МЗС Російської Федерації, 17 грудня, оприлюднило проекти двох документів щодо "забезпечення правових гарантій безпеки з боку США та НАТО". Усі вони зводяться до того, щоб не допустити розширення НАТО на схід та включення України до складу Альянсу. Обидва документи складені таким чином, що їх принципово неможливо виконати, навіть якби в НАТО спробували це серйозно обговорити. Що станеться після того, як усі ініціативи Кремля будуть відкинуті?
У п'ятницю, 17 грудня МЗС РФ оприлюднило проекти договору між Російською Федерацією та США про гарантії безпеки та угоди про заходи забезпечення безпеки РФ та держав-членів НАТО. Повідомляється, що обидва документи вже передані американській стороні. Лейтмотивом російських ініціатив є недопущення розширення НАТО на Схід та відмова від прийняття до складу Альянсу України. Заборона на включення України до НАТО міститься у ст.6 проекту угоди між Росією та Альянсом, а також у ст.4 договору між РФ та США, яка складена доволі вигадливо. Зупинимося на ній докладніше.
У ст. 4 зазначено, що Росія та всі учасники угоди, які були станом на 27 травня 1997 року державами-членами НАТО, відповідно, "не розміщують свої збройні сили та озброєння на території всіх інших держав Європи на додаток до сил, розміщених на цій території за станом на 27 травня 1997 року".
Нагадаємо, що саме 27 травня 1997 року в Парижі було підписано основний акт про взаємини між Росією та НАТО. У рамках цього документа, серед іншого, створювалася Рада Росія – НАТО, підтверджувалася участь Росії у програмі "Партнерство заради миру", а також декларувалося, що РФ та Альянс не розглядають один одного як противники. Після 27 травня 1997 року відбулося кілька хвиль розширення НАТО, в ході яких членами Альянсу стали 14 держав, включаючи Польщу, Чехію, Болгарію, Румунію, країни Балтії, Угорщину, Словаччину, Словенію, Хорватію, Албанію, Чорногорію та Північну Македонію. Якби Альянс серйозно спробував розглянути цю частину документа, то зіткнувся б з когнітивним дисонансом. Виходило б, що "старі" члени Альянсу не можуть спрямовувати свої військові підрозділи на територію "нових" членів організації, що приєдналися до неї після 27 травня 1997 року. Тобто Альянс добровільно відмовляється від своєї основної функції – створення "парасольки" колективної безпеки.
Читайте також: Ультиматум Путіна: Україні слід готуватися до найгіршого сценарію
І нарешті цей же пункт давав би Україні додаткові аргументи для того, щоб вимагати від Росії очистити Крим та Донбас. Адже станом на 27 травня 1997 року Крим та Донбас не були окуповані і там не було такої кількості російських військ та озброєнь, які перебувають там зараз. Та й вимоги не пускати в Альянс Україну, як і всі держави, що утворилися після розпаду СРСР (цього в РФ хочуть безпосередньо від США), суперечать статті 10 Північноатлантичного договору, яка залишає двері НАТО відкритими для нових учасників. Ніхто заради "хотілок" Кремля не буде змінюватиме Північноатлантичний договір. Будь-які поступки в цьому напрямку підривають підвалини Альянсу і будуть сприйняті негативно, насамперед Польщею та державами Балтії, які вважають НАТО єдиним захистом від російської загрози. Але з іншого боку, росіяни навряд чи щось обговорюватимуть, якщо опоненти відмовляться виконувати основну вимогу – зупинити розширення на Схід та не приймати в Альянс Україну. Тупик.
Отже, російські ініціативи у принципі нездійсненні. Хоча, судячи з останніх повідомлень, в НАТО і не збираються їх виконувати. Що ж станеться, коли Росія остаточно отримає від воріт поворот? Широкомасштабна агресія в Україну – та сама, з використанням танків, авіації, ракетного озброєння з метою захоплення 2/3 території нашої країни? Але чого б це? Вона не зупинить розширення НАТО на Схід, як того хочуть у Москві. Швидше навпаки: у тій же Польщі, Естонії, Латвії та Литві можуть з'явитися додаткові озброєння та війська країн-членів Альянсу, а співпраця з Україною посилиться для того, щоб допомогти нашій країні відбити агресію. Тобто Кремль отримає ефект прямо протилежний до того, якого хотів досягти. Та й який сенс воювати проти українського народу, якого речник президента РФ Володимира Путіна, Дмитро Пєсков назвав "братським". А будь-який військовий тиск на сам Альянс у такій ситуації тим більше є безглуздим.
Але якщо не війна і не поступки Москві, тоді що? Найлегше було б списати все на "істерику Кремля". Але, швидше за все, обидва дивних документи є новим товаром, який Володимир Путін збирається запропонувати на ринку торгівлі загрозами. Це коли Кремль створює проблему, а потім продає опонентам умови їх розв'язання, вимагаючи для цього нових поступок. Як кажуть, хочеш отримати максимум – вимагай неможливого.
