Хтось хоче показати Зеленському, хто у країні головний - Володимир Фесенко

Під час своєї інавгураційної промови президент Володимир Зеленський заявив, що розпускає Верховну Раду. І незважаючи на те, що рішення президента уже намагаються оскаржити у Конституційному суді, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО вважає, що дострокові вибори влаштовують більшість політичних сил у парламенті. Однак є й такі політики, які хочуть зіпсувати старт новому президенту і можуть зірвати виборчий процес. Про це та багато іншого Фесенко розповів в інтерв'ю "Апострофу".

- Як буде функціонувати уряд та парламент до дострокових виборів? І чи все-таки відбудуться ці вибори?

- Парламент та уряд мають трішки різну ситуація, їх об’єднує лише одне: початок певного перехідного періоду. Щодо парламенту: є указ про розпуск Верховної Ради, рішення про дострокові парламентські вибори, але є і певний судовий супротив, є вже оскарження цього указу, при чому в різних інстанціях - і у Верховний суд звертаються, і у Конституційний суд.

Я думаю, що там буде різна історія, і поки сказати важко, як це вплине. Там є організаційні, фінансові питання, на які звернула увагу Центральна виборча комісія. У чому проблема: норма про дострокові вибори, які мають відбутися протягом 60-ти днів – це давня норма, вона записана у Конституції і у законі "Про вибори". А тендерне законодавство – нове законодавство про державні закупівлі – у нас з’явилось нещодавно, декілька років працює. І тут виникла проблема, яка, до речі, з’явилася ще під час президентських виборів. По строках зараз вони просто не встигають: закон "Про вибори" одні терміни дає, а тендерні процедури у нас достатньо довгі, і вони ніяк не вписуються у всі ці норми законодавства.

- Так, саме про це заявляла голова ЦВК Тетяна Сліпачук, що можуть не встигнути підготуватися до виборів саме через цю систему тендерів. Чи можливо це питання якось оперативно вирішити?

- Є намагання, вже була спроба проголосувати на позачерговому засіданні Верховної Ради, але були проблеми з голосуванням. Ще одна спроба буде на пленарному тижні, тому що тут питання серйозне. Воно може просто зірвати нормальний виборчий процес, і ті, хто не хочуть дострокових виборів, можуть це використати.

З іншого боку, значна частина політичних сил, депутатів уже налаштована на ці вибори. Насправді – то така психологічна дилема: хтось хоче, будемо казати відверто, зіпсувати старт новому президенту і показати, хто головний у країні, що з ними треба рахуватися. Але дострокові вибори багатьох влаштовують. Чим чекати до осені, краще провести зараз, бо поки конкуренти оговтуються, часу вже немає, а у чинних депутатів є переваги на старті.

Більшість політичних сил у парламенті, в принципі, готові до виборів, тому блокувати цей процес не дуже вигідно. Єдина велика політична сила у Верховній Раді, яка не хоче дострокових виборів і намагається заблокувати цей процес, – це "Народний фронт". До речі, повноваження нинішньої Верховної Ради юридично закінчуються тоді, коли набуде повноважень нова Верховна Рада. Схожа ситуація з Кабміном: прем’єр-міністр, подав у відставку, але це питання теж має розглядати Верховна Рада.

- Як думаєте, наберуться голоси?

- Не знаю. Наша Верховна Рада така непередбачувана буває! Може бути суперечлива гра. Можливо, дехто захоче зіпсувати вже Володимиру Борисовичу його бажання відійти з посади.

- А він дійсно хоче піти? Це не був просто публічний, репутаційний крок?

- Я думаю, що тут різні чинники, різні складові, у такому рішенні. Була й емоція певна – після критики Зеленського під час інавгурації. Я думаю, що Володимир Гройсман цю критику вважає не зовсім справедливою, він не погоджується з такою негативною оцінкою роботи свого уряду, і тому вирішив: "Добре, ти хочеш, аби я пішов у відставку? От я йду у відставку!"

- Він ніби публічно показав, що не тримається за владу.

- Так. І це, між іншим, був показовий політичний жест: "Так, я не тримаюся за крісло, я готовий іти в політичне життя, розбирайтеся самі". Але все рівно, емоція певна була. Крім того, суто політична складова, оскільки, якщо не зараз вибори, то восени, а йому треба займатись власною партією, яку треба розкручувати, треба конвертувати свій особистий рейтинг, який в нього є, у рейтинг своєї партії. Якщо одночасно ти - і прем’єр-міністр, і партійний лідер, це трохи важко поєднати, тому тут є і прагматична складова.

Але на даний момент, суто юридично, ситуація неоднозначна: він іде у відставку, і Верховна Рада має проголосувати. Якщо не проголосує, він залишиться прем'єр-міністром, буде працювати, поки не завершаться вибори, і не буде сформована нова коаліція і новий уряд. Якщо проголосують за відставку, тоді, як пояснюють експерти з державного права, враховуючи наші нюанси і наші традиції, буде виконувач обов'язків прем'єр-міністра. Хто це буде? За логікою – це перший віце-прем’єр, хоча з'явилася заява Іванни Клімпуш-Цинцадзе, що й вона готова.

