Російські агресори в перші ж тижні після вторгнення в Україну захопили найбільшу в Європі атомну станцію – Запорізьку АЕС та ввели на її територію військовий контингент і важку військову техніку. Тільки після втручання ООН та МАГАТЕ росіяни прибрали із ЗАЕС військових та техніку, проте ядерний шантаж з боку Кремля триває й досі. При цьому на самій станції окупаційна влада влаштувала справжнісінький терор – співробітників АЕС, включаючи її керівників, викрадають, катують, змушують підписувати трудові угоди з "Росатомом". Агресори оголосили Запорізьку АЕС своєю власністю, "узаконивши" таким чином крадіжку української власності.
Про ситуацію на ЗАЕС та інших атомних станціях України, а також про те, чому Росію не карають за ядерний тероризм, який вона здійснює, в інтерв'ю "Апострофу" розповіла провідна експертка з питань ядерної безпеки ОЛЬГА КОШАРНА, яка стала сьогодні одним з головних джерел інформації з цієї тематики для всього світу.
Як украсти атомну станцію
- Було непросто знайти в вашому розкладі "вікно" між численними щоденними ефірами на українських і зарубіжних каналах. Вас не втомлює така несподівана увага з боку журналістів?
- Це, звичайно, непросто, але це місія, покладена на мене долею. Світ має знати правду про те, які загрози створює для людства окупація ядерних об’єктів. Працівники Запорізької АЕС часто намагаються вийти на зв’язок зі мною. Вони просять розповісти про репресії і тортури, які доводиться терпіти їм, їхнім родичам і колегам. Вони сподіваються, що розголос цієї інформації в світі дозволить врятувати цих людей.
Буквально щойно я отримала повідомлення від жительки Енергодара (поблизу якого розташована Запорізька АЕС - "Апостроф"), чоловіка якої, рядового співробітника АЕС, кілька днів тому заарештували росіяни. Вона повідомляє, що чоловіка відпустили, але він сильно побитий.
- Недавно повідомлялося і про арешт директора ЗАЕС Ігора Мурашова.
- Так, він пробув у російській в’язниці три дні. Там з ним записали "викривальне" відео, де він признається, що "співробітничав з СБУ". Звичайно, він працював з СБУ! Це один з його прямих посадових обов’язків, адже забезпечення фізичного захисту АЕС - зона відповідальності СБУ. Таке ж відео зняли з заступником Мурашова з фізичного захисту. Після цього обох вивезли з Енергодару і викинули в "сірій зоні", яка розділяє позиції ЗСУ та окупаційних військ. Звідти вони вже самостійно дісталися контрольованої українським урядом території.
Тепер СБУ належить розібратися, чи було їх звільнення з полону результатом широкого розголосу і міжнародного тиску, чи це чергова спроба Росії впровадити в систему української атомної енергетики завербованих агентів.
- Хто ж тепер керує станцією?
- Формально обов’язки директора ЗАЕС перейняв президент "Енергоатому" Петро Котін. Проте реально контролювати ситуацію на станції українській стороні стає все важче.
Росія, в свою чергу, призначила власного директора станції - Олега Романенка, колишного головного інженера Балаковської АЕС (знаходиться у Саратовській області РФ - "Апостроф"). Він прибув на ЗАЕС ще в березні, слідом за окупаційною армією. І за українським, і за міжнародним законодавством ця людина є злочинцем.
Росія розпочала процес формального присвоєння собі ЗАЕС. В Москві вже зареєстровано підприємство під назвою "Експлуатуюча організація Запорізької АЕС". Причому сталося це 3 жовтня - за два дні до того, як Путін видав указ про анексію українських територій. Таким чином, на той момент це порушувало навіть "законодавство" окупанта, оскільки йшлося про присвоєння об’єкту, який навіть за російськими законами на той момент знаходився на українській території і належав Україні.
Ймовірно, побоюючись міжнародної реакції і санкцій проти "Росатома", росіяни спробували "замести сліди" і не включили ЗАЕС до складу "Росенергоатому" (підрозділ "Росатома", який об’єднує всі російські атомні станції). Проте вони все ж таки, як завжди, допустили прокол, оскільки засновником "експлуатуючої організації" значиться "Росатом".
Звичайно просто взяти і почати експлуатувати чужу атомну електростанцію неможливо. На цих об’єктах здійснюється дуже суворий національний і міжнародний контроль. І перш, ніж АЕС запрацює, необхідно отримати цілий ряд ліцензій: на експлуатацію, поводження з радіоактивними відходами, на фізичний захист тощо. Їх оформлення - тривалий трудомісткий процес, який триває роками.
Проте окупанти дуже поспішають. Вони вирішили не чекати і експлуатувати станцію на підставі українських ліцензій до початку 2028 року. А за цей час вони розраховують оформити вже свої власні документи.
