Визнання, на яке чекали роками: чому АРМА має зосередитися на розшуку активів, а не управлінні ними

Під час XIV Міжнародного судово-правового форуму, що відбувся 4 та 5 червня 2026 року, т.в.о. голови АРМА Ярослава Максименко зробила знакову заяву щодо діяльності та завдань Агентства. 

"Це має бути інституція, яка працює в антикорупційній архітектурі, займається виявленням і розшуком активів, виведених злочинним шляхом, робота якої спрямована на детінізацію економіки, де менеджменту активів не присвячується основна увага", — заявила Максименко старшому партнеру L.I.Group Миколі Ковальчуку під час інтерв’ю для видання PRAVO.UA.

На перший погляд це звичайна фраза, проте насправді вона стала найвідвертішим зізнанням за роки існування відомства. По суті очільниця Агентства публічно підтвердила тезу, яку багато років озвучують експерти, представники бізнесу та народні депутати про те, що найбільш переконливі результати структура демонструє саме у сфері розшуку майна, тоді як ефективність управління комерційними активами залишається предметом гострих дискусій. Це підтверджує інформація самого ж АРМА та Офісу Генпрокурора: з 90 115 активів, переданих в управління АРМА, лише 36 534 (станом на червень 2025 року) фактично передано за договорами управління управителям.

Схоже, у самому АРМА дедалі більше усвідомлюють необхідність переосмислення власної ролі у системі поводження з арештованим бізнесом.

Десять років АРМА: у пошуках хоча б одного успішного кейсу

Агентство створили у листопаді 2015 року, і за понад десять років існування воно отримало колосальні повноваження. При цьому похвалитися великим успішним кейсом, проведеним через повний цикл управління від початку до кінця, за весь цей час в АРМА, очевидно, не можуть, а знайти бодай один беззаперечний приклад успіху у публічному просторі непросто.

Навіть у найпростішій категорії активів, такій як грошові кошти, діяльність органу викликає гострі дискусії. Показовою стала історія з поверненням власнику компанії "Pin-Up" Ігорю Зотьку понад 105 млн грн арештованих коштів та майже 17 млн грн нарахованих відсотків, про яку детально писав “Главком”. 

"Спроба №3 достукатися до АРМА у засудженого (Ігора Зотька - Ред.) співпала з датою появи вироку у судовому реєстрі – 14 січня 2026 року. Через тиждень в Агентстві зібралася робоча група з вивчення питання Зотька. Більшість членів стали на бік заявника. 9 лютого в АРМА відбулося повторне голосування, яке підтвердило раніше ухвалене позитивне рішення щодо Зотька", - пише видання, зазначаючи, що таким чином АРМА формально виконало рішення суду.

 

З великими виробничими комплексами чи логістичними мережами ситуація виглядає ще складнішою. Як приклад успіху часто наводять передачу в управління 26 операторів газорозподільних систем Дмитра Фірташа. Проте у цьому процесі роль АРМА була суто допоміжною, адже усі ключові рішення щодо функціонування цих об'єктів ухвалював безпосередньо Кабінет Міністрів України. 

Окремою проблемою стала практика обрання так званих універсальних управителів для об'єктів абсолютно різного профілю. Наприклад, "УК КАМпарітет" систематично перемагала у конкурсах на управління активами, які не мають між собою жодного галузевого чи операційного зв'язку. У різний час вона отримувала Будинок профспілок у центрі Києва, аграрні ягідні підприємства та торгово-розважальний комплекс "Флагман".

Така концентрація різнорідного майна в одних руках викликає обґрунтовані сумніви щодо прозорості відбору, адже ефективний менеджмент комерційної нерухомості, агробізнесу чи корпоративних прав вимагає абсолютно різних професійних компетенцій, команд та практичного досвіду.

Діяльність подібних фаворитів АРМА неодноразово супроводжувалася публічними скандалами, судовими спорами та накопиченням значних боргів перед державним бюджетом. Згадування політиками та дані журналістських розслідувань зв'язків цих структур з представниками влади лише підривають довіру до конкурсних процедур.

"Пам’ятаєте компанії Михайла Стефанішина із розслідування Mykhailo Tkach, які «виграли» в АРМА конкурси на управління аж чотирма об’єктами? Тоді АРМА обіцяла нам, що бюджет отримає мільйони гривень. Насправді держава уже недоотримала два мільйони гривень, тоді як компанія, ймовірно, заробила на користуванні арештованим майном", - писала на своїй сторінці у Facebook народна депутатка Анастасія Радіна про консорціум "КАМпарітет", який став управителем Будинку профспілок у Києві та інших активів, і не сплатив державі жодних відсотків від прибутку. 

