми так само направили до правоохоронних органів, до Державного бюро розслідувань.
Наскільки я знаю, вже перша підозра вручена одному з керівників “Скелі” якраз за матеріалами, які були знайдені під час спільних моніторингових візитів.
Щодо армії, ви абсолютно праві, що нам треба показати, що в армії, навіть в умовах війни, є можливість себе проявити. Чому я так окремо займаюся питанням мобілізації? Армія для цивільного громадянина України розпочинається з моменту мобілізації.
Людина бачить, що до нього так ставляться, коли він ще навіть не військовий, його можуть побити, його можуть затримати без жодних юридичних підстав, його посеред вулиці серед білого дня забирає якась група незрозумілих чоловіків. Так, вони у військовій формі, але без жодних шевронів, обличчя в балаклавах. Хто це? Це ОПГ? Чи це військові? Коли відразу починають бити, закидують у бус і приводять в приміщення.
Якщо так вчиняють стосовно людини, де ходять інші цивільні люди і це бачать, то що відбувається в приміщенні ТЦК, де немає камер, де немає сторонніх людей, де немає зайвих очей? Що там з людьми відбувається? А потім ми дивуємося, чого в армію ніхто не хоче йти? Та тому, що таке відношення всі бачать. Це перше.
Друге. Оця галочна система. На місяць є план набрати 30 тисяч. Неважливо кого. От у ТЦК є 30 тисяч, їм байдуже, кого. Вони спіймали здорову людину. Здорова людина каже: "Скільки треба? 10, 15, 20 тисяч?" Я можу вам сказати, що вийти з буса — 10 тисяч доларів. Вийти вже з приміщення ТЦК СП — 15 тисяч.
– Тоді це не зовсім мобілізація, а бізнес.
– Правильно. Тих, хто може відкупитися, відпускають. Тих, хто не може відкупитися, інвалідів, літніх людей, які за станом здоров'я не можуть доєднатися до Сил оборони, але молодші 60 років, їх усіх забирають.
Як результат, на папері у нас мобілізація відбувається. Знаєте, скільки з числа мобілізованих доходить прямо до передової? За моїм аналізом, у кращому випадку, може, пару людей зі 100 — 2%, може, 3%. У когось інші цифри, але за моїм попереднім аналізом стільки.
– А решта куди зникає?
– А решта, по-перше, багато хто зразу вчиняє СЗЧ. Багато хто доїжджає до полігонів, і там лікарі, це ж військові частини, вони їх відмовляються приймати.
Приклади порушення мобілізації
– А людину вже поставили в штат, одягнули, взули, витратили гроші.
– Я вам наведу конкретний приклад. Мобілізовують людину. Людина має купу захворювань. Діабет другого типу, ожиріння четвертої стадії, багато інших проблем.
Його мобілізовують, навіть якось переконали військову частину, вони його взяли. Людина виходить на тренування в перший день. Через 30 хвилин у людини гіпертонічний криз. Людину в статусі військового доставляють терміново до лікарні, і людина проходить лікування. За нашою інформацією, людина вже лікується більше трьох місяців.
– Державним коштом.
– Держава все сплачує. За лікування, за харчування, за матеріальне забезпечення, зарплата.
Саме тому подібні речі призводять до того, що на папері Сили оборони збільшуються. Чому у нас така велика проблема з людьми, які саме на передку воюють з піхотою, яка перекриває якраз лінію фронту? Туди ніхто не доїжджає, тому що там потрібна підготовлена, фізично здорова людина, яка розуміє, як воювати. Не як приїхати в перший день і загинути, а як воювати проти російських окупантів. У цьому є основна проблема.
Є дуже багато таких схем, які придумали ТЦК та СП. Вони беруть людей, яких не хочуть брати військові частини. Вони їх записують до себе в штат. Ми приїжджаємо в Житомир. Знаходимо людину в одному з РТЦК, яка вже декілька років зловживає наркотичними засобами. Знаходять її в якомусь підвалі в клітці.
Коли ми запитали, хто це, знаєте, що ми встановили? Це військовослужбовець, який служить в цьому РТЦК. Коли його мобілізували, галочку ж треба поставити. Жодна військова частина не хоче його брати. Що вони роблять? Вони його записують до себе. Думали, що через пару місяців приведуть його більш-менш до тями і комусь віддадуть.
