Заява міністра оборони Польщі Антоні Мацеревича про те, що на саміті НАТО у Варшаві 8-9 липня буде прийнято рішення, яке змусить Росію відступити з захоплених українських територій, здається дивним, оскільки в арсеналі Альянсу немає реальних інструментів, щоб змусити Кремль відмовитися від експансивної політики щодо України. При цьому реальну стурбованість Росії може викликати лише перспектива створення в Чорному морі міжнародного військово-морського угруповання, - вважає російський військовий експерт Павло Фельгенгауер.
Не уявляю, про що говорить польський міністр. Він — досить дивний чоловік і говорить багато дивних речей. В арсеналі НАТО немає реального способу змусити Росію відмовитися від своєї політики і піти з України. Офіційно НАТО взагалі не має відношення до Донбасу і Криму. Як союз вони будуть триматися від цих питань подалі. Рішення приймаються консенсусом. А консенсус в тому, що це не має відношення до НАТО, оскільки Україна в НАТО не входить.
Рішення НАТО, які затвердять на Варшавському саміті, загалом відомі. Вони вже були прийняті на зборах міністрів оборони НАТО, котрі відбулися в Брюсселі 14-15 червня. Саміт їх лише підтвердить. Коли збираються представники 28 країн-членів НАТО, ніяких переговорів бути не може — це вже символічне збори для затвердження раніше підготовлених документів.
Будуть розміщені ще чотири батальйони в Східній Європі — один в Польщі і три в прибалтійських країнах — і зроблені подальші заходи стримування, в основному, в північній частині НАТО. Будуть зміцнювати сили швидкого розгортання: цілий міжнародний корпус сформують у західній Польщі. Тобто Прибалтійський регіон буде більш небезпечним (з точки зору Росії, - "Апостроф"), а південний — в меншій мірі. Оскільки Україна зараз чинить опір, безпосередньої загрози для Румунії зараз немає. Але румуни з цим не згодні. Їм обіцяли, що, може, десь до 2018 року там почнуть створювати обіцяну багатонаціональну дивізію. Але поки — ні. Вони також запропонували зробити багатонаціональну власну бригаду, але поки є згода НАТО тільки на навчальну.
Що ще може бути більш істотним — так це постійна військово-морська присутність у Чорному морі. Але якщо структура батальйонів в північній частині східного флангу повністю розписана, то тут (щодо Чорноморського регіону) ніхто особливо не розуміє, що саме мається на увазі. І це теж румунська ініціатива. У Росії потенційна військово-морська присутність країн НАТО викликає серйозне напруження — бояться, що скасують чи перестануть дотримуватися догвору Монтре (конвенція Монтре, відновила суверенітет Туреччини над протоками Босфор і Дарданелли із Чорного в Середземне море, - "Апостроф"), і в Чорному морі реально буде присутнє досить потужне угрупування НАТО. Були заяви і публікації, що НАТО, мовляв, вторгається в область, яка Альянсу ніколи не належала. Ось ми (Росія) і намагаємося впоратися, різко покращуючи відносини з Туреччиною. Тому що без Туреччини нічого в Чорному морі не зробиш. Ми у відповідь якісь дивізії розгорнемо, але нічого несподіваного не передбачається. До України це не має прямого відношення.
