До остаточного виведення російських військ із Сирії ще далеко. Разом із тим, президент РФ Володимир Путін намагається поступово "злити" Донбас в обмін на анексований Крим, а серйозне військове загострення на Сході України зараз малоймовірне.
Таку думку висловив в інтерв'ю "Апострофу" російський політолог і публіцист АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
- Минулого тижня Путін заявив, що російські війська будуть поступово виводитися з Сирії. Як ви думаєте, глава Кремля правду каже чи це черговий блеф з боку РФ?
- Він уже втретє говорить про те, що війська виводяться. Я людина немолода і добре пам'ятаю афганську авантюру. Там теж війська п'ять разів урочисто виводилися після виконання поставлених завдань. Так що до остаточного виведення ще дуже далеко. Тим більше, він оголосив, що там залишаються російські бази, зберігається їх присутність тощо.
- А яку мету він переслідує цими заявами?
- Війна за тридев'ять земель не дуже популярна в суспільстві. Він зараз йде на вибори та поспішає заявити, що вже здобув перемогу і начебто війна закінчилась. Урочистим маршем солдати відправляються на батьківщину, і це гарна картинка під час передвиборної кампанії.
- Ці ж війська можуть бути перекинуті на Донбас для посилення російського угруповання?
- Для продовження того тягучого протистояння, яке ми бачимо останні два роки, додаткових військ не потрібно. А серйозна ескалація сьогодні зустріне дуже жорсткий опір Заходу. Я сподіваюся, що в Москві це розуміють і на велику операцію не підуть. Я маю на увазі і негайне надання Україні зброї, включаючи протитанкові ракети, і більш жорсткі санкції. Не думаю, що Путін божевільний до такої міри, що готовий піти на нову військову ескалацію. Тим більше, таких політичних завдань передвиборчого плану у нього в цьому відношенні немає. Швидше, він обіграє карту закінчення війни в Сирії.
- Що стосується ескалації на Донбасі, то за останній час бойовики та російські сили активізували дії проти українських військ. З чим це пов'язано?
- Тут дуже тривожна не сама по собі ескалація, а повідомлення про відхід російських спостерігачів зі Спільного центру контролю (СЦКК). Але там події так швидко змінюються і вже з'являються повідомлення, що вони повертаються (розмова відбулася до того, як російські офіцери з СЦКК остаточно залишили Донбас, - "Апостроф"). Такий відхід був би логічним, якби Москва готувала якусь серйозну військову провокацію. Їй не з руки наявність російських спостерігачів, яким би довелося зі своїми колегами це фіксувати. Але, як я вже сказав, будь-яка серйозна провокація буде зустрінута дуже жорстко з боку Заходу і, перш за все, США.
Можлива агресивність може пояснюватися наступною гіпотезою, яка, на перший погляд, може виглядати безглуздою. Чого можна очікувати від Путіна, ми ж не знаємо, в якому психічному стані він знаходиться. Всі вже помітили, що два останніх дні він веде дуже люб'язні розмови по телефону з корисним "буржуазним ідіотом" у Білому Домі Дональдом Трампом, якого вони туди посадили. Вони там дякують один одному за якусь нісенітницю. Можливо, їм спало на думку, що за ці два дні він настільки завербував Трампа, що тим самим нейтралізував можливу американську реакцію на військову ескалацію. Але якщо Путін так думає, то дуже серйозно помиляється.
- Під час спілкування з журналістами Путін заявив, що Кремль вже готовий пустити миротворців ООН на всю територію Донбасу, в тому числі, підконтрольну бойовикам. Чому так змінилася риторика Путіна: якщо раніше він був проти появи миротворців на територіях, контрольованих бойовиками, то тепер він готовий надати всю територію миротворцям з одним формулюванням, що потрібно домовлятися з бойовиками, ватажками так званих ДНР і ЛНР?
- По суті, ключові речі він не дає – а це контроль над українсько-російським кордоном. Він маневрує, щоб у чомусь поступитися і при цьому зберегти можливість переходу через кордон збройних сил і техніки.
А на поступки він готовий йти з тієї причини, що над ним і його оточенням висить дуже серйозна загроза – це закон США про персональні санкції. До 2 лютого Конгресу повинен бути наданий список вищого керівництва РФ, людей близьких до Путіна, і, перш за все, Путіна, чиї активи оцінюються в 1 трильйон доларів, награбованих в Росії. Ці активи зосереджені на рахунках російських керівників у США. Ми розуміємо, що там немає активів, зареєстрованих на ім'я Путіна. Але відомі всі ці Ролдугіни, його фронтмени, які зберігають його гроші.
