Переговори з врегулювання конфлікту на Донбасі, зокрема, щодо миротворців ООН, можуть провалитися протягом 6-8 місяців. Ймовірний результат цього – нові санкції проти Росії і надання Україні серйозної летальної зброї.
Про те, навіщо президент РФ Володимир Путін розмовляє з ватажками так званих ДНР-ЛНР, чому глава Кремля їздить до окупованого Криму і що можна сказати з приводу переговорів спецпредставника Держдепу США щодо України Курта Волкера з помічником російського лідера Владиславом Сурковим, "Апострофу" розповів політичний аналітик Андрій Бузаров.
Про переговори Суркова і Волкера
На сьогоднішній день неможливо зі 100-відсотковою впевненістю сказати, що переговори у форматі "Сурков - Волкер" будуть позитивні. Швидше за все, вони триватимуть. Буде й далі йти діалог Волкера і Суркова, але без конкретних результатів, оскільки на сьогоднішній день позиція РФ принципова і очевидна для всіх. Вона полягає в тому, що Росія не піде на поступки в частині місця та деяких юридичних, а також технічних моментів можливого розміщення миротворців на Донбасі. Йдеться саме про місце дислокації, яке є каменем спотикання між США, Росією і Україною (РФ хоче бачити миротворців на лінії розмежування сторін, а не на всьому окупованому Донбасі, зокрема біля свого кордону, - "Апостроф"). Для Путіна є принциповим недопущення розміщення миротворців біля українсько-російського кордону, що не контролюється Україною на сьогоднішній день.
Тому цілком очевидно, що консенсус неможливий. І останні заяви Суркова, які говорять про те, що нібито за трьома пунктами з 29-ти є згода, свідчать якраз про те, що це не основні пункти, а, швидше за все, другорядні. А основні пункти, що стосуються миротворчого контингенту, залишаються спірними. І дискусія щодо них триватиме, але навряд чи вона увінчається успіхом.
Про білоруських миротворців на Донбасі
Ініціатива білоруської сторони (щодо відправлення миротворців на Донбас, - "Апостроф") поки не була озвучена повноцінно в якості якоїсь окремої концепції. Поки ми не чули якихось чітких заяв з боку Олександра Лукашенка. Мова, швидше за все, може йти про поверхневе вивчення цього питання. Але, в будь-якому випадку, ініціатива Білорусі повинна розглядатися як один з варіантів можливого врегулювання конфлікту на Донбасі, якщо навіть буде оформлена в якості конкретної концепції. Оскільки зараз принциповим моментом є використання миротворчого контингенту ООН. Для цього потрібна санкція п'яти постійних членів Ради безпеки ООН, а саме США, Росії, Китаю, Великобританії та Франції. І головним тут є консенсус між США і РФ, але він зараз малоймовірний. Швидше за все, все закінчиться дуже плачевно з точки зору досягнення згоди. А саме - переговори між Сурковим і Волкером не принесуть необхідних результатів.
Я думаю, протягом 6-8 місяців буде оголошено про недосягнення згоди. США і українське керівництво зі свого боку скажуть, що РФ не йде на поступки, Путін зі свого боку скаже, що Україна не хоче робити поступки, і все це увінчається фіаско переговорного процесу, використанням нового пакету санкцій проти РФ і наданням Україні летальної зброї. Мені здається, що все це буде здійснюватися синхронно і співпаде в часовому відрізку.
Про обмін полоненими
Це окремий процес, який завжди був відокремлений від загального переговорного процесу щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.
Цей процес вигідний всім – і Путіну, і американцям, і керівництву України, і європейцям, оскільки це єдине підтвердження вдалого ходу переговорного процесу. І якщо ми уважно проаналізуємо роботу мінської контактної групи, то єдина сфера, де більш-менш є певні досягнення – це якраз сфера обміну полоненими. Але успішність цієї сфери багато в чому залежить від позиції особисто Путіна і РФ. Путіну потрібно показувати перед його прихильниками, насамперед в РФ, миротворчий імідж. І для того, щоб підтримувати цей імідж, Путіну необхідні мінська контактна група і нормандський формат якраз із точки зору обміну полоненими. І я вірю, що переговорний процес щодо обміну полоненими буде частково вдалим і поступово полонені будуть звільнятися.
