У роботі українського дипломатичного відомства безліч недоліків. Викликано це, перш за все, злиденними зарплатами працівників відомства. Про це заявила в інтерв'ю "Апострофу" надзвичайний і повноважний посол України у Великій Британії НАТАЛІЯ ГАЛІБАРЕНКО. Бесіда відбулася в рамках Ради керівників закордонних дипломатичних відомств України, яка завершилася в Києві 24 серпня. Посол розповіла, чому Україна сьогодні не піднімає питання видачі Україні опального олігарха і депутата Олександра Онищенка, який ховається від слідства в Великобританії. Посол також пояснила, що в результаті референдуму Brexit питання відносин з Україною для британців було відсунуто на другий план, але при цьому Британія продовжить допомагати Україні.
- Чи ведуться переговори про екстрадицію в Україну депутата від "Волі народу" Олександра Онищенка?
- Ніякі переговори як такі не ведуться. Є офіційний процес, угода про екстрадицію, про допомоги у цивільно-правових справах. У мене немає інформації про те, що відповідний запит вже був відправлений. Існує офіційна процедура подачі в розшук по базі Інтерполу. Знову-таки, я не володію інформацією, що Онищенко там з'явився. Як тільки він з'явиться, буде формальна підстава звертатися до Великобританії з проханням діяти в рамках угоди про екстрадицію. Є певна процедура, сторонам вона відома. Просто її потрібно імплементувати.
- Чи належить Британія до числа тих держав, які неохоче погоджуються видавати злочинців?
- Не можна так узагальнювати і говорити, чи належить вона, чи ні. Тому що кожен кейс є окремим. У минулому було дуже багато випадків, коли Великобританія не видавала людей іншим країнам у відповідь на прохання про екстрадицію. Але кожен випадок розглядається британцями індивідуально. Тобто вони дивляться, наскільки обґрунтованими є відповідні прохання про екстрадицію, розглядають повне досьє особи, на яких законних або незаконних підставах вона знаходиться в Британії. Щось спрогнозувати на даному етапі дуже складно.
- Чи бачите ви вже якісь наслідки голосування на референдумі про вихід Великобританії з ЄС, можливо, і для України?
- Трагедія і шок були лише в перший день, коли оголосили результати референдуму. Зараз у Британії є дуже логічний і природний підхід до переговорного процесу: там хочуть забезпечити собі максимум в переговорах в ЄС, щоб захистити свої національні інтереси. Тому для України особливо нічого не змінюється: ми як працювали з тим, що Британія повинна підтримувати нас і підтримувати продовження санкцій, так і зараз працюємо. Як було у нас пріоритетним питання пошуку шляхів виходу українського бізнесу на британський ринок, так воно і залишається. Тобто фактично порядок денний залишився тим самим. Просто, боюся, що тепер нам, і Україні в тому числі, потрібно бути ще більш наполегливими, просуваючи українське питання. Тому що коли перед державою (Британією, - ред.) стоїть завдання перепідписати понад два десятки двосторонніх торговельних угод, наприклад, з тими ж США, Канадою і Південною Кореєю, то Україна об'єктивно відсувається на інший план. І не тільки Україна.
- Незважаючи на слова про неминучість виходу з ЄС, в британських ЗМІ з'являються повідомлення, що Brexit може затягнутися або взагалі не відбутися. Що ви про це думаєте?
- Наскільки я чула в ході своїх переговорів та неформальних консультацій, ніякого рецепта, звичайно, не придумали. Тобто, з одного боку, є розуміння, що референдум відбувся і рішення, яке було прийнято, потрібно імплементувати. Про перегляд цього рішення не йдеться. З іншого боку, починається багато дискусій, які існують варіанти виходу з ЄС. І тут вже більшу частину підтримки отримує виважений і спокійний підхід: тобто не поспішати з подачею заявки на вихід, після подачі заявки не поспішати вкластися у дворічний термін, спробувати узгодити з Євросоюзом більш тривалий період виходу і максимально в процесі переговорів забезпечити таку модель відносин з ЄС, яка була б вигідна Великобританії. Саме для цього зараз збираються створити нове міністерство щодо виходу з ЄС, також хочуть окремо приділити увагу інвестиціям і торгівлі — для цього створюється нова посада міністра. Тобто питання, як вийти з Євросоюзу, все ще обговорюється.
