У 2016 році мавританець Мохаммед ульд Слахі вийшов із в'язниці Гуантанамо після 14 років ув'язнення. Його тримали в таборі без офіційних звинувачень, але міністр оборони США дозволив використати для нього "методи розширеного допиту", нині відомі як тортури. 18 лютого в український прокат виходить фільм, заснований на мемуарах Слахі, і theLime переказує історію, яка стала справжнім випробуванням для американського правосуддя.
У рідній Мавританії Слахі був видатним учнем і надією сім'ї. У 1988 році юнак отримав стипендію для навчання в Німеччині, де освоїв професію інженера. Надихнувшись новинами та бесідами зі старшими співвітчизниками, у 1990 році він вирушив до Афганістану та підтримав моджахедів у спробі повалити комуністичний уряд Мохаммада Наджібулли. У той час США також підтримували моджахедів, але Слахі тренувався у таборі Аль-Каїди, що назавжди зіпсувало його досьє.
Після терактів 11 вересня Слахі привернув увагу спецслужб США, і хоча він стверджував, що у 1992 році порвав усі зв'язки з Аль-Каїдою, чоловіка затримали. У 2002 році, після 8 місяців утримання в йорданській в'язниці, його перевели до табору Гуантанамо (Куба) з твердим наміром отримати зізнання у вербуванні для терористичної групи.
Мохаммед ульд Слахі
Військові слідчі США зробили Слахі своїм "спеціальним проектом" і склали жорстокий план допиту. Розсекречені документи показали, що Слахі били, піддавали сильному холоду, шуму і примусовому стоянню, не давали спати, погрожували його сім'ї та сексуально принижували. Одного разу йому зав'язали очі і вивели в море на човні для імітації страти. Незабаром після цього він зламався, визнав себе вербувальником і підписав свідчення.
Прокурором Слахі призначили підполковника Стюарта Коуча, який присягнувся помститися за жертв 11 вересня і домогтися страти Мавританця. Але вже у травні 2004 року він відмовився від справи, дізнавшись про катування в Гуантанамо. На думку Коуча, руки у Слахі були в крові, але тортури зіпсували всі його зізнання. "Докази не є правдоподібними через методи, які використали для їх отримання", - сказав він.
Бенедикт Камбербетч зіграв Стюарта Коуча
На захист Слахі стала досвідчена адвокатка з військового права Ненсі Холландер та її асистентка Тері Дункан. Їм вдалося вивести справу Мавританця в публічне русло, пролити світло на жорстоку реальність Гуантанамо і підштовхнути свого підопічного на створення мемуарів, які пізніше стали міжнародним бестселером.
Слахі написав свою історію у 2005 році, але державна цензура розсекретила рукопис лише через 7 років, піддавши його численним виправленням. У січні 2015 року книгу "Щоденник Гуантанамо" нарешті опублікували, хоча в ув'язненні Слахі так і не зміг отримати її копію. У таборі Мавританець написав ще 4 книги, одну з яких присвятив "пошуку щастя в безнадійному місці", але йому так і не дозволили їх забрати.
Джоді Фостер у ролі адвоката Ненсі Холландер
Примітно, що Слахі вийшов на волю через 6 років після судового наказу про звільнення. Суддя Джеймс Робертсон ухвалив, що наявних даних недостатньо, щоб законно тримати його під вартою. Але Міністерство юстиції оскаржило це рішення, і розгляд справи затягнувся.
Через 3 роки після того, як Мохаммед ульд Слахі покинув в'язницю Гуантанамо, шотландський режисер Кевін Макдональд запросив його на зйомки байопіку на основі "Щоденника". Роль Слахі виконав Тахар Рахім ("Пророк"), його адвоката - Джоді Фостер, а прокурора Коуча - Бенедикт Камбербетч. Всі актори спілкувалися зі своїми прообразами, аби зрозуміти їхню мотивацію і характер. Такий акуратний підхід зробив фільм переконливим і дозволив уникнути надмірної голлівудської драматизації.
Головна роль дісталася французькому акторові Тахару Рахіму
Режисер Макдональд не приховує симпатії до Слахі, називаючи його "чудовою, теплою і веселою людиною". "Я бачу це як дуже особистий фільм про нього, а не як політичний фільм. Думаю, що люди чекають історії про те, наскільки жахлива в'язниця Гуантанамо, але ми це вже знаємо", - сказав режисер Vanity Fair.
При цьому персонажа Слахі не можна назвати однозначно "білим": фільм залишає досить простору для дискусії. Втім, це не грає великої ролі, адже фокус історії зміщується на саму систему американського правосуддя, яка дозволила замкнути людину в тюрмі без суду і доказів. Важливо, що непрямі докази проти Слахі були повністю спростовані адвокатами, але уряд не спромігся їх вивчити і визнати свої помилки. Так "Мавританець" змушує глядачів замислитися про принципи демократії і справедливого суду не тільки для невинних, але для всіх людей, і в цьому головна заслуга фільму Макдональда.
Найцікавіші історії та новини дня тепер у Telegram! Підписуйтесь на канал theLime та дізнавайтеся про них швидше.