У результаті замість ефективного збереження та примноження вартості арештованого майна суспільство отримує нові питання. Однак проблема полягає не тільки у відсутності успішних кейсів — за роки роботи Агентства діяльність його посадовців неодноразово ставала предметом кримінальних проваджень та гучних журналістських розслідувань. 

Серед найбільш резонансних епізодів:

• справа про можливе розкрадання арештованого майна на суму близько 440 млн грн, де правоохоронці заявляли про причетність колишнього керівництва відомства;
• справа про привласнення арештованих 400 тисяч доларів США організованою групою за участі посадовців АРМА та працівників управління менеджменту активів.

Період керівництва Олени Думи супроводжувався постійною критикою щодо ефективності роботи Агентства з боку народних депутатів та антикорупційного середовища. Останнім показовим епізодом став виклик ексочільниці АРМА на засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України.

Показовою є і ситуація з конкурсом на посаду голови АРМА, який не викликав великого інтересу у професійній спільноті. Документи подали лише 15 кандидатів, причому більшість претендентів вибула на початкових етапах. Серед тих, хто не зміг успішно пройти всі тури, опинилася і чинна т.в.о. голови АРМА Ярослава Максименко. У результаті навіть єдиний фіналіст відбору так і не отримав рекомендації для призначення від Кабінету Міністрів України.

Фактично держава опинилася в ситуації, коли стратегічний орган, який управляє активами на десятки мільярдів гривень, тривалий час залишається без повноцінного керівника.

Навіть реформатори більше не вірять?

Ще кілька років тому АРМА вважалася одним із флагманів антикорупційної реформи, а її створення активно підтримували народні депутати та представники громадянського суспільства. Однак останні події демонструють дедалі більший скепсис навіть серед колишніх прихильників Агентства. Показовими стали засідання парламентського Комітету з питань антикорупційної політики у лютому та березні 2026 року. Під час слухань народні депутати так і не змогли отримати від керівництва АРМА відповіді на базові питання:

•  скільки активів перебуває в управлінні Агентства;
• скільки об'єктів фактично ідентифіковано;
• скільки активів передано управителям;
• який реальний економічний результат отримує від цього держава.

Комітет дав Агентству кілька тижнів на виправлення ситуації. Минуло майже три місяці, проте вичерпних публічних відповідей суспільство так і не почуло. 

Жорстка критика під час лютневих та березневих слухань уже трансформувалася у конкретні законодавчі кроки. Народний депутат та член антикорупційного Комітету Олександр Ткаченко 5 червня 2026 року зареєстрував законопроєкт №15299 “Про внесення змін до Закону України "Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів” (щодо посилення парламентського контролю за діяльністю тимчасового керівництва та забезпечення безперервності його функціонування)

Документ пропонує надати профільному парламентському комітету право ухвалювати рішення про неналежне виконання обов'язків особою, яка тимчасово очолює АРМА. Ба більше, законопроєкт встановлює прямий обов'язок Кабінету Міністрів України протягом трьох днів після офіційної реєстрації такого рішення Комітету припинити виконання обов'язків відповідним посадовцем. Поява цієї ініціативи чітко доводить, що народні депутати вбачають реальну загрозу у відсутності жорстких механізмів контролю за діяльністю тимчасових очільників відомства.

"Моршинська": конкурс, який може стати найбільшим випробуванням для АРМА

На цьому тлі особливу увагу привертає конкурс із пошуку управителя для групи компаній IDS Ukraine, яка є лідером українського ринку мінеральних вод та виробником води "Моршинська". АРМА активно демонструє цей процес як приклад своєї успішної роботи, супроводжуючи його значною публічністю, поїздками на підприємства та заявами про відкритість. Проте детальне ознайомлення з тендерною документацією на Prozorro викликає серйозні запитання до організаторів.

Чому Агентство фактично вимагає вилучити з підприємств нерозподілений прибуток попередніх років та спрямувати його на придбання ОВДП? Чи аналізувала інституція наявність вільних коштів на рахунках та реальні наслідки для ліквідності заводів? Складається враження, що вимоги могли бути сформовані виключно на основі бухгалтерських показників без урахування операційних потреб компанії у логістиці, закупівлях сировини, модернізації виробництва та підтримці ринкових позицій.

