Зустріч представників США, Данії та Гренландії, що відбулася минулого місяця у столиці арктичного острова, пройшла спокійно та без обговорення можливого військового або фінансового захоплення території Данії Сполученими Штатами.
Про це агентству Reuters повідомили кілька джерел, обізнаних із перебігом переговорів.
Однак ситуація різко змінилася менш ніж за два тижні, коли президент США Дональд Трамп оголосив про призначення спеціального посланника з питань Гренландії — губернатора Луїзіани Джеффа Лендрі. У соцмережах той заявив, що сприятиме тому, аби "зробити Гренландію частиною США".
За словами співрозмовників Reuters, це рішення шокувало Копенгаген і стало несподіванкою навіть для частини високопосадовців американської адміністрації, які опікуються європейським напрямком і питаннями НАТО.
Як зазначає агентство, ігнорування традиційних дипломатичних каналів вписується в характерну для Трампа модель зовнішньої політики — різкі зміни курсу та ухвалення ключових рішень без широкого залучення фахівців з національної безпеки. У випадку з Гренландією дії адміністрації — включно з непрямими погрозами захоплення острова, ідеями тарифного тиску на союзників і спробами домогтися поступок від Данії — формувалися, за даними джерел, вузьким колом осіб, наближених до президента.
Серед них Reuters називає міністра торгівлі Говарда Латніка, який просував ідею тарифів, а також віцепрезидента Джей Ді Венса, держсекретаря Марко Рубіо та інших чиновників, які намагалися переконати Трампа не розглядати варіант застосування військової сили.
Такий централізований підхід дозволяє Трампу швидко реалізовувати власні рішення, що відповідає його недовірі до вашингтонської бюрократії. Водночас раптові заяви й різкі повороти курсу, застерігають співрозмовники агентства, можуть завдати тривалої шкоди відносинам США з ключовими союзниками.
Коментуючи критику, речниця Білого дому Анна Келлі заявила, що джерела Reuters не були залучені до "делікатних дискусій", а результати роботи команди національної безпеки Трампа, за її словами, є показовими. Вона наголосила, що президент реалізує зовнішню політику "Америка понад усе" завдяки підходу "згори вниз".
Занепокоєння серед союзників США посилилося після інтерв’ю CNN 5 січня, в якому заступник глави апарату Білого дому Стівен Міллер ухилився від прямої відповіді на запитання, чи виключає Вашингтон можливість військових дій щодо Гренландії. Після цього Трамп і представники його адміністрації в публічних заявах і соцмережах неодноразово натякали на допустимість силового сценарію.
Такі сигнали спричинили тривогу як у Вашингтоні, так і серед союзників США. На Капітолійському пагорбі представники обох партій висловили занепокоєння тим, що адміністрація може знову готувати масштабні військові дії без консультацій із Конгресом. За даними джерел, законодавці зверталися до Рубіо та представників Білого дому з вимогою не загострювати ситуацію, а деякі республіканці попереджали про ризик розслідування імпічменту в разі вторгнення до Гренландії.
Цього тижня Трамп дещо знизив градус напруги, відкликавши погрози щодо тарифів для союзників Данії та заявивши про досягнення попередніх домовленостей із НАТО. За його словами, під час переговорів із генеральним секретарем Альянсу Марком Рютте в Давосі було сформовано "рамки майбутньої угоди щодо Гренландії та Арктичного регіону загалом".
Водночас два джерела, близькі до адміністрації, стверджують, що варіант військових дій ніколи серйозно не розглядався.
Колишня співробітниця Пентагону та Білого дому Корі Шейк з Американського інституту підприємництва вважає, що навіть риторика про силове захоплення острова вже завдала шкоди. За її словами, непередбачуваність Трампа підриває довіру до США серед найближчих партнерів.
У Білому домі, своєю чергою, заявляють, що у разі досягнення угоди Сполучені Штати зможуть забезпечити свої стратегічні інтереси в Гренландії "з мінімальними витратами і на постійній основі".
Трамп і його прихильники наполягають, що контроль над Гренландією потрібен США для стримування Росії та Китаю в Арктиці, стверджуючи, що Данія не здатна самостійно гарантувати безпеку острова. Водночас США вже мають військову базу в Гренландії та право розширювати свою присутність відповідно до оборонної угоди з Данією 1951 року.
Reuters зазначає, що концентрація зовнішньополітичних рішень у руках Трампа та вузького кола довірених осіб стала характерною рисою його другого президентського терміну. Подібний підхід застосовувався під час переговорів щодо припинення війни Росії проти України, а також у політиці США щодо Сирії, де ключові рішення ухвалювалися без широкого залучення Держдепартаменту та Ради національної безпеки.
У Державному департаменті відкидають критику, наголошуючи на тісній взаємодії всередині адміністрації та називаючи анонімні джерела в медіа такими, що не здатні ефективно реалізовувати порядок денний президента.
Міністр гірничої промисловості Гренландії Наая Натаніельсен відкинула спроби США претендувати на мінеральні ресурси острова, заявивши, що жодна зовнішня сила не має вирішувати долю природних багатств цієї арктичної території.
