5 вересня — яке сьогодні церковне свято, історія, традиції та прикмети

У суботу, 5 вересня, Православна церква України вшановує святого пророка Захарію, батька Іоанна Хрестителя, та преподобну Терезу з Калькутти. Захарія та його дружина Єлисавета стали батьками Іоанна Предтечі вже в похилому віці, а історія Терези з Калькутти пов’язана із самовідданим служінням найбіднішим і знедоленим людям.

"Апостроф" розповідає історію пророка Захарії та преподобної Терези з Калькутти, відомі перекази про їхнє життя, а також народні традиції, прикмети і заборони цього дня.

Святий пророк Захарія жив у Юдеї за часів царя Ірода і був священником Єрусалимського храму. Його дружина Єлисавета також походила зі священницького роду. Євангеліє називає їх праведними людьми, які жили за Божими заповідями.

Подружжя довгі роки не мало дітей. Для тогочасного суспільства бездітність вважалася великим випробуванням, тому Захарія та Єлисавета продовжували молитися, хоча вже втратили надію стати батьками.

Одного разу Захарія виконував службу в Єрусалимському храмі. За жеребом йому випало увійти до святині та принести кадило. Саме там перед ним з’явився архангел Гавриїл.

Ангел повідомив Захарії, що його молитва почута: Єлисавета народить сина, якого потрібно назвати Іоанном. Дитина матиме особливе призначення — стане пророком і готуватиме людей до приходу Спасителя.

Захарія не зміг одразу повірити почутому. Адже він та Єлисавета вже були літніми людьми. За це, згідно з Євангелієм, Захарія втратив дар мови. Він не міг говорити до того моменту, поки пророцтво не здійснилося.  

Невдовзі Єлисавета справді завагітніла. За переказом, вона називала майбутню дитину особливим даром Божим.

Коли настав час народжувати, родичі хотіли назвати хлопчика на честь батька. Проте Єлисавета сказала, що його ім’я буде Іоанн. Захарії подали дощечку, і він написав те саме — «Іоанн».

У ту ж мить до нього повернувся дар мови. Захарія почав прославляти Бога та виголосив пророцтво про майбутню місію свого сина.

Іоанн виріс і став тим, кого християни знають як Іоанна Хрестителя — Предтечу Ісуса Христа.

Однак життя самого Захарії, за церковним переданням, завершилося трагічно. Коли цар Ірод наказав убити немовлят у Вифлеємі, щоб знищити новонародженого Христа, Єлисавета разом із маленьким Іоанном переховувалася.

За переказом, Захарія не погодився видати місце, де ховалася його дружина з дитиною. За це його вбили в Єрусалимському храмі між святилищем та жертовником.

Так батько Іоанна Хрестителя став у християнській традиції не лише пророком, а й мучеником за свою віру.

Друга свята цього дня — преподобна Тереза з Калькутти, відома у всьому світі як Мати Тереза.

Вона народилася 26 серпня 1910 року в Скоп'є в албанській родині та отримала ім'я Аньєзе Гондже Бояджіу. У 18 років дівчина вирішила присвятити своє життя чернецтву та вступила до монастиря Лорето.

У 1929 році вона приїхала до Індії, де почала працювати вчителькою. Проте поступово її дедалі більше турбувало становище людей, які жили в крайній бідності.

Одного разу під час поїздки потягом у неї виникло, як вона сама описувала, особливе духовне покликання — залишити монастирську школу та служити найбіднішим людям просто на вулицях Калькутти.

У 1950 році було засновано згромадження Місіонерок Милосердя. Його члени доглядали за хворими, сиротами, безпритульними та людьми, які помирали без допомоги. 

Тереза не обмежувалася допомогою тим, хто вже звернувся до неї. Її сестри шукали людей на вулицях, забирали тяжкохворих, годували голодних та створювали притулки.

Її діяльність швидко стала відомою далеко за межами Індії. У 1979 році Тереза отримала Нобелівську премію миру. При цьому вона продовжувала жити дуже просто й наполягала, що головним завданням її служіння є не матеріальні речі, а повернення людині гідності та відчуття, що вона не покинута.

5 вересня 1997 року Тереза померла в Калькутті. У 2016 році Католицька церква проголосила її святою. Її день пам’яті припадає саме на 5 вересня — день її смерті.  

