Україна після стрімкого стрибку в рейтингу Doing Business Index зменшила темпи зростання. Про причини "падіння", проблеми ведення бізнесу в нашій країні, а також шляхи їх вирішення - в інтерв'ю "Апострофу" розповів голова Офісу ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office - BRDO) Олексій Гончарук.
- За п’ять років у рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business Index Україна досягла величезного прогресу. Проте за останній рік просування незначне. Найгірша ситуація із доступом до електроенергії. Чому так важко підприємцеві підключитися до електромережі?
- Електромережі (обленерго) – це приватні компанії, що є природніми монополіями. Це становище і є джерелом всіх проблем, бо споживач/підприємець, який хоче підключитись, фактично не має вибору. Обленерго про це знає і прагне скористатись, щоб заробити якомога більше (максимально зекономити та перекласти всі витрати на споживача). На це накладається і корупція, що існує в обленерго – окремі функціонери в природніх монополіях зацікавлені, щоб підключитись без неофіційних платежів було максимально складно – майже неможливо. А щоб ні в кого не залишалось сумнівів в цьому, – окремі підключення можуть тягнутися роками.
Але навіть якщо б з обленерго все було добре, є ще проблема складності процедур відведення земельних ділянок, які потрібно пройти, щоб прокласти лінію електропередач. Все це накладається одне на одне. І в результаті, щоб підключитися до електромережі, вам потрібно витратити купу часу й грошей. Проте, найгірше – непередбачуваність таких витрат, що робить планування бізнесу вкрай проблематичним.
Як бачите, вкрай низьке місце України в рейтингу DoingBusinessза компонентом gettingelectricityне безпідставне. Це при тому, що рейтинг оцінює лише ситуацію в Києві – в регіонах ситуація дуже різна, і часто значно гірша ніж в столиці. Загалом, підключення до електромереж зараз є однією з найбільших проблем для інвесторів.
Проте, маємо й хороші новини. Минулого року вдалося зробити дуже багато для подолання цієї проблеми. Були ухвалені нормативні акти, які принципово змінюють саму логіку підключення. Відтепер обленерго не зможе морочити вам голову технічними умовами й особливими процедурами, а зобов’язане буде за наперед встановлені строки та вартість здійснити підключення. Модель змінилася, і ми дуже сподіваємось, що впродовж наступних двох-трьох місяців вона запрацює та вплине на рейтинг.
Також має запрацювати механізм штрафних санкцій, які повинен сплатити обленерго споживачу за те, що останнього відключили від електроенергії на довгий час. Розміри там невеликі, але сам факт його наявності - це вже добре. Це також має вплинути на рейтинг.
Отже, наступного року ми очікуємо на зростання в рейтингу, хоча це все ще залежить від «Київенерго» і від практики реальних підключень в м. Києві, тому що Світовий банк, як правило, цікавить не теорія, а практика.
Олексій Гончарук в студіїї Апостроф TV
- Кілька років тому Україна прогресувала в Doing business набагато швидше. Що треба зробити для того, щоб піднятися на кілька десятків позицій, хоча би до першої півсотні із 71-ї?
- Насправді, серйозний стрибок був зроблений досить давно, п’ять років тому, і відтоді ми поступово зростаємо. Це демонстрація стабільної динаміки. Минулого року на п’ять пунктів піднялись. І це, насправді, краще, ніж у наших сусідів. У нас другий показник по Європі, лише Бельгія зросла більше, ніж ми, а всі інші країни піднялися менше, або навіть впали. Наприклад, Румунія впала на 7 позицій.
Специфіка рейтингу така, що навіть для того, аби стояти на місці, тобі все одно потрібно робити реформи. А все тому, що навколо всі роблять реформи, і якщо той, хто був у тебе за спиною, вдосконалив певним чином процедури, а ти нічого не зробив, то ти просідаєш.
Звичайно, певний запас для того, щоб потихеньку зростати ще є, проте, для стрибка потрібні справді комплексні рішення. Півтора роки тому разом з Мінекономіки та урядом ми узгодили таке рішення та підготували комплексний законопроект №8124, який зараз в парламенті. Сподіваємось на його розгляд та ухвалення.
Також за найближчі місяці може бути ухвалено закон «Про медіацію», це така своєрідна процедура врегулювання досудових спорів, коли сторони між собою мають певну логіку роботи з медіатором, і вона допомагає їм домовлятися добровільно й не витрачати час, кошти на те, щоб розв’язувати цю суперечку в суді. Це дуже позитивний момент, він оцінюється Світовим банком як ознака того, що ми маємо елемент цивілізованої системи розв’язання спорів. В Україні зараз цього немає, але якщо буде ухвалений цей закон, то буде певною мірою також досягнуто певного зростання.
