2020-й рік пішов в минуле. Він точно запам'ятається нам чималою кількістю потрясінь, більшість з яких пов'язана з епідемією коронавіруса. Але що чекає Україну в 2021-му? "Апостроф" підготував десять прогнозів щодо того, чим може відзначитися українська політика в наступні 365 днів.
Україна знову поміняє прем'єр-міністра
Цілком можливо, що в Новому році в Україні з'явиться новий прем'єр-міністр. Денис Шмигаль так і не вибив з Верховної Ради річний імунітет від вотуму недовіри, а чутки про те, що главу уряду можуть відправити у відставку витають вже далеко не перший місяць. До того ж намагання протягнути на посаду першого віце-прем'єр-міністра Юрія Вітренка схожі на фінал кастингу з пошуку наступного глави Кабміну.
"Я думаю, що у нас все зміниться за принципом: "Прийде весна - треба щось робити". Або Кабінет міністрів міняти, або вибори до Верховної Ради проводити. Подивимося, хто ще буде наступним прем'єр-міністром. Я вважаю, що Вітренко - він спокійний ", - розповів "Апострофу" політтехнолог Дмитро Фіщенко.
Втім, поки є великі сумніви стосовно того, що Верховна Рада затвердить Вітренка в якості повноцінного міністра енергетики та першого віце-прем'єра - попереднє голосування нардепи провалили, а після того, як Кабінет міністрів фактично плюнув на думку парламенту, призначивши Вітренка виконуючим обов'язки, його кандидатура користується набагато меншою підтримкою.
Як розповів один із співрозмовників "Апострофа" у фракції "Слуга народу", там теж незадоволені рішенням щодо Вітренка. "Не зовсім зрозуміло, навіщо було його призначати через голову. Якщо вже не вийшло призначити голосуванням через Верховну Раду, то може варто було подумати над іншими варіантами? Тим більше, що наш в.о. міністра міцно асоціюється самі знаєте з ким, а тепер ще й це рішення щодо підняття тарифів".
Йдеться про рішення Кабміну скасувати пільговий тариф на електроенергію з 1 січня, що призведе до підвищення тарифів. Сам Вітренко пояснював такий крок тим, що без цього підвищення "Енергоатом" продавав би електроенергію собі в збиток.
"Енергоатом - це безпека атомних станцій. З цим не можна гратися", - захищався в.о. міністра.
Як би там не було, але популярності йому цей крок точно не додасть.
Рейтинг Зеленського продовжить падати
Коли ти приходиш до влади - твій рейтинг відразу починає зменшуватися. Це майже закон, і хоча в сучасній історії держав було кілька зворотних прикладів, але це явно не про Україну та Володимира Зеленського.
Чинний глава держави прощається з 2020-м роком, маючи 27% рейтингу (ми пам'ятаємо, з якими показниками він виграв другий тур в 2019 році). Навряд чи в 2021-му Зеленському вдасться серйозно змінити цю тенденцію - для цього глава держави повинен добути зрозумілу та гучну перемогу: повернути Донбас на умовах України, посадити пару-трійку топ-корупціонерів або щось подібне. Імовірність будь-якої з таких перемог вкрай низька.
Володимир Зеленський
Дострокових виборів до Ради не буде, але монобілшість може закінчитися
Очевидно, що дострокові вибори до Верховної Ради вкрай невигідні Зеленському. Знаходити спільну мову з парламентом і власною фракцією президентові поки що вдається, а тому про перевибори краще навіть не згадувати, оскільки з наступним скликанням парламенту главі держави точно буде набагато складніше знайти спільну мову.
Втім, в країні є політичні сили, яким дострокові вибори будуть точно на руку. Передусім, це "Європейська солідарність" Петра Порошенка і "Опозиційна платформа - За життя". Останні нарощують рейтинг і в наступному скликанні точно зможуть розраховувати на набагато більшу кількість місць, а тому спробують розгойдати човен улюбленим методом - організацією масових протестів на кшталт тих, які розгорнулися в грудні в Києві. Як писав "Апостроф", за тим мітингом ФОПів міг стояти саме Порошенко. Можна з упевненістю прогнозувати, що в наступному році таких акцій в Києві та інших містах буде ще більше.
Штормити буде не тільки на вулицях, але й у Верховній Раді. Так звана монобільшість "Слуги народу" все більше нагадує вимушену коаліцію політсил, які не дуже люблять одна одну. Всередині фракції вже сформувалося шість-сім груп, які орієнтуються на різних політичних важковаговиків - від Зеленського і Разумкова до Ахметова і Коломойського. За такими розкладами навряд чи хтось поручиться за те, що монобільшість протримається ще цілий рік, однак навіть у разі її розпаду, Офіс президента матиме можливість зібрати нову коаліцію - і це в будь-якому випадку краще, ніж перевибори.
