"Апостроф" розпитав голову Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, нардепа від «Слуги народу» Микиту Потураєва про те, звідки брати гроші на розвиток української культури, а також про ініціативу щодо заборони в Україні популярного месенджера Telegram.
9 жовтня під час Форуму культнаступу у Києві ви сказали, що українські митці мають чинити тиск на політиків, виходити і ледь не за горло брати міністра, Верховну Раду, президента, аби отримувати фінансування. Чому українська влада не розуміє значення культурної боротьби?
Тому що влада не є суб’єктом. Тому що це помилка. Це чисто пострадянське ставлення, що є якась «влада», яка існує окремо від нації, від народу.
Перепрошую, пане Микито. Давайте конкретно. Чому Міністерство культури не може взяти і виділити гроші на якісні українські серіали? Не ті, що ми готуємося потенційно продавати на Росію…
Я вперше чую якусь маячню, що ми готуємося щось продавати на Росію. Приклад мені наведіть! Я не знаю жодного випадку продажу українського кінопродукту на Росію із 2022 року.
Чому Мінкульт не робить щось? Я вам поясню. Бо Мінкульт приходить до Мінфіну, а Мінфін каже – у мене розклад на армію – ось стільки мільярдів. І брати мені гроші нема де. І тому ми підіймали податки. І ще будемо піднімати.
І справа не в тому, що хтось у Хмельницькому МСЕКу вкрав 6 млн доларів (на початку місяця у помешканні керівниці медико-соціальної експертизи Хмельниччини та її сина вилучили готівку у різній валюті загальною вартістю 6 млн доларів і коштовності, - Апостроф), а справа в тому, що не вистачає сотень мільярдів на військо. А якщо не буде грошей на військо, то не буде тут нічого українського. А буде знову імперське місто Київ із російською мовою і російською культурою.
І щоб серйозно нам розмовляти, треба, щоб міністр культури, байдуже, хто це буде, могли приходити і казати – он тиск від суспільства. За мною таке саме потужне лобі, як за прокуратурою, куди ми додаємо мільярди. І це відбувається не тому, що хтось на Банковій чи на Грушевського хоче давати на прокуратуру мільярди. А знаєте чому? А тому що західні партнери, які формують наш бюджет, кажуть, що прокуратора у нас має бути фінансово незалежною і спроможною. Тому зарплати там мають бути ось такі, а у суддів – ось такі. І так, ми знаємо з вами обидва про тачки, на яких вона катаються, які запарковані під будь-якою прокуратурою, в тому числі і районною.
Але для того, щоб сказати нашим партнерам – «шановні, ви хочете підняття розходів на правоохоронну систему, ми це розуміємо, але у мене за спиною 300 тис. представників культури, у яких є потужне право висловитися».
А якщо влада не дослухається, то діячі культури – люди креативні, і можуть запустити будь-які флешмоби, будь-які акції, в тому числі за кордоном, і доводити, що культура не має бути на залишковому фінансуванні.
Бо у прокурорів є голос, у національної поліції є голос, у суддів є голос. І я закликаю, щоб у культури теж був міцний спільний голос, до якого не можна не дослухатися. Ось що я хотів би побачити.
Пане Микито. Ми всі прекрасно знаємо, що російський культурний продукт є формою державної пропаганди. І коли на російський балет у Німеччині іде Урсула фон дер Ляєн, її там у неформальній атмосфері «обробляють» російські дипломати. І у Кремлі без «гучного голосу культури» розуміють, що вони мають певний неагресивний бренд, який можуть представити західному світу. А ви чого хочете? Щоб українські митці виходили і вчиняли самоспалення під Верховною Радою, так?
Ні, не так! Чому одразу самоспалення? І до чого тут Кремль?
А з ким ми воюємо?
А ви знаєте, що Кремль своїм бійцям платить більше, ніж ми? І шо? Це нас має на що налаштувати? Що ми маємо, як Кремль? У нас стільки грошей немає.
Ну вибачте. Коли нам прем’єр говорить – «у нас немає грошей платити військовим зарплату, бо ми вважали, що війна закінчиться влітку 2024-го»…
Одну хвилиночку! Ми тут з вами без закону про економічну мобілізацію, без карткової системи, з необмеженим споживанням. Про що ми з вами говоримо? Що ми з чим порівнюємо? Згадуємо, що коли і хто казав? Ви зі Шмигалем зараз розмовляєте чи зі мною?
Не треба порівнювати Україну з Кремлем. Тому що в України ніколи не було стільки ресурсів, скільки у Московії. І зараз нема. І ніколи не буде.
А щодо того, щоб демонструвати свою волю і позицію, то на вулиці виходять люди. І ти їх не можеш не помітити. Це дружини «азовців», які досі в полоні. Це дружини чоловіків, які зникли безвісти. І я їх розумію, тому що знаєте що? У мене родич безвісти зник у 2022 році.
Ну виходить, що у нас зараз немає грошей ні на армію, ні на культуру.
Я вам кажу, що в бюджеті треба знаходити компроміс. Я тим бюджетом, який є зараз, незадоволений. Ми усім комітетом внесли купу поправок, усі поставили підписи.
