14 травня відбулася прес-конференція Петра Порошенка, яка відкладалася з грудня минулого року. Президент відповідав на питання ЗМІ понад дві години. Про що промовчав Порошенко і чому надання Україні безвізового режиму з ЄС, що подається як велика перемога влади, може стати для неї загрозою, "Апострофу" розповів експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Анатолій Октисюк.
У президента Петра Порошенка не було досягнень, з якими можна було виходити до народу, але накопичилося дуже багато негативу. Зараз є рішення по безвізу, пройшло Євробачення, МВФ виділив транш. Такі токсичні особи, як глава НБУ Валерія Гонтарева, йдуть у відставку. Є напівперемоги в боротьбі з корупцією — гучні затримання. З прес-конференцією тягнули до тих пір, поки не були впевнені в тому, що рішення по безвізу вже прийнято.
Безвіз може стати основою для майбутньої виборчої кампанії Петра Порошенка. Хоча рішення про те, що він буде висуватися на другий термін, поки не озвучують. Це пов'язано з тим, що влада намагається мінімізувати негативний ефект від такої заяви. Фактично ж передвиборна кампанія президента вже йде, і Порошенко намагається виконувати те, що декларував у своїй програмі. І безвіз — це одна з його ключових обіцянок.
Попередню кампанію він виграв завдяки обіцянкам встановити мир на Донбасі, врегулювати конфлікт. Але в цьому напрямку немає ніякого прогресу. Тому на прес-конференції не прозвучали відповіді на три головних для країни питання: коли закінчиться війна на Донбасі, коли буде повернений контроль над Донбасом, які пропонуються модальності переговорів щодо повернення окупованого Криму.
Виходячи з такої позиції президента, можна говорити про те, що конфлікт на Донбасі залишатиметься в замороженому стані. Відбудеться розрив і відторгнення територій, аж до остаточної втрати цього регіону Києвом. Не виключено, що влада може вжити заходів, які призведуть до подальшого відторгнення Донбасу. Наприклад, можна позбавити громадянства тих, у кого є "паспорти" "ДНР" і "ЛНР". Існує багато різних рішень, які можна використовувати для ускладнення відносин і подальшого розриву колишніх зв'язків. Тут все залежить від механізму їх реалізації.
Якщо оцінювати позиції Порошенка і ризики, які можуть виникнути для нього, то йому варто побоюватися за своє політичне майбутнє. Оскільки є багато незадоволених політиків і великих бізнесменів, але вони поки не увійшли в активну фазу протистояння. Якщо ж почнеться відкрита політична боротьба, яка покаже, що президент не має явної переваги, то вони можуть подумати над цим. Не варто скидати з рахунків позицію великих гравців і бенефіціарів, які схиляються до того, щоб ліквідувати інститут президента. Він може бути останнім президентом, а потім буде парламентська республіка. Тому для Порошенка існує досить багато ризиків, і у нього практично немає запасних варіантів.
Про зовнішню політику на прес-конференції мало говорили з тієї причини, що явні успіхи в цьому напрямку відсутні. Все, що стосується зовнішньої політики, пов'язане з Мінськими угодами, але там прогресу немає. Єдине, що є у зовнішній політиці, — сигнал президента США Дональда Трампа Україні та Росії: давайте, домовляйтеся про мир. Що стосується відносин між Україною та США, то поки в адміністрації Трампа немає остаточної моделі майбутніх відносин між країнами.
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Пресс-конференция Петра Порошенко
Навіть таке важливе зовнішньополітичне досягнення, як надання безвізового режиму, є серйозним фактором ризику для влади. Зараз починає діяти режим моніторингу щодо виконання Україною зобов'язань. Цей процес містить у собі багато подразників і загроз для влади — в будь-який момент ЄС може призупинити дію безвізового режиму. Це, в свою чергу, спровокує протести і вимоги щодо дострокових виборів.
Ситуацією можуть скористатися єврооптимісти-антикорупціонери і низка опозиційних партій. Основний меседж буде такий: ми заплатили дуже велику ціну за безвіз, а влада його втратила, давайте обирати нову владу. До протестів відкрито можуть приєднатися громадський сектор та активний бізнес. Олігархи й бенефіціари надаватимуть приховану підтримку, використовуючи протести у власних інтересах.
В цілому ж припинення дії безвізового режиму з боку ЄС може призвести до реалізації будь-якого з трьох сценаріїв.
Перший сценарій. Згадана вище мобілізація нового "Майдану" під керівництвом нових політиків за підтримки олігархів.
Другий сценарій. Ердоганізація України. Влада для приборкання протестних настроїв спробує реалізувати обмеження демократичних свобод за сценарієм, реалізованим президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом.
Третій сценарій. Воєнний стан, обмеження свобод і прав громадян, розширення повноважень силових структур, можлива активізація бойових дій на Сході України.
Реакція Порошенка на питання щодо резонансних вбивств говорить про те, що влада не готова розслідувати такі злочини. Це може бути пов'язано з тим, що версія журналістів про причетність силових структур до вбивства Павла Шеремета може бути правдива, чи з відсутністю політичної волі все це розслідувати. Затягування розслідування необхідне для того, щоби підтримувати постійну атмосферу стресу й страху. Таким чином можна тиснути на журналістів, громадських діячів, антикорупційних активістів. "Справа Шеремета" може стати тим фактором, що буде постійно нагадувати про існування якихось негласних кордонів, які не варто переходити. Якщо в 2000-х цю функцію виконувала "справа Гонгдазе", то зараз стримуючим фактором можуть стати справи Павла Шеремета або Олеся Бузини.
Якщо раніше ми всі жили в безпеці, а активна громадянська позиція тільки гарантувала вищий рівень безпеки, то тепер навпаки — доводиться замислюватися про те, чи варто займати активну громадянську позицію.
