Президент Володимир Зеленський 13 грудня подав у Раду законопроект про внесення змін до Конституції в частині децентралізації. При цьому експерти застерігають, що зміна системи адміністративно-територіального устрою та введення посади префектів може надати президенту практично необмежену владу, яка не має ніякого відношення до децентралізації. Про ризики цієї реформи і чим вона відрізняється від пропозицій Петра Порошенка, а також про ефективність роботи уряду Гончарука і можливого нового прем'єра в інтерв'ю "Апострофу" розповів політолог ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО.

- Володимир Зеленський вніс до парламенту зміни до Конституції в частині децентралізації. Опозиція каже про те, що це шлях ледь не до федералізації України. Також говорять і про те, що у нас буде чергова "зрада" від влади.

- Про "зраду" говорять усі. Найсмішніше, що з критикою законопроекту Зеленського виступають депутати від "Європейської солідарності" Петра Порошенка, хоча законопроект Зеленського дуже значною мірою збігається із законопроектом Петра Порошенка 2015 року. Там є деякі відмінності, але щодо повноважень, наприклад, префектів, і щодо цілої низки інших позицій там багато спільного.

Є принципова відмінність. У Порошенка теж була норма про особливий статус ОРДЛО. Тоді це також було компромісом, але це категорично не сприймалося, і, як ми пам'ятаємо, призвело до трагічних подій під Верховною Радою. У Зеленського від цього взагалі відмовилися.

У принципі, сам цей законопроект зумовлений декількома причинами. Наскільки я чув, перша версія законопроекту з'явилася десь в жовтні, але вирішили з тактичних міркувань почекати до саміту лідерів "нормандського формату". Тому що позиція Зеленського була така: замість особливого статусу ОРДЛО - децентралізація для всіх. Мабуть, були надії, що в Парижі вдасться домогтися визнання цієї позиції, і тоді вже можна голосувати.

Але в Парижі цю тему майже не обговорювали, наскільки я розумію, а тягнути далі вже немає сенсу. І у Зеленського процес конституційних змін запустили, тому що, так чи інакше, будуть використовувати цей законопроект як аргумент на переговорах і в Мінську, і в "нормандському форматі". Був ще один мотив: якомога швидше провести конституційні зміни щодо децентралізації і використовувати це як привід для дострокових місцевих виборів. План був такий - у першому читанні проголосувати восени або в кінці року...

- Відправити до Конституційного суду.

- Спочатку до Конституційного суду, потім встигнути на цій сесії проголосувати в першому читанні, а на наступній сесії, десь кінець лютого-березень, проголосувати в другому читанні, вийти на дострокові місцеві вибори в травні чи в червні. Але цей план вже відкладений, він не працює.

- Чому, на вашу думку, цей план змінився?

- Декілька причин. По-перше, були у низки гравців, зокрема, у президентської команди, амбіції щодо Києва - вийти на дострокові вибори в Києві. Були ще амбіції щодо Харкова та Одеси. Але стало очевидним десь уже в кінці жовтня - початку листопада, що стосовно Києва все набагато складніше, і немає гарантії виграти вибори. Плюс виник внутрішній плюралізм, різні інтереси, які вступили в суперечність один із одним. Щодо Харкову та Одеси - немає конкурентоспроможних кандидатів і є ризики, що ті, на кого поставлять, будуть люди не Зеленського, а деяких кланів місцевих, як в Одесі, наприклад. І за термінами вже не виходило. Тому вирішили відкласти цю затію. З'явилася більш прагматична позиція - вибори відбудуться вже в кінці року.

Апостроф / Дмитро Олійник

І наступний мотив - ми бачимо, що у президента все-таки намагаються вибудовувати якийсь новий каркас системи держуправління. Оскільки процес децентралізації запущений, ця реформа сприймається позитивно.

- Я правильно вас розумію, це вертикаль Зеленського зараз?

- Паралельно реалізується адміністративна модель децентралізації, тобто замість інституту місцевих державних адміністрацій створюються виконкоми місцевих рад. Це адміністративна децентралізація. Але експерти в 2015 році і пізніше говорили, що є ризики, особливо після подій 2014 року, що якщо децентралізація буде безконтрольною, неврівноваженою, то ми можемо отримати ефект розповзання країни або, як ще кажуть, феодалізації країни - появи різних місцевих вотчин, а вплив центру різко знизиться. Із точки зору інтересів національної безпеки, це дуже ризиковано. Тому потрібен запобіжник. І ось таким запобіжником є інститут префектів.

Але оскільки у Зеленського де-факто вибудовується система президентського правління, то, звичайно ж, цю вертикаль вони підпорядковують президенту. До того ж тут є дуже сильний аргумент. Головна функція префектів - це контроль за дотриманням Конституції на місцях. А хто у нас гарант Конституції? Президент.

