Саміт "Великої двадцятки" в Китаї став черговим зовнішньополітичним провалом для президента РФ Володимира Путіна, у будь-якому разі в питанні України. І продовження Америкою і Європою санкцій - яскраве тому підтвердження, вважає російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський. Водночас щодо Сирії Захід досі підігрує Кремлю, продовжуючи з ним "переговори про мир".
"Велика двадцятка" закінчилася для Путіна провалом ще задовго до її початку. Адже ви пам'ятаєте, якою була задумка з кримським "Гляйвицем" ще місяць тому: "українські терористи в Криму... загинули російські військовослужбовці... не забудемо, не пробачимо... більше жодних Мінських переговорів, виходимо до бісової матері... жодних зустрічей з Порошенком... здійснюємо найбільші в історії Росії військові маневри і сьогодні або завтра нападемо на Україну". Ось таку істерику Москва влаштовувала перед Заходом.
На моє глибоке переконання, до жодної військової ескалації Росія не готова, тому що розуміє, що отримає за це і посилення санкцій, і продаж Україні летальної зброї. Та й опір української армії буде таким, що рівень утилізації "зелених чоловічків" стане неприйнятним для російського суспільства.
Уся ця серпнева кримська історія була провокацією провокації, залякуванням Заходу, щоб там сказали: "Ай-яй-яй, божевільні росіяни невідомо що зроблять, давайте краще натиснемо на Порошенка, щоб він погодився на їхню інтерпретацію Мінських угод". Такий розрахунок був у Путіна, але він повністю провалився.
Все, що робиться останнім часом Путіним, – бездарно. І кримська "диверсія" бездарна, і видає з себе припадочного, хоч і бездарно, та ніхто йому більше не вірить.
А за те, що Путін спробував впарити Заходу, як лоху, свою туфту, американці прописали припадочному подвійний заспокійливий укол у м'яке місце. Спочатку американське міністерство фінансів, потім міністерство економіки розширили санкції проти Росії. А вчора (7 вересня) ще й європейські країни без жодного обговорення пролонгували наявні санкції. І ніякі Ципраси та Орбани (Алексіс Ципрас, прем'єр Греції; Віктор Орбан, прем'єр Угорщини, - "Апостроф") навіть не пискнули.
Його дешевина з виходом з Мінських угод не вдалася. Більше того, на заключній прес-конференції він змушений був пролепетати, що готовий на Мінський формат переговорів, оскільки іншого формату немає.
А ось у Сирії розігрується зовсім інша партія. У Сирії Путін на повну використовує нескінченну дурість Керрі та Обами, які самі себе обманюють, ніби ведуть якісь переговори про мир у Сирії, про припинення вогню, і що Росія їм потрібна, тому що вона не може впливати на президента Асада.
Ці так звані переговори тривають майже рік. Тепер уже цілком зрозуміло, для чого Росія прийшла в Сирію: не боротися з ІДІЛ, з яким вона співпрацює і торгує нафтою, а фізично знищувати тих повстанців, які орієнтуються на Захід. І російські ВКЗ цим займаються на очах американців.
Той же — втисячне назву його "клінічним ідіотом" — Керрі все бекає про свого друга СергЕя (голова МЗС РФ Сергій Лавров, - "Апостроф"), з яким вони ведуть "конструктивні переговори". Путін там, як і раніше, вирішує проблему підтримки Асада. Його завдання – фізично знищити всю опозицію, щоб поставити питання: от є Асад, і є ІДІЛ, обирайте, за кого ви. Москва скоює при цьому тяжкі воєнні злочини, сотнями вбиваючи мирних громадян.
А наблакитіша їхня (Росії, - "Апостроф") мрія – це фінальна наруга над американцями в особливо збоченій формі. Вони весь час пропонують: давайте спільно здійснимо операцію проти тероризму. А у визначенні Москви всі, хто в Алеппо, - це терористи. Хоча повстанці Алеппо, включаючи Аль-Нусру, воюють з Асадом і з ІДІЛ, і ніде - ні в Іраку, ні в Росії, ні в США - в жодних терористичних діях вони не брали участі.
Але спочатку "Ріббентроп" (Сергій Лавров, - "Апостроф") змусив лохів включити Аль-Нусру до якогось списку терористів, потім довів, що в будь-якому районі Алеппо можна знайти кілька людей з Аль-Нусри, а отже, можна і треба розбомбити весь Аллепо. І третій, заключний хід: давайте разом, як у часи антигітлерівської коаліції, як брати по зброї, разом розбомбимо Алеппо на підтримку нашого легітимного братика Асада, який уже вбив сотні тисяч сунітів.
Це ж стане величезним досягненням для Москви. На майбутньому Гаазькому процесі вони зможуть сказати: "ви нас звинувачуєте, що ми вбивали мирних жителів, бомбили Алеппо, але ми разом з американцями бомбили"...
"Ви хочете, щоб я пішов на шибеницю?" - запитає наш чудовий "Ріббентроп". - "Добре, але тільки після Вас, дорогий Джоне. Весь світ бачить, що ми вже давно з тобою нерозлучні, ще з часів хімічного роззброєння в Сирії. Тож залишимося поруч і в радості, і в горі".
До речі, я ще 3 роки тому говорив, що це Путін і Асад разом вирішили завдати удару хімічною зброєю в передмісті Дамаску, щоб потім повністю змінити порядок денний. Де це хімічне роззброєння? Нині є маса відомостей про те, що Асад знову використовує хімічну зброю. І минулого тижня Москва вкотре кришувала його в Раді безпеки, коли комісія ООН довела, що сирійський уряд використовує ЗМЗ.
Думаю, що все-таки до останньої ганьби, до спільного бомбардування Алеппо з російськими військовими злочинцями американці не дійдуть. І ці огидні переговори Керрі зі своїм "домінантним самцем" закінчаться. Путін максимально використовує дурне бажання Керрі та Обами бути ошуканими будь-якою ілюзією мирної угоди. Але якщо за цю ілюзію кремлівські зажадають спільного бомбардування, то навіть американці на це не підуть.
Повинні ж вони розуміти, що Путін – шулер, який вже зарвався та програв, і партію з ним час вже закінчувати.