У Миколаєві, наприклад, ми встановили під час моніторингового візиту мобілізованого, який вже зачислений до штату військової частини, яка воює на Харківщині. На наше запитання, що людина фізично тоді робить в Миколаєві, виявилося, що людині під час мобілізації зламали три ребра.
Лікар ВЛК написав, що повністю здоровий, але відправити до військової частини не можуть, тому що треба, щоб ребра зрослися. І він фізично знаходиться в приміщенні ТЦК та СП без зв'язку два тижні, без повідомлення рідним і близьким.
– Лікують таким чином.
– Лікують. В Одесі встановили, що цивільний громадянин України їхав на велосипеді, його збив бус. Людину мобілізовують, зараховують. Висновок ВЛК: повністю здоровий. Привозять до військової частини на полігон. Дивиться його лікар, надає термінову допомогу. Виявилося, що у людини зламана нога, зламані два ребра і черепно-мозкова травма. Людина тепер військовий і лікується в лікарні за кошти державного бюджету.
Як мотивувати людей для мобілізації
– Я, коли вибухнув цей медійний скандал навколо "Скелі", спілкувався з їхніми офіцерами. Вони кажуть: "Ви поставте себе на наше місце. До нас приходять мобілізовані. Ми зобов'язані з них зробити солдатів, а у них у всіх написано: "Повністю придатний". Звісно, ми з них робимо солдатів. Ті, хто не витримують, помирають. Давайте тоді розбиратися з нашою системою ВЛК і ТЦК та СП".
– Правильно. Ви зараз підтвердили мою позицію. Коли я кажу, що я хочу подолати ганебні явища в системі мобілізації, я хочу, щоб посилилися Збройні сили України, а не навпаки. Коли на папері привозять абсолютно здорових людей, а по факту людина не здатна навіть пройти 1 км, навіщо таких людей відправляти в такі війська?
Кожній людині, я переконаний, можна знайти своє місце в Збройних силах України. Але якщо людина літня, можливо, вона може дуже добре ремонтувати техніку, тому автоматично вона не може бути записана до штурмових військ.
Якщо у людини комп'ютерна освіта, людина потенційно ідеальний оператор дрона, або людина, яка наводить системи наведення на російського окупанта. Навіщо таких людей відправляти на передову?
Такий підхід, що всіх туди, де у нас зараз проблеми… У нас є проблеми з особовим складом на передовій, в штурмових військах. Ми всіх туди. Навіщо? Треба шукати людей, хто найкраще на своєму новому місці може додати до Сил оборони, а не навпаки.
Приїжджають вони в "Скелю", в інші штурмові війська. Вони на папері займають місце, вони повинні воювати. По суті, вони не здатні це робити. Це викликає, з одного боку, агресію з числа чинних військових, з іншого боку, це викликає таку ж саму агресію в новоприбулих, які кажуть: "Та я готовий, але я не можу фізично це зробити". Це величезна проблема, з якою, на мій погляд, треба кардинально зараз справитися.
Поміняти філософію долученості до Сил оборони. Це одна з моїх рекомендацій ще з 22-го року. Треба додати мотивацію, в тому числі фінансову мотивацію, за результат.
Я на передовій, я зайняв ділянку фронту, я повинен за це отримати фінансову нагороду. Якщо я підбив російську техніку, військова частина і я, як окремий військовослужбовець, повинні отримати окрему фінансову винагороду. Якщо я воюю на передовій, це повинна бути окрема ставка. Нарешті ми до цього приходимо. Це перше.
Друге — мотивація. Людина, яка долучається, ймовірно, міркує, що станеться зі мною, якщо я буду поранений. Як буде опікуватися мною держава, якщо в мене, не дай Боже, не буде ноги, руки? Я списаний вже для українського суспільства чи через різні інструментарії знайду своє почесне місце, як герой, який воював за цю державу?
По-третє, що з родинами? Родини загиблих, родини військовополонених, родини героїв-ветеранів, які отримали поранення. Як держава буде опікуватися родинами? Що буде з моїми дітьми, якщо, не дай Боже, ось таке станеться? Чи буде держава про них піклуватися? На мій погляд, це окрема системна повинна бути державна політика. Зрозуміла, доступна, логічна.