Ще більше запитань викликають такі фактори:

• оцінка активів від АРМА, яка приблизно на 3 мільярди гривень нижча за результати незалежної експертизи;
• штучно занижені прогнозні показники прибутковості;
• правовий статус корпоративних прав підприємств, виробничі потужності яких залишаються на тимчасово окупованих територіях;
• численні запитання потенційних управителів на Prozorro, на які відомство досі не надало переконливих відповідей.

Головне питання полягає у тому, чи не створюють ці суперечливі умови конкурсу прямих ризиків для стабільної діяльності беззаперечного лідера галузі.

"Вінницяпобутхім" або "АЕРОК": який шлях держава вибере для "Моршинської"

Для розуміння ситуації варто згадати два показові кейси компаній, які належали російським власникам, потрапили під санкції та були конфісковані Вищим антикорупційним судом (ВАКС). Проте результати державного поводження з ними виявилися кардинально різними.

У першому випадку АРМА передала компанію "Вінницяпобутхім" приватному управителю, і запуск виробництва тривав дуже довго. Коли діяльність нарешті стабілізувалася, набуло чинності рішення ВАКС про конфіскацію. Замість оперативного переходу до Фонду державного майна України (ФДМУ) почалася бюрократична тяганина. Між рішенням суду та фактичною передачею активу минуло близько дев'яти місяців додаткових погоджень і переговорів, протягом яких держава не могла повною мірою реалізувати потенціал підприємства.

У випадку з компанією "АЕРОК" ситуація була протилежною, оскільки АРМА просто не встигла зайти на об'єкт. Після рішення ВАКС Фонд держмайна оперативно оформив право власності та провів відкритий аукціон. Результати цього підходу вражають:

• стартова ціна становила 965 мільйонів гривень;
• фінальна ціна продажу сягнула 1,89 мільярда гривень.

Держава отримала вдвічі більше коштів без багаторічних експериментів із пошуком тимчасових управителів та зайвої паперової бюрократії.

Можливо, що і щодо IDS Ukraine намагаються реалізувати саме затяжний сценарій "Вінницяпобутхіму". Попри те, що розгляд позову Міністерства юстиції у ВАКС про конфіскацію активів наближається до фіналу, Агентство у вкрай стислі строки продовжує процедуру пошуку управителя для корпоративних прав.

Доцільність цього конкурсу прямо зараз викликає великі сумніви. У разі задоволення позову компанія має перейти у власність держави та попрямувати до ФДМУ для приватизації. Поспіх АРМА може призвести лише до штучного затягування процесу та створення зайвих юридичних колізій. Кейс "АЕРОК" довів, що передача санкційних об'єктів до Фонду держмайна без посередництва АРМА є значно швидшим та ефективнішим механізмом захисту інтересів країни.

На відміну від АРМА, ФДМУ демонструє конкретні результати без гучного самопіару. Окрім успіху з "АЕРОК", показовим є кейс торговельно-розважального центру "Ocean Plaza". Після передачі державної частки Фонд забезпечив відновлення роботи об'єкта, і станом на травень 2025 року його діяльність принесла бюджету близько 1,4 мільярда гривень доходів перед майбутнім аукціоном.

Функції цих двох відомств мають абсолютно різну інституційну спрямованість. ФДМУ є спеціалізованим органом, чия виключна компетенція полягає в управлінні та приватизації державного майна. Натомість АРМА створене для виявлення, розшуку та фіксації активів у межах кримінальних проваджень. Можливо, Агентство просто не має необхідної спеціалізації, практичного досвіду та кадрових механізмів для управління настільки складними корпоративними структурами, як IDS Ukraine? 

Час визначитися

Сьогодні навіть керівництво АРМА фактично визнає, що менеджмент бізнесу не є ключовою компетенцією Агентства, а його основна місія полягає у розшуку активів, виведених злочинним шляхом. Та попри це, відомство намагається і далі вести управління складними підприємствами, де не обійтися без глибокої галузевої експертизи.

За останні десятиліття АРМА, судячи з усього, не в змозі продемонструвати успішні приклади керування великими підприємствами. Можливо, управління стратегічними об'єктами доцільно передати спеціалізованим інституціям, якщо Агентство має намір працювати в антикорупційній архітектурі як шукач майна?

Фонд державного майна вже неодноразово доводив свою здатність забезпечувати максимальну економічну вигоду для бюджету без тривалих управлінських експериментів. Держава має чесно визначити роль АРМА, повернувши її до першочергових функцій розшуку, а бізнес залишити професійним управлінцям.