28 липня президент України Володимир Зеленський прибув до Вашингтона, щоб взяти участь у церемонії прощання з одним із найвідданіших друзів України в Конгресі США — сенатором Ліндсі Ґремом.
У той же день у Сенаті відбулося процедурне голосування за законопроєкт щодо санкцій проти Росії, який Ґрем понад рік просував через Конгрес. Зеленський був присутнім під час підрахунку голосів – 86 сенаторів підтримали документ.
Документ, названий на честь сенатора, має 62 двопартійних співавтори і після багатомісячних переговорів із Білим домом заручився підтримкою адміністрації Дональда Трампа.
Як змінився законопроєкт за останній рік та що саме він передбачає, читайте в матеріалі партнера "Апострофа" Independence Avenue Media.
Менше винятків — жорсткіші санкції
Законопроєкт суттєво відрізняється від версії, представленої торік. Після кількох місяців переговорів із Білим домом його автори звузили сферу дії документа, але водночас зробили окремі положення значно жорсткішими.
Найпомітніша зміна стосується так званих вторинних санкцій. Якщо початкова версія передбачала мита для понад 60 країн, які купують російські енергоносії, то тепер під дію документа підпадають лише п’ять найбільших покупців російської нафти й газу — Китай, Індія, Словаччина, Угорщина та Азербайджан. Для них передбачено мита до 100%.
Водночас із-під дії закону вивели країни, які отримують із Росії менш як 15% природного газу та поступово скорочують цю залежність. Це дозволило уникнути санкцій щодо більшості європейських союзників США.
Окрім цього, законопроєкт посилює санкції проти російського «тіньового флоту», закриває російським компаніям доступ до американських ринків капіталу, забороняє операції з російським державним боргом і запроваджує нові обмеження проти країн, компаній та суден, які допомагають Москві обходити санкції.
Втім, головна зміна стосується політичної логіки законопроєкту. Якщо торішня редакція передбачала запровадження нових санкцій лише в разі, якщо Росія відмовиться від мирних переговорів, то нова версія робить їх обов’язковими незалежно від того, чи триває дипломатичний процес.
Крім того, документ переводить частину вже чинних санкцій із президентських указів у федеральний закон. Це значно ускладнить їхнє скасування майбутньою адміністрацією без схвалення Конгресу.
Згідно із законопроєктом, якщо президент захоче скасувати санкції, він повинен буде офіційно повідомити про це Конгрес і засвідчити, що Росія припинила агресію проти України та уклала мирну угоду, яку визнає український уряд.
Не панацея, але важливий сигнал
Попри широку двопартійну підтримку, законопроєкт не позбавлений політичних труднощів.
Старша наукова співробітниця Центру Євразії Atlantic Council Мелінда Герінґ в інтерв’ю Independence Avenue Media пояснила, що частина демократів виступає проти документа не через його політику щодо Росії, а через використання мит як інструменту зовнішньої політики. На їхню думку, тарифи не повинні ставати звичним механізмом міжнародного тиску, каже вона.
Водночас Герінґ вважає, що найважливішою складовою законопроєкту є посилення санкцій проти російського «тіньового флоту».
«Це не ідеальний законопроєкт. Але Конгрес не ухвалив жодного рішення на підтримку України відтоді, як Дональд Трамп повернувся до влади. Уже сам факт, що Конгрес може ухвалити бодай щось, є важливим кроком уперед», — сказала вона.
Один з авторів документа, сенатор Річард Блюменталь, також визнає його обмеження. Попри двопартійну підтримку, законопроєкт не передбачає нової військової допомоги Україні.
«Україна гостро потребує систем протиповітряної оборони та далекобійного озброєння. Ми виступали за це. Ми із сенатором Гремом вклали багато часу, сил і емоцій у просування цієї ідеї. Але це максимум того, чого нам вдалося досягти. Водночас це законопроєкт, який має шанси бути ухваленим», — заявив Блюменталь.
Санкції як козир України
Автори законопроєкту наголошують, що його мета — не лише посилити економічний тиск на Москву, а й зміцнити переговорні позиції України.
«Санкції стануть вирішальним чинником у цій війні», — заявив сенатор-демократ Річард Блюменталь.
За його словами, вони мають підірвати російську економіку, позбавити Кремль доходів від продажу нафти й газу та покарати країни, які підтримують Росію або допомагають їй обходити чинні обмеження.
На думку Блюменталя, законопроєкт також дає Києву додатковий важіль під час можливих мирних переговорів.
«Це дає Україні надзвичайно важливий важіль у будь-яких мирних переговорах, адже наша кінцева мета — мир», — сказав він.
Голова Комітету Сенату у закордонних справах, республіканець Джим Ріш, також назвав документ частиною узгодженої стратегії Білого дому щодо припинення російської війни проти України.
«Цей законопроєкт давно є частиною спільної стратегії та переговорів із президентом щодо припинення війни Росії проти України. З огляду на нинішню ситуацію на фронті його ухвалення є важливішим, ніж будь-коли», — заявив він.
Навіть якщо Сенат схвалить законопроєкт цього тижня, остаточне ухвалення ще потребуватиме часу. Палата представників перебуває на літніх канікулах і повернеться до роботи лише 31 серпня. Лише після цього документ зможе пройти розгляд у нижній палаті Конгресу.
