RU  UA  EN

Понеділок, 25 листопада
  • НБУ:USD 41.05
  • НБУ:EUR 42.85
НБУ:USD  41.05
Політика
Погляд

У виборах у вкраденому Путіним Криму є позитивний момент

Опальний російський журналіст відреагував на рішення Ради щодо нової Держдуми

Опальний російський журналіст відреагував на рішення Ради щодо нової Держдуми Факт невизнання Радою результатів виборів до Держдуми РФ навряд чи принесе якісь результати в найближчій перспективі Фото: EPA/UPG

У понеділок, 19 вересня, Верховна Рада прийняла постанову про невизнання Україною легітимності виборів до Держдуми, їхніх результатів, правових наслідків і відповідно складу, повноважень, актів і рішень Держдуми. Україна також звернулася до Радбезу і Генасамблеї ООН, парламентів іноземних держав та міжнародних організацій з проханням не визнавати результати цих виборів. Як це може вплинути на дипломатичні відносини України з РФ, чи не буде це вважатися в цілому розірванням відносин на юридичному рівні і чи може Захід вдатися до радикальних заходів щодо невизнання цих виборів - думка Олександра Сотника для "Апострофу".

Спецоперація щодо подальшого утримування влади путінським угрупованням на "виборах у чекістський Рейхстаг" не закінчилася, бо вона – величина постійна. І триває вона щодня. Саме в цій парадигмі і треба сприймати все, що відбувається в Росії та навколо неї, відзначаючи опорні точки нових конфліктів, "невизнань підсумків голосування" і всього іншого.

Невизнання Верховною Радою результатів "виборів до Держдуми РФ" - правильний з юридичної (і не тільки) точки зору крок, але навряд чи він буде мати далекосяжні наслідки в найближчій перспективі. На превеликий жаль, Захід ослаблений і політично, і морально (можна довго по пунктах розбирати причини цього ослаблення, їх багато, вони – і природні, і цілком рукотворні, але цей факт необхідно визнати, якщо ми хочемо зрозуміти природу його нерішучості) і навряд чи піде на серйозне протистояння з Кремлем. Швидше за все, Європа і США знову на якийсь час обмежаться констатацією "глибокої стурбованості тим, що відбувається". Не виключено, що подібне надлишково дипломатичне топтання на місці продиктоване ще не завершеною президентською кампанією в США, де, на відміну від Росії, інтрига зберігається до кінця, і прораховувати будь-які сценарії розвитку відносин з агресивним Кремлем можна буде, лише відповівши на питання "Клінтон або Трамп?", а доти, доки ця відповідь не пролунала, спектр можливих сценаріїв видається занадто широким.

Господар Кремля, який розтоптав Конституцію Росії та узурпував владу в країні, цілком логічно наплював і на норми міжнародного права. Тому для нього в принципі неважливо: визнає світове співтовариство "вибори до Держдуми" легітимними чи ні. По суті, Путін вважає і ООН давно вже зайвою надбудовою і не орієнтується на розв'язання міжнародних правових інститутів. Та й сама "Держдума" - іграшка в його руках. Жодних законодавців там немає відтоді, як будівлю на Охотному ряду оголосили "не місцем для дискусій". У ній засідають службовці, яким спускають законопроекти, написані на Старій площі. В рамках чекістської спецоперації це більш ніж логічно, і нерозумно вважати, що одного прекрасного дня Путін раптом прокинеться і згадає про існування ПАРЄ, ООН або будь-яких інших інституцій, рішення і декларації яких потрібно виконувати першочергово. Його пріоритет – власна влада з відтягуванням моменту політичного і економічного краху, до якого неухильно рухається Росія.

"Вибори" до Криму, "повернутому на Батьківщину", відбулися. Для Кремля це лише частина загальної формальності, в яку перетворилися федеральні вибори взагалі. І навіть якщо завтра раптом Україна зважиться розірвати дипломатичні відносини з Москвою – ця подія стане життєдайною водою, пролитою на "кремлівський млин". Запрацює механізм істеричної пропаганди, включаться голоси глашатаїв і сирени викривачів, і для середньостатистичного обивателя все буде представлено як "ще один недружній акт з боку київської хунти", на який обов'язково дадуть "симетричну відповідь".

Як би там не було, але "спецоперація", яка відбулася в Росії, чудово висвітлила низку угодовців, які ще вчора іменувалися "несистемною опозицією", але раптом зважилися брати участь у неприкритому вульгарному фарсі – лише б спробувати "присісти на приставний стілець" в путінському Рейхстазі. І це, мабуть, перший позитивний момент, що дозволяє викреслити зі списку рукопожатних політиків тих, хто, знехтувавши інститутом репутації, погодився, затиснувши ніс і зажмуривши очі, взяти участь у розподілі голосів, у тому числі, і від вкраденого Путіним Криму.

Другий полягає в тому, що Росія показала катастрофічно низький рівень явки. Цей факт у прах розвіює міф про горезвісну 86-відсоткову підтримку Путіна населенням. І можна не сумніватися в тому, що одного разу ми виявимо саму виконавчу владу, яка теліпається на мотузці, прив'язаній до законодавчої гілки, яку вона сама і умертвила.

Читайте також