Днями президенти Туреччини і Росії представили побудовану підводну частину газопроводу "Турецький потік", по якій "Газпром" збирається поставляти газ для турецьких споживачів. Однак все ще неясно, де буде прокладена його друга нитка - в країни ЄС, і чи буде. Російський фахівець з нафтогазового ринку, партнер інформаційно-консалтингового агентства RusEnergy Михайло Крутіхін прокоментував "Апострофу" перспективи проекту і їх можливий вплив на газовий транзит через Україну.
Щоб запустити "Турецький потік", потрібно ще побудувати 180 км трубопроводу територією Туреччини і, щонайменше, з'єднати трубу з турецькою газотранспортною системою. Так що це ще навіть не початок.
Туреччина торгувалася, вибивала собі привілеї. "Газпром" був змушений піти на значні поступки. По-перше, заплатили Туреччини $1 млрд нібито за переплату за російський газ в 2014-2015 роках - фактично зробили знижку більше, ніж на 10,5%. Щодо майбутніх цін на газ також була досягнута домовленість: Росія продаватиме його Туреччини зі знижкою. Турки торгувалися і отримали свою вигоду.
Куди піде труба з Туреччини - поки це питання зависло в повітрі.
Давайте подивимося на Болгарію. Щоб з Болгарії "Турецький потік" пішов далі у Сербію, необхідно побудувати в Болгарії фактично новий газопровід. У Болгарії є кільце газопроводів. Ті великі магістральні газопроводи системи, які йдуть зараз з Росії через Україну, Румунію і Болгарію до Туреччини, можна "розвернути", це не дуже складна операція. Але Румунії цей газ не потрібен. Навіщо Болгарія буде відправлятиме газ до Румунії?! Значить, потрібно будувати нову трубу - не в Румунію - а Сербію.
До речі, в Сербії "Газпром" найняв італійську компанію Saipem, щоб там отримувати дозволи на будівництво, все врегулювати, зробивши своїми представниками. Але в Болгарію газ поки увійти не може. По-перше, у Болгарії немає грошей на будівництво такої нової труби. "Газпром" пропонує кредит на будівництво або оплатити своїми власними коштами, з чим категорично не погоджується Європейська Комісія. Вона каже, що це порушує всі правила, тому що це буде вже газпромівська труба. Це питання не вирішене.
Крім того, Європейська Комісія каже, що прокачувати по цій трубі виключно російський газ - порушення і монополізм. Це означає, що на вимогу Європейської Комісії болгари повинні купувати газ ще на території Туреччини, або ж його повинна купити Туреччина і продавати далі. Для цього у компанії "Булгаргаз" немає ні грошей, ні персоналу, який вміє це робити, ні досвіду. Тобто цей шлях для "Булгаргаз" теж закритий. Значить, "Булгартрансгаз" не в змозі без грошей побудувати трубу через Болгарію, а "Булгаргаз" - не в змозі купувати і перепродувати російський газ.
Ці проблеми не вирішені. Виходить повторення старого сценарію: коли "Газпром" починав будувати "Південний потік" і вже вклав в цей проект $17 млрд, закупив труби для морської частини, склав їх у Болгарії, не було ніякого рішення від Євросоюзу. Тобто це фактично переказ грошей даремно. Тим більше, що частину труб на території Росії довелося знову викопувати. Повторюється негарна картина: це дуже дорогий авантюризм без розрахунку, куди піде газ і як будуть використані вкладені гроші.
Поки з європейської сторони немає ніяких сигналів, що друга нитка "Турецького потоку" піде в Болгарію і пройде далі.
Уявімо собі, що її все-таки дотягнуть через Сербію і Словаччину до Австрії, де вона з'єднається з газом з Росії по "Північному потоку-2", тобто Україну візьмуть у кільце, як і планував Путін. Але не виходить - з кількох причин.
Причина номер один: Італія, найбільший на південному напрямку партнер "Газпрому" з придбання російського газу, хоче отримувати газ не по якимось новим потокам, а по колишньому маршруту через Україну. Їй не подобається "Північний потік-2", вона не хоче, щоб Німеччина розпоряджалася її поставками газу.
Причина друга: скільки б "потоків" "Газпром" не збудував, він не здатний забезпечити на цих потоках гнучкість поставок. Оскільки поставки - це не постійна величина, і обсяги можуть змінюватися протягом доби, тижня, місяця, посезонно, необхідне дуже гнучке реагування на зміну попиту. "Потоки" на це не розраховані. Це можна робити тільки у співпраці з Україною, де газотранспортна система, по-перше, вже має досвід забезпечення такої гнучкості, і, по-друге, Україна має потужності з підземного зберігання газу, які можна використовувати для такої гнучкості.
Без України "Газпром" зірве свої зобов'язання перед європейцями в разі підвищення попиту - миттєвого або сезонного. Так що український транзит все одно для "Газпрому" залишиться. Питання тільки в обсязі - це дуже чутливий момент. Тому що якщо "Газпром" гарантує Україні за новим транзитної угоди 15-20 млрд кубометрів на рік, цього недостатньо, щоб підтримувати українську газотранспортну систему в робочому стані. Для цього потрібно щонайменше 35 млрд, а можливо, навіть 50 млрд кубометрів на рік, щоб вона працювала ефективно і, як і раніше, виконувала свою функцію. Так що тут питання теж поки що зависло у повітрі.
Відомо, що ще 1 грудня 2014 року Путін доручив "Газпрому" розпочати переговори щодо укладення нової транзитної угоди. Досі питання не вирішене. І, як не сумно це говорити, з вини України. "Газпром" абсолютно справедливо запитує: "З ким вести переговори?". Українська сторона прийняла рішення про виведення газотранспортної системи зі структури "Нафтогазу України" і повинна доручити її компанії, яка буде незалежним оператором, - як наказують європейські правила боротьби з монополізмом. Але ми бачимо, що орган, який повинен вести переговори з "Газпромом" і бути оператором газотранспортної системи, не сформований. Без учасника з української сторони ніякого транзитного угоди з "Газпромом" підписати не вдасться.