- Ми вже багато разів бачили, що росіяни не особливо "сушать собі голову" законами. Яка проблема взяти і за один день видати самим собі ліцензії?
- Все ж таки Росія є членом МАГАТЕ і стороною конвенції з ядерної безпеки. Тому вони зацікавлені в тому, щоб ліцензії були належним чином оформлені. А на це потрібно 1,5-2 роки. Тому вони вирішили присвоїти собі не лише станцію, але й ліцензії, по яким працювали українські фахівці.
ВСУ руйнують плани
- Навряд чи таким нехитрим прийомом можна обдурити організацію, яка об’єднує провідних фахівців у сфері використання атомної енергії з усього світу. Як ставляться в МАГАТЕ до того, як Росія поводжується з українськими ядерними об’єктами?
- В вересні у Відні проходила Генеральна конференція МАГАТЕ (у столиці Австрії знаходиться штаб-квартира організації – "Апостроф"). Це найвищий орган управління організацією, який збирає представників всіх країн-учасниць.
Штаб-квартира МАГАТЕ у Відні
Склади делегацій і основні матеріали для конференції затверджують міністерства закордонних справ. Українську делегацію очолював голова Державної інспекції з ядерного регулювання України ("Держатомрегулювання") Олег Коріков.
На конференції, де світова спільнота формує загальну політику в галузі ядерної енергетики та контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї, була чудова нагода підняти питання про покарання Росії за ядерний тероризм, який вона здійснює на Запорізькій АЕС, і постійні погрози (застосування) ядерної зброї, які лунають з Кремля.
І це питання дійсно порушувалося. Проте зробила це не українська делегація. Міністр клімату та навколишнього середовища Польщі Анна Моськва запропонувала зупинити участь Росії в Раді керуючих (виконавчий орган МАГАТЕ, який складається з 35 розпорядних директорів і збирається п’ять разів на рік для ухвалення поточних рішень), а також призупинити її членство в МАГАТЕ до того часу, як вона виведе війська з території ЗАЕС. А в разі, якщо цього зроблено не буде, взагалі виключити Росію з організації. Це рішення готові були підтримати близько 50 країн. А при активній позиції України це число могло бути більшим.
Проте таку позицію не було продемонстровано. На відміну від представників Польщі, США, Британії, Албанії та багатьох інших, український представник в своєму виступі не наполягав на покаранні агресора. Як результат, рішення не було підтримане більшістю, і Росія зберегла членство в Раді керуючих МАГАТЕ.
- Очевидно, зупинення членства в організації є найсуворішим покаранням, яке може накласти МАГАТЕ на одного зі своїх членів. Проте воно не виглядає надто важким. Якщо б навіть таке рішення було ухвалене, що б завадило Росії продовжувати експлуатувати атомні електростанції на власній території і на окупованій території України?
- Росія має не лише велику кількість власних АЕС, але й широко експортує власні технології, будуючи станції в багатьох країнах і постачаючи туди потім власне паливо. Зараз в різних стадіях реалізації знаходяться проєкти будівництва в Туреччині, Єгипті, Угорщині тощо. Звичайно, кожна з цих країн зацікавлена в тому, щоб ці об’єкти були зведені з дотриманням всіх міжнародних норм і угод.
І ніхто з них не захоче, щоб таке важливе будівництво здійснювала країна-вигнанець, виключена з організації, яка встановлює правила ядерної безпеки і поводження з радіоактивними матеріалами.
Тому зупинка членства Росії в МАГАТЕ могла завдати великого удару по її авторитету як постачальника ядерних технологій і призвести до значних збитків внаслідок розриву великих експортних контрактів.
- Спроба присвоєння Запорізької АЕС поки що приносить Росії тільки моральне задоволення. Для того, щоб отримати якусь матеріальну користь від цього, потрібно приєднати станцію до російської енергосистеми. Чи існує така можливість?
- На сьогоднішній день всі блоки ЗАЕС знаходяться в стані холодної зупинки. Енергія для власного споживання станції подається з української енергосистеми.
Теоретично можливість її перепідключення до російських мереж у Криму існує: території Херсонської та Запорізької областей на південь від станції на сьогоднішній день окуповані. План окупантів полягає в тому, щоб спочатку приєднати станцію до кримської мережі через Джанкой і Нову Каховку для подачі туди енергії на власні потреби. А потім, після запуску блоків, передавати цією ж лінією енергію в Крим.
Проте ці плани досі не реалізовані завдяки успішним діям ЗСУ, які грамотно руйнують лінії електропередач, не даючи реалізувати перепідключення.
Таким чином, ЗАЕС продовжує бути частиною енергосистеми України. Хоча на даний момент вона не виробляє енергію, а споживає.
