Відносини української влади з Міжнародним валютним фондом (МВФ), незважаючи на загальний оптимізм сторін, залишаються непростими. Керівництво Фонду, відзначаючи прогрес з боку Києва для продовження кредитної програми stand-by, наполягає на продовженні реформ. Кредиторів, перш за все, цікавить відновлення і зміцнення антикорупційної системи, незалежність НБУ, ефективність управління держпідприємствами, судова реформа. В Офісі президента Володимира Зеленського такий підхід вважають несправедливим, але від реформ - на словах - не відмовляються. Які шанси на отримання грошей і що саме Київ повинен зробити заради наступної порції кредиту, читайте в матеріалі "Апострофа".
Зеленський і "маяки" МВФ
Президент Володимир Зеленський в недавньому інтерв'ю Agence France-Presse, Reuters і Associated Press висловив припущення, що Україна отримає другий транш кредитної програми МВФ восени поточного року.
Конкретними термінами отримання кредиту, за його словами, завідує Кабмін.
У відповідь на зауваження журналістів про невдоволення в Фонді ходом реформ в Україні президент заявив наступне: "вважаю, що це несправедливо, коли у нас йде війна, коли ми боремося з олігархатом, коли ми боремося з корупцією і реально це робимо. Однак - це їх право".
На думку Зеленського, несправедливо прив'язувати видачу кредитів до виконання політичних вимог, оскільки "не можна торгувати реформами за гроші". Також президент звинуватив парламент у зриві законодавчих ініціатив.
У Фонді були здивовані словами про "торгівлю реформами" адже реформи потрібні Україні і гроші просить Україна, а не МВФ. Стосовно еківоків у бік Ради, то найбільше претензій з боку МВФ стосуються діяльності Офісу президента на чолі з Андрієм Єрмаком. Зокрема, у Фонді незадоволені зайвим впливом ОП на кадрову політику, зокрема, на ситуацію зі звільненням Андрія Коболєва з посади глави "Нафтогазу". У Фонді не подобаються зусилля чиновників на Банковій відновити на посаді голови правління "Ощадбанку" Андрія Пишного. Як уже писав "Апостроф", Андрій Пишний робить це, також користуючись зв'язками з Андрієм Єрмаком. Чимало нарікань щодо неефективного управління держпідприємствами. У МВФ бачать постійні спроби тримати керівництво Нацбанку і особисто Кирила Шевченка в режимі ручного управління. Постійно звучать невдоволення зниженням ефективності роботи Мінфіну і Мінекономіки.
Але найбільше в МВФ не розуміють одного: як український уряд збирається зводити кінці з кінцями без доступу до міжнародних фінансових ринків і економікою, яка стагнує, без відновлення співпраці з МВФ. Там просто не здатні зрозуміти логіку дій керівництва уряду, який позичає за 8-9% на міжнародних ринках в той час, коли навіть Вірменія під час карабахської кризи позичала за 3,5%, а такі країни як Таджикистан або Ірак позичають ще менше. Європейська ж країна Україна позичає на умовах кращих хіба що в порівнянні з Сомалі. І ніхто не несе відповідальності за це, ні в кого це не викликає протестів, жодна парламентська партія навіть не поставила питання щодо такої безрозсудної фінансової політики.
Осінній транш
На публіку Офіс президента, Кабмін і МВФ і далі випромінюють оптимізм, незважаючи на те, що кредитна програма stand by (по ній Україна могла отримати 5 млрд доларів) поставлена на паузу. Перший і поки що останній кредит в рамках stand by в розмірі 2,1 млрд доларів наша країна отримала влітку минулого року. До кінця року планувалося надходження ще двох траншів по 700 мільйонів. Київ їх не дочекався, оскільки у Фонду виникли претензії щодо корупції, судової реформи та незалежності НБУ. У лютому вже цього року після завершення роботи чергової місії МВФ стало зрозуміло, що грошей Київ найближчим часом не отримає .
В Офісі президента в бесіді з "Апострофом" запевнили, що влада змогла виконати "роботу над помилками", і тепер розраховує на відновлення кредитної програми.
"Шанси на отримання траншу вважаю високими. Умовно кажучи, більше 50%, що транш дадуть. Такий прогноз, в тому числі, ґрунтується на прогресі, якого вдалося досягти в переговорах з Фондом. За всіма трьома гілками (НБУ, Мінфін , судова і антикорупційна система) є результати. Зроблені кроки на подальше зміцнення незалежності Нацбанку. Щодо Мінфіну йдуть технічні консультації про параметри майбутнього бюджету. В питаннях судової реформи та антикорупційної політики - тут м'яч на боці парламенту, який повинен проголосувати ряд необхідних законопроектів ", - зазначив в коментарі "Апострофу" радник президента з економічних питань Олег Устенко.
У МВФ бачать прогрес, але чи будуть гроші, поки не говорять.
"Ми продовжуємо перебувати, я б сказав, в тісній взаємодії з українською владою щодо прогресу в напрямку завершення цього першого огляду (програми МВФ -" Апостроф "). Це означає, що ми ведемо дискусії про імплементацію політичного курсу і реформ за цією програмою", - заявив днями директор прес-офісу МВФ Джеррі Райс.
