Європейські країни продовжують закуповувати значні обсяги російського скрапленого природного газу, попри санкційний тиск. На цьому тлі Україна потенційно може використати залежність Європи від російського СПГ як інструмент тиску на Москву.
Про це пише німецьке видання ntv.
Влітку 2026 року українські далекобійні удари дедалі частіше були спрямовані на російську енергетичну інфраструктуру. З початку липня українські безпілотники десятки разів атакували російські танкери в Азовському та Чорному морях. Під ударами також опинялися нафтопереробні підприємства, насосні станції та паливні сховища, розташовані далеко від лінії фронту.
У Києві розглядають цю кампанію як спосіб послабити головне джерело фінансування російської економіки та війни. Президент Володимир Зеленський назвав такі удари "далекобійними санкціями". Їхня мета — не лише зменшити валютні надходження РФ від експорту енергоносіїв, а й створити дефіцит пального на внутрішньому ринку.
Водночас російський бюджет отримує значні кошти не тільки від продажу нафти. Частина доходів Москви надходить від експорту газу, зокрема до європейських країн.
Механізм постачання російського СПГ до Європи відрізняється від традиційного трубопровідного експорту. Газ скраплюють, завантажують на спеціалізовані танкери, транспортують до європейських портів, де знову переводять у газоподібний стан і подають до газотранспортної системи.
Попри санкції, обсяги закупівель російського СПГ європейськими державами зростають. У першому кварталі 2026 року країни Європи придбали найбільший від початку повномасштабного вторгнення обсяг російського скрапленого газу. У червні частка Росії в європейському імпорті газу становила близько 14%.
За даними Kpler та Urgewald, у першій половині 2026 року російський СПГ-хаб "Ямал" відправив до Європи 136 танкерів — це становило 97% усіх його поставок. Найбільшими покупцями були Франція, Іспанія та Бельгія.
За оцінкою Центру дослідження енергії та чистого повітря (CREA), нафтові та газові доходи приносили російському бюджету близько 60 млн євро щодня.
Європейський Союз планує повністю відмовитися від російського СПГ із 2027 року. Замінити його мають, зокрема, поставки зі США та Катару. Однак війна з Іраном уже вплинула на доступність катарського газу на світовому ринку, що створює додаткові труднощі для реалізації європейських планів.
На відміну від російського нафтового флоту, який налічує близько 800 суден, експорт СПГ залежить від набагато меншої кількості спеціалізованих танкерів.
Майже дві третини російського скрапленого газу виробляється на Ямальському півострові. Для його транспортування використовують дорогі криголамні танкери класу Arc7.
За оцінкою ntv, флот, який обслуговує Ямальський СПГ-хаб, складається лише з 15 суден. Видання вважає, що пошкодження кількох із них може суттєво ускладнити або навіть зупинити експорт.
Водночас для України це створює серйозну дилему. Усі 15 танкерів, за даними експертів, мають західних власників. Одинадцять суден належать грецькій компанії Dynagas, ще чотири — британським та японським судновласникам. Тому атаки на них можуть спричинити серйозне загострення у відносинах Києва із західними партнерами.
Іншим варіантом могли б стати атаки безпосередньо на російські СПГ-термінали. За даними ntv, таких об'єктів у Росії нині п'ять.
Однак лише два з них — Висоцьк і Портова на Балтійському морі — перебувають у межах дальності українських безпілотників. Значно складніше дістатися до Ямальського хабу та Arctic 2, які розташовані приблизно за 3100 кілометрів від України.
Водночас Україна вже демонструвала можливість завдавати ударів на дуже великих відстанях. Під час атаки на нафтопереробний завод в Омську українські безпілотники подолали близько 2500 кілометрів. Подальше вдосконалення далекобійних БпЛА потенційно може дозволити діставатися і до більш віддалених російських СПГ-об'єктів.
Однак можливість такого сценарію значною мірою залежатиме від позиції європейських країн. Як зазначає ntv, Київ ризикує викликати невдоволення європейських урядів, якщо атакуватиме об'єкти, пов'язані з постачанням газу до Європи.
Якщо ж ЄС остаточно відмовиться від російського СПГ, українські удари по відповідній інфраструктурі потенційно зможуть завдати відчутного удару по російській воєнній економіці без створення аналогічних ризиків для європейського енергопостачання.
