Український музикант, лідер гурту "МЕРІ" Віктор Винник нещодавно презентував кліп на ліричну композицію "Красиво", яка увійшла до "балканського циклу". В інтерв’ю "Апостроф" theLime виконавець розповів про ідею кліпу, пісні про війну, виступи перед військовими, а також торкнувся питання відсутності критичного мислення у значної частини українського суспільства.
Читайте також: Стендап-комік впав зі сцени на концерті Jerry Heil та alyona alyona.
- Вікторе, колись Ви називали себе просто – "хлопцем з гітарою". Війна поміняла Вас як музиканта і особистість?
- Так глибоко не зазираю. Помінялися якісь паспортні дані, колір волосся, час знову вийшов на своє коло і я все частіше виступаю просто з гітарою. Іноді дивлюсь на старі фото, згадую ті часи, коли ми починали, і виникають якісь ностальгійні моменти. Але я розумію, що це та дорога, яку потрібно було пройти. Все видно здалеку. Треба трішки відійти від гори, щоб її побачити.
З гітарою
- Чи важко писати під час війни? Є натхнення?
- Я не думаю, що це пов’язано з війною або ще з чимось. Є люди, для яких потрібні певні умови, аби займатися улюбленою справою. І тут я не знаю, що може стати на заваді. Інше питання, що можуть бути інші теми, інші настрої. Найновіша пісня, яка вийшла цієї весни, називається "Голос війни". Вона сама за себе говорить. Мені не подобається поняття "втома від війни", але рівень байдужості в суспільстві насправді зростає. І це не дивно.
Раніше я робив помилки – виникала пісня, але я вважав, що вона не на часі. Навіть "Я з України" написав задовго до її презентації, але я не хотів тоді піднімати мовне питання, розхитувати човен. Це була помилка, потрібно було це робити одразу.
"Я з України"
- Чимало зірок та медійних особистостей взяли до рук зброю. На Вашу думку, когорта українських музикантів та митців достойно відповіла на російську агресію?
- Це дуже індивідуальна річ і серйозний вибір. Хтось бачить себе на війні, а хтось робить велику справу на місці, організовуючи концерти, займаючись збором коштів для української армії. Людям, які мають значні аудиторії, є, що розповісти світу.
З боку країни-агресорки ми бачимо фріків, якихось надутих письменників та зірок позаминулого століття, які або стороняться цієї теми, або ж підтримують війну, але точно не зі зброєю в руках.
В Україні ж величезна кількість людей творчих професій пішли на фронт. Те, що вони в лавах оборони, — це дуже важливий сигнал для суспільства, що війна не обходить стороною нікого.
- Ваш гурт творив українською задовго до того, як це стало "модно" і популярно. Як Ви оцінюєте поведінку артистів, зокрема Барських, Дорофєєвої, Брєжнєвої, Лободи, гурту Quest Pistols Show та інших, які заспівали солов’їною після того, як "прилетіло по голові"?
- Вважаю, що українською досі не стало модно ні співати, ні розмовляти. І справа не лише в зірках, а й у пересічних людях. Нещодавно я був у Києві, йшов по Оболоні і ще раз переконався, що ні, не модно, хоча дуже не люблю це слово. Я побачив, як тренер займався з малими дітьми, які були всі російськомовні. І це врізалося в пам’ять. До слова, зараз я мешкаю в Трускавці. Часто бачу туристів, які теж переважно всі російськомовні.
А тим зіркам, яких ви перерахували, я просто не вірю, хоч серед них є реальні професіонали своєї справи, які робили якісний продукт. Не дай Бог що – вони зі спокійною душею перемикнуться на іншу сторону. Я маю право не вірити людям, це нормально.
Віктор Винник з музикантами
Читайте також: 20 років, як тебе немає: Олександр Пономарьов у роковини смерті мами показав її фото.
- Говорячи з Вами не можу не згадати про іншого Винника. Чи поділяєте Ви хейт щодо зірок-втікачів, зокрема і щодо пана Олега.
- Кожен чинить в міру своїх цінностей. Ніколи цей артист не приховував своєї позиції. Не може людина, яка виступає на "огоньках" у формі російського офіцера чи солдата, мати якісь принципи. А тепер хтось дивується тому, що він у Німеччині.
А щодо хейту, то в нашому суспільстві часто простежується така поведінка: люди щось возвеличують дуте, несправжнє, а коли воно показує свою суть, то виникає хейт. І у випадку з Винником – це переважно ті люди, які ходили до нього на концерти.
- Як вважаєте, чи зможуть артисти-втікачі різного калібру повернути собі прихильність аудиторії?