- Чого можна очікувати цьогоріч, під час двох виборчих кампаній?
- Думаю, що буде складно працювати з парламентом, але простіше з урядом. Річ у тім, що рейтинг публікується буквально перед виборами. Це означає, що результат України в рейтингу буде одним з інструментів, за допомогою якого можна показати те, що щось дійсно змінюється в регулюванні економіки. Отже, це гарна можливість для влади і загроза для опозиційних сил, які в парламенті будуть робити все, щоб уповільнити зміни.
Олексій Гончарук в студіїї Апостроф TV
Тому, ми традиційно робимо ставку на роботу з урядом і разом з Мінекономіки уже підготували проект комплексної постанови з цілою низкою тактичних змін, які дозволять нам як мінімум не впасти наступного року. Тому що головне це динаміка, коли ти показуєш, що повільно, але змінюєшся, вдосконалюєшся. Дуже важливо не допустити руху назад, бо саме ця динаміка є сигналом для інвесторів про те, що країна працює в правильному напрямку.
- Щодо сплати податків, то в Україні на це, за підрахунками того ж Світового банку, підприємцеві треба 327 годин, тоді як у Європі в середньому - 214. Як можна наблизитися до цих показників?
- Це проблема передусім зручності адміністрування податків. Загальна логіка дуже проста: держава має побудувати систему зборів податків таким чином, щоб вона була максимально зручною, щоб бізнес не переймався тонами паперу, який він має підписувати. Отже, найпростіше що можна зробити - це скоротити кількість папірців, які треба підготувати і підписати. Тут є дві складові, перша – це цифровізація процесів, коли за допомогою електронних баз, сервісів, те, на що раніше витрачалося багато часу і паперу, переходить в онлайн і стає простіше.
Друга – скасування застарілих і непотрібних папірців та процедур. Можливо раніше вони мали сенс, але зараз, окрім звички, ніяких аргументів їх залишати немає. Звичка змушувати бізнес витрачати час на додаткові папірці – погана, а поганих звичок потрібно позбуватись.
До речі, останнім часом дерегуляція в Україні набула "промислових масштабів" - за останні три роки уряд скасував більше тисячі регуляторних актів і ще більше 400 уже готуються до скасування. В той же час, принцип «не нашкодь» справедливий і для дерегуляції, тому робити це потрібно розумно, внаслідок нормального аналізу, бо можна скасувати щось дуже важливе. Такий підхід ми називаємо "розумне регулювання". В кожному окремому випадку потрібно ставити собі питання: "З якою метою створювали регулювання, яке ти плануєш відмінити?". Лише зрозумівши цю логіку, можна приймати подальше рішення. Підхід, коли ти просто береш і бездумно скасовуєш документи або окремі інструменти, є небезпечним.
- У спілці підприємців мені розповіли про схему, яку застосовують, щоб «збивати» штрафи. Приходить Держпраці і вимагає певний пакет документів, необхідний їм для перевірки. Серед них – особова кратка працівника, яка містить його персональні дані. Якщо підприємець надає її, то порушує сім законів і може отримати позов до суду від цього працівника. Якщо відмовляється це робити, то Держпраці вважає, що їм не надали повний пакет документів, необхідний для перевірки, і може накласти штраф – 372 тисячі гривень за кожного працівника. І коли перевіряючі органи хваляться додатковими нарахуваннями, які вони стягнули з підприємців, виникає питання – яка частина з них була отримана таким от чином і як цьому протистояти?
- По-перше, штрафи в 300-400 тисяч гривень – це фактично «смертна кара для малого та середнього бізнесу», і я не думаю, що це дуже гарна ідея. Штрафи, звичайно, потрібні, але я прихильник регулювання спрямованого на створення стимулів. Лякати бізнес – поганий спосіб побудови довіри.
По друге, основа нашої інспекційної системи досі пострадянська, тому вона часто працює за логікою «знайти і покарати». Це означає, що 25 років інспектори приходили на перевірку з метою знайти порушення і дуже засмучувались, коли таких порушень не знаходили, бо потім в такому випадку потрапляли «на олівець» під час прокурорської перевірки.
