Новий 2019 рік для політичного життя України обіцяє стати надзвичайно багатим на гарячі події. Країну чекає низка виборів - президентська кампанія плавно перетече в парламентську гонку. Також не виключено, що разом із парламентськими пройдуть місцеві вибори. Не вщухнуть і релігійні потрясіння, які актуалізувалися після отримання томосу про автокефалію Української православної церкви. Детальніше про політичні прогнози на майбутній рік - в матеріалі "Апострофа".
Президентські - передусім
Після Революції гідності в 2014 році і проведення позачергових виборів президента і Верховної Ради головні виборчі кампанії фактично "зрослися" і проводяться тепер з різницею в півроку. Весною 2019 року пройдуть президентські, а восени - парламентські. Від січня почалося офіційне висування кандидатів у президенти і активна виборча кампанія. Правда, основна частина претендентів на президентський пост веде свою роботу "в полях" вже давно. Хоча багато соціологів і експертів називають Юлію Тимошенко фаворитом президентських перегонів, враховуючи українські реалії, спрогнозувати заздалегідь, хто переможе, неможливо. Тим більше, що судячи з усього, без другого туру виборів не обійтися.
Починаючи з літа, Юлія Тимошенко проводить масштабні форуми, присвячені різним темам - економіці, безпеці, соціальній сфері тощо. Лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко в основному займається тим, що підтягує до себе різні більш-менш великі політичні фігури, а також їздить по регіонах.
Активно ведеться виборча кампанія президента Петра Порошенка, у якого експлуатують гасло "Армія, мова, віра", просуваючи тезу про його внесок в отримання томосу про автокефалію для Української православної церкви, про безвіз і відродження армії.
Поки ж із усіх цих кандидатів затьмарила поява на передвиборній арені "джокера" - шоумена Володимира Зеленського, який може сплутати всі виборчі прогнози перед березневим волевиявленням українського народу.
У будь-якому випадку від того, хто переможе навесні під час президентської гонки, буде залежати, яким буде новий політичний ландшафт у країні. Залежно від того, хто займе крісло глави держави, може змінитися конфігурація коаліції у Верховній Раді. Крім цього, неминучі серйозні пертурбації у виконавчій гілці влади. Що, втім, цілком логічно - нова мітла по-новому мете...
Новий парламент
Від результатів президентських виборів залежить майбутня ситуація з парламентськими перегонами. До слова, багато кандидатів використовують президентські вибори для того, щоб підвищити впізнаваність і наростити політичну вагу своєї партії. З іншого боку, для деяких кандидатів у президенти перемога на виборах - це навіть не трамплін, а чи не єдиний спосіб повноцінно зберегтися у великій політиці. Наприклад, у разі програшу Петра Порошенка його іменній партії, що має на сьогодні найбільшу фракцію в парламенті, вже восени на парламентських виборах буде вкрай непросто провести своїх людей до Верховної Ради.
Вже зараз багато соратників президента ведуть розмови про окремий похід на вибори парламенту. Наприклад, у мера Києва Віталія Кличка вже повним ходом реанімують політпроект УДАР, до якого нібито може приєднатися генпрокурор Юрій Луценко.
Поки ж в БПП вирішили перестрахуватися, і частина нардепів на наступні вибори піде за мажоритарними округами. Як уже писав "Апостроф", такі плани є у нардепів Ігоря Кононенка, який підкорює округ у Київській області, Олександра Грановського, який став "адвокатом Харкова", і навіть у представника президента в парламенті Ірини Луценко, у якої, подейкують, є серйозні інтереси в Рівненській області.
У цілому склад наступного скликання Верховної Ради буде серйозно відрізнятися від нинішнього. Зокрема, швидше за все, ми вже восени не побачимо в стінах парламенту фракцію "Народний фронт". Із 2014 року ця політсила втратила всю свою підтримку і згідно з соціологічними дослідженнями має зовсім плачевні результати. Частина "фронтовиків" готує запасні плацдарми, в тому числі багато нардепів націлені на співпрацю з Юлією Тимошенко і потрапляння в її список.
Після новорічного привітання-висування Зеленського стало очевидно, що його партія "Слуга народу", яка була зареєстрована ще в 2017 році, має дуже непогані шанси на те, щоб потрапити в парламент. Причому, незалежно від результатів президентських перегонів.
Шанси пройти в наступний парламент є також у "Радикальної партії" Олега Ляшка, "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка, "Самопомочі" Андрія Садового. У цілому можна прогнозувати, що наступне скликання буде ще більш різношерсте, ніж нинішнє. Тим більше, на даний момент незрозуміла доля мажоритарників - за інформацією "Апострофа", низка кандидатів у президенти, зокрема Юлія Тимошенко, пообіцяли в разі перемоги відмовитися від змішаної системи, що вдарить по можливості деяких нинішніх депутатів-мажоритарників проскочити в наступне скликання.
