У Буковелі стартував установчий саміт нового регіонального формату "Карпатська вісімка" (C8). Під час заходу вже підписали перші інвестиційні та торговельні угоди на суму близько 1 млрд євро. В установчому саміті беруть участь представники Румунії, Сербії, Польщі, Словаччини, Чехії, Австрії, Угорщини та України, а також ЄС.

Про це повідомив президент України Володимир Зеленський, передає "Апостроф".

Перші домовленості та перспективи

Захід зібрав понад 500 представників бізнесу з восьми країн Карпатського регіону, а загальний інвестиційний портфель заявлених проєктів оцінюється у 40 млрд євро.

Продовження після реклами

Як заявив президент, лише за перший день саміту було представлено майже 100 бізнес-проєктів у сферах енергетики, логістики, інфраструктури та агропереробки.

За його словами, економічне зростання в Карпатському макрорегіоні може бути вдвічі оперативнішим, ніж у середньому по Євросоюзу.

Учасники саміту також підписали спільну декларацію, де визначили ключові напрями співпраці: безпека, розвиток енергетичних мереж, транскордонна логістика та підтримка гірських громад.

Продовження після реклами

З-поміж інвестиційних планів — розширення залізничного та автомобільного сполучення між країнами регіону, створення нових пунктів пропуску на кордонах України з Румунією, Польщею та Словаччиною, а також розвиток відновлюваної енергетики.

"Зараз, у час російської агресії, Карпатський макрорегіон став однією з найбільш надійних основ нашого захисту. Це про силу, яка є і буде. Дякую всім, хто підтримав наш Карпатський саміт. Дякую всім, хто сьогодні тут із нами, в Гуті на Франківщині, і кожен такий візит в Україну, ваша участь у спільних ініціативах та проєктах — це завжди про підтримку, підтримку нашої держави, наших людей і нашої Європи у час війни", — повідомив президент.

Інвестиції під час війни: виклики та реалії

Експерти ZN.ua наголошують, що масштабні приватні інвестиції в країну, що перебуває у стані війни, можливі лише за наявності державних або міжнародних механізмів страхування ризиків. Історичний досвід показує, що приватний капітал у таких умовах заходить у вузькі ніші — видобуток ресурсів, оборонні технології чи інфраструктурні проєкти з високою маржинальністю.

Найбільш поширена модель інвестування під час воєнних конфліктів — ресурсна. У цьому випадку капітал спрямовується у видобуток сировини (нафти, газу, мінералів), де високий рівень прибутковості компенсує ризики безпеки. Такі об’єкти зазвичай ізольовані та мають окрему охорону — прикладом є нафтові платформи Chevron, Total та ExxonMobil у водах Анголи під час громадянської війни 1990–2002 років.

Інша модель — суверенне кредитування. Приватні банки фінансують не саму країну, що воює, а її союзника, який має високі шанси на перемогу. Так, J.P. Morgan надавав кредити Британії та Франції ще до вступу США у світові війни.

Третій підхід — стратегія "першого гравця" на ринку. Компанія заходить у країну під час бойових дій, щоб закріпити монопольну позицію до приходу конкурентів у мирний час. Прикладом є телекомунікаційні компанії Zain та Asiacell, які вийшли на ринок Іраку після 2003 року.

Як повідомляв "Апостроф", прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск під час візиту в Україну заявив, що його країна приєдналася до антибалістичної коаліції, яка має на меті розробку спільних європейських спроможностей для протидії балістичним ракетам.