У вівторок, 30 грудня, Православна Церква України за новим календарем вшановує пам’ять святої мучениці Анисії Солунської — ранньохристиянської святої, яка стала символом вірності Христу, мужності й духовної чистоти в часи жорстоких гонінь.
"Апостроф" розповідає про життя святої Анисії Солунської, а також про пов’язані з цим днем традиції та народні вірування.
Життя святої Анисії Солунської
Мучениця Анисія жила наприкінці III — на початку IV століття в місті Солунь (сучасні Салоніки) за часів правління імператора Максиміана, коли християн зазнавали жорстоких переслідувань. Її багаті батьки були благочестивими і добрими людьми. Вони виховали Анисію в християнській вірі. Рано втративши батьків, Анисія залишилася єдиною спадкоємицею їхнього величезного багатства.
Знаючи, що багатим важко потрапити до Царства Небесного, свята Анисія відпустила на волю своїх рабів, продала своє майно і стала допомагати вдовам, сиротам, жебракам та в’язням. Вона сама доглядала за хворими, перев’язувала рани мучеників і втішала скорботних. Коли всі її кошти були вичерпані, свята Анисія стала жити в бідності й заробляти собі на прожиток працею. Однак вона продовжувала відвідувати в’язнів і втішати скорботних.
.png)
Одного разу свята Анисія, ідучи на молитовне зібрання християн, побачила, як люди у великій кількості прямували до язичницького храму, щоб вшанувати язичницького бога сонця. Уникаючи галасливого натовпу, свята Анисія продовжила свій шлях на молитовне зібрання. Але раптом один із воїнів помітив її і запитав, хто вона й куди йде. Свята Анисія лагідно відповіла: “Я раба Христова і йду до своєї церкви”.
Солдат грубо схопив святу і хотів силою відвести її до капища, аби там змусити принести жертву ідолу. Свята Анисія вирвалася із рук солдата зі словами: “Хай заборонить тобі Господь Іісус Христос”. Почувши ненависне ім’я Христа, лютий язичник вдарив святу Анисію мечем. Стікаючи кров’ю, вона замертво впала на землю. Так юна Анисія віддала свою чисту душу в руки Христа.
Християни поховали тіло святої мучениці в місті Солуні, неподалік від міських воріт. Її мученицька смерть стала свідченням того, що справжня віра не потребує гучних слів — вона живе в серці і проявляється у виборі залишатися вірним навіть ціною життя.
Народні прикмети й традиції 30 грудня
У народі цей день вважали тихим і зосередженим, призначеним для внутрішнього очищення перед завершенням року.
Вірили, що:
-
якщо день морозний і ясний — рік буде щедрим;
-
сніг, що тихо падає, обіцяв мир і злагоду в родині;
-
сильний холод віщував випробування, які загартують характер.
Цього дня намагалися не метушитися, не починати нічого важливого, а більше слухати й спостерігати.
Що не можна робити 30 грудня
Як і в будь-який інший день церква не дозволяє сваритися, підвищувати голос, ображати близьких або знецінювати чужі почуття. Вважалося недобрим знаком насміхатися з віри чи ігнорувати духовні потреби.
Також в давні часи в цей день уникали гучних розваг і марної суєти.
Що треба зробити 30 грудня
Цей день добре присвятити молитві за душевну стійкість, мир у серці та захист від страхів. Корисно навести лад у думках, відпустити образи й подякувати за все, що приніс минулий рік.
Молитва до святої Анисії, за народними віруваннями, допомагає у важкі моменти вибору, зміцнює віру та дарує внутрішню тишу.
Раніше "Апостроф" розповідав про Собор Пресвятої Богоматері - свято, яке відзначали 26 грудня, а також про традиції та прикмети, пов'язані з цим днем.
