Дефіцит робочої сили в Україні набуває загальнонаціонального характеру та вже суттєво впливає на економіку, особливо в Києві. Проблема посилюється через війну, міграцію та мобілізацію, а також через надмірну бюрократію й тіньову економіку.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповів економіст, президент Міжнародного інституту свободи Ярослав Романчук.
За його словами, кадровий голод сьогодні є одним із головних викликів для українського бізнесу, поступаючись в опитуваннях лише факторам війни та корупції. Експерт наголосив, що криза є наслідком комплексу причин, серед яких масовий виїзд громадян за кордон, мобілізаційні процеси, а також високий податковий тиск, який витісняє частину працездатного населення в тіньовий сектор.
"Це не тільки київська проблема, це проблема взагалі національна. Тому що там на ринку праці, коли ми подивимося на опитання бізнесу, перше після війни, після корупції, потім третє запитання. Проблема - це брак, дефіцит робочої ціли, тому що це наслідок цього, що багато людей з виїхало з України, потім мобілізація, звісно. А третє - цей режим праці і взагалі функціонування економіки", — зазначив Романчук.
Економіст зауважив, що офіційний рівень безробіття в Україні сягає майже 12%, при цьому мільйони людей працездатного віку юридично ніде не зареєстровані. Найбільш гостро дефіцит кадрів відчувається у промисловості, сільському господарстві, яке забезпечує значну частину експортної виручки, а також у сфері комунальних послуг у великих містах.
На думку Романчука, одним із варіантів вирішення кадрової кризи може стати лібералізація умов для іноземців, які готові працювати або жити в Україні.
Він додав, що іноземні громадяни, які приїжджають до України працювати або воювати, досі стикаються з жорсткими бюрократичними перешкодами навіть у побутових питаннях, зокрема під час відкриття банківських рахунків. На думку Романчука, держава має розглядати іноземців як цінний людський капітал, усувати регуляторні бар'єри та пропонувати конкурентні умови, зокрема привабливі податкові режими за аналогією з Естонією чи Болгарією, щоб залучати не лише робітників, а й висококваліфікованих фахівців.
Романчук підкреслив, що іноземці мають залучатися під конкретні потреби підприємств, а для запобігання соціальній напрузі в країні повинен діяти єдиний закон для всіх — від мовних норм до фінансових зобов’язань.
Він також акцентував, що глобальна демографічна ситуація змушує європейські країни жорстко конкурувати за людський ресурс. Для України стратегічним завданням залишається повернення щонайменше 10 мільйонів громадян, які виїхали через війну, проте це стане можливим лише за умови створення сприятливого середовища для бізнесу. При цьому економіст наголосив, що залучення трудових мігрантів є вигіднішим для бюджету, оскільки не потребує державних дотацій, на відміну від програм репатріації.
"Залучені трядових мігрантів, бо люди їздять за свої кошти, на свой ризик, под свої проєкти. Держава тільки створює умови для цього, щоб це люди, їм сподобалося в Україні, сподобалося суспільство, сподобалися умови праці. І це найкращий варіант. Нагадаю, що, наприклад, там Америка була створена мігрантами, Австралія була створена мігрантами. І тому вони там уряд не повинен взагалі тут втручатися в цієї справи", — підсумував Романчук.
"Апостроф" повідомляв, що 19 держав-членів Євросоюзу у спільному листі закликали до дій щодо створення центрів депортації мігрантів в інших країнах «якомога швидше». Лист створили прем’єрки Данії та Італії Метте Фредеріксен та Джорджія Мелоні.
Читайте також: 4,5 млн робочих місць до 2030 року: експерт назвав чотири варіанти, хто працюватиме в Україні після війни
