Уже сьомий рік поспіль Україна перебуває в підвішеному стані, оскільки європейський вибір начебто зроблено, але Євросоюз для нас і досі - "там". Незважаючи на те, що представники ЄС регулярно критикують якість українських реформ, буде справедливим зазначити, що Україна виконує значну частину взятих на себе зобов'язань в рамках асоціації з Євросоюзом. Однак поки що, крім "втішних призів" членство в ЄС не видніється навіть на горизонті. І це не дивно, адже в самій угоді про асоціацію з ЄС перспектива членства України відсутня, а умови його ратифікації безпосередньо вказують, що ані членства, ані кандидатства, ані значущої фінансової допомоги Україна від ЄС не отримає. "Апостроф" розбирався, хто за це відповідає, і до чого тут Харківські угоди, про які не так давно згадала влада.
11 березня Рада національної безпеки і оборони доручила СБУ перевірити, чи була держзрадою ратифікація 236 народними депутатами в 2010 році "Харківських угод".
"У 2008 році РНБО було ухвалено рішення... протягом 2 місяців Кабінет міністрів повинен був запропонувати законопроект, який регулював питання виходу Чорноморського флоту РФ в 2017 році. На жаль, законопроект не був розроблений і ми вважаємо, що це була перша цеглина, яка далі почала руйнувати всю систему нашої безпеки і призвела до того, що в 2010 році з'явилися так звані Харківські угоди, які в безпрецедентно короткий проміжок часу (через 4 дні після підписання їх у Харкові) був ратифікований депутатами Верховної Ради", - сказав Данилов.
Варто зазначити, що крім нардепів, які затвердили своїм голосуванням угоди, були ті, хто, власне, відповідав за їх підготовку в МЗС. Ці ж люди відповідали згодом і за підготовку Угоди про асоціацію з ЄС, яку так і не підписав Віктор Янукович у Вільнюсі, тим самим спровокувавши Майдан. Більше того: вони ж після Майдану, захоплення Криму Росією і початої нею війни на Донбасі, готували Мінські домовленості, наслідки яких Україна "відхаркує" вже сьомий рік.
У цьому відношенні дуже важливою стала заява радника керівника Офісу президента щодо антикризових комунікацій Михайла Подоляка. Він поділився своїми спостереженнями про те, що люди, яких зараз називають активними прихильниками членства України в ЄС, були архітекторами згаданих "Харківських угод", які по суті спростили Росії анексію Криму в 2014 році.
"... Але скромно зауважу, що саме в той самий час - у квітні 2010 року - в статусі заступників міністра закордонних справ працювали відразу три... махрових жлобенка, що вважаються нині стовпами агресивного медіа/колективу Порошенка - Єлісєєв, Клімкін, Чалий. Ще раз по складах для бездоганно обдарованих - саме ця "велика трійка" в січні-квітні 2010 року, коли оперативно і розроблявся "васалітет для України", домінувала в МЗС. З усіма наслідками, що випливають... (маються на увазі Харківські угоди - "Апостроф")", - написав Михайло Подоляк на своїй сторінці в Facebook.
Якщо абстрагуватися від своєрідної манери викладу і застосовуваних Подоляком епітетів, то по суті ми маємо справу із заявою чиновника, яка виходить далеко за рамки поста в Facebook, а порушує дуже серйозні питання. Костянтин Єлісєєв був радником Януковича і разом з тодішнім заступником міністра закордонних справ Павлом Клімкіним вів переговори щодо Угоди про асоціацію, навколо не підписання якого розгорівся Майдан та загинули люди в Києві. Таким чином, Клімкіна та Єлісєєва можна назвати частково відповідальними за "міну", підкладену під українську державність Харківськими угодами, а також за сумнівну якість підготовки Угоди про Асоціацію з ЄС, про що мова піде нижче.
У цілому виникає кілька важливих питань: як могло статися, що команда Януковича так безболісно перекочувала на ключові позиції в команду Порошенка? Яка відповідальність цієї команди за вельми "сиру" Асоціацію з ЄС, а також Харківські угоди, які багато в чому дозволили росіянам окупувати Крим? Це і є питання, на які СБУ та інші служби після рішення Радбезу повинні дати відповідь.
