І прем'єр-міністр Канади Карні, і канцлер Німеччини Мерц кажуть, що у Трампа змінюється розуміння диспозиції в російсько-українській війні. Головне — не видавати бажане за дійсне. Всередині адміністрації Білого Дому як було, так і залишається дві протилежні лінії. Одні — як, наприклад, держсекретар Рубіо — вважають, що приходить момент, коли Росію можна додати до реальних перемовин. Інші — як, наприклад, віце-президент Венс — вважають, що чорт з нею, з тією Україною, головне — випрацювати глобальні баланси. І в цих балансах головною є не Україна, а Росія.
Хто в цій битві умів переможе — судити зарано. Трамп настільки неочікуваний в своїй геополітичній еквілібристиці, що невідомо, з якої ноги він встане завтра. Тому казати, що від вчора ми отримали абсолютно прогнозованого партнера, який до цього хворів біполяркою, — це поспішний висновок.
Час покаже, чи будуть дії.
Бо законопроєкт про 500% мита як лежав в Конгресі, так і продовжує лежати, питання надання антибалістичних ракет як вирішувалося в авральному порядку, так і вирішується. Хоч усім у світі (сподіваюсь) вже очевидно, що капітуляції України в найближчій перспективі не буде. За жодних умов.
Але це не привід розслаблятися. Навпаки, нинішні технологічні тренди треба посилювати, успішні кейси - масштабувати, порядок щодо мобілізації та структурування війська - наводити. Бо хто б не сидів у Білому домі, скаженого сусіда може зупинити тільки сила і більша організаційна спроможність, ніж у наших ворогів.
Джерело: facebook.com/viktor.shlinchak