Наступне — це системна зміна галочної системи мобілізації. По-перше, глобальний контроль. Працівник ТЦК та СП, військовослужбовець, повинен мати працюючу боді-камеру, як тільки він розпочинає свою роботу з оповіщення. До речі, окремий наказ Міністерства оборони України №532 зобов'язує мати діючу боді-камеру.
Тотальний контроль через камери в усіх приміщеннях ТЦК та СП. ТЦК та СП треба кардинально поміняти. У нас п'ятий рік повномасштабної агресії, ми що, не можемо знайти кошти відремонтувати ці приміщення, санвузли зробити нормально? Це позорище для нас як для держави.
Я всім нагадую, що приміщення ТЦК та СП — це військові частини. Тобто ми так ставимося до українського війська. Наступне, в ТЦК та СП повинні знаходитися представники військових частин, щоб це була така глобальна конкуренція, щоб військові конкурували за цивільну особу: хто запропонує кращі умови, кращу підготовку, кращу посаду.
Тоді цивільні розуміють, що хочуть долучитися до цієї військової частини, тому що довіряють. Я проаналізував, що там найменша кількість загиблих за останній рік, найменша кількість поранених. Там окрема патронатна служба військової частини, яка окремо спілкується напряму зі мною, з моєю родиною. Що б зі мною не сталося, я бачу, що вони будуть окремо допомагати.
Це все мотивація, яку не так легко побудувати, але, на мій погляд, це якраз ті системні речі, які терміново треба змінити в мобілізаційному процесі.
Найголовніше, треба прибрати оці 30 тисяч. Хай це буде 10 тисяч, але всі повинні доїхати до військових частин, які дійсно воюють.
І тут повинна бути персональна відповідальність. Коли розмита відповідальність… Керівник обласного ТЦК виконав план, а потім за ним ніхто не спостерігає. Скільки з цих людей живих доїхали до військових частин? У нього немає відповідальності.
Коли він в статусі в.о. Ви знаєте, скільки у нас обласних керівників ТЦК та СП в статусі в.о.? Знаєте, як їх призначають? На 30 днів, а потім кожні 30 днів перепризначають. Яка в нього відповідальність? Яка в нього мотивація?
Він знає, що у мене 30 днів завершиться, призначать або не призначать. Що я буду робити? Я буду заробляти. Я не буду думати, що буде в наступному місяці. Мені байдуже, в який туалет тут будуть ходити підлеглі, що буде відбуватися з цивільними людьми. Я знаю, що у мене 30 днів. Я за ці 30 днів хочу подбати про себе, як виявляється на папері.
На мій погляд, вони всі міркують такими категоріями: максимально швидко заробити, а потім хай воює хтось інший.
Як змінити підхід до мобілізації
– Ви згадали про фінансове забезпечення. Верховна Рада не так давно збільшила оборонний бюджет, але в цих грошах не знайшлося фінансів для підвищення зарплати військовослужбовців. Ви говорите про ефективність. Людину мобілізували, вона хвора, поставили на фінансове забезпечення, потім людина потрапляє в лікарню і знову держава її лікує за власний кошт.
Якщо спробувати викреслити цей пункт, це вивільнить певні кошти для того, щоб підтримати військових?
– 100%. Під час вчорашньої нашої зустрічі ми піднімали це питання, і я дякую, що знову ж таки була позитивна реакція. Ми сказали, що вам треба провести аналіз людей, які зараз вже офіційно долучені до Сил оборони. У нас величезна кількість людей. Я можу помилятися, але за моїм аналізом більше ніж 1,2 млн.
Треба зробити аналіз, хто ефективний на своїх посадах, хто неефективний. Кому треба елементарно дати, напевно, можливість демобілізуватися. За станом здоров'я легше за все.
– Але ж це знову буде корупційна лазівка.
– Зробити такий механізм, щоб не можна було застосовувати цю корупцію. Знаєте, як? Персональна відповідальність. У нас її немає.
Ви знаєте хоч одного керівника військово-лікарської комісії, який виніс рішення, яке потім було скасовано, який би поніс за це персональну відповідальність? За моєю інформацією, жодного.
Коли перший лікар, який напише діагноз, що не має нічого спільного з реальністю, понесе реальне покарання, всі зрозуміють, що все, достатньо, з цим вже не можна гратися. Тоді автоматично ми побачимо реальний стан нашого війська. Більше того, реальний стан тих людей, які у нас, в тому числі, зловживають деякими своїми правами і просто не долучаються до Сил оборони.