В той же час, в багатьох сферах ми досі маємо пострадянське регуляторне поле, яке часто будувалось з метою «усунення законодавчих прогалин» і тому врегульовувало майже все що треба й не треба. За таких умов держава висуває до бізнесу тисячі розкиданих по різних нормативних актах вимог, а бізнес звичайно не може їх осягнути і як наслідок - не знає й не розуміє їх.
Олексій Гончарук в студіїї Апостроф TV
От і уявіть собі дезорієнтований тисячами вимог бізнес, до якого приходить інспектор, єдина мета якого знайти порушення – ідеальна ситуація для корупції, бо бізнесу значно простіше домовитись і не мати проблем.
Тому змінювати систему потрібно докорінно – запровадивши ризикорієнтований підхід. Це означає, що держава створює вимоги лише там, де є реальна небезпека, яку вона хоче відвернути. В цій логіці держава контролює також з метою виявлення ризиків та допомагає бізнесу їх мінімізувати. Наприклад, щоб у вашій кав’ярні не траплялося пожеж, ви маєте виконувати пункти 1,2,3,4,5. Ці всі вимоги прописують у вигляді чек-листів і пояснюють, від яких реальних загроз держава хоче вберегти і що підприємець має зробити, щоб цього досягнути, то фактично це буде допомогою, аби справлятися з усіма ризиками. Чек-листи з перевірок мають бути відкритими, щоб бізнес міг використовувати їх для самоконтролю, а у інспектора не було спокуси вимагати те, чого він не має права вимагати. Зараз це трапляється дуже часто.
- Зараз процес перевірок трохи нагадує «збивання» грошей.
- З вами важко не погодитись, але ситуація поступово змінюється. Минулого року уряд затвердив розроблені BRDO методики, засновані на світовій практиці, як правильно будувати роботу інспекційних органів та запустив державний портал inspections.gov.ua, що змінює логіку планування і фіксації результатів перевірок. Тепер все це відбуватиметься в режимі онлайн, а вся інформація про роботу системи зберігатиметься в форматі відкритих даних.
Все літо ми проводили тренування працівників інспекції, і восени вони приступили до того, щоб оновити свої внутрішні документи, щоб в цьому році перевіряти все більш цивілізовано. 2019-й рік буде ще багато в чому перехідним, бо інспекції мають перебудувати роботу своїх територіалів, а це насправді дуже великий масштаб – більше 17-ти тисяч інспекторів (без урахування податкової), які більше 200 тисяч разів приходять до бізнесу щось перевіряти. Думаю, у 2020-му зміна в роботі інспекторів уже буде більш ніж відчутною.
Хоча, окремі позитивні зміни статистика показує уже зараз – в минулому році інспектори зафіксували порушення лише в 63% перевірок, а в 2017-му аналогічний показник був більше 90%. Це означає, що практика, коли інспектор прагне зафіксувати порушення на кожній перевірці - йде в історію, і це дуже добре. Тиск на бізнес зменшується.
- Як же зробити, щоб не "вибивали" грошей?
Тут немає простої відповіді. Якщо коротко, то інспектору потрібно дати нормальну зарплату та зорієнтувати на управління ризиками, а не стягнення штрафів. Бізнесу також потрібно дати інструмент управління ризиками, який би чітко перелічував та пояснював державні вимоги. І ми це найближчим часом зробимо.
- Те, про що ви говорите – це інша система, не пострадянська. Минулого року з’явилася інформація про те, що група держслужбовців-реформаторів хоче створити політичну силу, яка матиме ліберальну ідеологію. Чи планується такий політичний проект, і якщо так, то чи братиме він участь у парламентській кампанії?
Після Майдану багато нових людей пішли у владу і здобули неоціненний досвід проведення реальних змін в країні, тому цілком логічно, що такі люди прагнуть збільшити свій вплив, щоб зробити для країни більше. Але чи не найголовніший урок, який ми здобули працюючи на державу – для змін потрібні люди. Багато гарно підготовлених людей. Тому ми започаткували освітній проект, який називається "Кадровий резерв України", в його рамках намагаємось ділитися знаннями, організовувати лекції, зустрічі для того, щоб мотивувати і допомагати підготуватися до приходу на державну службу людей, які хочуть та відчувають потребу і сили в собі попрацювати на державу.
Чи перетвориться цей рух на щось більше покаже час, але гаяти його ми не збираємось і тому уже 18.02 ми зробимо наступний крок. Для побудови успішної країни час дуже важливий.
Думки, висловлені в цій публікації відображають винятково точку зору автора та не обов’язково співпадають з позицією Представництва Європейського Союзу в Україні.