Російські військові в Криму
"Безперспективна" євро-асоціація
Єлісєєв і Клімкін перебували в складі тих топ-чиновників МЗС, які готували текст договору про Асоціацію України з ЄС. За словами одного з учасників переговорів, особисто Єлісєєв наполіг на "обміні" з ЄС, тобто усуненні всіх положень про перспективу членства України в ЄС в обмін на слово Асоціація в назві.
Разом з Клімкіним вони не відстояли українську позицію на переговорах з ЄС, адже умови Асоціації, як стверджують експерти, були невигідними для нашої країни. Держава в особі переговірників не добилася належного доступу до ринку послуг ЄС, адекватної фінансової допомоги, підтримки в сфері безпеки. Замість цього ми отримали обмежені квоти на більшу частину українського експорту в ЄС і повний доступ до нашого ринку з боку європейських держав.
Більше того, архітектори Асоціації з нашого боку за власною ініціативою взяли таку кількість зобов'язань перед ЄС, що мине дуже багато часу, поки Україна їх виконає.
Яскравий приклад: одним з пунктів угоди з ЄС є приведення технічних регламентів виробництва продукції в Україні до європейських норм. Тобто, протягом десяти років з початку дії Асоціації наша країна зобов'язана повністю відмовитися від старих, що збереглися ще з радянських часів, способів виробництва. Але процес переходу передбачає купівлю тільки такого обладнання, яке відповідає європейським стандартам, але коштує дуже недешево. Крім того, потрібно наймати європейські компанії, які це обладнання встановлять, навчать персонал. Тобто, перехід на нові правила виробництва вимагав солідних інвестицій в модернізацію потужностей, а підписана Україною Угода про зону вільної торгівлі з ЄС зовсім не означає, що європейці прагнуть купувати українські товари. А з огляду на нинішню структуру українського експорту в ЄС, в якій левову роль займає агропродукція, стає і зовсім незрозуміло, навіщо нам обмеження для постіндустріальної Європи? Адже українські літаки на європейських авіалініях, локомотиви на на залізницях ЄС, або турбіни на європейських енергооб'єктах ми якщо і побачимо, то дуже нескоро.
Виникає питання, чому українські переговорники просто з усім погоджувалися - може, тому що добре знали, що Янукович нічого не збирався підписувати, і тому і сенсу щось захищати немає, або ж мали інші цілі - СБУ має розібратися.
Тому що результати угоди - перед нами. Після зникнення існуючих бар'єрів на Україну очікувано хлинула імпортна продукція. Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу України в 2018 році, наступному після вступу в силу асоціації, склало $ 5,83 млрд, що в 2,3 рази гірше за показник 2017 року. У зовнішній торгівлі товарами, за даними Держстату, дефіцит в 2018 році виріс на 54,5% - до $ 9,8 млрд.
Тим часом ЄС відгородився від наших проблем і згадує про воюючу Україну, коли санкції проти РФ вигідні щоб провчити неслухняну Москву і показати, що ЄС замість включення України в процес розширення хоча б щось робить
Усе це призвело до глухого кута, в якому наша країна перебуває вже сім років. Справедливим буде зазначити, що в Євросоюзі були сили, які наполягали на тому, щоб не прописувати Україні перспективу членства, щоб не зв'язувати себе ніякими зобов'язаннями.
"ЄС вирішили вчинити з Україною, так само, як і з Туреччиною, чи то пак "тримати моркву на відстані": за членством ЄС женуться, і начебто воно вже близько, але все ніяк не вдається отримати його. У Євросоюзу немає політичної готовності формулювати перспективу членства України, навіть в значно менших і ослаблених формулюваннях як раніше, так і зараз", - поділився думкою екс-міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.
Президент України Володимир Зеленський і Голова Європейської ради Шарль Мішель
Буферна Україна
На думку експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Ігоря Петренка, той факт, що угоду про Асоціацію України з ЄС було прописано без перспективи членства в Євросоюзі, очевидно, було зав'язано на позиції Росії і на можливості ескалації конфлікту.