Зараз, за логікою, Кубів - перший віце-прем'єр, буде виконувачем обов'язків, і Кабінет міністрів теж буде статусі в.о. За Конституцією, законом "Про Кабмін", якщо задовольняють відставку прем'єр-міністра, уряд теж іде у відставку. Але у Конституції є принцип безперервності влади, який стосується і Верховної Ради України, і Кабінету міністрів: поки не сформований новий Кабінет міністрів, буде виконувати обов'язки нинішній, просто на чолі з іншою людиною. Ось така, трохи заплутана, але логічна ситуація.

- Коли обговорювали, відставку Гройсмана, і те, хто може прийти на його місце, дуже часто звучало прізвище Юлії Тимошенко. Чи було б їй це цікаво - на кілька місяців стати виконувачем обов’язків?

- Я не можу за неї відповідати, проте треба розуміти, що Юлія Володимирівна – людина, яка була двічі прем'єр-міністром. Коли проводять опитування, кого люди бачать прем'єр-міністром, - вона завжди серед лідерів, тому що у неї є репутація, є харизма, є навички. Вона - класичний антикризовий менеджер. Їй не треба вчитися, як керувати урядом, ніяких перехідних періодів не треба. Вона може "без розкачки" взяти ситуацію під контроль.

Тут інша проблема – юридична. Конституція, закон "Про Кабмін" врегульовує ситуацію, коли прем’єр-міністр йде у відставку: щоб інша людина, не з уряду, стала керівником Кабінету міністрів, потрібно створення нової коаліції. Якби у нинішній Верховній Раді була створена нова, хоча б тимчасова, парламентська коаліція, яка запропонувала б кандидатуру Юлії Володимирівни, і Верховна Рада це підтримала, тоді цей сценарій міг би бути реалізований. Подейкують, що переговори були.

- Між Зеленським і Тимошенко?

- Ні, всередині Верховної Ради. Президент може впливати на ці процеси, проте ми побачили, що в команді Зеленського практично одразу, і він про це сказав у своїй інавгураційній промові, взяли курс на дострокові вибори. Вони хочуть продовжити цю електоральну революцію, оновлення влади. Мені здається, що і сам Зеленський, і частина його команди - виходили з того, що з цим парламентом у них мало що вийде. Вони заздалегідь поставили хрест на цьому парламенті і почали відразу готуватися до виборів. Я чув, що вони вели переговори, щоб не було такої перехідної ситуації. Правда, вони виходили з чергових виборів, які мали відбутися наприкінці жовтня, що на ці півроку треба утворити перехідну коаліцію і перехідний уряд.

За останніми опитуваннями з упевненістю долають 5-відсотковий бар'єр чотири партії: "Слуга народу" нового президента, далі - партія Медведчука-Бойка - ми ще не знаємо, як це буде називатися, але за опитуваннями - у них є шанси; партія Порошенка, партія Юлії Тимошенко. Є ще Смешко, який може пройти. Близько ще - партія Вакарчука. Із високою вірогідністю можна сказати, якщо ці чотири партії будуть у новій Верховній Раді, з них - лише одна партія точно може бути прийнятним партнером для створення парламентської коаліції. Бачимо, що і сама Тимошенко, і "Батьківщина" демонструють конструктивну позицію до Зеленського і до його ініціатив, так що вони – готовий партнер по коаліції. Безумовно, треба домовлятися, вести переговори, але з Порошенком і з Медведчуком вони коаліцію створювати не будуть, а з Тимошенко – можна.

Якщо пройде партія Вакарчука і Смешка, вони теж можуть долучитися до коаліційного процесу, але з усіх цих політичних сил, безумовно, Юлія Тимошенко - найбільш досвідчений, системний і потужний політичний гравець.

- Якщо згадати опитування, чого українці очікують найбільше, то це – зниження тарифів, яке обіцяла Юлія Володимирівна під час передвиборчої гонки. Чи зможе вона ці питання закрити, допомогти президенту Зеленському з проблемами тарифів та енергоринку?

- Щодо очікувань людей я б звернув увагу на два запити, які підтверджують соціологи. Перше – запит на радикальне оновлення влади - її треба міняти. На президентських виборах змінили президента, зараз треба змінити і парламент, і уряд. До речі, останні опитування також підтверджують, що абсолютна більшість громадян підтримує дострокові парламентські вибори. Це - бажання оновити владу.

Щодо соціальних запитів: те, що є величезна соціальна незадоволеність, у першу чергу, тарифною політикою. Крім традиційних проблем з комунальними тарифами на нас чекає нова проблема - з 1 липня має розпочати роботу енергетичний ринок. Що це означає? Враховуючи, що є певні монополісти на ринку, це - величезний ризик того, що може бути зростання тарифів на електричну енергію. Вони у нас і так зростали, але поки - помірковано. Оскільки люди незадоволені, чекають зовсім іншого – щоб зменшили тарифи, а тут такий "подарунок". Безумовно, я не виключаю, що це може вдарити і по новому президенту, але це буде і чинником роздратування людей.

