Скандал, що розгорівся навколо генерального прокурора України Юрія Луценка та посла США Марі Йованович, набирає обертів. Так, у Держдепі заявили, що заява Луценка про нібито список осіб від Йованович, яких ГПУ не повинна переслідувати, - "відверта фальсифікація".
Чи позначиться протистояння українського генпрокурора і американського посла на відносинах двох країн та чому воно взагалі виникло, - у коментарі "Апострофу" розповів дипломат, керівник фонду "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко.
Цей скандал уже позначився на україно-американських відносинах. Якщо Держдепартамент дезавуює заяву українського прокурора, то це значить, що між державою Україна і державою США є непорозуміння. А тут не просто дезавуювали, а ще й назвали неправдивою. Фактично, український високопосадовець обвинувачується у тому, що намагається кинути тінь на репутацію американської держави.
Це конфліктна ситуація - відкритий конфлікт. Наскільки далеко він зайде та якими будуть наслідки - інше питання. Враховуючи, що у нас змінюється президент, а це найбільш вірогідно, на виборах, тому, можливо, це не матиме продовження. Але це може позначитися на позиції Держдепу як щодо співпраці з українською правоохоронною системою, так і державою взагалі.
Американська держава повинна зробити для себе висновок, наскільки доцільна зміна правил під час гри, якщо вже відбулося призначення генпрокурора. Звичайно, США за ту політичну підтримку (призначення Луценка на посаду генпрокурора, - "Апостроф") несе відповідальність – чому те, що було таким позитивним раптом стало таким негативним. Я вважаю, що США зробили помилку, підтримуючи ці політичні ігрища навколо посади генпрокурора, зміну закону, щоб призначити Луценка. Це явно було помилкове рішення, але це їх справа.
Чи скасують програму військової допомоги? Думаю, що до цього не дійде. Тому що тут є національні інтереси США, які важливіші за непрофесійність, інтриганство деяких українських посадовців.
Є питання до українського МЗС. Чому Міністерство закордонних справ іншої держави, зокрема, США, звинувачує у брехні одного з найвищих посадовців України, генерального прокурора Луценка, а українське МЗС не виступає на його захист? Адже у даному випадку, хоч Луценко не має повноважень говорити від імені України, але ця заява сприймається як така, що зроблена від імені України.
Відтак, тут потрібно або відхреститися від заяви Луценка, сказати, що це його приватна думка, і ми не можемо її коментувати, або треба захистити посадовця, підтвердивши, що американська політика в Україні полягає в тому, що вони нав’язують кого треба, а кого не треба переслідувати в законному порядку, а все сказане Луценком - правда. Це свідчення незрілості української дипломатії - вона не знає як реагувати. Погана організація і політична незрілість.
Конфлікти з президентом і з генпрокурором - це не причина не реагувати. Боїшся - значить підтримай. Але реагувати якось треба. Міністерству закордонних справ не можна залишатися осторонь від того, що впливає на зовнішньо-політичні відносини з найважливішим іноземним партнером.
Чи повинна була бути реакція Павла Клімкіна? Звичайно. Міністерство потрібно для того, щоб керувати зовнішньою політикою, а це (конфлікт Луценка та Йованович, - "Апостроф") стало епізодом зовнішньої політики України. Значить МЗС повинне бути причетним. Якщо не причетне - воно не справляється зі своєю функцією. Що в принципі вже не вперше.
Чи є ця ситуація частиною політичних ігор? Думаю, що це спроба Луценка посилити позицію у внутрішній конкуренції з тими, хто є улюбленцями, або перебувають під якимось захистом посольства США - НАБУ, активісти, народні депутати, які підтримують Нацбюро. Думаю, що задумка його була такою. А вийшло все так, тому що здійснювалася вона людьми з певними інтелектуальними можливостями, відповідно - наскільки могли, наскільки й реалізували.
