Довгоочікувана зустріч “нормандської четвірки”, яку українське суспільство оточило різнополярними очікуваннями, вже позаду. Всьому світу тепер належить розбиратися, про що ж домовилися лідери України, Франції, Німеччини та Росії. "Апостроф" спробував підвести підсумки резонансної зустрічі та дізнатися, “зраду” чи “перемогу” привіз нам із Парижа президент Володимир Зеленський.
Домовленості заради домовленостей
Новообраний президент доклав усіх зусиль, аби в присутності лідерів Німеччини та Франції зустрітися з "повелителем" Кремля. І в значної частини українського суспільства сформувалися побоювання, що на довгоочікувану зустріч Володимир Путін приїде тільки з однією метою — прийняти капітуляцію України. Як наслідок, від української влади публічно вимагали оголосити “червоні лінії”, за які неможливо відступити.
В той же ж час експерти більш стримано оцінювали перспективи переговорів “нормандської четвірки” та застерігали від надмірних очікувань, як негативних так і позитивних. І ось, нарешті, саміт відбувся. І ми всі маємо змогу отримати відповідь на питання, що виграла, а що програла Україна?
На брифінгу, присвяченому підсумкам зустрічі, лідери “нормандської четвірки” повідомили всьому світу, що до Нового Року мають здійснити обмін полоненими, розвести війська ще на трьох пунктах лінії розмежування, досягти загального та всеохоплюючого припинення вогню, а також “зробити все можливе” для наближення виборів на Донбасі. Наступна зустріч “четвірки” має відбутися за 4 місяці.
“Як і очікувалося, всі сторони перемовин вирішили зосередитися на збільшенні взаємної довіри. Розширення зон розведення військ, обмін полоненими, нові пункти пропуску, розмінування — всі ці заходи досить легко здійснити і вони дають негайні результати для цивільних осіб. І при цьому не несуть великих політичних витрат для обох сторін. Однак практичні деталі виносяться на майбутні переговори. Як і найважливіша тема: формулювання політичних аспектів мирного врегулювання на Донбасі” - зазначив у розмові з “Апострофом” французький дослідник східноєвропейської політики Ульріх Буна, автор книги "Гібридна війна в Україні. Які перспективи?".
Кожна сторона залишилася на своїх позиціях
Всі ці більш-менш практичні рішення були викладені в підсумковому комюніке зустрічі, де сторони також “висловили інтерес” у погодженні рішень “нормандської четвірки” та Мінської контактної групи та “висловили переконання”, що необхідно імплементувати так звану "формулу Штайнмаєра". Але, те, що на підсумковій конференції слова Путіна прямо суперечили висловам Зеленського та Меркель, свідчить про те, що кожна сторона залишилася "при своїх", а Володимир Зеленський, попри всі побоювання, втримав головні переговорні позиції.
Зокрема було помітно, що під час брифінгу Володимир Зеленський наголосив на неприпустимості федералізації та на тому, що Україна залишається унітарною державою. Натомість Володимир Путін підкреслив необхідність прийняття закону про особливий статус ОРДЛО, імплементація якого, по суті, і є федералізацією. Це свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо цього важливого питання, а значить Володимир Зеленський не перетнув "червону лінію".
З іншого боку і позиції Путіна залишилися непохитними. За великим рахунком, головний підсумок політичної частини зустрічі можна окреслити двома словами - домовились домовлятися, але той факт, що діалог відновлено - вже великий плюс.
“Кожна сторона озвучувала на брифінгу своє бачення ситуації. За умовами міжнародного права, кожен лідер несе відповідальність лише за свої слова, а виконання пунктів комюніке доволі легко можна уникнути. Хоча, звісно, їх ігнорування зробить організацію наступної зустрічі менш реальною”, - зазначив у розмові з “Апострофом” політичний консультант Ярослав Божко.
Не давали спокою наміри Росії пов’язати переговори з врегулювання конфлікту на Донбасі з питанням газового транзиту. Від такого об’єднання тем експерти застерігали українську владу. Тим не менш, в Париж полетіли як українські, так і російські газовики та енергетики. Але нічого конкретного і тут не вдалося досягти, якщо судити з того, як Володимир Путін розповідав віршики про дешевий російський газ і знову поманив українців 25% знижкою. Головний висновок і на цьому фронті - сторони домовились домовлятися.
“Нічого поганого в тому, що нормандський майданчик був використаний для переговорів з “газового” питання немає. Адже саміт відбувся не просто у форматі зустрічі лідерів, а зустрічі делегацій, в складі яких були представники "Нафтогазу" та "Газпрому". Тим паче, що нічого конкретного досягти не вдалося, і переговори триватимуть”, - підтвердив думку директор Єдиного координаційного центру “Донбас” Олег Саакян.
Стриманий оптимізм
Перед візитом до Парижу на вулицях українських міст, зокрема в Києві, зібралися люди, аби застерегти Володимира Зеленського від "капітуляції". Зокрема вони влаштували цілодобову варту біля будівлі Офісу президента. Як повідомив кореспондент “Апострофу” з місця подій, протестувальникам сподобалася поведінка та заяви Зеленського. Багато хто зітхнув з полегшенням. Слова президента про те, що "Крим - це Україна" натовп зустрів схвальними вигуками. Так само оцінили і натяки президента на значимість маніфестацій у Києві під час підсумкового брифінгу. Втім суспільний тиск на президента поки що нікуди не зникне.
Подібна ситуація є цілком логічним наслідком “наелектризованості” українського суспільства та надмірних очікувань від нової влади. Що, втім, не применшує загального позитиву від результатів зустрічі у “нормандському форматі”. Адже відсутність результату в даному випадку — це теж результат. Оцінюючи загалом вдалу роботу української делегації, експерти, втім зазначають, що довгий шлях до миру тільки розпочався і далекосяжні висновки робити ще зарано.
"Зустріч пройшла за доволі позитивним сценарієм для України. Але в політичному плані результати просто мізерні. По суті, окрім повернення “нормандської четвірки” як дипломатичного формату вона не принесла нічого. І ситуація, коли кожна сторона по-своєму бачить Мінські домовленості та "формулу Штайнмаєра", залишається актуальною. Росія не йде на ті умови, які були б хоч якось прийнятні для України, і фактично пропонує нам “боснійський сценарій”, - пояснив Ярослав Божко.
На думку Олега Саакяна, пункти підсумкового комюніке не витримують перевірки на обов’язковість їхнього виконання. Адже сам Зеленський наголосив на тому, що пункт про припинення вогню за останні роки неодноразово зривався. А шлях до реалізації інших пунктів теж може бути тернистим. “Поки немає узгоджених списків утримуваних та механізму обміну, рішення Н4 — не більше, ніж заява про наміри. У Росії є всі засоби для затягування процесу, виставлення додаткових умов, тощо. І Україна не отримує жодних гарантій, адже не існує відповідальності за невиконання цієї домовленості. Домовленість щодо розведення військ лише в трьох пунктах, а не по всьому фронту, також свідчить про неготовність Кремля перейти до реального завершення україно-російської війни”, - пояснив “Апострофу” Олег Саакян, .
Європейські експерти, теж стримано оптимістичні у своїх висновках. “Прориву, як очікувалося, немає, але є маленькі кроки у правильному напрямку. Втім, всі важкі теми залишаються на потім, і до початку припинення вогню про політичне врегулювання не йтиметься”, - зазначив Ульріх Буна.