Що хочуть
Міністр фінансів Сергій Марченко в спілкуванні з журналістами "24 каналу" уточнив, що вимоги МВФ зводяться до трьох питань: відновлення роботи НАБУ; відновлення роботи Нацагентства з питань запобігання корупції (кримінальна відповідальність за недостовірні декларації та несвоєчасну подачу); реформування Вищої ради правосуддя. Як запевнив міністр друге і третє питання стосуються ухвалення відповідних законів, над якими парламент активно працює.
"У той же час щодо НАБУ - все складніше. Зараз тривають переговори про конфігурацію комісії з відбору голови НАБУ. Це все, що я можу сказати. Я думаю, що є велика ймовірність того, що ці домовленості будуть досягнуті, тому нічого нездійсненного немає", - сказав Сергій Марченко.
В цілому вимоги МВФ збігаються з рекомендаціями послів "Великої сімки" щодо судової та антикорупційної реформи в нашій країні. Посли "сімки" ще на початку року озвучили свої рекомендації щодо роботи Конституційного суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, громадської ради доброчесності, Верховного суду. Якщо говорити коротко, вони хочуть, щоб судова і правоохоронна система була більш прозорою. Один з механізмів - створення, умовно кажучи, "наглядових рад" з числа представників громадянського суспільства.
Ідея взяти суддів, прокурорів і слідчих під громадський контроль, на перший погляд, непогана, але на практиці все не так райдужно.
"ДБР або НАБУ, які створювалися за рекомендацією наших партнерів, не застраховані від непрофесіоналізму та кумівства. Але за це ніхто не відповідає. У нас немає політичної відповідальності за провалену роботу - ось в чому основна проблема. Слідчі органи працюють поганенько, в суди йдуть "сирі" обвинувальні матеріали. Судді, не маючи підстав для вердикту або для продовження арешту, відпускають підозрюваних. У суспільстві зростає невдоволення, мовляв, вся проблема в судах. Західні партнери і кредитори підтримують цю позицію, вимагаючи судової реформи. Хоча в реальності проблема набагато ширша. Її не можна вирішити лише за допомогою залучення незалежних експертів, консультантів або створення чергових рад доброчесності ", - пояснив у розмові з "Апострофом" керівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків Михайло Дяденко.
Фактор "справедливості"
Володимир Зеленський під час своїх виступів кілька разів називав позицію МВФ "несправедливою". Чи можна застосовувати такий епітет до відносин кредитора і позичальника - велике питання. Як відзначають фахівці, уряду варто було б вести переговори про перегляд загальної системи відносин з МВФ і приватними кредиторами, ніж міркувати про моральні абстракції.
Реструктуризація позик, отриманих від зовнішніх кредиторів, можлива в кількох варіантах: отримання відстрочки виплат, зниження процентної ставки або списання частини боргу в силу різного роду форс-мажорних обставин. Це не має нічого спільного з ідеєю дефолту, яку на початку президентства Володимира Зеленського активно просував олігарх Ігор Коломойський.
"Історичне вікно для реструктуризації боргів за останні роки відкривалося двічі - в 2014 році (війна з РФ) і в 2020 (пандемія COVID-19, глобальний форс-мажор). Наша влада втратила обидва шанси. У перший рік війни уряд справно погашав борги, витративши на це близько 12 млрд доларів. Відома дама, перебуваючи на посаді міністра фінансів, зайнялася питаннями реструктуризації лише в 2015 році. Влітку 2020 року Аргентина, наприклад, домоглася від приватних кредиторів списання близько 50% боргів, а наш Мінфін тим часом достроково погашав борги, витративши на це близько 800 млн доларів", - сказав "Апострофу" економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Тепер через зростання цін на український експорт, Києву тепер буде вкрай важко добитися перегляду боргів. Кредитори, дивлячись на показники росту ВВП, просто відмовляться знижувати відсотки або давати відстрочку. Про списання частини боргу в такій ситуації не може бути й мови, тому що насправді реструктуризація боргу не вирішить, а лише погіршить ситуацію! Опитані нами експерти сходяться в оцінці, що Україна не має шансів отримати нову реструктуризацію, а постановка такого питання не поліпшить, а лише значно погіршить як відносини з МВФ та іншими кредиторами, так і кредитний рейтинг України.
Нагадаємо, що на сьогодні рейтинг нашої країни на міжнародних ринках відноситься до категорії В і вважається Highly speculative - високоспекулятивний або High Credit Risk - високоризикований рейтинг. Підвищення кредитного рейтингу має бути головним завданням Мінфіну, всього уряду у співпраці з НБУ. Але таке враження, що ситуація всіх влаштовує, а президента ймовірно навіть не інформують, щодо ситуації, яка склалася. Тим часом обсяг золотовалютних резервів недостатній, інвестицій немає, реформ немає, суверенний рейтинг України продовжує залишатися "сміттєвим", ціна запозичень на ринках висока, позикові кошти освоюються приблизно на 40%, при цьому українська сторона раз у раз піднімає питання про нові транші. А коли їх не видають - ображається. Але може краще все таки подивитися на роботу Мінфіну, Мінекономіки, всього Кабміну, інших українських інституцій, які за стільки років так і не змогли вирватися з рівня "сміттєвих" рейтингів.
