Коли закінчиться війна, наша оборонка зупиниться в один день.
Чому нам потрібен експорт вже зараз?
Трошки історії.
2012 рік.
Україна посідала 4-те місце серед найбільших експортерів зброї у світі. Понад мільярд доларів на рік. Ми продавали танки, бронетехніку, авіадвигуни. За п’ятиріччя 2008–2012 — це близько $3 мільярди експорту великої конвенційної зброї за даними SIPRI.
2018 рік. $224 мільйони. Падіння у чотири рази за шість років.
Що сталося між цими двома цифрами?
2014-й. Розрив з росією, коли дуже впливав великий ринок. І все. Загальний обсяг російських замовлень та співпраці на українських підприємствах оцінювався у $15 мільярдів — це 8,2% нашого ВВП. Зникло за один рік. Тільки «Зоря-Машпроект» втратила $750 мільйонів після розриву контракту з москвою.
Тоді ми не були готові до цього. Швидкої заміни ринків не було, бо до цього потрібно готуватися і часто не один рік.
Зараз ми можемо і мусимо підготуватися завчасно.
Реальне виробництво нашої оборонки зросло з $1 мільярда у 2022-му до $10 мільярдів у 2024-му. За два роки у десять разів. І це справжній індустріальний прорив в умовах активної війни, з ударами по заводах і знищеною інфраструктурою.
Але є цифра, яка говорить більше за будь-які успіхи. За даними Ради українських виробників зброї, галузь працює на 30–40% своїх потужностей, і це під час війни, з фронтом, який щодня споживає зброю. Решта потужностей стоїть незавантаженою не тому, що немає попиту, а тому, що немає контрактів і фінансування.
Весь цей попит зараз тримається на одному покупці. У 2024 році Україна витратила близько 30–40% ВВП на оборону - найвищий показник у світі. Не 4%, як у Польщі. Не 7% як росія. Це воєнна економіка в повному сенсі слова.
А тепер уявіть, що станеться в день, коли вогонь припиниться. Ми дійсно мріємо і про мир, і про перемогу, але нам потрібно до цього готуватися і підготувати економіку для цього, щоб це не сталося в один день.
Наздоганяти набагато складніше, аніж бігти на упередження.
Внутрішнє споживання не впаде поступово. Воно зупиниться різко, за тижні після підписання будь-якого документа про припинення вогню. Державні контракти заморозяться. Відбудова, соціалка, інфраструктура - все це конкуруватиме з оборонкою за той самий гривневий ресурс. І оборонка програє цю конкуренцію в мирний час, бо так було завжди і скрізь.
У 2014-му ми впали у чотири рази, втративши один зовнішній ринок при відносно невеликій базі. Зараз наша база в десять разів більша. І вона майже повністю залежить від одного покупця - власної держави на воєнному бюджеті.
Я не лякаю катастрофою, я просто показую загальновідомі цифри.
І в нас є рівно один спосіб це змінити.
Експорт і спільні виробництва.
Не після війни, а вже зараз.
Не як опція, а як стратегічний пріоритет.
У нас достатньо вибудувана інфраструктура для прийняття рішень щодо експорту озброєння.
Є ДСЕК, де для отримання погодження потрібно пройти всі дотичні органи і отримати «ок», а це дуже непросто. Тобто, це задача із зірочкою.
Є Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю (МК ВТС) при РНБО.
І ми маємо бігти в два рази швидше, щоб хоча б утримати те, що у нас є зараз.
Джерело: facebook.com/panaiotidi
