Український письменник, військовослужбовець Збройних сил України Артем Чех (справжнє ім'я — Артем Чередник), повернувшись до війська весною 2022 року, вже влітку того року отримав діагноз "депресія".
Про це він написав у Facebook, згадуючи тогочасні події.
"Весна 22 року була найдовшою весною в моєму житті. Вона почалася на вінницькому вокзалі, коли я без успіху намагався доєднатися до своєї колись рідної 59-ї бригади. Я їхав до Києва спустошений і розбитий, писав знайомим у надії прибитися до якоїсь впорядкованої зграї, у якої для мене є зброя і бутерброди, надзвонював до свого святошинського військкомату, листувався з журналістами і загалом випадковими людьми.
За кілька годин я стоятиму в холодній квартирі, дивитимусь втомлено у вікно на телевежу в той момент, коли в неї влучить російська ракета. За два дні ритиму навколо тієї вежі окопи. Матиму автомат і бутерброди. А далі – понесеться. Кількість подій та емоцій виснажуватиме, але дозволятиме почуватися живим і потрібним. Нескінченні переїзди, сотні нових людей довкола, їхні обличчя та характери тягтимуть мене в якесь нове життя, в якому буде радісно, гірко, незвично… Я багато писатиму, я багато слухатиму інших, іноді навіть сам розповідатиму. До літа, коли в мене діагностують депресію, я проживу кілька життів. Часом один день буде більш насиченим, ніж місяць до війни. Все це роз’ї*е мене так, що я потім довго вибиратимуся з емоційних прірв. Так до кінця і не виберуся", - розповів Чех.
Письменник зазначив, що та весна назавжди залишиться в його житті особливою.
"Попри війну відчуття життя було максимальним. Звісно, все це через невідступну близькість смерті. Звісно, від невміння справлятися з емоціями. Звісно, від усвідомлення пи*деця, що відбувався довкола. Але як же сильно я все відчував! І поняття не мав, як керувати усім цим. Минуло три роки, а я досі пам’ятаю чи не кожен день тієї весни. Весело було. Досі відхаркую.
Напевне, я більше не хочу в своєму житті нічого такого, не хочу оцього відчуття життя попри всюдність смерті. Не хочу межових емоцій. Але хочу рівноваги і спокою, які б робили мене врівноваженим і спокійним, а значить – щасливим. Але як розвідчувати ту весну-22? Як забути її? Як повернутися до налаштувань, сформованих звичайним довоєнним життям? Напевно, всі ми ставимо собі це питання. Нема відповіді.
Але як же хочеться дожити до тієї точки, коли скажеш: фух, все, нарешті! Всістися у крісло, подивитися на все згори й подумати: шлюз закрився, тепер працюємо з накопиченим, тепер працюємо з пам’яттю", - написав Чех.
Раніше Артем Чех написав, що не вірить у швидке закінчення війни та нагадав, що на тлі розмов про перемир'я українська армія зазнає нових і нових втрат.
