Днями представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Черняк у коментарі Reuters заявив, що Північна Корея перекидає до Воронезької області рф свій ракетний підрозділ. Він може бути оснащений 120 балістичними ракетами.
Як повідомили в ГУР, країна-окупант очікує отримати від КНДР 120 балістичних ракет і шість пускових установок. Водночас остаточні параметри постачання мають узгодити під час переговорів на найвищому рівні, які заплановані на наступний місяць, додав Черняк.
За словами Черняка, Пхеньян уже передав Росії нову партію з 40 балістичних ракет KN-23 і KN-24, а також військовий персонал. Яку саме роль виконуватимуть північнокорейські військові під час експлуатації ракетних комплексів, наразі невідомо.
Reuters наголошує, що можливе розгортання північнокорейського ракетного підрозділу стане черговим етапом поглиблення військової співпраці між Москвою та Пхеньяном.
Нагадаю, наприкінці 2023 року росія почала завдавати ударів по Україні північнокорейськими балістичними ракетами. За даними ГУР МОУ, до початку 2025 року Пхеньян поставив Росії 148 балістичних ракет КN-23 і КN-24.
Крім того, за інформацією агентства Reuters та аналітиків Open Source Centre, з початку широкомасштабного вторгення рф в Україну КНДР передала Росії не менше 15 800 контейнерів із боєприпасами, що становить від 4,2 до 5,8 мільйона снарядів. На думку журналістів агентства Reuters, це до половини всього обсягу артилерійських снарядів, які використовують російські війська на фронті.
Аналітики OSC відстежили 64 рейси до північнокорейського порту “Раджин”, здійснені з вересня 2023 року по березень 2025 року чотирма контейнеровозами під російським прапором – Angara, Maria, Maia-1 і Lady R – до російських портів “Східний” і “Дунай”. Цими рейсами було доставлено майже 16 тисяч контейнерів, які згодом залізницею транспортувалися на склади поблизу українського кордону.
За даними Reuters, переважна більшість снарядів, застосованих окремими російськими підрозділами, були з Північної Кореї. У щоденних звітах російських артилерійських підрозділів, які проаналізувало Reuters, до 100% боєприпасів, що використовувалися в окремі дні, були північнокорейського походження. В інших випадках цей показник сягав 75%.
Йдеться про те, що на початок війни у противника було близько 15 млн снарядів. Перші місяці війни використовувалася тактика вогневого валу — на добу застосовувалося до 70 тис. снарядів. Відповідно, за даними російської сторони, за перші місяці війни, за перше півріччя, було використано близько 8-9 млн снарядів.
Та кількість снарядів, яка залишилася на складах в окупаційної армії, розміщена не в європейській частині країни-окупанта, а в основному в сибірських військових округах, у такий спосіб ускладнено логістику постачань снарядів безпосередньо з тилових районів рф.
Але варто не забувати про умови зберігання снарядів. Є три категорії снарядів. Відповідно, перша, яка дає 100%-й результат, вона фактично вичерпана. Наразі окупанти використовують другу і третю категорії. А відповідно, це ще запаси від часів радянської армії.
У Мережі активно поширюється інформація, що рф може виробляти до 100 тисяч артилерійських снарядів великих калібрів на місяць. Свого часу Reuters із посиланням на неназваного західного посадовця повідомляв, що росія зможе наростити виробництво артилерійських снарядів до 2 млн штук на рік, однак для війни, яку вона веде в Україні, цього буде недостатньо. Примітно, що у матеріалі не уточнюють, на яких джерелах ґрунтуються ці оцінки.
Справа утім, що ще у вересні 2022 року Джек Вотлінг з аналітичного центру RUSI пояснив, що попередні оцінки російського артилерійського виробництва, починаючи з червня минулого року, були значно завищені. Своєю чергою американська і британська розвідки стверджують, що російські виробничі потужності дуже обмежені.
До останнього часу у відкритих джерелах були цифри, що підприємства російського “Ростеху” за весь 2021 рік змогли виготовити лише 400 тисяч нових снарядів, тобто цифра сумарного виробництва в 2 млн нових снарядів за рік видається значно завищеною.