Як омбудсман України, я дивлюсь за захистом прав людини, але я чітко наголошую, що прав без обов'язків не існує. Не можна читати виключно про свої права, бо права є там, де є твої обов'язки. Якщо ти хочеш скористатися правами як громадянин України, згідно з Конституцією, там є обов'язки. Один з обов'язків — це захищати свою державу. Воно так працює. Це баланс.
Моя місія, моя роль як арбітра, — виявляти критичні проблеми, реагувати на них або змушувати органи влади реагувати на системні речі, які призводять до порушення прав громадян України.
– Скажіть, при цьому ми не впадемо в такий парадоксальний пацифізм в країні, яка воює? Я маю на увазі, що мобілізація — це все одно інструмент примусу держави, погодьтеся.
– Це примус. Ви пам'ятаєте 2022 рік? Я згадав вам 18 звернень до мене, але було дуже багато людей, які, знаючи мене, телефонували, не писали офіційне звернення, а казали: "Дмитре, я хочу долучитись до армії. Мені не дають таку можливість". Уявляєте собі?
Ви можете собі уявити, що в 22-му році хтось проводить бусифікацію? Я не уявляю. Мотивація у 2022 році, у першій половині 2023 року зашкалювала у громадян України. Не було жодного примусу…
– Чи це означає, що такі мотивовані в країні закінчилися, а тепер черга громадян України, які мають не лише права, а й обов'язки? Як збалансувати цю систему?
– На мій погляд, це означає, що держава втратила зв'язок з суспільством, якщо в 2022, 2023-му році йшли найбільш вмотивовані, їм не треба було давати додаткову мотивацію.
Але розуміння, що треба міняти підходи, повинно було настати всередині 2023 року, коли замість примусу треба було додати мотиваційних аргументів долучатися, про які я сьогодні вже казав.
Легше за все запустити примус. Навіщо мені шукати додаткові аргументи, шукати якесь фінансування? Мені легше за все дати команду: "Слухайте, військові, давайте силоміць забирайте всіх підряд, там розберемося". Легше? Легше.
Для держави в довготривалій перспективі це краще? Ні, це гірше. Це гірше для економіки, для держави, для людей, для суспільства, для армії, для всіх.
Що зараз робити? Терміново прибирати систему примусу, запускати систему додаткової мотивації, прибирати повністю галочну систему, де стоїть кількість, а не якість. Повинна бути якість, хоч і менша кількість, але ті люди, які реально додадуть українській армії.
Шукати додаткові ресурси не тільки в Україні. Знаєте, скільки у нас вже воюють іноземців на території України? Їх тисячі. Чи ви думаєте, що мало охочих ще долучитися? Ні, треба дати їм таку можливість, юридичну, фінансову, логістичну. Вони приїдуть.
Міняється фронт, змінилася війна. Зараз немає таких прямих бойових зіткнень з російськими солдатами. Це перетворилося на армію нових технологій. Я переконаний, що з одного боку українська нація більш підготовлена до подібної війни. Ми більш винахідливі, ми більш розумні, ми швидше придумуємо нові технології.
Але у нас є певний період. Згадайте, що саме українська армія почала застосовувати першою дрони для ураження російських солдатів. Що зараз на лінії фронту? Росіяни відстають від нас в технологічному плані, але вони точно нас перемагають у системності.
Вони побачили гарний приклад у нас, вони запускають системне виробництво, серйозні виробництва, вони масштабують це виробництво. Як результат, ми через деякий час починаємо програвати не за технологією, а за масштабами цієї технології. Міняється війна, тому повинна мінятися і армія.
При всій повазі до всіх, я дуже сподіваюсь, що новий головнокомандувач, як людина, яка пройшла різні посади, яка має бойовий досвід різного характеру, який захищає нашу державу спочатку російської агресії 2014 року, має своє бачення, свою візію, як дійсно зараз зробити так, щоб перемогти росіян. Спочатку зупинити, потім відсувати їх і звільняти наші території.
Михайло Драпатий та зміни в ТЦК
– Ви говорили з усіма міністрами оборони. Я так розумію, що перед Федоровим стояло завдання змінити систему мобілізації. Мені на якомусь етапі здавалося, що він сам не розуміє, що з цим робити. Так, там електронний слід, реєстри, все це зрозуміло, але як у практичну площину все це перевести? На політичному рівні які зміни потрібні?