"Джокери" передвиборної кампанії
"Мене давно всі питають: йдеш - не йдеш? Знаєте, на відміну від наших великих політиків, я не хотів вам дарма обіцяти, і зараз - за кілька хвилин до Нового року - я вам дещо пообіцяю і відразу виконаю: дорогі українці, я обіцяю вам піти в президенти України і відразу виконую - я йду в президенти України", - так у новорічну ніч з екранів телевізорів заявив шоумен і актор студії "Квартал 95" Володимир Зеленський, змістивши при цьому традиційне привітання президента в новорічну ніч, чим викликав чималу хвилю обурення. Таким чином, Зеленський вперше прямо і без вагань заговорив про свої президентські амбіції. Хоча в політичних колах задовго до цієї заяви стали обговорювати його шанси. Чутки підігрівалися появою рекламних білбордів "Президент - слуга народу" на вулицях країни, а також інформація в ЗМІ про консультації Зеленського з політтехнологами. Не обійшлося і без чуток про участь в даному політичному проекті головного бенефіціара Зеленського-політика, відомого олігарха і екс-глави Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського.
Шоумена в експертних колах вже називають "золотою акцією" Коломойського на майбутніх виборах, який хоче тріумфально повернутися в Україну. І це можливо тільки в разі програшу Петра Порошенка. А тому олігарх, який останнім часом живе в Ізраїлі, готовий підтримувати і Тимошенко, і Зеленського.
Поки ж, як видно з єдиного суспільно-політичного інтерв'ю, яке Зеленський дав Дмитру Гордону, процес трансформації екранного президента Голобородька з серіалу "Слуга народу" в реального кандидата в президенти - Зеленського почався. Таким чином, кандидат Зеленський може скласти серйозну конкуренцію топ-політикам, так як може "відкусити" електорат у Юлії Тимошенко, Петра Порошенка, Олега Ляшка, а також може розраховувати на підтримку на південному сході України, де є чимала кількість людей, яким симпатичний російськомовний, помірно патріотичний комік.
Ще один можливий "джокер" - музикант Святослав Вакарчук, чиє повернення в політику (з 2007 по 2008 рік він був народним депутатом, пройшов за списками "Нашої України", - Апостроф) також активно обговорювалося, не артикулював своє бажання йти в президенти. При цьому він любить періодично написати свою позицію на ту чи іншу тему, пов'язану з політикою або громадським життям країни. Відразу кілька джерел "Апострофа" перед Новим роком повідомили про те, що через нерішучість співака від нього навіть пішла частина симпатиків, які планували формувати його команду.
Поки ж Вакарчук замість заяви про президентство анонсує лише свої благодійні концерти. Однак можливість вскочити в останній вагон виборчих перегонів у співака ще якийсь час буде зберігатися. Втім, якщо цього не станеться, у лідера "Океану Ельзи" є багато часу, щоб подумати над майбутнім партійним проектом для того, щоб уже восени цього року завести у Верховну Раду власну фракцію.
Церква і Донбас
У цьому році також варто прогнозувати продовження церковної турбулентності. Предстоятель Православної церкви України Єпіфаній 6 грудня під час богослужіння в храмі Святого Георгія на Фанарі отримав із рук Вселенського патріарха Варфоломія посох і томос, який проголошує автокефалію - Православну церкву України (ПЦУ). Фактично цим завершується процес отримання автокефалії, але з огляду на негативну позицію УПЦ Московського патріархату, і її впливових лобістів як всередині України, так і за її межами, можна припустити, що напруга так швидко не спаде.
Більш того, з огляду на той факт, що після Об'єднавчого собору парафії УПЦ (МП) стали поступово переходити в Українську православну церкву (спікер Верховної Ради Андрій Парубій повідомив, що таких переходів вже 40), рік 2019 в цьому плані стане гарячим. У парламенті заявляють про намір законодавчо врегулювати переходи в ПЦУ, а значить, в новому році тема церкви точно не піде з українського порядку денного. Тим більше, що її активно будуть експлуатувати деякі виборчі штаби.
Не піде з порядку денного і питання Донбасу і Криму, особливо з огляду на наближення виборів, коли кожен кандидат говорить про необхідність їх повернення. 2018 рік не дав ніяких значних зрушень в реінтеграції Донбасу (про Крим же, створюється враження, більшість політиків повністю забули), але можна очікувати, що трохи зрушити ситуацію з мертвої точки зможуть миротворці, про введення яких ратує як Україна, так і Захід. Але, як відомо, багато що буде залежати від позиції Кремля, а там традиційно в цьому питанні будуть тягнути резину.