- Заявка однозначно буде подана?
- Інший варіант фактично не передбачений. Ми можемо гадати, коли це відбудеться, але я не бачу іншого варіанту, крім подачі заявки. В термінах вони не обмежені, але зобов'язані подати заявку.
- Чи можливе голосування в британському парламенті про те, подавати чи не подавати заявку?
- Це неможливо. Оскільки, як роз'яснили навіть британські юристи, народ є джерелом влади і демократії. Народ вже висловився. І ця різниця - в кількості тих, хто був "за" і "проти" - досить велика. Тому депутати як політики не візьмуть на себе відповідальність переглянути це рішення. Вони можуть хіба що провести публічні дебати на тему, що робити з виходом, щоб врахувати побажання всіх сторін. Перегляду рішення я не прогнозую.
- Чи планує Британія якісь поставки матеріально-технічної допомоги Україні?
- Поставок як таких немає. Допомога у нас йде за декількома напрямками. По-перше, експертна і фінансова: Британія допомагає реформувати Генпрокуратуру і тренує НАБУ. Є напрямок, який націлений на децентралізацію: Британія завдяки досвіду Уельсу і Шотландії хоче поділитися з нами і показати, як це працює. І третій напрямок — військово-технічна допомога. Тобто направляються експерти, які тренують наші Збройні сили. Також була допомога бійцям АТО. На реабілітацію прибуло мало людей, але це були найдорожчі операції — пластична хірургія обличчя. Ось за такими напрямами Великобританія працює, і ця допомога надається постійно. Також ми хочемо отримати експертну допомогу британців для нашого МЗС: умовно кажучи, мати людину, яка буде у нас на постійній основі працювати в міністерстві радником з PR. Британці в цьому дуже сильні, і ми хочемо, щоб ця людина допомогла нам в цьому плані бути трішечки більш європейськими, щоб ми від радянського стилю відходили.
- Кажуть, що МЗС повільно, але реформується. Міністр стверджує, що реформування взагалі на кінцевій стадії. Однак на початку літа був призначений один посол з, м'яко кажучи, неоднозначною репутацією.
- Я б не зводила реформування до кадрових призначень. Тому що реформування, як ми його бачимо — я теж працювала на посаді першого заступника міністра, — полягає у спробі перевести систему на європейські рейки. Тому потрібно переглянути закон про дипломатичну службу, подумати, скільки нам потрібно посольств. Тому що ми не така багата країна. Можливо, раціонально створити якісь хаби. Умовно, одне посольство, які покриває три країни на Балканах. Нам до цього треба підійти більш логічно, щоб не працевлаштовувати людину і не створювати під неї посаду, а навпаки: у нас мало ресурсів, так давайте спробуємо щось об'єднати. Як на мене, міністерство насправді зробило великий крок уперед — стало більш відкритим і публічним. Міністри, посли спілкуються з журналістами, з громадськістю, є поліпшення консульської роботи.
Зрозуміло, що у нас є безліч недоліків. Але, знову-таки, основна причина цих недоліків — просто мізерна, жебрацька зарплата. Ти не можеш просити дипломата вийти в суботу на роботу, якщо він отримує 3-4 тис. грн, а у нього двоє дітей. Тоді система просто "не літає". Коли ти вимагаєш професіоналізму, ти повинен це чимось компенсувати. Коли співробітники нашого МЗС приїжджали в Foreign Office Британії, перше, що їм сказали, послухавши про нашу систему: без зміни системи оплати ви не просунетеся далі. Система себе з'їсть.