– Не моя задача виходити в політичну площину. Я не можу займатися політикою і не буду нею займатися, принаймні, поки я на цій посаді.
У мене інша місія. Я повинен бути незалежним арбітром. Я встановив проблематику по мобілізації, я доніс цю проблематику до тих людей, від кого залежать зміни. Я запропонував своє бачення, я дав свої рекомендації.
На жаль, на мій погляд, мої рекомендації не були взяті до уваги, бо якби це хоч почало відбуватися, то ми точно побачили б позитивні зміни.
– Ви маєте контакти з головнокомандувачем Михайлом Драпатим. Чи відчуваєте ви зворотний зв'язок? На вашу думку, наскільки Драпатий готовий взяти участь у зміні системи? Система сама себе не змінить. Там потрібні активні дії.
– Так і є. Причому систему міняти треба якраз з керівництва. Щодо мого відчуття, я побачив під час і вчорашньої нашої достатньо серйозної дискусії повне бажання розбиратися в цій ситуації.
Ми це побачили. Там, де є критичні зауваження до діяльності обласних керівників ТЦК та СП, вже сьогодні прийнято юридичне рішення. Мене поінформовано про це рішення. Я бачу повне бажання не тільки розбиратися, а й кардинально міняти систему.
Тут я можу подякувати. Хочу одразу сказати, що, на жаль, або на щастя — це покаже час, — усе залежить зараз в першу чергу від головнокомандувача. Це при тому, що основна його робота — це війна проти росіян.
У мене був такий самий дуже гарний контакт з попереднім головнокомандувачем. На багато речей, про які я казав, вони теж реагували, але не мінялася сама система. Зараз це залежить як від головнокомандувача, я побачив його першу позитивну реакцію, так і від нового міністра оборони. Я сподіваюсь, що після 18 серпня буде призначений новий міністр оборони.
Я знаю і дуже поважаю пана Хмару. Ми з ним перетиналися і по роботі, і по діяльності щодо повернення наших військовополонених. Так само у мене зараз величезні позитивні сподівання, що кардинально зміниться система.
На жаль, на мій погляд, якраз через недопрацювання попереднього керівництва Міністерства оборони, мої рекомендації не втілилися в життя і ми не побачили взагалі змін по цьому напрямку.
– А ви всі рекомендації зараз озвучили в ефірі, які ви надавали Міноборони?
– Усі, які я можу озвучити публічно. Є і непублічна частина.
– Наскільки вона жорстка?
– Максимально, бо як уповноважений, я, в тому числі, вимагаю, щоб відбувалися дії, які призведуть до відповідальності конкретних посадових осіб, конкретної системи, яка, на мій погляд, теж потребує термінової зміни в системі мобілізації.
– Я ще подумав про те, що недосконала система мобілізації призводить ще до того, що людина, яка фактично непридатна, могла працювати десь на оборонному підприємстві, а не сидіти на шиї у держави. А це наша оборонна промисловість. Ремонтувати ті ж самі автомобілі, до прикладу, так?
– Так, це пов'язані речі. Тил без війська неможливий, як і військо без тилового забезпечення. Це не тільки армія. Зараз усі повинні розмірковувати про виживання нашої держави з точки зору функціонування державних інституцій, армії, забезпечення. Це глобальний комплекс виживання нашої держави.
Як забезпечується кібербезпека в Україні
– Я зробив для себе несподіване відкриття. Виявляється, на вас навісили, якщо можна так сказати, ще й кібербезпеку. У нас є Мінцифри, у нас є органи національної безпеки, є кіберполіція. Виявляється, що в цій сфері хаос панує. Навіть наші державні підприємства досі користуються російськими платформами та продуктами. Як ви можете це прокоментувати? Це справді зараз в компетенції Офісу омбудсмена?
– У нашій компетенції захист персональних даних. Через цю призму ми дотичні до багатьох перевірок, пов'язаних з цифровізацією нашої держави. Усе, що проходить через зміну законодавства, в тому числі по цьому напрямку, безпосередньо проходить через погодження мною як омбудсманом України.