Це дуже серйозна загроза не тільки для Путіна, а й для всієї російської верхівки. Тому Путін і йде на різноманітні маневри, щоб, у чомусь поступившись, не віддати найголовнішого, чого він не віддасть до кінця свого політичного життя – можливості контролювати Україну та блокувати шлях її європейського розвитку.
- А те, що він готовий пустити миротворців на територію, підконтрольну бойовикам, не означає, що РФ починає зливати Донбас?
- По-перше, нікуди ще миротворців не пустили. Але, в принципі, якщо чесно запитати будь-кого з російської верхівки, тих, хто планував і здійснював агресію проти України, то вони були б щасливі, якби їм вдалася така комбінація: здати Донбас, але отримати легітимацію всієї світової спільноти на Крим. Вони були б раді цьому.
- Разом з тим, у Криму спостерігається посилення російських військ. Для чого росіяни посилюють військову міць на півострові?
- Крим – це вже як би святе. Путінська Росія не збирається його здавати і ніколи не здасть, поки цей режим існує. Але чому тільки в Криму посилюють – вони всюди посилюють і військові витрати, і розміщення військ. А Крим розглядається як бастіон, що межує з Україною, яка подалася на Захід.
Російські "зелені чоловічки" в порту Севастополя, Крим, 2014 рік
- Нещодавно держсекретар США Рекс Тіллерсон зробив заяву щодо Криму, що півострів має бути повернений Україні. Потім і посол США в РФ також заявив, що Крим - це Україна. Ці репліки Сполучених Штатів є якимось дзвіночком для Кремля, що потрібно буде якось і Крим віддавати, а не тільки Донбас?
- Це чітка позиція, якої Захід дотримується з першого дня агресії. Але в Кремля на сьогоднішній день є ось така мрія – всередині себе Донбас вони вже здали, але за це хочуть отримати "ліцензію" на Крим. Зараз це верх мрій для них.
Ви ж пам'ятаєте, які були апетити в Кремля навесні та влітку 2014 року. Хто зараз згадує такі слова як "русский мир", "Новоросія"? А він же (Путін, - "Апостроф") чітко говорив у квітні 2014 року на прямому зв'язку з народом – 10-12 українських областей, які злісні більшовики "віддали" Україні, потрібно повернути в "русский мир".
Так що ментальний відступ там спостерігається, це так звана гібридна капітуляція. Вони шукають такий спосіб капітуляції, який, з одного боку, задовольнить Захід, а власному населенню можна буде продати як якусь перемогу.
- І питання відносно ще одного конфлікту, який може перетворитися на "гарячу точку". Трамп підписав документ, в якому назвав Єрусалим столицею Ізраїлю, давши завдання перенести туди посольство США. Це викликало жорстку реакцію в Європі та серед країн Близького Сходу. А палестинці вже підняли хвилю протесту. Чи може це перерости на нову глобальну зону конфлікту і чи є тут інтереси Росії?
- По-перше, Путін знову позначив свою позицію в цьому конфлікті, підтримавши палестинську сторону на 100 відсотків. Але з військового боку небезпека в іншому – не в палестинській інтифаді. Між іншим, як показав тиждень після заяви Трампа, масштаб цієї інтифади значно нижчий, ніж раніше. У палестинців немає стільки ресурсів і запалу. Значно небезпечніша поява Ірану на кордонах з Ізраїлем біля Голанських висот. Адже одним з результатів сирійської кампанії Путіна стало величезне посилення Ірану в Сирії, на Близькому Сході взагалі. Ось тут дуже велика ймовірність серйозного конфлікту між Ізраїлем та Іраном. І це ставить Росію в досить скрутне становище.
- А чи не мають наміру США руками Ізраїлю позбавити Іран статусу ядерної держави, якщо той стане активним учасником конфлікту?
- Що ж ми будемо всюди шукати підступний задум США? Адже це не США привели Іран на кордон з Ізраїлем, а Іран сам туди заліз, ще, між іншим, раніше Путіна. І це іранці спокусили Путіна на авантюру в Сирії. Якщо Іран сам піде на військову конфронтацію з Ізраїлем, то він сам за це і буде відповідати. Армія Оборони Ізраїлю робить країну супердержавою на Близькому Сході.
А Росія, в такому випадку, опиниться в дуже важкому становищі – вибір між Іраном та Ізраїлем у відкритому військовому зіткненні. І вся її політика на Близькому Сході буде поставлена під загрозу.