Поки ще чинний прем'єр-міністр Гройсман каже, що вони будуть вирішувати цю проблему через компенсації, як це було з ціною на газ. Але у нас і так зараз із бюджету йде більше третини коштів на виплату компенсації ціни на газ, комунальних тарифів, електроенергії, тобто на субсидії. Тут - схожа ситуація. На мій погляд, треба шукати інші шляхи вирішення цієї проблеми. Вже є варіанти - і відкласти введення цього ринку на півроку, до осені, щоб трошки підготуватися і знайти більш серйозні, можливо, антимонопольні інструменти, щоб не було нового подорожчання тарифів, у даному випадку - електричної енергії.

- Генеральний прокурор Юрій Луценко – єдиний, хто сказав, що не піде у відставку.

- Тут ще ось у чому проблема: складна процедура звільнення. Непросто поміняти, навіть якщо президент цього хоче. Генпрокурора, якщо не помиляюсь, призначають на 7 років, Луценко став у нас генпрокурором у 2016 році, трохи пізніше Гройсмана, якого тоді затвердили на посаду прем’єр-міністра. Ситуація суперечлива: з одного боку, є запит на те, щоб поміняти генпрокурора, а от які шляхи звільнення? Є варіант, коли депутати збирають підписи, і процес іде. Наскільки я знаю, Єгор Соболєв збирає підписи, і його колеги теж намагаються. Але треба зібрати 150 підписів, тоді Верховна Рада може проголосувати за звільнення прокурора.

Якщо президент спробує, то йому треба чітко обґрунтувати, чому він хоче звільнити генпрокурора. Найкращий сценарій – він був застосований, до речі, коли Луценко змінив Шокіна, - Шокіна переконали написати заяву про звільнення. А Луценко не хоче писати заяву…

Насправді, він обіцяв: "йде президент - я теж йду, не буду триматися". Зараз – змінив свою позицію, і це не зовсім політкоректно. Але, до речі, Коломойський підтримує Луценка! Це щодо теми, наскільки Коломойський впливає на Зеленського: у президента хочуть змінити генпрокурора, а олігарх, навпаки, публічно каже, що в нього з Луценком добрі стосунки, він хоче, щоб Юрій Віталійович залишився.

Ситуація суперечлива, тому що запит на оновлення, який обіцяли втілити новий президент і його команда, передбачає, що треба поміняти генпрокурора. Аваков і Коломойський хочуть, щоб новий президент домовився з Луценком. Поки - це проблема.

Мій прогноз - проблему з Луценком буде вирішено зараз, або його поміняють після парламентських виборів, на яких, думаю, склад Верховної Ради дуже сильно зміниться, і найімовірніше, партія нового президента матиме більшість. Треба буде шукати партнерів по коаліції, і думаю, деякі інші нові політичні сили, які зайдуть до Верховної Ради, теж підтримують звільнення генпрокурора.

- Я чула таку думку, що Коломойський дуже боїться втратити вплив на Зеленського, щоб він не став самостійним. Подейкують, що під час голосування у Верховній Раді якраз він і підлаштував ситуацію так, щоб депутати не проголосували за зміну виборчого законодавства. Чи дійсно олігарх, якого називають головним бенефіціаром нового президента, готовий на все, аби не втратити вплив на нього?

- Ви правильно звернули увагу на цю проблему. Вона дуже неоднозначна, тому що ми зараз бачимо, що Зеленський, і навіть Богдан - там теж досить неоднозначна ситуація і в юридичному, і в політичному сенсі - не є маріонетками Коломойського. Вони працюють у власних інтересах кожен - і Коломойському це не дуже подобається. Він хоче впливати на ситуацію.

Тут парадокс: нібито він підтримував Зеленського на виборах, ми бачили це і на каналі "1+1". А що далі сталося? Коломойський не приховує, що в нього дуже близькі відносини, і він, я цитую: "Консультує Хомутинніка і людей з партії групи "Відродження". Саме ця група спочатку пообіцяла підтримати зміни до виборчого законодавства на зустрічі у Зеленського, а потім - жодного голосу не дала, і група "Воля народу" жодного голосу не дала за відповідні законодавчі зміни. Якби Коломойський хотів допомогти, якось вплинути, тоді вони б мали проголосувати. Це, якраз, індикатор того, що дійсно йде дуже специфічна, цинічна гра, і такі голосування, думаю, і Коломойський на них впливав, імовірно - це спосіб примусити Зеленського до переговорів, до якихось "договорняків", якихось поступок. Думаю, що навряд чи це відбудеться.

Те, що зараз відбувається - свідчить, що і сам Зеленський, і більша частина його команди діють зовсім інакше. Ми бачили антисистемного кандидата, зараз ми бачимо антисистемного президента, який іде всупереч системі, її правилам. Тут є певні проблеми, тому що деякі рішення не вписуються в юридичні стандарти, юридичні канони, і виникають юридичні протиріччя. Юристи будуть з'ясовувати у судах, інших інстанціях, якось врегульовувати цю проблему, але, на відміну від Порошенка, від Ющенка, і навіть на відміну від Януковича, представники нової влади діють антисистемно. Це дає певні результати, але і провокує серйозні конфлікти, серйозні протиріччя.