Так, у нас велика кількість проблематики. У нас, на жаль, недосконала, на мій погляд, система. Інколи ми виявляємо факти витоку персональних даних. Росіяни, в тому числі, як дуже підготовлені вороги, цим користуються.
– А є небезпека, що наші мобілізаційні реєстри відкриті для російської розвідки?
– Я не можу так стверджувати. За нашим аналізом робиться все, щоб цього не відбулося.
– А що треба зробити?
– Це серйозне питання. Треба будувати систему захисту таким чином, щоб навіть теоретично росіяни і ті, хто їм допомагає, не змогли зламати сучасні системи обліку і накопичення персональних даних.
Кожного дня у нас відбуваються кібератаки на державні інституції. Основна їхня ціль — це забрати персональні дані громадян України різних категорій. Я зустрічався з керівництвом Держспецзв'язку. Це фактично та структура, яка забезпечує кібербезпеку нашої держави. Те, що я побачив, посилює мій оптимізм, але немає меж досконалості.
Більше того, я скажу, що мене поінформували, що кібератаки здійснюються постійно, практично цілодобово і не тільки з території Російської Федерації. Північна Корея, Китай, країни Африки.
Ми розуміємо, що росіяни залучають багато, можливо, посередників, можливо, людей, які готові за кошти робити все, що завгодно. Можливо, ми можемо стверджувати, що для Північної Кореї це державна політика.
Для мене стало відкриттям, я це можу юридично стверджувати, що Північна Корея офіційний союзник Російської Федерації у війні проти України.
– Вони ж підписали договір.
– Це перша країна, яка офіційно направила свою армію, дала свою зброю, дає своїх кіберів, робить все, щоб підірвати нашу оборонну здатність. Це перша країна, яка офіційно, на мій погляд, крім Російської Федерації, вступила у війну проти нас.
Бо навіть Білорусь так приховано. Наприклад, є ж серед військовослужбовців російської армії представники Білорусі, як і багатьох інших країн. У таборах для російських військовополонених офіційно у нас зараз представники 51-ї країни світу.
Але що вони роблять? Вони юридично підписують контракти з російською армією, і згідно з міжнародним гуманітарним правом вони стають російськими комбатантами. Північнокорейські солдати цього не роблять. Вони офіційно приїхали і офіційно воюють проти української армії як солдати Північної Кореї.
Зростання нападів на українців закордоном
– Що з нашими співгромадянами за кордоном в країнах Європи, де люди знайшли прихисток від війни? Там багато жінок, дітей, чоловіків теж, призовного віку теж. Інколи навіть такі українофобські хвилі накочуються на певні країни. І чи будуть країни Європейського Союзу робити жорсткішими умови стосовно військовозобов'язаних українців?
– Щодо військовозобов'язаних, країни Європейського Союзу вже почали це робити. Перша країна, яка вимагає документи щодо військового обліку від громадян України, — це Іспанія. Вони вже про це заявили публічно і почали застосовувати. Ми тут з іншим зіткнемося, що просто будуть переїжджати з країни в країну. Можливо, для когось це буде мотивація повернутися додому.
Щодо цькування. На жаль, за 2025 рік, першу половину 2026 року, я зафіксував тисячі цькувань, негативного ставлення до громадян України. Тільки з території Польщі ми через аналіз засобів масової інформації зафіксували 543 випадки негативного ставлення, побиття, образ стосовно громадян України.
Поряд з тим, я хочу зараз всім наголосити, що, на мій погляд, державні органи країн Європейського Союзу і Польщі реагують миттєво. Відкривається кримінальне провадження, затримуються ці негідники, дехто з них знаходиться в СІЗО.
У мене дуже гарна комунікація з моїми колегами, омбудсманами європейських країн. Ми постійно обговорюємо це питання. Вони всі допомагають як мені особисто, так і нашим громадянам, які там перебувають.
Зараз змінилася моя колега в Польщі. Ми зараз працюємо над першою онлайн-зустріччю, першим її візитом в Україну і моїм візитом в Польщу.
Я бачу належну реакцію державних органів тих країн, включаючи Польщу. Щоб це не використовували росіяни для вбиття клину між нами й нашими союзниками. Повірте, всі чітко розуміють, що є різні люди на території кожної країни, які ведуть себе по-різному, і серед українців — давайте казати відверто.
Але поряд з тим загальна підтримка України і українців залишається на надзвичайно великому рівні.