"Путін ще в 2008 році говорив, що Україна якщо вступить до ЄС, то без Криму і східно-українських земель. У Європі не хотіли ескалації конфлікту. Водночас той факт, що положення про перспективи членства в Євросоюзі не були прописані, навряд чи є кримінально-караною дією. З точки ж зору політичної оцінки, колишня українська влада вже її отримала. На виборах українці сказали своє слово: Порошенко не став президентом вдруге, а БПП вже взагалі немає - є тільки "Європейська солідарність", від якої в нинішнє скликання Верховної Ради пройшло в три рази менше депутатів", - розповів "Апострофу" експерт МЦПД Ігор Петренко.
У зв'язку з цим виникає логічне запитання: якщо ситуація з постійним ризиком ескалації з боку Росії все ще актуальна, а Євросоюз все ще не готовий прийняти Україну до своїх лав, то на що залишається сподіватися нашій країні, перебуваючи в такому підвішеному стані?
Не до нас
У цілому, на думку політолога-міжнародника Миколи Капітоненка, для того щоб Україна вступила в ЄС, потрібен правильний історичний момент, коли Євросоюз буде сам готовий до розширення.
"Потрібен історичний момент, в якому б сприятливо зійшлися дуже багато обставин. Якщо такий момент настане, то незалежно від формулювань в договорах, таке рішення буде ухвалено ЄС. Але поки для цього немає передумов, а Україна залишається важливим сусідом і партнером Євросоюзу, але не більше того", - зазначив експерт в коментарі "Апострофу".
"Справа в самій Європі. Євроінтеграція розвивається хвилями, коли залучення нових учасників веде до перетворень всередині розширеного ЄС, де знаходяться нові точки рівноваги в економіці, політиці, соціальних стандартах, ідеологіях. Крім того, розширення провокує і своїх супротивників, аж до виходу з ЄС, як це було у випадку Великобританії. Як тільки ці процеси виходять на рівень рівноваги, виникають передумови для наступного розширення. Тому що логіка функціонування ЄС, вона все-таки полягає в тому, щоб інтеграція розширювалася і поглиблювалася на нові сфери і ринки. Але зараз наслідки останнього розширення - занадто масштабні, утворилося занадто багато різних дисбалансів. Євросоюз сам сьогодні не готовий до розширення. Ось коли така готовність з'явиться, то для ЄС не буде важлива думка Росії про це, тоді ж відійдуть на другий план якісь недоліки України. Наприклад, так було в ситуації з Болгарією і Румунією, в яких була і корупція, і бідність, але момент був відповідний для ЄС. А для нас поки що такий момент не настав", - вважає експерт Микола Капітоненко.
Нові пісні про старе
Під час візиту до Німеччини прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив в інтерв'ю Handelsblatt, що Україна розраховує стати членом Європейського Союзу через 5-10 років. "Україна готова стати членом ЄС - ми до цього прагнемо якомога швидше. Багато українців віддали своє життя у війні з Росією за цю ідею. Нашим бажанням є в проміжку від 5 до 10 років стати членом ЄС. Це, звичайно, залежить не тільки від нас, а від 27 інших країн", - сказав Шмигаль.
Він назвав дві причини, через які ми досі не перебуваємо в ЄС. Одна з них полягає в тому, що Україна досі не відповідає європейським стандартам. "Але ми впевнені, що досягнемо значного прогресу, не в останню чергу завдяки діджіталізаціі. По-друге, в ЄС також є країни, які скептично ставляться до подальшого розширення ЄС", - сказав Шмигаль.
Схоже, прем'єру просто нікому розповісти про реальну ситуацію з євроінтеграцією нашої країни. А можливо, Денис Анатолійович - і сам з команди Єлисєєвих-Клімкін, які завели країну в глухий кут. Звичайно, у багатьох українців виникає питання, чи зможе наша країна за 10 років стати членом ЄС, як про це говорить Шмигаль? З урахуванням відсутності будь-яких письмових гарантій (за що потрібно подякувати тодішнім керівникам українського МЗС) - шансів у України опинитися в Євросоюзі практично немає.
