Операція Служби безпеки України в Середземному морі 19 грудня 2025 року стала одним із найгучніших ударів по російських інтересах за межами традиційної зони бойових дій. Українські морські безпілотники атакували танкер Qendil, що належить до так званого “тіньового флоту” Росії — мережі суден, які Кремль використовує для обходу нафтових санкцій Заходу. Попри вже сам по собі безпрецедентний характер операції, вона отримала ще ширший резонанс після того, як британське видання Daily Mail повідомило про можливу загибель на борту високопоставленого російського генерала ГРУ Андрія Авер’янова — людини, яку пов’язують із отруєнням Сергія та Юлії Скрипалів у Солсбері.
Андрій Авер’янов, за даними західних розслідувачів, багато років керував спецпідрозділом 29155 ГРУ, що відповідав за таємні операції РФ у Європі — від отруєнь до диверсій. Ім’я цього генерала особливо голосно прозвучало після нападу на Сергія Скрипаля, колишнього російського розвідника, та його доньку у британському Солсбері 2018 року. Вони були отруєні нервово-паралітичною речовиною «Новичок», що спричинило масштабний міжнародний скандал, висилку російських дипломатів та запровадження нових санкцій.
Поява повідомлення про нібито ліквідацію Авер’янова на борту російського танкера — навіть без офіційних підтверджень — уже стала політичною подією. Адже якщо ці дані виявляться правдивими, це означатиме втрату одного з ключових оперативних керівників російської військової розвідки. Для Москви це буде не лише кадровий провал, а й серйозний репутаційний удар, адже ГРУ втрачає ідеолога та координатора низки операцій за кордоном. Навіть сама поява таких повідомлень у провідних британських медіа створює негативний фон для Кремля, підриваючи його заяви про контроль над ситуацією.
З точки зору геополітики, атака по танкеру в Середземному морі демонструє значно більше, ніж просто технологічні спроможності українських спецслужб. Це сигнал, що Україна готова і здатна діяти на стратегічних відстанях, завдаючи ударів по інфраструктурі, яка живить російську економіку та військові операції. “Тіньовий флот” — критично важлива ланка в схемах обходу санкцій, які дозволяють Росії продавати нафту, фінансуючи продовження війни проти України. Саме тому ураження танкера має не лише військове, а й економічне значення: російські нафтові перевезення стають менш захищеними, ризики для судновласників зростають, страхові компанії можуть відмовлятися від покриття маршрутів, пов’язаних із РФ.
У військово-політичному вимірі це також підриває відчуття безкарності, яке російська еліта зберігала в регіонах, далеких від бойових дій. Кремль традиційно вважав Середземне море територією, де його інтереси можуть діяти без прямої загрози. Операція СБУ показала: таких “безпечних зон” більше не існує. Україна довела, що здатна діставати російські цілі там, де раніше це здавалося неможливим.
Водночас, можливість ліквідації генерала, пов’язаного із гучними операціями ГРУ в Європі, може спровокувати переформатування російських спецслужб і загострити внутрішню боротьбу між їхніми підрозділами. Авер’янов був однією з ключових фігур у розвідувальній вертикалі, і його зникнення означатиме втрату значної частини оперативної пам’яті та досвіду ГРУ. Це створює додаткову нервозність у російських владних колах, де останнім часом і так посилюється недовіра та конкуренція між силовими структурами.
На міжнародній арені атака по Qendil відкриває новий контекст щодо санкційної політики. Україна фактично стала активним гравцем у контролі за виконанням обмежень проти РФ, роблячи те, що західні уряди та їхні регулятори не завжди можуть здійснити швидко та рішуче. Це підсилює аргументацію тих країн ЄС та НАТО, які закликають до жорсткішого морського нагляду за російськими маршрутами та глибшої координації з Україною.
Таким чином, незалежно від того, чи підтвердиться смерть Авер’янова, сам факт атаки та її інформаційний ефект уже змінює баланс сил на морі. Україна продемонструвала, що здатна впливати на глобальні логістичні процеси, які живлять російську воєнну машину. А Росія отримала сигнал, що жодна дистанція і жоден “тіньовий флот” не здатні забезпечити захист, якщо Україна має політичну волю і технічні засоби діяти на тисячі кілометрів від своїх берегів.
Цей інцидент може увійти в історію як початок нового етапу війни — етапу, де географія перестає бути обмеженням, а російські активи стають вразливими у будь-якій точці світу.