- Щось мені підказує, що зможуть. Бо наше суспільство має дуже коротку пам’ять гуппі і здатне пробачати майже все.
- Чимало знаменитостей їздять у гарячі точки, виступають перед військовими, для яких такі концерти – це ковток свіжого повітря, своєрідна розрядка і психотерапія. Розкажіть про свій досвід.
- Ще з 2015 року, коли почалось АТО і перші виїзди живих концертів, я хотів отримати відповіді на свої запитання не з преси, інтернету, а з місця подій. Було важливо чути і бачити цих людей і розуміти, що відбувається.
Те, що це терапія для військових – погоджуюсь абсолютно, бо концерти – це той момент, коли людина може "роз’єднати проводи", перебуваючи в умовах небезпеки. Ці кілька годин є важливими – це видих.
Це повинні розуміти і артисти, які виступають перед військовими. Ми там не для того, щоб демонструвати свою творчість, щоб мати якийсь красивий вигляд, а для того, щоб усіма силами, талантом і досвідом зробити так, щоб люди відволіклись і своїми думками були вдома.
- Ви збираєте кошти для української армії. Чи спостерігається якась динаміка? Чи співпрацюєте з благодійними фондами?
- Усі притомні люди всі ці роки збирають гроші для української армії. Мене дуже тригерить, коли це називається благодійна акція або благодійний концерт. Наша армія забезпечує наше життя, і ми допомагаємо винятково собі. І це не благодійність, а необхідність.
Я ніколи не вів амбарні книги – але максимально акція, яка була – це коли за вечір було зібрано 120 тисяч доларів. А загалом це можуть бути абсолютно плаваючі суми. Якщо на початку була реальна співпраця з фондами, то зараз у кожного є знайомі, конкретні люди, і значно простіше спрямувати кошти туди, куди вони справді потрібні.
- Яке місце у Вашій творчості займають пісні про війну?
- В усіх моїх альбомах, які почали виходити з 2007 року, була одна або кілька пісень на таку тематику. Мені прилітало у попередні часи, коли казали, а для чого писати такі пісні? У нас що, війна? Але композиції створювались самі собою.
В останньому альбомі "Жити, щоб пам’ятати" була лише одна пісня – "Коли твоя земля у війні", а зараз починається робота над новим альбомом, де першою буде "Голос війни". Мені іноді хочеться співати про прості речі, але війна – це те, що болить і турбує кожного.
Читайте також: Не все можна показувати: Даніель Салем поділився кадрами своєї небезпечної роботи на фронті.
- Не можу оминути ліричну композицію "Красиво", де Ви звертаєтеся до української автентики. Потягу до фольклору раніше у Вашій творчості не було. Розкажіть про співпрацю з ансамблем "Верховина".
- Коли ми були молодшими, то дотримувалися такої думки, що граємо поп-рок, а фолк-музика для нас – це щось далеке. Але з часом ти живеш і повертаєшся до себе. Мені подобалась народна музика і музика балканського регіону. Коли я почав глибше цікавитися, виринуло само собою – карпатсько-балканський регіон. І це мене запалило. Я ж народився в Карпатах. І виникло бажання "перебігти" до Балкан – цей вогонь і музика спонукали до нових експериментів.
Багато хто нас критикував, мовляв, у вашому амплуа – це щось зовсім нове. Але я давно зрозумів – якщо життя не має права на експеримент, то що це за життя. І ще на етапі продюсування було перевірено на публіці – немає байдужих людей до балканських ритмів.
У вишиванці
Останнім часом я виступаю як режисер. Працюючи над "Красиво", важливо було перенести фолькову візуальну ноту, відповідно я вирішив запросити народний колектив. Запропонував заслуженому Прикарпатському ансамблю пісні і танцю "Верховина" втілити цю ідею, аби вони додали трохи карпатського вайбу. Ми швидко спрацювалися, було цікаво. Головні герої кліпу – актори Тетяна Моджук та Юрій Федчук прекрасно зіграли. І моїй аудиторії, як-то кажуть – зайшло.
До речі, це відео не зацікавило жодного музичного каналу, але я цьому не надаю жодного значення. Час музичних каналів минув і музика стає вільнішою. Проблема в тому, що її надто багато і розібратися в тому не так-то просто. Але в сенсі подачі є свої аудиторії і ми і надалі займатимемось улюбленою справою в умовах війни.
До слова, днями мобілізувався один з моїх музикантів. І що буде в майбутньому, важко спрогнозувати. Але якщо продовжуватиметься життя, житиме і музика в будь-яких умовах.
Раніше ми писали, що телерадіоведучий Андрій Джеджула розповів про волонтерську діяльність під час війни, дивні вчинки колег та особисте життя.
