Поки український уряд лише "перерозподіляє" кошти з однієї сфери в іншу для боротьби з пандемією, зокрема, забираючи їх в і без того небагатих освітян (що потім загрожуватиме пандемією відсутності кваліфікованих кадрів), та закуповуючи іноземні експрес-тести на коронавірус замість просування вітчизняних, "просинається" корпоративний сектор. Він, у свою чергу, не займається бездумним переливанням коштів, а розуміє, що втрати від пандемії несуть всі. Таку думку висловив "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян.
Якщо кошти правильно перерозподілити, то втрати для кожного не будуть такими великими: на відміну від уряду, корпоративний сектор розуміє, що для того, щоб самому вижити, треба дати жити іншим, треба затягти свої "пояси" та трішки поступатися власними інтересами, а не тільки давати поради іншим, як це робити.
Звісно, у світі банківська система, як основа кровоносної системи фінансів, першою зрозуміла, що не треба тягнути канат тільки у свою сторону, і намагалася почути іншу сторону. Тому велика соціальна "активність" світових банків почалась тиждень-два тому. Зокрема, резонансно пролетіла новина щодо запровадження кредитних канікул строком від 3-х аж до 6-ти місяців.
Щодо вітчизняного ринку, то певні правильні кроки починаються зараз. Можна вже говорити про певне укріплення основних елементів соціальної відповідальності в українському бізнесі, і, зокрема, у банківському секторі.
Слідуючи провідним практикам європейських країн та розуміючи, що якщо стояти на своєму, то програють всі сторони, низка українських банків запроваджує аналогічні кредитні канікули для вітчизняного бізнесу, піклуючись про людей (та, зрозуміло, про себе також).
Відповідно, перебуваючи поки що у стабільному стані, банківська сфера демонструє "людське обличчя" та відкритість до діалогу: банки почувають себе гарно (на фоні зниження облікової ставки до 10% і поки що стабільної гривні) і можуть дозволити таке собі. Такі практики дозволять втримати клієнтів, не збільшувати кількість непрацюючих кредитів, а клієнтам – пережити складні часи. Тобто виграють обидві сторони.
У свою чергу, банки зараз зацікавлені у розширенні портфелю своїх послуг, зокрема, активно відновлюють споживче кредитування, яке значно "просіло" після подій 2008 року. Зараз лідерами у цій сфері є ПриватБанк та Альфа-Банк, але й інші банки намагаються завоювати лояльність клієнтів. Тому нині українські банки не є такими "страшними" організаціями, як 10 років тому.
Читайте: Не вір очам, а вір кишеням: як заробляють в Україні під час епідемії коронавірусу
Більш того, банки починають пропонувати кредитні канікули для малого та середнього бізнесу, який постраждав від коронавірусу (тільки от, як виокремити той бізнес?). Це і не дивно, зважаючи, що станом на 1 лютого 2020 року відсоток непрацюючих кредитів становив 65,5%, при цьому серед фізичних осіб - 48,7%, а серед юридичних - 69,3% (142,9 млрд грн проти, відповідно, 902,6 млрд грн). Побоюючись збільшення цих показників, банки пропонують такі канікули.
Аналізуючи пропозиції, можна навіть помітити певну нову сферу конкуренції банків у заходах із кредитних канікул, які вони рекламують: у когось пропонуються м'якші умови, у когось – кардинальніші. Зокрема, пропонуються відстрочки платежів за відсотками і основному зобов'язанню, реструктуризація виплат. Деякі банки будуть йти назустріч тільки сумлінним клієнтам, а деякі – готові розглядати і домовлятись щодо простроченої заборгованості та за кредитами, що не були погашені вчасно. Всі розуміють, що в майбутньому клієнт може перейти до більш "людського" банку.
Проте, як завжди, може бути і певна ложка дьогтю.
По-перше, в інших країнах банки поки що не розуміють, як класифікувати відстрочки за такими кредитами, що становитиме більш як 90 днів – теоретично, будь-які неоплачені кредити впродовж 90 днів мають класифікуватися як "непрацюючі кредити". Це може на нормативному рівні "статистично" зіпсувати імідж банків.
По-друге, на відміну від українських реалій, зарубіжні банки зараз приділяють увагу не тільки бізнесу, а й звичайним фізичним особам. Наприклад, ситуації щодо кредитів на квартиру.
По-третє, подовжений час, необхідний для погашення позики, може мати наслідком "набігаючі" додаткові відсоткові витрати у пізніший період. Тобто кредитні канікули можуть бути привабливими у короткостроковій перспективі (коли немає грошей), але менш привабливими в довгостроковій перспективі.
Оскільки ж українські банки матимуть різні підходи щодо "розуміння" кредитних канікул, то умови такої послуги мають бути обов'язково обговорені з банком. Бо, залежно від умов, банки можуть потім відіграти свої відсотки. Лише детальний аналіз умов та діалог із банком допоможе виявити підводні камені, якщо вони є (все-таки є надія, що такі "камені" не будуть "поголівними").
У результаті, ми подивимось, чим це завершиться в Україні – піаром чи дійсно добрими справами банківського сектору.