Звідки ми хочемо додати ті гроші на культуру?
Чому б не додати їх із «Єдиного марафону»?
А чому б не додати їх із охорони здоров’я? А хто вам сказав, що «Єдиний марафон» не потрібний? Дивіться, у нас із вами різні точки зору. Я вважаю, що «Єдиний марафон» потрібний. Я вважаю, що до кінця воєнного стану буде потрібний. То, може, давайте знімемо з лікарень? Чи з освіти?
Я вважаю, що в бюджеті є можливості для фінансування культури. По-перше, це відрахування від «ігорки» (грального бізнесу, казино, - «Апостроф»). У Європі культура фінансується від грального бізнесу. Так всюди.
Я розумію, що зараз іде війна, але культура має претендувати на більший відсоток із бюджету.
Микита Потураєв
Ви взагалі задоволені тим рівнем культурного продукту, який у нас знімають?
Я не знаю...
Ви не дивитеся українські серіали?
Ні, дивіться, я не знаю, як можна бути задоволеним чи не задоволеним. У кожного свої смаки.
У вас є ті продукти, які вам особисто подобаються?
У мене є ті продукти, які мені подобаються, є ті, які мені не подобаються. Я не рекламне агентство. Я ніколи не кажу, яка книжка мені сподобалася, бо це буде неповага до інших авторів. Так же само і з кіно.
Я можу назвати хіба що один проєкт, і це не буде контраверсійно, бо він не дуже комерційний. Він був знятий ще до війни, і я побував на прем’єрі на Варшавському кінофестивалі. На мене дійсно велике враження справив фільм «Будинок Слово».
І я дуже радий, що із цього фільму почався новий виток уваги до «Розстріляного Відродження». І проєкт «Мур» з’явився.
А повертаючись до джерел фінансування, колишній міністр культури мене на Facebook колись затегав із цієї пропозицією, і я серйозно замислився. Чому б гроші, які ми вилучаємо у корупціонерів, не віддавати на культуру. Або 100%, або принаймні частину.
Бо оці 6 млн доларів, які вилучили у Хмельницькому, – їх би вистачило на багато цікавих речей, багато якісних перекладів українських книг на інші мови. Я вважаю, що це можна розглядати як ресурс.
Бо Мінфін завжди каже – покажіть, де нам знайти ці гроші. Ну ось, знайшли 6 млн.
Давайте домовимося, що усі 100% грошей, які будуть вилучатися у рамках корупційних справ протягом наступного року, будуть іти на культуру. Ми будемо говорити про це на комітеті.
Щодо грального бізнесу, то у нас є відрахування. Просто я вважаю, що вони недостатні. Я вважаю, що відсоток має бути більшим.
Який?
Я вважав би, що найменше 50%. Я розумію, що у нас зараз війна. Ну в мирний час, я б взагалі говорив би про 80%. Бо у більшості європейських країн саме такий відсоток.
Щодо Telegram. Ви виступаєте за його закриття. Але ж для багатьох українців митців це є однією із платформ для просування власної творчості.
Дивіться, ця платформа є небезпечною. Дуже небезпечно користуватися сервісом, коли ти не розумієш, хто там власник, які там гроші, де сервера, як вона керується, як модерується.
Зараз там усі мають свої представництва – і українська влада, опозиція. Але ми усі знаємо про її ризики. Ми всі знаємо, що у нас немає з вами гарантій, що вона не контролюється ФСБ.
Тому зараз ми з Миколою Княжицьким відпрацьовуємо наш спільний законопроєкт. Він не стільки про Telegram конкретно. Він загалом про платформи спільного доступу до інформації.
У нас дуже простий підхід: ми виписуємо критерії, і якщо платформа відповідає ним, вона працює без проблем. Ці критерії про власність, про фінансування, як вони реагують на державні звернення, на звернення громадян. І якщо вони не підпадають під ці критерії, ми будемо вживати заходів.
Чи не намагається Україна створити власну подібну платформу?
Ні, ні, ні. Дивіться. Це глобальний бізнес. Воно так не працює.
Ну у Дурова ж вийшло.
У Дурова вийшло за російські дурні гроші! Ось і все! Росія собі може це дозволити. Тому що там мільярди дурних доларів. Ось і все! Вона може фінансувати усе що завгодно.
Ну або ти Сполучені Штати із населенням 400 млн і найбагатшим ринком. І тоді ти створюєш усе, що хочеш.
Дивіться, у Польщі, Франції, Британії теж немає своєї платформи – і нічого (французька платформа BeReal зараз набирає популярності, і критики розглядають її як майбутнього конкурента для Instagram, - Апостроф). Це глобальні штуки.
Україна не може створити платформу. Міг один наш чувак із Києва, поїхав у Штати і у «Силіконовій долині» створив WhatsApp. Але це не означає, що це український месенджер.
Тож ми не можемо створити заміну Telegram, але ми можемо користуватися безпечними платформами. Якщо ж Telegram доведе, що він є безпечною платформою, то ми зможемо продовжувати ним користуватися.
