Своєчасні та ефективні консультації з НААУ щодо змін, які прямо впливають на професію адвоката, — це не побажання "цеху", а європейська вимога. Її прямо формулює Конвенція Ради Європи, яку Україна хоче, але наразі не може підписати через необхідність… євроінтеграції.
Йдеться про ч. 3 ст. 4 Конвенції Ради Європи про захист професії адвоката, що була ухвалена 12 березня 2025 року: консультації мають стосуватися пропозицій уряду щодо змін у законодавстві, процесуальних та адміністративних правилах, які безпосередньо впливають на професійну діяльність адвокатів і регулювання професії.
Водночас через два місяці, 14 травня, в межах забезпечення переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу Кабінет Міністрів затвердив Дорожню карту з питань верховенства права. Серед завдань — підготовка та ухвалення змін щодо адвокатури і її самоврядування з визначеним строком виконання (IV квартал 2026 року).
У Міністерстві юстиції, де очевидно орієнтуються на Тіньовий звіт до розділу "Правосуддя та фундаментальні права" Звіту Європейської комісії щодо України, вважають, що спочатку в Україні треба провести реформи в адвокатурі (виконати Дорожню карту), а потім вже займатися європейськими стандартами цієї професії (підписати і ратифікувати Конвенцію).
Такий підхід нашим міжнародним партнерам не зовсім зрозумілий. Хоча б тому, що в його основу покладено сумнівний документ.
Тіньовий звіт нещодавно став одним із предметів обговорення в Європейському парламенті, де презентували дослідницький звіт "Національна асоціація адвокатів України в контексті верховенства права та європейської інтеграції", підготовлений Armada Network. (американська некомерційна організація, заснована у 1987 році, яка з початку війни у 2014-му системно працює з українським контекстом і залучає команду експертів для аналізу інституційної стійкості та довіри до інституцій у кризових умовах). Представлений нею звіт дав збалансовану картину, адже побудований на емпіричних даних: 60 сторінок аналізу та дані, зібрані більш ніж від тисячі респондентів (громадян, адвокатів, суддів, прокурорів, правоохоронців і представників самоврядування).
Зокрема, під час презентації неодноразово підкреслювали, що Тіньовий звіт підміняє логіку Дорожньої карти як політичної рамки вимогами детальної інституційної перебудови НААУ, тобто фактично виходить за межі того, що має робити "тіньова" звітність.
Серед зауважень також звучало, що твердження у Тіньовому звіті не підкріплюються доказами, документ ігнорує воєнні реалії та вже здійснені реформи. Окремо порушувалася тема закритих експертних мереж і конфлікту інтересів у середовищі громадських організацій.
Кріс Холзен, який 20 років очолював Міжнародний республіканський інститут в Україні, зокрема звернув увагу на те, що автори Тіньового звіту не звернулися до НААУ та не провели інтерв'ю з її представниками, а також не врахували низку практик, які реально існують у професійному середовищі. У ширшому контексті він пов'язав цю проблему з тим, що в Брюсселі, за його спостереженням, занадто багато людей покладаються на обмежене коло осіб та груп в Україні для виконання роботи й аналізу, через що формується неповне уявлення про стан інституції.
А те, що в Міністерстві юстиції взяли хибний в своїй основі Тіньовий звіт за дороговказ, прямо свідчить утворення за його ініціативою робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері адвокатури та адвокатської діяльності (постанова Кабміну від 12.01.2026 № 42).
Тут варто нагадати, що рішенням РАУ від 12.12.2025 №125 було затверджено Програму виконання Дорожньої карти щодо адвокатури, а також створено робочу групу, до складу якої увійшли представники органів адвокатського самоврядування, народні депутати з профільного комітету Верховної Ради, вчені, правозахисники та поважні міжнародні експерти з CCBE, адвокатур Франції, Литви, Чехії, Люксембургу. І на початку року вже відбулося її установче засідання.
Що ж стосується утвореної Мінʼюстом альтернативної робочої групи, то на її чолі – керівництво Мінʼюсту, а у складі – автори Тіньового звіту (члени громадських організацій і грантових проєктів). Народні депутати із подивом дізнавалися про свою участь у цьому форматі постфактум, а представників професії з Європи взагалі не запрошували до роботи. Від НААУ (організації, яка єдина в Україні вправі представляти адвокатів перед державними органами, і яка визначена як співвиконавець Дорожньої карти) долучили лише одного фахівця.
Але якщо ми говоримо про правила допуску до професії, стандарти, дисципліну, підзвітність і будь-які інші елементи регулювання (таку рамку задає Дорожня карта), то легітимність і якість рішень забезпечує не "майданчик під конкретну політичну потребу", а консультаційна процедура з тією інституцією, яку держава визнає професійною асоціацією адвокатів. Саме тому я неодноразово наголошував: держава не може замінювати мандат професійної асоціації паралельним процесом і потім видавати результат за позицію адвокатури. Коли замість професійного майданчика створюють адміністративний, а участь самоврядування зводять до формальності, це підміна консультацій.
Отже формат, запроваджений Мінʼюстом, не може розглядатися як повноцінний і легітимний майданчик для напрацювання рішень.
І це не питання "хто тут головний". У реформах правосуддя ми не маємо права помилятися. Держава має працювати з уже запущеним професійним процесом і допомагати йому: забезпечувати належний політичний та процедурний супровід, синхронізацію з іншими органами, проходження необхідних урядових процедур. У такій логіці й має діяти Міністерство юстиції, якщо його мета — якісний результат, а не підпорядкування адвокатури державі. Бо у Законі "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" прямо сформульовано, що адвокатура є незалежною від органів державної влади, але держава створює належні умови для діяльності адвокатури.
Це і є практичний сенс європейського стандарту, який ми вже взяли за орієнтир і в Дорожній карті, і в Конвенції.