Запорізька АЕС
Сподівайся на краще, готуйся до гіршого
- На щастя, всі решта АЕС сьогодні знаходяться під контролем уряду і працюють. Проте виникає питання, наскільки вони є безпечними. Атомники переконують, що реактори - добре захищені об’єкти і спроєктовані таким чином, щоб витримувати падіння літака. Але чи витримають вони влучання ракет чи інших боєприпасів?
- Реактори дійсно мають захист, який здатен витримати падіння цивільного літака. Проте проєктувальники не розраховували на влучання крилатих ракет, які несуть велику кількість вибухівки. Австрійська експертка з нерозповсюдження ядерної зброї Вікторія Хессе здійснила відповідні розрахунки і дійшла висновку, що у випадку прямого влучання може бути пошкоджено герметичну оболонку реактора.
За її розрахунками, захисна оболонка реактора витримає ударну хвилю, яка створює фронтальний тиск до 30 кілопаскалів. При вибуху снаряду від установки "Град" такий тиск створюється на відстані 11,5 метра від центру вибуху, а снаряду від гармати "Піон" - на відстані 16 метрів. Тобто, якщо трапиться, що такі боєприпаси вибухнуть на ближчих відстанях, це створить тиск ударної хвилі, який здатен буде пошкодити зовнішню оболонку реактора. Тож воєнні ігри навколо атомних станцій можуть мати дуже небезпечні наслідки. І уникнути такого сценарію - виклик для всієї світової спільноти.
Читайте також: Здавалося б, до чого тут "Рамштайн": як Україні зберегти інфраструктуру
- Тим часом станції працюють і виробляють таку необхідну сьогодні енергію. І виникає питання: що робити з відпрацьованим паливом? Раніше Україна відправляла його на тимчасове зберігання до Росії. Зараз це очевидно неможливо.
- Незадовго до російського вторгнення в Чорнобильській зоні було збудоване власне сховище відпрацьованого палива. І незважаючи на те, що при будівництві було допущено ряд недоліків, це сховище навіть отримало ліцензію.
Проте, скоріше за все, під час війни возити туди відпрацьоване паливо не будуть - це надто небезпечно. Тому, скоріше за все, будуть ухвалені на час воєнного стану якісь тимчасові рішення. Якими вони будуть, зараз точно невідомо. Можливо паливо буде розміщуватися в транспортних контейнерах, призначених для доставки його в сховище, і так зберігатиметься певний час на майданчиках станцій. Можливо буде вирішено продовжити термін зберігання відпрацьованого палива в басейнах витримки (де воно зберігається певний час після вилучення з реактора). А вже по закінченні війни треба буде налагоджувати надійний процес тривалого зберігання.
В будь якому разі, часу з початку вторгнення пройшло ще дуже небагато, і проблема ще не стоїть занадто гостро.
- А що з постачанням свіжого палива? Чи вистачить його, щоб наші АЕС надійно працювали протягом зими? Адже значну частину його ми також завжди отримували з Росії.
- На даний момент на українських АЕС є достатній запас палива. До того ж існує угода з американським виробником Westinghouse про те, що він в разі форс-мажорних обставин може розширити виробництво палива для реакторів ВВЕР-1000 та відновити виробництво для ВВЕР-440 (для першого та другого енергоблоків Рівненської АЕС - "Апостроф"). Тож принаймні за наявність ядерного палива нам турбуватися не треба.
Втім це не означає, що проблем з енергією у нас не буде. Атомні станції виконують функції базових потужностей. Їхні можливості маневрування є дуже обмеженими - не більше 10%. Це означає що в моменти підвищеного споживання електроенергії необхідно оперативно вводити додаткові маневрові потужності для задоволення потреб споживачів.
Основні маневрові потужності в Україні - це ТЕС і ТЕЦ, які можуть оперативно запускати і зупиняти виробництво енергії. І саме вони сьогодні піддаються ворожим атакам. Пошкодження і руйнування цих об’єктів призведе до того, що в моменти максимальних навантажень на мережу "Укренерго" не зможе оперативно збільшувати потужність до необхідного рівня і буде вимушене застосовувати планові аварійні відключення.
Тож мешканцям України найближчим часом, скоріше за все, доведеться зіткнутися з відключеннями. Тому варто заздалегідь підготуватися до цього. Фахівці, передбачаючи спроби ворога руйнувати енергетичну інфраструктуру, ще з літа закликали запастися альтернативними джерелами енергії: акумуляторами, світильниками до них тощо. Якщо ж будинок обладнаний електроплитами, то варто придбати невеличку газову плитку, щоб можна було хоч каву запарити чи розігріти їжу. Можуть стати в пригоді також спиртівки, примуси, запас сухого спирту. Я придбала навіть мангал і вугілля на випадок, якщо доведеться готувати на вогні.
Звичайно, українські енергетики роблять все можливе для того, щоб забезпечити людей світлом і теплом. Проте завбачливість ще нікому не шкодила.