Кличко та Разумков продовжать приміряти посаду президента
До наступних виборів президента в Україні є ще три роки, однак підготовка до президентської кампанії починається вже зараз. Претендентів на електорат, який поступово відходить від Зеленського, може знайтися чимало і є велика підозра, що багато з тих, хто голосував за Володимира Олександровича в 2019-му році можуть знову спокуситися на "свіже обличчя". Поки що найбільш явними кандидатами на цю роль називають мера Києва Віталія Кличка та спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова.
Зрозуміло, вони не говорять про намір балотуватися, однак дуже схоже на те, що Кличко вже починає роботу щодо виходу на національний рівень - про це свідчать і його поїздки в регіони, і "соціально-орієнтований" бюджет Києва на 2021 рік, і тихі кулуарні переговори з потенційними союзниками на похоронах Геннадія Кернеса.
З Разумковим ситуація набагато делікатніша. Фактично він входить в команду президента, але рейтинги, які публікуються щомісяця, говорять про зростання популярності спікера і падіння прихильності до Зеленського. До того ж сам спікер мимоволі підкидає "дрова", роблячи заяви: "Українською мовою моя посада - голова парламенту, а німецькою - президент парламенту. Отже, принаймні німецькою я трохи президент".
Дмитро Разумков
В таких умовах напруга не може не виникнути, і чим ближче до виборів - тим зростатиме її градус .
"Все шишки падають на Зеленського, хоча олігархічні канали і не створюють навколо нього особливого шуму. Але з самого початку він так себе поводив: "Велике будівництво","це мій прокурор", а "це не моє" і так далі. Водночас Разумков через свою посаду не причетний до чогось особливого, а також не причетний до всіх скандалів, пов'язаних з Офісом президента, "Слугою народу" та Зеленським. Через те, говорячи на вуличному сленгу, йому нічого і не пред'являють", - сказав в ефірі "Апостроф TV" політичний аналітик Віктор Бобиренко.
На переговорах по Донбасу великого зрушення не відбудеться
По суті, в цьому році Україна здобула лише одну вагому перемогу в переговорах по Донбасу - перемир'я все ж працює, жертв стало менше. Однак на цьому все: нова зустріч Володимира Зеленського з Володимиром Путіним так і не відбулася, останній обмін полоненими здійснився ще в квітні 2020-го, наш склад делегації в ТКГ переживав регулярну кадрову чехарду.
Зрозуміло, якусь роль зіграв і коронавірус, який пригальмував процеси, але головна причина полягає в іншому: Росія не хоче випускати з рук козир у вигляді підписаних ще Порошенком Мінських угод, а Київ не хоче їх виконувати, оскільки це явний програш. І немає ніяких підстав припускати, що в 2021-му році ситуація зрушиться з мертвої точки. Учасники переговорів будуть зустрічатися, вести обговорення, сперечатися та обмінюватися пікіровками через ЗМІ. Можливо трапиться парочка скандалів, а ми знову поміняємо частину учасників в ТКГ.
Можливо вдасться домовитися про відкриття ще кількох КППВ на лінії розмежування, розвести збройні сили на двох-трьох ділянках і навіть зробити хоча б два-три обміни військовополоненими, але на щось більше розраховувати не варто.
Олігархи воюватимуть за ресурси
На жаль, за півтора року президентства Зеленського олігархи не тільки не втратили своїх позицій, але й стали сильнішими. Той же Рінат Ахметов протягом всього останього року доволі успішно "доїв" державне підприємство "Енергоатом", отримуючи електроенергію з величезним дисконтом. В цей процес включився Ігор Коломойський, який став активніше заходити в енергетичний сектор і під кінець року спробував отримати зручного для себе главу Міненерго в особі Юрія Вітренка.
Якщо Вітренко вдасться зробити повноцінним міністром та першим віце-прем'єром, то це буде явна невдача для Ахметова, який більшу частину року перебував у привілейованому становищі, завдяки колишньому в.о. керівника Міненерго Ольги Буславець, яку називали близькою до олігарха. Також говорять про те, що відхід з Офісу президента заступника Андрія Єрмака Юлії Ковалів - ще один мінус до впливу Ахметова.
Не виключено, що в наступному році держава виставить на аукціон енергогенеруючу компанію "Центренерго", яку не можуть продати вже п'ять років. Після зміни влади в Україні нею керує топ-менеджмент, який, імовірно, близький до Коломойського. Ходять чутки, що олігарх не проти навіть придбати "Центренерго", але тільки в тому випадку, якщо це буде коштувати недорого.
