Аналітика Київського Безпекового Форуму
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер подав у відставку після двох років на чолі уряду. Серед ключових причин, які озвучують у медіа: скандали, через оприлюднення інформації про зв’язки британського експосла у США Пітера Мандельсона з Джеффрі Епштейном, та непослідовність економічної і соціальної політики.
Хоча визнають і його досягнення – а це підвищення заробітної плати на 4,1%, скорочення чистої міграції за останній рік на 48%. Крім того, на початку 2026-го відзначали й певні економічні успіхи, зокрема пониження інфляції, але на тлі проблем, пов’язаних із закриттям Ормузької протоки, про це перестали згадувати.
Стармер також проявив себе доволі успішним лідером на міжнародній арені, зокрема уклав «проривну» торгівельну угоду з Вашингтоном, просував укладення угод з ЄС, які б нівелювали наслідки Брекзиту, був надійним союзником і другом України та став ключовою фігурою у процесі переобрання Європою лідерства у наданні допомоги нашій державі після зміни зовнішньополітичних пріоритетів Вашингтона.
Однак, найголовнішою і, фактично, нездоланною причиною зміни лідерства у Лейбористській партії, яку очолював Стармер, стали провальні місцеві вибори 7 травня. Лейбористи втратили 1 496 місць у муніципальних радах, отримавши лише 1 068 місць з 5 066.
У той же час праворадикальна Партія Reform UK Найджела Фаража забезпечила собі 1 453 місця і стала фактично переможцем виборів. Хоч про тотальний контроль місцевих органів влади не йдеться, але тенденція явно загрозлива, у т. ч. для України.
Британські реформісти позиціонують себе як «євроскептики», просувають замороження міграції, зниження податків, відмову від кліматичних цілей щодо нульових викидів вуглецю до 2050 року, боротьбу з «лівою ідеологією».
Але найголовнішою проблемою є те, що реформатори вважаються найбільш проросійською політичною силою в Британії. Те, що останнім часом, враховуючи суспільні настрої, вони почали «перевзуватися», не змінює їх багаторічної репутації в очах більшості британського суспільства і союзників.
Останні публічні заяви Фараджа про путіна як «дуже поганого хлопця» і його запевнення у підтримці України, особливо на тлі заяв про непідтримку планів британського уряду щодо відправки військ до нашої держави, зняття українських прапорів з низки муніципальних рад, де партія отримала більшість, сприймаються як звичайні спроби покращити свій публічний імідж. Не забувається й минулорічний скандал з лідером Партії реформістів в Уельсі Натаном Гіллою, якого засудили до 10,5 року ув'язнення за хабарництво, зокрема виголошення проросійських промов в обмін на гроші.
Однак, на тлі успіхів на місцевих виборах популярність реформаторів продовжує зростати. Згідно з останнім рейтингом, який веде YouGov для The Times і Sky News, за реформаторів готові голосувати майже третина британців (27%), а це на 3% більше, ніж наприкінці травня. У той же час рейтинги лейбористів і консерваторів перебувають на відмітці 18%.
Прихід до влади партії Фараджа на наступних парламентських виборах став би ганебним ударом для лейбористів, особливо після їх блискучої перемоги в 2024 році. Власне тому партія прийняла рішення про зміну лідера. Головним фаворитом на сьогодні є ексмер Великого Манчестера Енді Бернем. Він вважається достатньо популярним і харизматичним політиком, щоб справитися із завданням змінити тренд у сприйнятті лейбористської партії в суспільстві.
Для нас же найголовнішим є те, що протягом останніх років Бернем показав себе послідовним прихильником України, не раз демонстрував політичну підтримку, організовував гуманітарну допомогу, разом з мерами Львова Андрієм Садовим та Ліверпуля Стівом Ротерамом заснував мережу UNBROKEN Cities Network для проведення програми психологічної реабілітації, став співзасновником ініціатив United for Ukraine для надання допомоги українським біженцям.
Сподіваємося, що після передачі влади Бернем продовжить лінію свого попередника на консолідацію британського лідерства у питаннях допомоги Україні і боротьби з російською агресією.