Переговори Москви з Північною Кореєю про можливе постачання артилерійських снарядів є наочним свідченням скрутного становища російського ВПК.
Але варто зауважити, що можливості відновлення снарядного виробництва в росії і КНДР, порівняно зі Сполученими Штатами Америки та європейськими партнерами України, набагато гірші.
У звіті генерального інспектора Пентагону зазначено, що станом на березень 2026 року США виробляли близько 36 000 снарядів на місяць, що, як і раніше, значно нижче за цільовий показник у 100 000. Частково це пов’язано з тим, що завод у Мескіті не зміг виготовити жодної з 30 тисяч металевих деталей для снарядів, які він мав виробляти щомісяця. Неназваний представник Пентагону зазначив у коментарі CBS News, що ця інформація актуальна на поточний місяць.
За оцінками Military Balance, станом на 2021 рік на озброєнні армії США було приблизно 1200 одиниць 155-мм артисистем. В той час на озброєнні російської армії - близько 1800 одиниць 152-мм артсистем. Якщо теоретично припустити, що виробничі потужності російского і американського ВПК стосовно виробництва боєприпасів тотожні, то темп виробництва снарядів має складати 22,5 тисячі 152-мм снарядів на місяць. Але подібних темпів виробництва у російського ВПК немає.
Загальні потужності Rheinmetall на заводах у шести країнах (Німеччина, Іспанія, Південна Африка, Угорщина, Австралія, Велика Британія) перевищують 700 000 – 800 000 артилерійських снарядів на рік.
Офіційна мета компанії — випускати 1,5 мільйона одиниць 155-мм боєприпасів щорічно. Для порівняння, до повномасштабного вторгнення (у 2022 році) вся група компаній виготовляла лише 70 000 снарядів на рік.
Відповідно постає питання: невже ВПК комуністичної Кореї та країни-окупанта працюють краще, ніж ВПК США? Відповідь очевидна.
Варто не забувати і про умови зберігання снарядів виробництва КНДР. Наразі окупанти використовують другу і третю категорії снарядів виробництва Північної Кореї. А відповідно, це ще запаси від часів минулого століття. А їхня якість настільки низька, що 50% взагалі не спрацьовують, а друга потребує перевірки та відновлення.
Цілком можливо, що КНДР більше не зможе за короткий строк відправляти таку величезну кількість боєприпасів. Відтак поширення такої інформації може бути спрямоване на введення в оману керівництва держави та людей.
Зазначу, що Північна Корея отримує від рф значні обсяги нафтопродуктів, що є прямою платою (quid pro quo) за передачу артилерійських снарядів та відправку північнокорейських солдатів на війну проти України.
Ці обсяги є критично важливими для Кім Чен Ина, проте вони грубо порушують міжнародне законодавство. Резолюції Ради Безпеки ООН від 2017 року чітко обмежують дозволений імпорт нафти для КНДР до 500 000 барелів на рік. Лише за перші 10 місяців 2025 року Росія вже передала Пхеньяну понад 1 350 000 барелів, повністю заблокувавши в ООН роботу комісії, яка мала б це контролювати.
Таким чином, КНДР вирішує проблему утилізації старих боєприпасів і поповнює запаси пального. За оцінками розвідок, Росія віддає цю нафту КНДР фактично задарма або за символічним бартером. Для порівняння, у 2023 році Москва офіційно задекларувала постачання лише 105 000 барелів. Стрімкий зліт розпочався після візиту Кім Чен Ина до рф та підписання оборонного пакту.
Своєю чергою розширення співпраці з КНДР дозволяє Кремлю не тільки завдавати більше ракетних ударів по Україні, але й фактично здійснювати військово-політичний тиск на США. Йдеться про загрозу війни на Корейському півострові, яку Вашингтон не зможе залишити без уваги, адже Сеул, на відміну від Києва, є стратегічним військово-політичним партнером Сполучених Штатів поза блоком НАТО.
