НАТО буде нарощувати військово-морські сили на Чорному морі, намагаючись посилити вплив у цьому регіоні. Про це йдеться у звіті американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor. Це відбуватиметься за рахунок можливостей Румунії, Болгарії та Туреччини, які входять до Північноатлантичного альянсу і мають свої флоти в Чорному морі. Між тим, на думку американських аналітиків, Росія буде перешкоджати цьому процесу, використовуючи розкол, що спостерігається серед чорноморських держав Альянсу.
Баланс військово-морських сил на Чорному морі змінився в 2014 році, після того як Росія анексувала Крим і вивела український військово-морський флот з гри. Використовуючи засоби, що перебували в Криму, Росія підсилила свій флот, підвищивши таким чином стратегічне значення регіону в очах Північноатлантичного альянсу, який намагається стримати російську експансію в Європі. Для цього Туреччина та Румунія на саміті НАТО, який відбудеться 8 та 9 липня у Варшаві, виступлять за зміцнення спільних військово-морських сил НАТО в Чорному морі. Ця пропозиція буде розглядатися поряд з планами розширити військову присутність Альянсу в Польщі та країнах Балтії, зазначають у приватній американській розвідувально-аналітичній компанії Stratfor.
Але якщо Альянс збирається посилюватися в Чорному морі, він повинен брати до уваги положення Конвенції Монтрьо 1936 року про режим проток. Конвенція обмежує тоннаж, кількість і тривалість перебування в Чорному морі кораблів країн, які не належать до чорноморського басейну. Альянс може обійти ці обмеження, якщо буде використовувати можливості Болгарії, Румунії і Туреччини — держав-членів НАТО, яким дозволено нарощувати свій флот у Чорному морі.
Але якщо Румунія — головний ініціатор посилення військово-морської присутності НАТО, то позиція Болгарії і Туреччини цілком може загальмувати цей процес.
Болгарія має довгу і складну історію з Росією, час від часу з'являючись то в союзі, то в конфронтації зі східним гігантом. Але зараз сварка з Росією непопулярна серед болгарських виборців. У світлі президентських виборів, намічених на жовтень, нинішній уряд спробує втихомирити "яструбів". Так, ще 16 червня прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов підтвердив опозицію уряду до розширення військово-морських сил НАТО в Чорному морі. При цьому Болгарська соціалістична партія наполягає на проведенні парламентських слухань для гарантій того, що країна не буде брати участі у подібних заходах.
Донедавна Туреччина була активним прихильником ініціатив НАТО в Чорному морі. Але в останні кілька тижнів Анкара докладає зусиль для нормалізації відносин з Москвою, які були зіпсовані в листопаді 2015 року після того, як винищувачі турецьких ВПС збили російський Су-24. Після російської анексії Криму і тим більше після листопадового інциденту стало зрозуміло, що Туреччина буде домагатися більшої присутності НАТО як всередині, так і поблизу її кордонів як страховку від російської військової відплати. Але тепер, коли Туреччина намагається помиритися з Росією, Анкара, швидше за все, буде обережнішою щодо розгортання сил НАТО в Чорному морі.
З точки зору простої кількості кораблів, у Росії немає переваги в Чорному морі. Наприклад, об'єднані флоти Туреччини, Румунії та Болгарії мають 23 фрегати проти двох російських, 14 підводних човнів проти п'яти субмарин російського ЧФ РФ. Значну перевагу сили Альянсу мають у ракетних катерах (27 проти 6) і в судах-амфібіях (30 проти 7). За кількістю військового персоналу Альянс випереджає Росію більш ніж у 5 разів — 59,2 тис. моряків у НАТО проти 11 тис. у Росії. Однак сила не тільки в кількості — володіння Кримом дало Росії багато інших плюсів, що дозволяють їй компенсувати менші розміри флоту. Наприклад, вона має значну перевагу в бойовій авіації (78 літаків проти 43), а також володіє більшою дальністю ураження протикорабельних ракет, які здатні перекрити майже всю площу Чорного моря. Крім того, Москва може використовувати вже згадані розбіжності серед чорноморських країн Альянсу для того, щоб порушити плани НАТО. У будь-якому випадку, це означає, що ситуація в Чорному морі буде загострюватися.