Для християн її життя стало прикладом того, як милосердя може перетворитися на щоденне служіння. Тереза не мала великої політичної влади чи багатства, однак її робота започаткувала міжнародний рух допомоги людям, які опинилися на самому дні суспільства.

Історії Захарії та Терези з Калькутти розділяють тисячоліття, але їх об’єднує довіра до свого покликання. Захарія прийняв Божу волю навіть після довгих років бездітності, а Тереза присвятила життя тим, кого інші часто не помічали.

Народні традиції 5 вересня

У народному календарі початок вересня був часом поступового переходу від літа до осені. Основні жнива вже завершувалися, тому господарі переключалися на збирання пізнього врожаю та підготовку запасів до холодів.

5 вересня особливу увагу приділяли дому. Перед осінню господині мили підлогу, чистили хату, перебирали одяг та постіль. Вважалося, що зустрічати осінь краще в чистій оселі, позбувшись усього зайвого.

З цим пов'язували й символічне «вимітання» з дому всього поганого. Старі речі, які вже не використовувалися, не залишали без потреби в хаті: придатне віддавали молодшим або біднішим людям, а зламане ремонтували чи викидали.

Особливу увагу цього дня приділяли жінкам та дітям. Адже пам'ять про Захарію та Єлисавету була тісно пов'язана з довгоочікуваним народженням Іоанна Хрестителя.

У родинах, де довго не було дітей, жінки могли молитися про материнство. Вагітні просили про здоров'я майбутньої дитини та легкі пологи.  

На городах у цей період збирали пізні овочі. Викопували картоплю, буряки та моркву, збирали цибулю, часник, гарбузи. Найкращі овочі відкладали для зимового зберігання, а пошкоджені використовували першими.

У саду збирали яблука та груші. Частину плодів сушили, з інших варили варення, повидло та компоти. Добре висушені яблука складали в полотняні мішечки або дерев'яні коробки — вони мали стати запасом для зимових узварів.

Особливу увагу приділяли горобині. Якщо ягоди вже ставали червоними, їх могли збирати для сушіння або залишати на деревах до пізнішої осені. Горобину використовували не лише як харчовий продукт, а й у народній медицині.

Початок вересня був також часом заготівлі лікарських рослин. Те, що збирали влітку, перебирали та переносили в сухе місце. Трави зв'язували у невеликі пучки й підвішували на горищах або в коморах.

Увечері поступово поверталися до домашнього рукоділля. Довгі вечори проводили за прядінням, шиттям, вишиванням та ремонтом одягу. За спільною роботою старші жінки розповідали дітям і молоді родинні історії, казки та пісні. 

Народні прикмети про погоду 5 вересня

• Якщо вранці багато роси — день буде теплим і ясним.
• Якщо на горобині багато ягід — осінь буде дощовою.
• Якщо горобинове листя вже жовтіє — зима може бути ранньою.
• Якщо журавлі почали відлітати — осінь буде холодною.
• Якщо день тихий і безвітряний — осінь очікується теплою.
• Якщо небо затягнуте хмарами, але дощу немає — негода може прийти найближчими днями.
• Якщо кози ховаються під навіс і не хочуть пастися — варто чекати погіршення погоди. 

Що не можна робити 5 вересня

У церковній традиції немає спеціальних заборон на побутову роботу цього дня. Водночас народні вірування радили не сваритися, не лаятися, не ображати близьких і не бажати нікому зла. Не рекомендували також ходити в брудному одязі та залишати в домі безлад. 

Що треба зробити

Вірянам радять цього дня помолитися святому пророку Захарії та преподобній Терезі з Калькутти, попросити здоров'я для себе і близьких, миру в родині, духовної сили та миру для України.

Доброю справою буде допомогти батькам або літнім родичам, підтримати самотню людину, поділитися продуктами нового врожаю чи просто приділити увагу тому, хто її потребує.

Можна також навести лад у домі, перебрати осінні речі, підготувати запаси та завершити справи, які накопичилися за літо.

Особливо добре цього дня згадати приклад Терези з Калькутти: іноді для доброї справи не потрібно великих можливостей — достатньо побачити поруч людину, якій потрібна допомога, і не пройти повз.

Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 4 вересня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.