Олігархи точно не втратять впливу на всі важливі процеси в державі, але може статися перерозподіл сфер впливу. Не варто забувати і про Віктора Пінчука, який має опинитися на коні після приходу до влади в США президента Джо Байдена.
Віктор Пінчук
Тиха війна в ОПЗЖ
У ОПЗЖ дуже хочуть стати новою "Партією Регіонів", яка могла б монополізувати електорат півдня, сходу та півночі. Однак поки що не виходить. Так, політична сила Медведчука-Льовочкіна є найбільшим гравцем на цьому полі, але на цьому "ринку" з'являються нові гравці, що показали і місцеві вибори.
При цьому ОПЗЖ не відрізняється монолітністю, яка була властива біло-блакитним в період їхнього розквіту. Крило Медведчука-Рабиновича активно інтригує проти крила Льовочкіна-Бойка, а перед кожними виборами між ними відбувається загострення відносин через розподіл місць в списках, кількості представників від кожного крила, грошей тощо. Обидва крила поки що якось примудряються домовлятися, але питання в тому, як довго це триватиме?
Ходять чутки, що на наступних президентських виборах Віктор Медведчук бачить себе кандидатом в президенти. Медведчук має телеканали, гроші та надзвичайно впливового кума в Росії, але найбільш рейтинговим представником ОПЗЖ є Юрій Бойко. І це підгрунтя для конфлікту, а можливо й для розколу. Найімовірніше, загострення трапиться ближче до президентських виборів, але про парочку гучних скандалів між лідерами ОПЗЖ ми напевно почуємо.
"Кримська платформа" продовжить розвиватися, але що з цього вийде?
Україна розвиватиме свій проект "Кримська платформа". Досі незрозуміло, чого ж хоче домогтися Офіс президента та український МЗС, але згоду про участь вже підтвердили США, Канада, Великобританія та Туреччина - всі серйозні гравці. Також до неї приєдналися Словаччина і Молдова.
Можна не сумніватися, що протягом 2021-го року склад учасників поповниться, однак перед українськими дипломатами стоятиме титанічне завдання - залучити Росію, яка категорично відмовляється від будь-яких дискусій щодо Криму. Шансів на це не так вже й багато, але без участі РФ розраховувати на будь-яку дієвість платформи буде важко.
"З одного боку, треба щоб влада - МЗС або Офіс президента - пояснили, в чому суть цієї пропозиції. З іншого боку не варто розраховувати, що платформа буде активною навіть у порівнянні з мінським майданчиком, якщо мінський майданчик взагалі можна називати дієвим. Більше питань ніж відповідей ", - відзначав в інтерв'ю "Апострофу" дипломат, колишній міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.
Силовики та борці з корупцією воюватимуть далі
Війни НАБУ, ГПУ, САП, ДБР та інших силових структур - вже стали українською традицією. Поки немає ніяких підстав вважати, що в 2021-му році щось зміниться на краще. Ми напевно станемо свідками кількох гучних кадрових перестановок. Зокрема, під питанням майбутнє генпрокурора Ірини Венедиктової, від якої вимагають перемог на фронті боротьби з топ-корупціонерами. Також під питанням і майбутнє глави НАБУ Артема Ситника, якого підтримує Захід, але цього не завжди вистачатиме. Не виключено, що з ним спробують здійснити той самий фінт, що і з главою КСУ Олександром Тупицьким.
Відкритим залишається питання з наступним головою Спеціальної антикорупційної прокуратури, яка залишилася без повноцінного керівника після відставки Назара Холодницька. Пікіровки в ЗМІ, скандали з прослуховуванням, перекладання відповідальності з одного відомства на інше - все це нікуди не дінеться. Хотілося б, щоб за всією цією гризнею у силовиків залишився час і на боротьбу з корупцією, але щодо цього є великі сумніви.
Київ може зіткнутися з регіонами
Хто точно може бути задоволений 2020-м роком - так це регіональні еліти. Вони загалом успішно пройшли місцеві вибори, зміцнилися і тепер можуть говорити з Києвом з позиції сили.
Втім, Офіс президента явно визнає нові правила гри. Призначення на посаду голови Одеської області близького до Геннадія Труханова Сергія Гриневецького, посилення позицій глави МВС Арсена Авакова в Харкові та рішення поставити головою Дніпропетровської області Валентина Резніченка, який вважається дружнім до Бориса Філатова, демонструє бажання центру шукати спільну мову з місцевими лідерами.
Однак наскільки міцною виявиться ця конструкція? Щодо цього є певні сумніви. А якщо справи з економікою в Україні погіршуватимуться - потрібно буде шукати винних, а це значить, що всіх собак напевно повісять на Київ. Але там теж не мовчатимуть і ми отримаємо загострення конфлікту.