- Минуло 100 днів роботи уряду. Яке політичне майбутнє Кабінету міністрів Олексія Гончарука?

- Ось, хто приходить в уряд? Це вже досвідчені менеджери, не завжди, але часто, і які, як правило, отримували чималу зарплату. І тут вони приходять - зарплата відносно низька, набагато нижче, ніж вони раніше отримували. Я навіть сам чув від деяких міністрів, мовляв, я "поволонтерю" рік, тому що далі - який мені сенс? У мене сім'я, мої близькі звикли відпочивати за кордоном і так далі. Вони звикли до певного рівня життя, тобто матеріального стимулу не було. Проблему намагалися вирішити і раніше, але так і не вирішили. Я думаю, що цим треба займатися, інакше ми сильних управлінців у виконавчу владу не залучимо.

Що стосується майбутнього уряду та окремих міністрів. Очевидно, що не всі міністри пройдуть випробування на ефективність. Ось Зеленський говорив, що приблизно до Нового року він дає їм можливість попрацювати, а потім буде оцінювати їхню роботу. Я думаю, що в січні, після новорічних свят розпочнеться аудит роботи окремих міністерств. Мало хто знає, але оскільки зараз сучасний менеджмент, кожен міністр ще заздалегідь сформулював КРI - критерії, індикатори оцінки своєї роботи. Але ці індикатори є і в Офісі президента. Ось, вони і будуть оцінювати, як попрацював той чи інший міністр.

Думаю, що частина міністрів - у зоні ризику, і можуть, швидше за все, самостійно піти. Когось можуть звільнити, але, швидше за все, процес буде йти у форматі добровільної відставки. Це можливо. Поки, думаю, це будуть поодинокі випадки. Сам Гончарук - теж у зоні ризику, але не відразу.

Ось, до речі, останні події - участь у переговорах у Парижі міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, потім його знаменита прес-конференція у справі Шеремета - відразу ж дали поштовх чуткам про те, що у Авакова є амбіції на прем'єрство. Тобто він не просто вирішує питання про те, щоб залишитися на своєму посту, бо було багато чуток, що він працює тільки півроку, а потім його замінять. Тепер вже з'явилися чутки про те, що його статус може підвищитися до прем'єр-міністра. Правда, це сприймають неоднозначно. Але для Гончарука це ще один індикатор того, що його позиції не дуже сильні, і якщо йому не вдасться ефективно виконувати настанови президента щодо залучення інвестицій, щодо прискорення зростання економіки, щодо земельної реформи, то тоді ризики його відставки досить великі.

Володимир Фесенко: "У Авакова є амбіції на прем'єрство"Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

Хоча за Конституцією, парламент не може до кінця серпня цей уряд звільнити, оскільки затвердив програму уряду. Однак завжди можливий варіант добровільної відставки. Тому ось цей сценарій - спочатку часткової ротації в складі уряду, а потім, може, навіть заміна прем'єр-міністра, - я думаю, цілком імовірний.

До речі, зазначу ще один важливий момент про Авакова. Я думаю, що посада прем'єра далеко не гарантована для нього, але він підвищує ставки. У чому тут проблема з Гончаруком, з урядом? Прийшли молоді хлопці, недосвідчені, і певні слабкості в роботі цього уряду природні. Аваков - один із двох міністрів, який мав досвід роботи, причому політичний досвід у нього вже величезний, а в уряді він працює з 2014 року.

- Пережив вже двох прем'єр-міністрів.

- Так. Може пережити і третього, в політичному сенсі. Але оскільки всі пам'ятають, що за часів Порошенка Аваков був іншим паралельним центром влади, я думаю, що в команді Зеленського цього ніхто не хоче, тим більше, вони вибудовують президентську вертикаль. Саме ця занадто велика схильність Авакова до того, щоб бути паралельним центром влади, самодостатньою фігурою у владі - це буде істотно знижувати його шанси на прем'єрство. Тому що може бути ризик запрограмованого конфлікту, ось як свого часу про Саакашвілі говорили.

Говорили, що пост глави Одеської ОДА Саакашвілі, який був президентом Грузії, явно розглядає як тимчасовий, він хоче більшого, і неминучий конфлікт із Порошенком як президентом. Так і сталося: виник спочатку конфлікт із прем'єром Яценюком, а потім і з самим Порошенком. Тут може бути схожа історія. Зараз Аваков - союзник для Зеленського, одна з його опор, але якщо він стане прем'єр-міністром, то він мимоволі почне перетягувати управлінську ковдру на себе, а це створить суперечність з президентською командою, з самим президентом. Тому тут є ризики і тому я трошки скептично ставлюся до його шансів на прем'єрство.