Домовленості про новий обмін, якого не було вже більше року, були досягнуті між президентом РФ Володимиром Путіним і лідером "Українського вибору" Віктором Медведчуком
Але є один нюанс, на який мало хто звертає увагу. Паралельно з переговорним процесом щодо обміну полоненими бойові дії на Донбасі тривають. І кожен місяць все нові і нові українські військові потрапляють в полон. Отже, цей процес (щодо обміну полоненими) може бути вічним. Поки ми не припинимо бойові дії, ми не зможемо фіксовано говорити про певну кількість затриманих із нашого боку. Така ж позиція з боку Росії і так званих ДНР-ЛНР. Україна ж теж постійно затримує прихильників відокремлення Донбасу від України. Отже, число цих людей може постійно збільшуватися, що зробить цей процес нескінченним.
Тому цей процес є другорядним по відношенню до загального переговорного процесу. Але при цьому в ньому є певний успіх, тому що люди повертаються до своїх родин. Але він не є фіксованим і контрольованим повністю, оскільки кількість затриманих збільшується з двох сторін.
Про розмову Путіна з ватажками бойовиків
Я переконаний, що раніше вже були неофіційні переговори між Путіним і Захарченком з Плотницьким. В принципі, у Путіна немає особливої необхідності в спілкуванні безпосередньо із Захарченком та Плотницьким, оскільки є Сурков – людина, яка регулярно на зв'язку з так званими ЛНР/ДНР.
Телефонна розмова Володимира Путіна з Олександром Захарченком та Ігорем Плотницьким
Але зараз з'явилася інформація про те, що особисто Путін спілкувався з ними. Я думаю, що це, перш за все, спрямовано на тих прихильників президента РФ, які перебувають в Росії, щоб створити і показати імідж Путіна-миротворця, щоб показати, що він намагається врегулювати конфлікт на Донбасі, що він спілкується з різними сторонами переговорного процесу: Петром Порошенком, європейцями, американцями, представниками цих "республік".
Не думаю, що це вдала спроба з точки зору ефективності переговорного процесу, тому що більшість в Україні та світі розуміють, що ці утворення повністю регулюються РФ. Отже, нинішня спроба якимось чином створити Путіну образ миротворця, перш за все, буде сприйматися, аналізуватися і розглядатися як така в Росії, але ніяк не за кордоном. Тому не варто надавати значення появі Путіна в якості прямого співрозмовника з ватажками бойовиків, тому що зараз не може бути мови про те, щоб ці "республіки" стали повноцінними учасниками переговорного процесу на міжнародному рівні.
Про поїздку Путіна до окупованого Криму
Я не думаю, що варто приділяти велику увагу цьому моменту. Він неодноразово їздив до Криму. І не тільки він, а й (прем'єр-міністр РФ Дмитро) Медведєв та інші посадові особи Росії. Це робиться для популярності президента Росії в Криму та інших регіонах Росії. Справа в тому, що в березні будуть вибори, і Путіну важливо мати якомога більшу підтримку з боку російського суспільства. Абсолютна підтримка в силу різних причин на сьогоднішній день неможлива. Тому він намагається їздити в різні місця, в тому числі до Криму, щоб показати, що він не забуває про цей регіон. Йому важлива підтримка Криму, перш за все, тому що ще чотири роки тому Крим не був анексований Росією.
Путін відкрив пам'ятник російському імператорові в Криму
Після анексії Крим знаходиться під фактичним контролем президента Росії і, відповідно, російської влади. І, безумовно, велика кількість громадян України, які зараз проживають в Криму, не сприймають керівництво Росії повноцінно. Відповідно, Путіну важливо спробувати збільшити свою популярність в цьому регіоні. Це складно зробити, зважаючи на багато причин, але він намагатиметься.
