24 серпня Україна відсвяткує 29-ту річницю незалежності. До цього дня theLime поспілкувався з українськими артистами, імена яких вже були на слуху в роки "перебудови". Ми попросили їх згадати кінець 80-х і початок 90-х, розповісти про своє бачення незалежної держави, очікування та реалії сучасності. Сбогодні та завтра читайте на сторінках розділу бесіди з Ніною Матвієнко, учасниками гурту "Брати Гадюкіни", Павлом Зібровим, Богданом Бенюком, Романом Балаяном та Ольгою Сумською.
Ніна Матвієнко про незалежність дізналася на гастролях в США. Новина так потрясла народну артистку України, що 24 серпня досі залишається для неї найяскравішим спогадом.
Про важку "перебудову"
90-й рік для мене був важким, тому що з купонами йшли великі пертурбації. Ми не розуміли, що з ними робити, але поки вони не з'явилися, люди жили без нічого. Я пам'ятаю один випадок, коли жінка-вчителька в Черкасах вистрибнула з вікна, бо дуже голодувала.
Про незалежність і свободу
У 1991 році я була в Америці на гастролях з Тонею, моєю дочкою. Їй було 10 років, і вона вже зі мною там співала 5 пісень. І коли я почула, що у нас День незалежності буде, що тепер у нас буде все по-новому, я була настільки окрилена, настільки не очікувала, що чомусь плакала. Боялася, щоб нічого не змінилося, щоб ніхто не завадив. Я так молилася старанно: "Боженька, допоможи нам з незалежністю". Скільки крові за неї пролито, скільки життів віддали люди за неї, і тут раптом це оголошується. Для мене це був такий крик душі - щастя! Я пам'ятаю, як ми вийшли на площу з прапором, і я йшла за цим прапором. Саме тому кровна ця Незалежність для мене свята, завойована. Хтось каже, що ми так легко її дістали, - Господи помилуй! Хіба це так в один раз робиться? Ми сотні, тисячі років до неї йшли, адже завжди велися війни на цій території, за цю божу землю. Тепер я розумію, звідки такі нападки: з усіх кінців нас рвуть, як собаки, всі хочуть цю землю. Але я вірю, що людяність переможе. Нащадки нам дали цю землю, і зараз потрібно за батька і матір відпрацювати, я так думаю - хто голосом, хто словом, хто синівською любов'ю не продажною. Незалежність і свобода - це ніби моє серце.
Про розвиток української пісні
Завдяки народній пісні я виросла до камерної співачки. Я знайшла композиторів і підтягнула народну пісню до того рівня, щоб вони її обробляли, щоб одягали її в дорогоцінне вбрання - чи просто в чистий білий одяг, адже вона прекрасна. Це робила Ганна Гаврилець, Євген Станкович, Олег Кива, Анатолій Авдієвський в хорі Верьовки. Я така вдячна Богу, що народилася співати і знайшла віддушину - не самодіяльну пісню. Сьогодні можна заспівати все "під народне", є багато такої "заробітчанської" веселої пісні. Я трохи не так до цього підходжу, адже людина має бути не тільки веселою, а й замислюватися, чому вона живе.
Про незалежність українських жінок
Леся Українка, Марко Вовчок - наші письменниці, які давно затвердили цей статус жінки [незалежної]. Нема чого рівняти їх з чоловіками, я не думаю, що чоловіки ці такі вже двожильні. Серед них є і недоумки, і придурки. Ставлення до жінки як до слабкої нам нав'язували ззовні, багато хто йому слідував, і дуже воно нам зіпсувало кров. Але ми зовсім по-іншому на цій землі живемо. Материнське начало у нас найсильніше, воно у нас шанується. Війни йшли ще за Ольги. Історичні факти говорять, що поки її син завойовував території, сама княгиня ставала з жінками поруч - вони і жито в'язали, і корів доїли. У війну жінки ставали за плуг і працювали як чоловіки, тому що вони замінювали свого друга. Чи не чоловіка, а друга, адже у нас "дружина" - як бойова половинка.
Найцікавіші новини тепер в Telegram! Підписуйтесь на канал theLime, щоб нічого не пропустити.
